Сьогодні о 12:42
Володимир Путін другий день поспіль проводить переговори з Олександром Лукашенком на тлі повідомлень про посилення тиску Кремля на Мінськ. Москва, за даними ЗМІ, домагається активнішого залучення Білорусі до війни проти України.
Зустрічі проходять у резиденції російського диктатора на Валдаї. Про продовження контактів повідомив прессекретар Кремля Дмитро Пєсков. За його словами, після вчорашніх переговорів тет-а-тет формат обговорення був розширений: до Путіна і Лукашенка приєдналися делегації двох країн. При цьому зміст переговорів не розкривається.
Мінськ під тиском Кремля
Зустрічі проходять у максимально закритому режимі, а підписання підсумкових документів або заяви для преси не плануються. Російські та білоруські державні пропагандистські “медіа” представляють контакти як серію стратегічних консультацій між союзниками, однак офіційний порядок денний переговорів не публікується.
Тим часом газета The Wall Street Journal пише, що Кремль посилює тиск на Лукашенка, домагаючись активнішого залучення Білорусі до війни проти України.
За даними видання, Москва розглядає територію Білорусі як потенційний плацдарм для розширення військової активності проти України. Йдеться може йти про можливі запуски безпілотників, розширення лінії фронту в західному напрямку і спроби відвернути українські сили від ключових ділянок на сході.
Президент України Володимир Зеленський заявив, що Білорусь під впливом Росії готується до можливого розширення агресії проти України. За його словами, такі висновки ґрунтуються на даних української розвідки.
Глава держави також опублікував карти, які, як стверджується, підтверджують відповідну підготовку. Виконувач обов’язків керівника Служби зовнішньої розвідки України Олег Луговський повідомив, що вздовж українсько-білоруського кордону завершується будівництво дорожньої інфраструктури, а також об’єктів зберігання боєприпасів і паливно-мастильних матеріалів військового призначення.
Білорусь не повинна дозволити ще глибше втягнути себе у війну РФ проти України. Про це сьогодні, 29 червня, на брифінгу в Брюсселі заявила речниця Єврокомісії Аніта Хіппер.
Відповідаючи на запитання ЗМІ про останні заяви де-факто керівника Білорусі Лукашенка про те, що Росія намагається втягнути його у війну, вона підкреслила: країна вже є учасником війни.
“Єдина допомога, яка потрібна Білорусі, — це більше здорового глузду, щоб не дозволяти втягувати себе в цю війну. Білорусь уже є її учасником, і Росія втягує її в цю війну, поглиблюючи свої відносини з Лукашенком. Що б не зробила Росія, за цим піде руйнування. Як ми вже бачили”, — зазначила Хіппер.
Путін і Лукашенко знову зустрілися на Валдаї: про що мовчать Москва і Мінськ
Про те, для чого Лукашенко їздив до Росії до Путіна, а потім до Китаю до Сі, в ефірі телеканалу FREEДOM міркували:
- Михайло Сінаюк, експерт програми російських і білоруських студій аналітичного центру “Українська призма”;
- Валерій Мацкевич, політик, глава апарату Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі;
- Олександр Леонов, директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента”;
- Олег Лісний, президент Аналітичного центру “Політика”.
МИХАЙЛО СІНАЮК: Лукашенко хоче більше отримувати, але менше віддавати
— Несподіваний і такий дуже швидкий візит Лукашенка на Валдай — це спроба скоординувати свою позицію з Кремлем, виробити якусь стратегію протидії дипломатичному тиску з українського боку.
Що стосується того, чия це була ініціатива, я думаю, що вона спільна. Кремль, безумовно, передусім зацікавлений у тому, щоб не били по інфраструктурі “Союзної держави”, щоб Білорусь так і залишалася плацдармом для здійснення, для реалізації військових операцій і агресії. А Лукашенко, звичайно, не зацікавлений у тому, щоб на нього взагалі хтось тиснув подібним чином, як це робить Україна. Ініціатива, найімовірніше, надійшла з Москви як запрошення. Але зацікавлені в цьому обидві сторони.
У моєму розумінні Лукашенко не з тих політиків, які віддані, як Путін і вища російська еліта, вірі в якусь ідеологію, у якісь високі речі і так далі. Ця людина, виходячи з аналізу його ж політики, досить практична. Це політик, який керується передусім прагматичними інтересами. І виходячи з цього, його погляд на “Союзну державу”, найімовірніше, полягає в тому, щоб максимально отримувати, але при цьому менше віддавати. Тобто отримувати газ за зниженими цінами, отримувати енергоресурси, отримувати вихід на ринок, безумовно. Тому що ми ж розуміємо, що більшість білоруської продукції, особливо після 2020 року, збувається, звичайно ж, у Росії. При цьому збувається, скажімо так, за демпінговими цінами.
Лукашенко, звичайно, хоче більше отримувати, але при цьому менше віддавати. І ми це бажання прекрасно розуміємо.
Ось тому ви говорили про те, хто втягує Білорусь у війну. Чи винен у цьому Гризлов? Ну дивіться, Гризлов — це лише посол. Так історично склалося: всю історію людства посол був лише довіреною особою президента, скажімо так. Це рупор президента, який підбирається під президента. Тобто це людина, яка, по суті, є такою тінню глави держави, з яким ви маєте справу.
“Союзна держава” далеко не означає повну інтеграцію Мінська і Москви. І ми бачимо, що Лукашенко, я не раз це повторював і дотримуюся цієї позиції, максимально робить усе, щоб не допустити максимального ступеня інтеграції. Ба більше, він максимально намагається цю інтеграцію зменшити.
Що стосується розміщення військових об’єктів, які, повторюю, не беруть участі в бойових діях на території Білорусі, то тут можна розуміти: у цьому, безумовно, не зацікавлений Лукашенко. І позиція Путіна з цього питання дуже суперечлива.
Можливо, тому, що всі розуміють: у Росії немає сил і засобів на Білорусь, щоб прикрити її небо, щоб змусити її радарами, щоб бачити і проглядати щонайменше всі повітряні цілі. Такої можливості немає, оскільки вони навіть Москву не можуть закрити.
Кремль побоюється того, що, втягнувши Білорусь у війну, потім доведеться її захищати, як в анекдоті, коли Гітлеру доповідають, що Італія вступила у війну, він каже: “Відправте одну дивізію”. Йому кажуть: “На нашому боці вступила”. Він відповідає: “Тоді відправте цілу армію”.
Як би не повторилася така ситуація, що, втягнувши Білорусь у війну, потім доведеться відправляти сили і засоби для того, щоб її ще й захищати. Тому, можливо, Кремль не дуже поспішає з тим, щоб розміщувати якісь військові об’єкти. А якщо і буде втягування у війну, то воно вже буде не напівзаходами, а із сухопутною компонентою і так далі.
ВАЛЕРІЙ МАЦКЕВИЧ: У Лукашенка — звичний шпагат між Москвою і Києвом
— Є велика ймовірність, що рішення про відключення ретрансляторів Лукашенко ухвалював у страху самостійно. Але тут же він вирішив усе-таки якось виправдати свої дії, прибувши на зустріч із Путіним і, звичайно ж, обговорюючи цю рамку ультиматуму, яка містить зокрема і постачання палива.
І тут же, звичайно, одразу згадується Мозирський нафтопереробний комбінат, який буквально перебуває в зоні досяжності всіх систем української армії, зокрема безпілотних. І, звичайно ж, я думаю, що це один з основних напрямів розмови.
Це паливо, це спільні білорусько-російські навчання, які, до речі, теж були неодноразово, скажімо так, згадані з боку Києва. Те, щоб вони були припинені, теж, можна сказати, було частиною таких ультимативних вимог з боку Києва на адресу диктатора. Тому я думаю, що саме це і стало основним предметом дискусії: що ж з усім цим робити.
Лукашенко боїться, що частина країн регіону все-таки свого часу підписали Римський статут і можуть у рамках Міжнародного кримінального суду затримати і видати Лукашенка до Гааги, коли той вирушить у відрядження Азією.
Ми не знаємо зокрема, до яких саме країн він збирається. Тобто вся ця вуаль, димка секретності навколо відрядження Лукашенка зумовлена саме тим страхом, яким наповнений Лукашенко через ультиматум і через те, що він, власне, досі не виконав його в повному обсязі.
Путін навряд чи дозволить Лукашенку не постачати йому в нинішній момент необхідне, життєво важливе паливо. Ми ж бачимо, що зараз відбувається в Криму, ми бачимо, що відбувається в містах Росії, як палають нафтопереробні заводи. Лукашенко розуміє: для Києва зараз абсолютно не проблема закрити це питання іншим способом, якщо Лукашенко не припинить постачання.
Путін, очевидно, не планує дозволяти Лукашенку це робити. Тому я думаю, що це тема номер один, яка зараз у них на столі. Очевидно, що Лукашенко не готовий до жодної ескалації. Не готовий з низки причин. Можливо, він передавав неправдиві відомості в Кремль і про стан білоруської армії з урахуванням грошей, які отримував на її зміцнення і які, очевидно, теж, найімовірніше, були, м’яко кажучи, нецільовим чином розподілені.
Можливо, неправдиві дані передавалися в Кремль і щодо настроїв у білоруському суспільстві. Я впевнений, що Лукашенко не зізнається в тому, наскільки білоруси налаштовані проти війни або яка частина білорусів насправді підтримує Україну в цій ситуації.
Найімовірніше, на підставі неправдивих даних Путін уже активно включає Лукашенка в якісь плани. Ну, у всякому разі, очевидно, що в плани Москви не входить ні відключення або зняття цих ретрансляторів, ні недоотримання палива від Лукашенка.
А Лукашенко, який знає реальне становище речей і в суспільстві, і в армії, розуміє, що білоруська армія не готова, по суті, до жодних дій для того, щоб захищати режим Лукашенка. Тому він знову починає звичні для себе танці між крапель, свій професійний і всім відомий шпагат.
А візит до Пекіна — це певна остання, крайня спроба якимось чином переконати лідера Китайської Народної Республіки в тому, наскільки стратегічно важливе значення для Китаю має Білорусь. Щоб той, своєю чергою, якимось чином вплинув на Путіна, щоб той усе ще почекав із певним активним залученням Лукашенка до процесів, які відбуваються в регіоні, по суті, до російської агресії проти України.
З одного боку, Лукашенко добровільно дозволяє втягувати себе все глибше і глибше в співучасть в агресії. Все більше і більше підприємств працює на посилення агресії. Але він якимось чином намагається почекати з тим, щоб його втягнули в активну фазу. І тим самим затягує той момент, коли Путін втягне його, що називається, на повну в цю співучасть в агресії.
Лукашенку вигідний статус-кво. Тобто він згоден заробляти на виготовленні боєприпасів, якихось частин для озброєнь, він згоден бути навідником, заправляти російські танки, але так, щоб почуватися в безпеці.
Але з урахуванням того, що підльотний час українських ракет і БПЛА до його резиденції в Мінську вдвічі швидший і ближчий, ніж до Москви, на сьогодні він уже ніде не може почуватися в безпеці, окрім як, мабуть, десь у Пекіні.
ОЛЕКСАНДР ЛЕОНОВ: Якщо Китай поставить жорстку умову, у Путіна буде досить складна ситуація
— Головною умовою для початку переговорів має бути припинення вогню. І з цієї думки Путін зараз шукає можливості для ескалації. Я думаю, що з цим пов’язані і переговори з Лукашенком.
Але тут є важливий момент: біда прийшла звідки не чекали. Тому що Лукашенко поїхав до Китаю. Китай досить чітко сказав, що цінує незалежність і суверенітет Білорусі.
І якщо ми говоримо про те, що Лукашенко, очевидно, сам не хотів би вступати у війну, то Путін, якщо ухвалить таке рішення, може його і не питати.
Але якщо Китай жорстко поставить умову, що жодних провокацій з території Білорусі бути не повинно, тоді у Путіна буде досить складна ситуація.
ОЛЕГ ЛІСНИЙ: Китай не дав добро на втягування Білорусі в пряму війну
— Лукашенко володіє одним мистецтвом, яке дозволяє йому бути ледь не вічним політиком у Білорусі. Він уміє грамотно вибудовувати відносини з сильними світу цього.
Видно, з Путіним або не вийшло, або вийшло не так, як хотілося. Тому потрібен той, хто захистить, і захистить справді серйозно, кого послухають і до кого прислухаються. Це один із варіантів, який здається більш-менш реалістичним. Навіть фотографій немає цієї чудової дружньої дводенної зустрічі. І ось, зустріч у Піднебесній.
Тому що є ще одна версія: нібито вони поспілкувалися, подивилися, як у цій ситуації краще вижити, і тому Лукашенко полетів питати у Китаю, як і чим Китай може допомогти тій самій Росії, тій самій Білорусі. У цій складній ситуації, мені здається, така версія можлива, але все-таки візит у форматі “допоможіть, врятуйте” мені здається більш реалістичним.
Президент Зеленський дав тиждень на те, щоб вимкнули ретранслятори, а краще б узагалі прибрали їх від кордону з Україною. Лукашенко вимкнув. Лукашенко зустрівся з Гризловим у Мінську і сказав: “Давайте не будемо втягувати Мінськ у війну”. Грізно так сказав. Ну і, власне, тут же помчав у Російську Федерацію, на Валдай, з вимкненими транспондерами у літака, під покровом таємниці, що називається.
Уже не вперше Китай виступає на боці своїх васалів. І Путін прислухається. Тут, мені здається, сигнал очевидний: “Не чіпай, це моє. І мені не потрібні там проблеми”. А там вони значно більші, тому що я сьогодні з колегами теж спілкувався. Тут є економічна частина, яка важлива для Китаю.
Він хоче мати умовне вікно в Європу. Він не хоче проблем, які можуть відбитися на його економіці. Китай має відношення до території Білорусі або має там свій бізнес. І Лукашенко в цьому плані дуже лояльний і вразливий.
Лукашенко зараз не в сильній позиції, але йому вдалося, мені здається, хоча це час покаже, може, я помиляюся, зіграти знову у свою улюблену гру — між краплями пробігти і залишитися живим. Тому що ситуація для нього була дуже неприємна.
Китай не дав добро на втягування Білорусі в пряму війну з Україною.
І це для нас непогано. Звичайно, ми повинні ставитися як до реальної загрози. Це однозначно. Але певний оптимізм у плані того, що найближчим часом Путін усе-таки, мабуть, не наважиться повністю залучити Лукашенка до війни, — це непогано. Тим паче в тій ситуації, яка зараз є на фронті.
Я не вірю в те, що Лукашенко може сказати Путіну “ні”. Він це робить якось в інших формах. І поки що йому вдається “петляти”. Тобто, якщо говорити красивими словами, маневр вийшов. Але чи надовго це — риторичне питання.
Читайте також: Лукашенко перебуває між молотом і ковадлом: білоруські експерти прокоментували ультиматум Зеленського
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
