Надії та розчарування: як Трамп змінював курс щодо України в перші 100 днів свого президентства

Рейтинг Дональда Трампа після 100 днів на другому президентському терміні виявився найнижчим серед усіх президентів США за останні 70 років. Згідно з опитуванням компанії SSRS для телеканалу CNN, дії Трампа схвалюють лише 41% американців, при цьому повністю підтримують його лише 22%, тоді як 45% виступають категорично проти.

На що втомилася чекати Америка?

Перші сто днів при владі — важлива віха для будь-якого американського президента: виборці чекають не лише звіту, а й відчутних результатів. За цей час Трамп устиг оголосити більше надзвичайних ситуацій, ніж його попередники, і підписати 90 указів лише за перший місяць.

У день інавгурації він почав із жорстких рішень у сфері міграції: запровадив надзвичайний стан на кордоні, скасував виплати нелегальним мігрантам, призупинив приймання біженців, відновив будівництво стіни з Мексикою та підписав закон про скасування права на громадянство за народженням. Така політика сподобалась частині його електорату, попри спонтанність і різкість рішень.

На міжнародній арені Трамп взяв курс на новий порядок: запропонував Канаді стати 51-м штатом, пообіцяв узяти під контроль Панамський канал, не виключив силового захоплення Гренландії та заявив, що сектор Гази можна перетворити на “Рив’єру Близького Сходу”. Відносини з ЄС і НАТО він переглядав зі звичною прямотою:

“ЄС було створено лише для того, щоб обдурити США”, — заявив він.

Щодо Альянсу, то Трамп пригрозив виходом, якщо союзники не збільшать витрати на оборону:

“Ви повинні платити 5% ВВП, а не 2%. І я думаю, ви можете собі це дозволити”.

Пізніше він розпорядився закрити Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), припинив участь США в Раді ООН з прав людини та ввів санкції проти Міжнародного кримінального суду. А 2 квітня оголосив тарифну війну всьому світу: мита на імпорт із ЄС склали 25%, а для країн на кшталт Китаю, В’єтнаму та Тайваню — понад 30%.

“Сьогодні — день звільнення. Ми знову зробимо Америку великою і багатою. Нашу країну оббирали понад 50 років. Цього більше не буде”, — заявив він.

Це спричинило потрясіння на біржах, ціни на нафту різко впали. Із Китаєм почалася плутанина: після запровадження мит до 145% Трамп раптово заявив, що у США з Пекіном “прекрасні відносини”. Усе незручне він традиційно перекладав на Байдена — за даними The New York Times, згадував його до шести разів на день.

Сам Джо Байден, виступаючи вперше після відставки, різко оцінив 100 днів Трампа:

“Менше ніж за 100 днів ця адміністрація завдала стільки шкоди і руйнувань… Просто вражає, що таке може відбуватись так швидко. Ми ніколи не були настільки розділеними”.

Дуже часто Трамп звинувачує Байдена в початку повномасштабної війни й обіцяє завершити її за добу. Згодом він пояснив, що це була “образна фраза, яку перекрутила преса”. Насправді навіть підготовка до переговорів виявилась складною. Під час візиту Зеленського до Вашингтона виникла гостра суперечка, яка, за словами українського президента, “не пішла на користь ні Україні, ні США”.

Згодом відбулося чимало переговорів: були зустрічі в Ер-Ріяді та Парижі, Трамп говорив із Путіним телефоном, до Києва приїжджав Кіт Келлог, а спецпредставник президента США на Близькому Сході Стів Віткофф двічі відвідав Москву. 11 березня Україна погодилась на тимчасове припинення вогню, але Росія відреагувала новими ударами по містах.

Знакова зустріч Трампа і Зеленського відбулася у Ватикані перед похоронами Папи Римського. Розмова тривала близько 15 хвилин.

“Хороша зустріч. Сам на сам встигли обговорити багато. Сподіваємось на результат за всіма питаннями, які пролунали. Захист життя наших людей. Повне і безумовне припинення вогню. Надійний і тривалий мир, що вбереже від повторення війни. Дуже символічна зустріч, яка може стати історичною, якщо досягнемо спільних результатів. Дякую, президенте Дональде Трамп!”, — написав Зеленський у Telegram.

Почали ширитись чутки, що Трамп хоче оголосити про мир до Великодня або 30 квітня. Також ішлося про крайню дату для Путіна. Держсекретар США Марко Рубіо навіть заявив, що терпіння Вашингтона вичерпується, і США можуть вийти з переговорів. Сам Трамп змінив риторику: від “Я вірю, що Путін хоче миру” до “Він просто морочить мені голову й не хоче припинення війни”. Він зажадав від Путіна негайно підписати мирну угоду:

“Я хочу, щоб він припинив стріляти, сів і підписав угоду. Я вважаю, що в нас є умови для укладення угоди, і я хочу, щоб він її підписав, покінчив із цим і просто повернувся до життя”.

Сам Трамп в інтерв’ю журналу Time назвав перші сто днів другого терміну “дуже успішними”. У Мічигані його прихильники готують мітинг, а журналісти чекають, скільки разів він скаже “золотий вік Америки”, згадає Байдена або прокоментує війну в Україні.

Від гучних обіцянок до дипломатичних провалів: підсумки ста днів Трампа в оцінках експертів

Чому рейтинг Дональда Трампа виявився найнижчим за 70 років? Що змінилося у відносинах США з Україною та Росією за перші сто днів його другого терміну? Чому навіть прихильники Трампа критикують його зовнішню політику? На ці та інші питання в ефір телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:

• Олександра Філіпенко, політологиня-американістка;
• Ігор Рейтерович, політолог;
• Катерина Одарченко, політтехнологиня.

ОЛЕКСАНДРА ФІЛІПЕНКО: Можливо, Трамп розуміє більше, ніж здається, але не хоче приймати реальність

— Зараз ми бачимо 39% схвалення Трампа серед американців. Це, звісно, колосально низький рейтинг. Самі американці, включно з республіканцями, аж ніяк не в захваті від того, що робить Дональд Трамп, як він це робить і як поводиться.

Як вважають американці? Зараз близько 50% переконані, що допомогу Україні слід продовжувати. У деяких опитуваннях, зокрема Gallup, 52% респондентів кажуть, що підтримка має тривати аж до повернення Україною всіх територій.

На цьому тлі заяви Трампа про Крим, про де-юре визнання анексії, а також де-факто визнання окупованих територій суперечать думці більшості американців. І навіть всередині Республіканської партії є ті, хто виступають проти подібних висловлювань. Тож зараз становище Трампа напередодні ста днів президентства далеке від ідеального.

Хоча сам він стверджує, що має рейтинг 70%. Є побоювання в чималої кількості американських політиків і бізнесменів, які зустрічались із Трампом і обговорювали з ним тему тарифів. Голос великого бізнесу, видно, вплинув на рішення Трампа. Ми бачимо, як він зараз намагається завершити війни, які сам і почав.

Торгова війна з Китаєм — це війна, розпочата Трампом. Він оголосив про введення мит спершу у 90%, потім 125% і навіть 145% на китайські товари, обіцяючи дійти до 300%. Ймовірно, усвідомлення того, що Європа може почати зближення з Китаєм, викликає занепокоєння.

Саме тому, тихо й непомітно, Трамп спершу оголосив про 90-денну паузу для країн Європи та інших, окрім Китаю, а потім раптом з’ясувалося, що мита не стосуються електроніки, інших товарів — і взагалі діють інакше. Ця торгова війна, розв’язана Трампом, як кажуть американські економісти, ще відгукнеться самим американцям. Поки що ефект неочевидний, але він обов’язково настане, і Трампу доведеться це якось пояснювати.

У зовнішній політиці також є побоювання, що Китай займе нішу США й почне зближуватись із Європою. Але Дональд Трамп не хоче цього розуміти. В глибині душі він, можливо, усвідомлює, що відбувається, про це говорять і республіканці. Що насправді каже, наприклад, Марко Рубіо, ми дізнаємось, можливо, лише з мемуарів співробітників Білого дому.

Республіканський сенатор Джон Міллі Кеннеді, виступаючи на Fox News у прайм-тайм, заявив: “Ми повинні дати Путіну зрозуміти, що готові перетворити його на корм для риб”. І додав: “Він думає, що ми його боїмося, а насправді Путін знущається з президента США і не виконує свої обіцянки”. Це слова республіканця, до якого дослухаються саме прихильники MAGA-республіканців (Make America Great Again або “Повернемо Америці колишню велич”).

Це підтверджує і американська розвідка. На зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО представники альянсу й розвідувальної спільноти також заявили: у Путіна немає бажання до переговорів.

Але для Трампа важливішою є віра в те, що він зможе переконати, змусити чи підкупити, запропонувавши щось вигідне в бізнесі. Це повертає нас до теми Стіва Віткоффа. У Трампа в пріоритеті — бізнес. Він, можливо, все розуміє, але не хоче приймати реальність. Люди навколо нього також усе розуміють і намагаються контролювати російську сторону.

Здається, що Трамп — як вир, який за 100 днів пройшов так, ніби минули роки. Ми бачимо драматичні зміни і всередині США, і в зовнішній політиці. Саме у зовнішній політиці відбуваються тектонічні зсуви. Це відхід від міжнародної ролі США, це ізоляціонізм.

“Ми не світовий поліцейський”, — сказав Марко Рубіо. Це продовження курсу, характерного для початку XX століття, особливо до Другої світової війни. У 1940 році, коли Європа вже була окупована, лише 7% американців підтримали ідею оголосити війну Німеччині. 93% були проти. Трамп повертає США до тих часів.

Ці зміни можуть мати історичний вплив на весь світ. Хоча й внутрішні перетворення у США також не варто недооцінювати.

У нинішньому Конгресі домогтися імпічменту надзвичайно складно: для цього потрібно дві третини в Сенаті, а у республіканців там більшість. Якщо імпічмент і можливий, то лише після виборів 2026 року і за суттєвої переваги демократів. Зараз у республіканців більшість — і в Сенаті, і в Палаті представників, хоч і незначна. А тому зібрати необхідні дві третини буде майже неможливо. Тож наразі ідея імпічменту — радше спроба вгамувати Трампа і його адміністрацію.

ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: Трампу нагадають про його слабкість навіть свої

— Я не знаю, скільки ще разів росіяни мають плюнути в Трампа, щоб він почав щось підозрювати, адже це далеко не перша ситуація, коли вони, по суті, його обманюють. Говорять, що “ось-ось ми вже готові щось підписати, десь там сісти і про щось домовитись”, а потім усе повертається на круги своя. Тому я з обережним оптимізмом ставлюся до всього цього.

Чому? Бо одного посту й одного інтерв’ю Трампа замало. Якщо він хоча б тиждень буде висловлюватися в такому ж дусі щодо Російської Федерації — тоді вже можна буде робити більш серйозні висновки про те, куди рухається ситуація і чим вона може завершитися. Але тішить, що принаймні якесь розуміння того, що його справді водять за ніс, у Трампа починає з’являтися.

Він, звісно, дивиться на все це через призму виконання ключових завдань за перші 100 днів свого президентства. Однак очевидно, що до цієї дати він уже не встигне відзвітувати про те, що допоміг укласти мир у війні РФ проти України. Хоча надалі такі перспективи ще зберігаються. Усе залежатиме від того, чи готовий він посилювати тиск на РФ.

Йому навіть не обов’язково приймати реальні, конкретні рішення прямо зараз. Він поки не виявляє особливої рішучості в цьому питанні. Але йому достатньо просто вийти і сказати, наприклад, що він збирається зробити це за два тижні — і подивитись на хаос, який почнеться після такої заяви.

Трамп усе ж таки очолює найпотужнішу країну у світі — з погляду економіки, військового потенціалу та впливу на глобальні процеси. І будь-яка його заява вже сама по собі веде до певних наслідків. Причому очевидно, що ці наслідки не будуть позитивними для РФ. Саме тому йому варто все ж таки посилити тиск на Росію. Проявляти себе більш активно.

Його власний імідж зараз безпосередньо залежить від того, що відбувається. Він не може дозволити собі виглядати слабким. Йому це одразу нагадають. Причому не лише демократи і частина республіканців, які й раніше були ним незадоволені, а голосували за нього лише тому, що він представляв Республіканську партію.

Нагадають і зовнішні сили — держави, з якими США змагаються. Вони одразу сприймуть слабкість США як сигнал до дії.

У Трампа залишається все менше простору для маневру. У певному сенсі він сам себе в це становище загнав. Але вийти з нього все ж таки можна — якщо почати справді домагатися миру через силу. Що, до речі, він і обіцяв у своїй кампанії як кандидат на пост президента США.

Трампу однозначно слід переглянути підходи. Переглянути погляди на те, як має виглядати мирний процес. Що саме має входити в угоду. Я би також не відкидав роботу нашої дипломатії, яка й далі доносить до Трампа аргументи. Ми пояснюємо, як усе виглядає насправді. А не так, як він це собі уявляє.

До речі, що важливо зазначити: на сьогодні, на жаль, у команді Трампа все ще багато людей, які демонструють вкрай низький рівень компетентності у питаннях війни РФ проти України.

Вони можуть ігнорувати його доручення, якщо він не повторює їх двічі. Хоча серед оточення Трампа тепер є і справді компетентні люди, які розуміють, як потрібно діяти. І, найімовірніше, їхні погляди відрізняються від того, що робить сам Трамп. Поки що вони терплять, зберігають лояльність.

Так, держсекретар Марко Рубіо активно виконує свої обов’язки: спілкується з європейцями, з українцями, нещодавно навіть говорив із Лавровим. Він повинен це робити — і очевидно, що він краще розбирається в ситуації.

Будемо сподіватися, що Трамп зрозуміє, про що президент України говорив йому з самого початку: росіяни вас обманюватимуть. У нас є величезний досвід цього з 2014 року. Не повторюйте наших помилок. Але Трамп обрав шлях самостійного набивання ґуль і подальших висновків.

КАТЕРИНА ОДАРЧЕНКО: Навіть прихильники Трампа розуміють, що не можна усуватися від допомоги Україні

— Перш за все для розуміння ситуації варто зазначити, що пріоритетом і в думках Трампа, і в діях команди республіканців — як адміністрації, так і Конгресу — є пункти економічної політики. Адже були великі потрясіння на фондових ринках.

Для України це може здатися доволі абстрактним поняттям. Але у Сполучених Штатах більшість представників середнього класу зберігають свої пенсійні заощадження в різних фондових індексах тощо. Тому потрясіння на фондовому ринку і відсутність рішення щодо кризи на ринку нерухомості, а саме житла, — це велике питання до Трампа, адже саме за цими пунктами його й обирали.

Люди хочуть дешевші кредити, стабільність фінансових ринків і зростання економіки. Люди хочуть за свої 100 доларів купувати більше, очікують зниження інфляції. Питання зовнішньої політики не є пріоритетом, про який у першу чергу думає адміністрація. Це важливо розуміти.

Якщо говорити про зовнішню політику, то загалом зрозуміла позиція щодо Ізраїлю та України. У Трампа є проблеми навіть всередині Республіканської партії, тому що багато хто з консервативних членів партії — як конгресмени, так і прихильники, і донори — також не підтримують позицію повної відмови від надання Україні коштів і зброї.

Адже є труднощі у внутрішньому управлінні України, певна відсутність “хімії” між членами республіканської команди й українською стороною. Але це не скасовує воєнних злочинів, які щодня скоює Путін.

Бомбардування цивільних об’єктів — це класичні воєнні злочини, порушення міжнародного права тощо. Навіть республіканець не завжди підтримує позицію ігнорування питання України і не згоден відсувати його на десятий план. Також, я думаю, існує певне зачарування спробами загравання з Москвою, адже РФ веде ту саму зовнішню політику ще з часів Радянського Союзу.

Говорити про те, що Росія змінить свою зовнішню політику в аспекті класичних війн за захоплення територій, не варто — адже це не лише Україна, а й Грузія, Молдова, гібридні війни, кібератаки, дезінформаційні кампанії. Росія робить це постійно й продовжить.

Читайте також: Ілюзії закінчуються: чи змінить Трамп стратегію щодо Росії та України