Інвестиції без боргу: що стоїть за угодою США та України про надра

Україна та Сполучені Штати підписали угоду про створення Інвестиційного фонду відновлення США — Україна — так звану угоду про надра.

Консультації між сторонами тривали два місяці. Періодично в пресі з’являлися варіанти угоди. Остаточний і підписаний варіант з’явився лише 1 травня, коли уряд України опублікував текст угоди про надра зі США українською та англійською мовами.

Головні пункти угоди

“Угода є, підписана, буде направлена на ратифікацію до Верховної Ради України, і ми зацікавлені в тому, щоб не було з угодою жодних зволікань”, — сказав президент України Володимир Зеленський у вечірньому зверненні 1 травня.

Він зазначив, що угода створює можливість для інвестицій, для суттєвої модернізації виробництв у країні та модернізації юридичних практик в Україні.

Згідно з договором, надра залишаються у власності України, фонд створюється 50/50, не передбачено змін у процесах приватизації або управління державними компаніями. Вони й надалі належатимуть Україні.

Варто зазначити, що угода не містить згадок про будь-які боргові зобов’язання України перед Сполученими Штатами. Документ також відповідає Конституції та не змінює євроінтеграційного курсу України. Крім того, в угоді передбачено, що США можуть залучати додаткові інвестиції та технології. Про це розповіла перша віцепрем’єр-міністерка, міністр економіки України Юлія Свириденко.

Фонд може інвестувати виключно в Україну.

“Ми очікуємо, що перші 10 років доходи й надходження фонду не розподілятимуться, а можуть лише інвестуватися в Україну — у нові проєкти або відновлення. Ці умови будуть обговорюватися додатково. Ми сформували версію угоди, яка передбачає взаємовигідні умови для обох держав. Це угода, в якій США відзначають своє прагнення сприяти досягненню довгострокового миру в Україні та визнають внесок, який Україна зробила в глобальну безпеку, відмовившись від ядерного арсеналу. Угода, в якій США підкреслюють свою відданість питанням української безпеки, відновлення та реконструкції”, — зазначила Свириденко.

Державний секретар США Марко Рубіо зазначив, що угода про економічне співробітництво між Україною та Сполученими Штатами є важливим кроком до завершення повномасштабної війни в Україні.

“Сьогодні США та Україна підписали угоду про Інвестиційний фонд реконструкції — важлива віха у нашому спільному процвітанні та важливий крок до припинення цієї війни”, — написав Марко Рубіо у соцмережі Х.

Ексвіцепрезидент США Майк Пенс високо оцінив підписання угоди між США та Україною.

“Забезпечення доступу Америки до українських корисних копалин і створення інвестиційного фонду для відновлення України — це перемога для обох наших країн”, — написав Пенс у соцмережі Х.

Він також наголосив, що на тлі вторгнення Росії угода посилає чіткий сигнал Москві: США підтримуватимуть Україну до досягнення справедливого і стійкого миру.

Як пояснив радник глави Офісу президента Михайло Подоляк, документ не передбачає компенсації за вже надану військову допомогу і визнає право України на європейську інтеграцію.

“Це стратегічне досягнення підтверджує, що Україна буквально виборола право говорити на рівних із наддержавами. Жодних “боргів”. Угода не містить жодних зобов’язань щодо компенсації вартості попередньої військової допомоги США”, — написав Подоляк у Х.

Серед ключових положень угоди:

• визнання суверенітету України над її корисними копалинами (нафта, газ, літій та інше);
  
• гарантії нових постачань американського озброєння, зокрема систем ППО, коштом створеного фонду;
  
• зобов’язання реінвестувати всі доходи від проєктів в економіку України щонайменше до 2034 року.
  

Подоляк також зазначив, що США стали офіційним співінвестором України, тоді як пропозиція Росії поділитися мінеральними ресурсами окупованого Донбасу була відхилена.

Американські інвестиції в українську землю: вигода чи ризик — думки

Чому угоду про надра вважають кроком до повоєнного відновлення? Чи справді США відмовились від ідеї “псевдоборгу” України? Які “червоні лінії” для України закладено в текст договору? Що дасть фонд українській економіці? Чи є зв’язок між цією угодою та мирним процесом? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:

• Ігор Чаленко, політолог, голова Центру аналізу і стратегій;
• Олексій Буряченко, кандидат політичних наук, голова “Міжнародної асоціації малих міст”;
• Ігор Петренко, доктор політичних наук.

ІГОР ЧАЛЕНКО: Угода про мінерали прямо не пов’язана з мирними переговорами, але є нюанси

— Фактично, ми можемо фіксувати три етапи. Перший етап — це коли президент Сполучених Штатів Трамп говорив про 350 мільярдів доларів, які нібито були вкладені Штатами як допомога Україні. Звичайно ж, ця цифра взята зі стелі, але, тим не менш, вона продовжує з’являтись у риториці — виключно з точки зору фіксації позиції для внутрішнього американського виборця, того ж виборця Трампа і не тільки.

Другий етап — це коли американська сторона знизила свої очікування до приблизно 100 мільярдів доларів. І це перемога — те, що зараз українська сторона у співпраці з найнятою американською юридичною компанією змогла повністю захистити свою позицію: надана раніше допомога до підписання документа не враховується як внесок у відповідний фонд реконструкції. Це демонстрація того, що американські партнери готові до компромісу, готові зробити крок назустріч Україні та до збалансованого фінального документа.

Це надзвичайно важливий сигнал, який показує: угода не буде інструментом тиску проти України, а скоріше стане певними дверима до подальшої співпраці з Америкою.

Плюс є цікавий нюанс: якщо не враховується допомога, надана до моменту підписання угоди, логічно припустити, що США розглядають варіант подальшої допомоги. Це також позитивний сигнал для нашої держави.

Очевидно, це чергове поле для маневру Трампа. Якщо російський агресор не прагнутиме компромісу та швидкого завершення війни, то угода про мінерали стане важливим елементом подальшої допомоги з боку США.

Попри заяви про те, що ці два процеси — угода про мінерали та мирний процес — не пов’язані, навіть поверхневий аналіз меседжів, які поширюють представники чинної адміністрації, сенатори й конгресмени, показує, що ці теми справді пов’язані. Більше того, США таким чином перевіряють Україну на договороздатність і здатність досягати швидких результатів. Це також елемент ширших майбутніх домовленостей.

Цілком можливо, що ми підемо шляхом формалізації відносин із США за принципом, як у них влаштовані відносини з Ізраїлем. Коли є економічна база співпраці, а кожні 10 років укладаються угоди з конкретними сумами допомоги. Ми знаємо, що в Ізраїлю діє 10-річна угода на 38 мільярдів доларів. Це показує, що така перспектива можлива і для України.

Втім, на цьому етапі США публічно такого заявляти не будуть, оскільки виступають у ролі арбітра і риторикою намагаються схилити Росію до припинення вогню.

Ми розуміємо, з чого все почалося — з рідкісноземельних металів. Тому буде інвестування у подальші роботи з розробки вже відомих родовищ або пошуку нових. Є можливості для подальшої кооперації. Головне, щоб акцент був не тільки на сировині, а й на створенні переробної промисловості. Усі можливості для цього є. З огляду на перспективу вступу України до ЄС, вигідно вже зараз інвестувати в перероблювання. Цим, зокрема, й займатиметься фонд реконструкції.

Фінанси, які акумулюватимуться в ньому, підуть не тільки на відновлення, а й на осучаснення української економіки. І це головний нюанс, що дозволяє говорити про Україну як про одну з важливих економік західного світу.

ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: США “розвантажили” договір від своїх перших “обтяжливих” умов

— Ситуація змінювалась кілька разів діаметрально. Я нагадаю, що меморандум, той самий договір про наміри, взагалі мав бути підписаний після особистої зустрічі нашого президента Володимира Зеленського та президента США Дональда Трампа, після їхньої бесіди в Овальному кабінеті Білого дому наприкінці лютого. Але підписання не відбулося. І, як на мене, можливо, це сталося на краще. Тому що рівно після цього ми отримали інший текст угоди — обтяжений політичними умовами, які вже були вирішені в попередньому варіанті.

З цього я роблю висновок, що саме США тоді не були готові підписувати ту угоду. І, швидше за все, навмисно, щоб тягнути час, могли запропонувати абсолютно неприйнятний для України новий варіант. Тепер там уже не згадується “борг”, псевдоборг України перед Сполученими Штатами, — це розглядається як велике досягнення.

Виходить, що США спочатку обтяжили договір неприйнятними умовами. І, до речі, думаю, вони це чудово усвідомлювали. А тепер, як певний “прогрес”, американська сторона йде назустріч Україні та прибирає ті умови, які вже прибирала раніше.

До таких умов, наприклад, належить судова процедура врегулювання спорів. У новому договорі був зазначений американський суд, і наша делегація знову відбила цю неадекватну умову. Чому? Тому що якщо йдеться про ресурси України, про двосторонній паритетний договір із США, то суд, який має розглядати господарські спори, не може перебувати виключно в юрисдикції США. Це явно не паритет. Це вдалося відстояти.

Ми чудово розуміємо, що США не підписуватимуть договір, який був би для них нецікавим — навіть якщо гіпотетично вони вирішать вийти з мирних переговорів, які є частиною геополітичних амбіцій Трампа.

Цей договір може стати основою, фундаментом післявоєнного відновлення. Але водночас важливо, щоб договір був справедливим.

Одним із досягнень переговорної групи стало те, що прибуток не буде виводитись із фонду на офшорні рахунки, як того хотіла американська сторона. Було досягнуто попередньої домовленості: протягом 10 років прибуток взагалі не виводиться, а реінвестується у відновлення України — в її економіку. Це прогрес.

Якщо в угоді будуть “підводні камені”, парламент її не ухвалить. Ми маємо розуміти, юридично, що саме закладено в договорі.

Готуючись до інвестування, зацікавлені в стабільності. А якщо йдеться про ресурси — рідкісноземи, газ, нафту, інфраструктуру, порти — логічно, що США будуть зацікавлені в забезпеченні логістики та прибутковості.

Є “червоні лінії”. Перша — Конституція України. Надра належать громадянам України. І кожен депутат тричі подумає, перш ніж голосувати, бо питання серйозне.

Друга “червона лінія” — міжнародні договори України, зокрема Статут ЄС. В угоді не повинно бути нічого, що заважатиме євроінтеграції. Ані в бік США, ані в бік будь-якої іншої держави.

Третя “червона лінія” — відповідність законодавству США. Інакше знайдуться охочі оскаржити договір, від чого постраждають обидві сторони. Усе має бути вивірено — юридично, економічно й політично.

ІГОР ПЕТРЕНКО: Угода відкриває можливість військової підтримки України з боку США

— Що стосується боргу — в самій угоді немає прив’язки до жодних зобов’язань, які мали б Україна і США, оскільки кошти надходили за відповідною програмою: це були гранти, кредити і значна частина — безповоротна допомога.
Тому цю історію вдалося відбити.

Далі — питання гарантій, яке також виявилось непростим. Однак вдалося включити в рамкову угоду, підписану раніше, посилання на Будапештський меморандум. Тобто йдеться про територіальну цілісність і суверенітет України. До цього документа можна ставитися по-різному, але сам факт, що в угоді є посилання на зобов’язання, які тоді давали США, — це однозначний плюс.

Також участь — це плюс. Загалом, якщо подивитися на угоду, вдалося відбити ті невигідні положення, які намагалася просунути адміністрація Дональда Трампа. Йдеться про інвестиції, захист інтересів США і про посилення їхньої залученості в Україну, коли вони говоритимуть не просто про Україну як про окрему державу, а як про об’єкт, у який готові інвестувати і від якого очікують дивідендів.

В угоді є положення, згідно з яким Сполучені Штати можуть вносити свою частку у фонд у вигляді озброєння, яке передаватиметься Україні. Зараз, очевидно, йдеться про найнеобхідніші речі — найімовірніше, про ракети для ППО, ПРО.

Однак говорити про ленд-ліз поки що рано, адже навіть сам президент Трамп про це не заявляв. Проте, угода справді відкриває таку можливість. Наскільки вона буде масштабною — поки складно сказати. Треба пам’ятати, що нинішня допомога від США — це кошти, виділені попередніми адміністраціями і за рішеннями попереднього складу Конгресу.

В угоді йдеться про розробку нових покладів і родовищ, які малодосліджені в Україні й у які можна інвестувати. Особливо це актуально на тлі останніх ударів по енергетичному сектору з боку РФ, які вплинули на наші можливості видобутку газу. Це дуже важливе питання, оскільки минулий опалювальний сезон ми пройшли майже повністю коштом українського газу — того, що ми добули.

Це питання інвестицій, а не передачі вже розвіданих родовищ у концесію. Все залишається в Україні: “УкрНафта”, “Енергоатом” — усе залишається під українським контролем. Нові родовища — це саме те, куди вкладатиметься капітал як з американського, так і з українського боку. Плюс в угоді зазначено, що США сприятимуть залученню інвесторів з інших країн, щоб зробити проєкт ще успішнішим.

Важливо й те, що Україна справді може бути газовим хабом — як з погляду видобутку, так і, більшою мірою, зберігання і транспортування — без участі РФ.

Якщо не використовується наша ГТС, то йдеться, радше, про функцію зберігання. Варіантів кілька, і тут багато залежить від логістики — а наше географічне розташування робить логістику критично важливою.

Читайте також: Надії та розчарування: як Трамп змінював курс щодо України в перші 100 днів свого президентства