Яку мету переслідує Путін, пропонуючи “перемир’я” на 9 травня — думки глядачів FREEДОМ та експертів

Київ відкинув ідею короткострокового перемир’я, запропонованого російським диктатором Володимиром Путіним, і наполягає на повному припиненні вогню строком щонайменше на 30 днів. Подібної позиції дотримуються і у США, і в Європейському Союзі, наголошуючи, що мир в Україні має бути не тимчасовим, а стійким і справедливим.

Парад замість миру: що приховує пропозиція Путіна про тимчасове припинення вогню

Російський диктатор Володимир Путін запропонував оголосити “перемир’я” на три дні. За заявами Кремля, Росія має намір призупинити бойові дії з півночі 8 травня до півночі 11 травня.

Однак президент України Володимир Зеленський назвав цю ініціативу театральною постановкою для створення атмосфери виходу РФ з ізоляції. Український лідер наполягає на перемир’ї на 30 днів згідно із запропонованою США стратегією.

“Безумовне припинення вогню — модель, яку запропонували американці. Ми йдемо за нею. З цієї дати чи з іншої — бажано раніше. Так, спробуймо на 30 днів. Чому припинення вогню на 30 днів? Тому що неможливо за три, п’ять, сім днів ні про що домовитися”, — сказав Зеленський 3 травня під час спілкування з журналістами.

Раніше Путін уже робив подібні кроки — наприклад, оголошення про “великоднє перемир’я” пролунало за годину до його початку, супроводжуючись риторикою про “світле свято” і “гуманітарні мотиви”. Тоді російська армія порушила власний режим понад 2 900 разів. Цього разу йдеться про нібито одностороннє припинення вогню, яке було анонсоване заздалегідь — за тиждень.

Експерти Інституту вивчення війни (ISW) вважають, що під прикриттям “перемир’я” Росія розраховує перекинути війська, поповнити запаси боєприпасів і підготуватися до нових наступів.

При цьому, навіть говорячи про мир, Путін не відмовився від риторики війни: він висловив подяку лідеру КНДР Кім Чен Ину за допомогу і назвав північнокорейських спецпризначенців “братами по зброї”, додавши, що “російський народ ніколи не забуде їхній подвиг”.

Ще один мотив — забезпечення безпеки самого Путіна та його гостей під час військового параду. У Кремлі не хочуть, щоб над Червоною площею лунали сирени чи кружляли дрони. Це розуміють і в Києві, і в Брюсселі: усі подібні ініціативи Москви — не про мир, а про зручні умови для пропаганди.

“Росія може припинити вбивства і бомбардування будь-коли, тож немає жодної необхідності чекати до 8 травня. Вони можуть зробити це просто зараз, сьогодні. І, як ми знаємо, у Росії є репутація агресора, тож нам спершу потрібно побачити і судити Росію за її діями. Тим часом Україна вже понад місяць тому погодилася на безумовне припинення вогню. Тому зі свого боку ми продовжуємо підтримувати Україну у досягненні тривалого, справедливого і всеосяжного миру”, — сказала речниця Єврокомісії з міжнародних справ та політики безпеки Анитта Хіппер.

Поряд із воєнними цілями, російське “перемир’я” має і медійну: продемонструвати Білому дому, що Росія нібито готова до діалогу.

“Дональд Трамп хоче бачити постійне припинення вогню. Я розумію, що Володимир Путін запропонував тимчасове припинення вогню. Але наш президент чітко дав зрозуміти, що він хоче бачити постійне припинення вогню — щоб зупинити вбивства, зупинити кровопролиття”, — прокоментувала прессекретарка Білого дому Керолайн Левітт.

Сам Трамп також висловив сумніви в щирості Путіна, підкресливши, що, можливо, єдина мова, на яку Кремль відреагує, — це “банківські” або “вторинні санкції”.

“Я хочу, щоб він припинив стріляти, сів і підписав угоду. Я вважаю, що у нас є умови для укладення угоди, і я хочу, щоб він підписав її, покінчив з цим і просто повернувся до життя”, — сказав американський лідер.

На українську пропозицію про 30-денне припинення вогню у Кремлі відповіли відмовою, посилаючись на відсутність узгоджених деталей.

Трамп також попередив Кремль про можливі нові санкції, якщо Москва продовжить затягувати переговорний процес. Поки що Білий дім робить ставку на дипломатичні зусилля, пояснили в адміністрації.

Тим часом Москва готується до “параду перемоги” 9 травня. Останніми роками, особливо після 2022-го, участь іноземних гостей різко скоротилася, і парад став переважно внутрішнім заходом за участі найближчих союзників Путіна. Цього року парад можуть відвідати представники КНДР, Китаю, Білорусі, країн Глобального Півдня.

“Наша позиція дуже проста до всіх країн, які їхали чи їдуть на 9 травня: ми не можемо нести відповідальність за те, що відбувається на території Російської Федерації. Вони забезпечують вам безпеку і тому гарантій ми вам ніяких давати не будемо. Тому що ми не знаємо, що Росія буде робити в ці дати. Вона може робити зі свого боку різні, скажімо так, кроки: і підпали, і підриви, і так далі. А потім звинувачувати нас. Я вважаю, як президент, і сказав про це міністру закордонних справ, що ми маємо говорити людям, які до нас звертаються: “Ми не рекомендуємо вам з погляду безпеки відвідувати РФ. А якщо ви це робите — не питайте з нас. Це ваше особисте рішення”, — сказав Зеленський під час спілкування з журналістами.

Думки глядачів FREEДОМ

Яку мету переслідує Путін, пропонуючи “перемир’я” на 9 травня? Таке запитання телеканал поставив своїм глядачам цього тижня. Популярні відповіді були зачитані в прямому ефірі:

• “Щоб спокійно провести парад перемоги 9 травня і не боятися загрози тих самих БПЛА. Також так зване перемир’я, можливо, потрібне для так званих можливих провокацій, щоб показати, які ми хороші, а Україна — погана, наприклад”;
• “У Путіна одна мета, щоб він не робив — війна без кінця і брехня без меж! Тому пропоную ЗСУ — дрони хай летять хмарами — весь Кремль і вся Москва — це законні цілі в цій війні! Треба зірвати це нахабне путінське блюзнірство за будь-яку ціну”;
• “Якщо не можна бомбити, то хоча б дронами червоною фарбою їх усіх залити на 9 травня”;
• “Путін підлещується перед Трампом — це раз. Хоче накопичити сили — це два. Ну і щоб дрон не прилетів на Червону площу в найневдаліший момент — це три. “Пообіцяти — не значить одружитися”: оголосити-то він оголосить, але напевно не виконає”;
• “Перша мета Путіна — показати всім, що він головний. І ніхто йому не буде вказувати, коли зупиняти війну. Мир через силу — це буде працювати тільки так”.

“Мир на три дні”: чому Кремлю знову не вірять — думки експертів 

Чому Росія пропонує припинити вогонь саме з 8 по 11 травня? Яку мету переслідує Кремль: гуманітарну, політичну чи військову? Що про це думають у Києві, Вашингтоні та Брюсселі? Наскільки щирою виглядає пропозиція про перемир’я на тлі щоденних атак по українських містах? Чи може така ініціатива стати першим кроком до миру — чи це маніпуляція? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли: 

• В’ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень; 
• Михайло Подоляк, радник голови Офісу президента України;
• Олександр Мусієнко, військовослужбовець Сил ТрО ЗСУ, військовий аналітик; 
• Іван Ступак, військовий аналітик, співробітник СБУ (2004-2015 рр.).

В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: Улаштувати реальне перемир’я зараз майже неможливо

— “Ситуація динамічно розвивається. Коли було оголошено цю пропозицію щодо перемир’я навколо 9 травня, вона виглядала як відповідь на заяву Трампа про те, що російська сторона не робить реальних кроків до миру і що у президента США виникли сумніви з цього приводу — наскільки взагалі можна вести діалог з Росією і так далі.

Найважливіша причина — на парад приїжджають лідери країн так званого глобального Півдня, з яким зараз переважно і відбуваються всі торгівельної угоди. Російській Федерації також необхідно демонструвати перед ними прагнення до миру. Тому це радше елемент інформаційної війни.

Малоймовірно, що це перемир’я вдасться реалізувати насправді. Однак, мені здається, що з того часу вже багато чого змінилося: було багато різних заяв — як американських, так і російських, і українських, — і підписано різні угоди. За нинішніх умов це, на мою думку, взагалі нереалістично.

Наскільки я розумію, Сполучені Штати дійшли висновку про безрезультатність своїх зусиль у ролі модератора і, по суті, збираються відмовитися від цієї діяльності. Тому мені здається, що тема перемир’я за останню добу взагалі втратила актуальність. Це елемент інформаційної війни — незалежно від того, що відбудеться в реальності — в інформаційному просторі буде заявлено, що Україна нібито не хотіла перемир’я, не хоче, і саме через неї воно зірвалося.

Послаблення санкцій лише з боку Сполучених Штатів не розв’яже ключові питання Кремля в контексті середньострокового економічного порядку денного. Санкції Євросоюзу в цьому плані мають не менше, а можливо, й більше значення порівняно із санкціями США. Їхнє скасування радикально нічого не змінить. А з огляду на напружені відносини між США та Євросоюзом, розраховувати на те, що Євросоюз гарантовано піде за прикладом США, наразі не варто.

Тому, на мою думку, ідея скасування санкцій відкладається як мінімум. Це, своєю чергою, знижує ймовірність якогось перемир’я в найближчій перспективі й одночасно підвищує ймовірність того, що Сполучені Штати остаточно “вимиють руки”. І це будуть не просто заяви, а реальні дії — припинення “човникової дипломатії”. Хоча це не виключає можливості переговорів щодо бізнесу, окремих економічних проєктів, глобальних геоекономічних ініціатив між США та Російською Федерацією — поза контекстом Європи.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Москва хоче домінувати навіть у темі фіктивного припинення вогню

— Україна й сьогодні чітко каже, що вона дотримується стратегії, запропонованої Трампом, яка орієнтована на повну і беззастережну зупинку вогню як такого. Росія не те що не дотримується цієї стратегії, вона демонстративно проти неї працює — вона активно завдає репутаційних збитків Трампу, чітко заявляючи, що готова до переговорів, але насправді робить усе з точністю до навпаки. Класична тактика Росії — ескалація ситуації як на лінії фронту, так і посилення прямих ударів по цивільному населенню.

На мій погляд, сформована набагато гнучкіша й правильна переговорна платформа на рівні Європа – США – Україна. Ми бачимо набагато більше конструктиву, активну роботу президента та прем’єрів Великої Британії й Франції. Ми бачимо інтенсивну роботу у двосторонньому форматі Україна – США. Україна намагається донести те, що очевидно для нас, але що потрібно пояснювати представникам адміністрації 47-го президента. І все це — конструктивно.

Якщо відірватися від надмірної емоційності та численних публікацій у дусі українського мема “Все пропало”, то реальність інша. Реальність — це переговорна взаємодія у трикутнику Україна – США – Європа. І мені здається, що тут є дуже багато можливостей для того, щоб дійти до єдиної консолідованої думки.

До якої? Розіб’ємо її на три складники.

Перше. Росія не зацікавлена в мирі, у програмах перемир’я, у реальній зупинці вогню.

Вона вважає, що в неї ще є ресурси для тиску на Україну, зокрема для організації літнього наступу.

Друге. Росію можна змусити до миру.

Це єдиний напрямок, по якому можна йти. Усі розмови про те, що поступки принесуть результат — очевидно, не працюють. Працює тільки те, про що говорилося з самого початку: санкції, санкційний тиск іншого рівня, торгівельне ембарго і, звісно, військова підтримка України.

Третє — репутаційні ризики.

Для США та європейських країн репутаційні втрати в разі виходу з програми стримування Росії будуть суттєво вищими, ніж якщо продовжувати її реалізацію, навіть попри пробуксовування через позицію Росії.

Що хотіла отримати Росія? Не існує межі нахабності, якщо ми говоримо про “русский мир”. Росія нахабно вимагає, щоб Україна відмовилася від свого захисту. Фактично скоротила до нуля армію, оборонне виробництво, перестала отримувати допомогу. Цього у Кремлі не отримали, і, відповідно, у них глухий кут. Ситуація розвивається не за її сценарієм.

Перемир’я Путін не хоче — це очевидно. Його триденна пропозиція не про мир, а про пропаганду. Йому потрібні гарантії, щоб провести помпезний захід. Інших завдань у Росії в ці дні немає.

Росія завдаватиме ударів по Україні, паралельно проводячи ротації військ і стягуючи резерви на окремих ділянках фронту. Москва хоче домінувати навіть у темі фіктивного припинення вогню.

Що стосується візитів лідерів інших країн — це спосіб висловити позицію. Але незрозуміло, навіщо. Росія — не та країна, з якою після трьох років війни варто будувати економічні перспективи. Її можна дотиснути. Китай уже це робить, контролюючи регіони та сировинні галузі РФ, не чекаючи, поки Росія запропонує їх США.

ОЛЕКСАНДР МУСІЄНКО: Москва намагається занулити план безумовного припинення вогню

— Росія має намір нав’язати свій сценарій того, як вона бачить хід переговорного процесу. Фактично, вона намагається занулити, нівелювати і дискредитувати ідею всеохопного і безумовного припинення вогню, запропонованого Україною та США ще на початку березня під час запуску переговорів у Саудівській Аравії.

У Кремлі намагаються нав’язати сценарій, за яким такі епізодичні етапи так званих перемир’їв і припинень вогню мають продемонструвати волю Кремля і його нібито зацікавленість у збереженні переговорного процесу. Однак вони бачать це інакше, ніж у Вашингтоні, Києві та Брюсселі.

Тобто Росія намагається спотворити початкові умови запропонованого та нав’язати своє трактування подій. При цьому вона, звісно ж, зберігає можливість відкоту назад у разі потреби — наприклад, якщо посилення санкцій з боку Сполучених Штатів стане реальністю. І не просто реальністю, а досить серйозною проблемою.

Росія чудово розуміє: якщо США вийдуть із переговорного процесу, то обговорення таких тем, як скасування або послаблення санкцій, відновлення економічних відносин, розвиток спільної діяльності — у тому числі в енергетичних проєктах — стане неможливим. Про це можна буде просто забути.

Тож це ризикована гра Кремля, але поки що він продовжує в неї грати. Думаю, це триватиме недовго.

Якщо до 9 травня Путін не піде на поступки і не буде готовий підписати угоду про припинення вогню у форматі, запропонованому Україною і Сполученими Штатами, а також підтриманому європейськими партнерами, тоді, скоріш за все, після 9 травня переговорний процес буде призупинений на певний етап, а США застосують жорсткіші санкційні механізми проти Росії.

ІВАН СТУПАК: Українські безпілотники — це головний страх Кремля на 9 травня

— Поки у Російської Федерації є успіхи на фронтах, ні про яке всеохопне перемир’я мова не йде. Її це не цікавить, тому що є так зване “z-співтовариство” — навколовійськове або провоєнне, яке, з одного боку, говорить про те, що критично втомилося від війни, “скільки можна”, “війна”, “хлопці розбіжаться” і так далі.

А з іншого боку — є німе питання: “А навіщо зупинятися, якщо Україна поки що відступає? Якщо Дональд Трамп вже не один раз хитнувся не в бік України, а навіть у бік РФ — його можна докачувати далі”.

Тому логіка, як на мене, виглядає наступним чином: рухатися на фронтах стільки, скільки виходить. У разі, якщо раптом РФ впирається в стіну — у невидиму чи видиму стелю у вигляді ЗСУ — настає патова ситуація, коли жодна зі сторін не може вести наступальні дії, тоді вже можна виходити, колупаючись у зубах, і говорити: “Окей, ми тепер згодні”.

Путін особисто не хоче, щоб свято цього мракобісся 9 травня було зіпсоване українськими Збройними силами. У попередні роки такий мораторій, перемир’я, не запитувався, бо в України не було ресурсів — таких довгих рук, щоб дотягнутися до Москви, Московської області. Зараз ці ресурси посилилися кратно. Ми вже щоденно бачимо десятки українських безпілотників, а іноді й більше сотні, які залітають на територію Російської Федерації і атакують різні об’єкти.

Україна не хоче ні смертей, ні поранень. Червону площу ніхто атакувати не буде. Але в нас є люфт часу. Ми розуміємо, що позиція США поки не озвучена, і в нас за замовчуванням є можливість спланувати атаки по Московській області, по якихось нафтопереробних заводах, військових об’єктах.

Ми прекрасно розуміємо, що система ППО в Москві і навколо буде посилена в кілька разів. Але сам факт — лунають постріли, працюють великокаліберні кулемети, “Панцир”, С-300. І от уявіть: камера крупним планом наводиться на Лукашенка, він сидить, вуса ворушаться, слухає, як працює ППО. Плечі підняті, охорона метушиться, підбігають з парасольками, з броньованими теками. Свято в будь-якому випадку буде безнадійно зіпсоване.

Читайте також: Ілюзії закінчуються: чи змінить Трамп стратегію щодо Росії та України