Як жахіття війни минулого століття стали реальністю для України сьогодні. Погляд філософа

Українські інтелектуали запустили ініціативу PhilosophersForUkraine (Філософи для України). Це механізм академічної дипломатії, що дає змогу розповісти світові про події нашої країни. На знак солідарності світові інтелектуали та філософи пишуть колонки на підтримку України. Вони розповідають про те, що відбувається в нашій державі, засуджують агресію, допомагають поширити інформацію про дії Путіна та Росії.

Свою позицію вже висловили такі відомі філософи: Славой Жижек, Марта Нуссбаум, Пітер Сінгер, Грем Гарман, Майкл Мердер та багато інших.

Військовий історик Ювал Ной Харарі вважає, що дії Путіна сьогодні зароджують ненависть до РФ, і вона дедалі більше зростатиме і передаватиметься через багато поколінь.

Раніше відомий американський філософ, політолог та економіст Френсіс Фукуяма написав статтю, в якій дав свій прогноз із 12 пунктів щодо війни Росії проти України.

“Поразка Росії уможливить “нове народження свободи” і виведе нас із глухого кута занепаду глобальної демократії”, – резюмував Фукуяма.

Є також заяви європейсько-американського філософа-лінгвіста Ноама Чомскі. Він суперечить Фукуямі та говорить про те, що, можливо, щоб ця ненависть, про яку говорив Ювал Харарі, не поширювалася або була припинена, Україна має піти на поступки російським вимогам. Він каже, що треба звернути увагу на реальність миру.

Поміркувати на тему, яку порушив Чомскі та інші філософи, журналісти UATV попросили кандидата філософських наук, політичного експерта Валентина Гладких в ефірі марафону “FreeДОМ”.

— Дуже дивно, що це людина, яка виступає проти так званого американського імперіалізму. Якщо він проти засилля капіталу, це означає, що він виступає проти певної дійсності. І чомусь раптом у цьому питанні у нього відбувається зрушення у бік прийняття реальності. Якось фрагментарно ми маємо прийняти цю реальність. Я згоден із Чомскі. До речі, він не один такий. Є ще прекрасна стаття Ніла Ферґюсона, в якій він також говорить про те, що не варто недооцінювати Росію, треба усвідомлювати, що вона має достатньо інструментів для того, щоб захистити свої національні інтереси. Але немає у Російської Федерації інструментів, щоб захистити свої національні інтереси. Питання в тому, наскільки її національні інтереси є раціональними та сумісними з національними інтересами інших держав. Я, як українець, готовий визнати, що є національні інтереси РФ. Але Російська Федерація має щонайменше визнати те, що і в мене, як в українця, є свої національні інтереси. І якщо наші національні інтереси є антагоністичними, то ми маємо знайти спосіб, яким би змогли зменшити взаємну недовіру та взаємну небезпеку, яку ми суб’єктивно відчуваємо через присутність один одного.

І що ми бачимо у результаті? У результаті бачимо, що Росія категорично, у принципі, не припускає мого існування. РФ вважає абсолютно прийнятним використання зброї та знищення мене для того, щоб захистити свої національні інтереси. Тобто вона не лише не враховує моїх національних інтересів, вона, в принципі, не розглядає можливість мого існування. Тому, так, Чомскі правий у тому плані, що насправді Російську Федерацію неможливо буде знищити, що вони мають достатньо коштів для того, щоб захиститися і розв’язати світову війну, в якій згорить усе людство. Ми повинні це розуміти, і тому маємо бути дуже обережними. І, до речі, це ми розуміємо. Ідеться не лише про нас, а й про світову спільноту.

НАТО не вступить у війну. І правильно робить. Але водночас знайшли модель, яка допомагає Україні ефективно боротися з агресором шляхом надання відповідних озброєнь, фінансової допомоги, запровадження санкцій проти Російської Федерації. Теж буквально нещодавно була заява Європейського Союзу про те, що він не перебуває ні з ким у стані війни, і допомога Україні жодною мірою не повинна розцінюватися як безпосередня участь у війні. І це правильно, це розумно. Це раціональна поведінка. Проте, знову ж таки, повертаючись до Вашого питання та позицій Чомскі та Ферґюсона… До речі, парадоксально, Чомскі — лівих поглядів. А Ферґюсон тяжіє більше до правих. І в цьому питанні їхні погляди зійшлися. Але я повторюся: і перший, і другий говорять про дещо інші речі, ніж те, про що говорили Фукуяма та Харарі.

— Додам: Харарі заявив, що не достатньо просто завоювати українську землю. Щоби захопити Україну, треба підпорядкувати собі українців. На осмислення побачених звірств російських солдатів у Київській області потрібен ресурс. Хочеться почути Ваші думки з цього приводу.

— Як говорив Геґель: “Сова Мінерви вилітає вночі”. І філософія — це квінтесенція епохи, що минає. Тому філософія осмислює події вже постфактум. Є один аспект. Ті події, які ми сьогодні спостерігаємо, не є унікальними. Тобто це вже було в історії людства. І ці події, і такі моделі поведінки добре описані, осмислені. І якщо хтось просто не готовий прийняти для себе це осмислення поки що, це не означає, що такого осмислення немає. У цьому плані я хотів би розповісти історію Юнга, який після Другої світової війни писав у своїх мемуарах про те, що до нього часто зверталися німці по психотерапевтичну допомогу. І він ставив до них одне запитання: “Ви відчуваєте свою відповідальність за німецькі концтабори смерті?” Якщо люди відповідали, що не відчувають, він не намагався їм допомагати, вони були невиліковними.

Тому якщо росіяни сьогодні не готові прийняти реальність, що виникла їхніми зусиллями, то це суто їхня проблема. Рано чи пізно їм це доведеться зробити. Що є унікальним у цій ситуації? Унікальним є не те, що зараз повторились усі ці жахи війни. Унікальним є те, як усі ці жахи війни могли виникнути в сучасному світі. Чому сучасний світ, який влаштований цілком інакше, ніж це було буквально 50 років тому, чому все одно це стало можливим. На мою думку, це буде ключовим питанням для філософського осмислення того, що відбувається.

— Валентине, рівень жорстокості цієї війни, про що говорять і Ваші колеги, переходить усі можливі межі… Принаймні нам, можливо, так здається. Людям, які не застали звірств Другої світової війни, не бачили тих жахів. Але чому люди настільки жорстокі? Звідки з’явилося бажання убити, зґвалтувати десятирічну дівчинку, потім убити її?

— Є кілька пояснень. По-перше: ресентимент. Ви подивіться на соціальне походження російських солдатів, які тут є. Це така глибинка-глибинка. Тобто це люди, які змалку були позбавлені всього. І їм показали, що у їхніх невдачах, у їхніх поневіряннях винні американці, імперіалісти, “натівці”, “хохли” — будь-хто. І ось вони відчувають це почуття ресентименту, скривдженості. Намагаються це якось компенсувати. Ніцше свого часу, який увів це поняття у філософський побут, говорив, що ресентимент — це основа моралі рабів. І ось коли вони отримують елементарну владу, вони намагаються гіперкомпенсувати, проявити у всій повноті та реалізувати все те, чого вони не могли досягти і здійснити у нормальному житті. Це один момент психологічний, якщо хочете, психіатричний.

Другий момент — це абсолютно агресивна пропаганда Російської Федерації, яка, в принципі, займалася дегуманізацією та демонізацією українців упродовж багатьох років. Тобто як під час Другої світової війни трансформувалося гасло “Убий фашиста!” у гасло “Убий німця!” Чим це скінчилося? Масовим терором проти мирного населення Німеччини у виконанні радянських солдатів. Щось таке сталося зараз із Російською Федерацією, коли вони підмінили гасло “Убий українця!” Тобто українці для них — вороги, яких можна вбивати. Причому вбивати — це не просто переступити якийсь моральний рубіж. Це навіть якась доблесть. Ви подивіться, як реагує російське суспільство. Коли дружина дзвонить своєму чоловікові і каже: “Давай там, ґвалтуй українок”, — коментарі зайві. Тобто вони ставляться до українців як до чогось неживого.

Третій аспект – це безпосередні накази командування. Росіяни в Україні ведуть терористичну війну. Які були війни в історії людства? Зазвичай загарбницькі — пограбування, головна мета якого — поживитись. Потім війни змінилися і в них були вже політичні завдання. Тобто це політичне підпорядкування. Зараз, на мою думку, росіяни поставили перед собою просту мету в Україні: максимальну руйнацію та залякування. У програмній статті, яка нещодавно була вийшла у державному інформаційному агентстві “РИА Новости” під назвою “Що нам зробити з Україною?”, чітко йдеться про те, що вони мають Україну знищити. Вони мають знищити українців, вони, в принципі, не визнають не те, що існування незалежної української держави, вони не визнають, у принципі, існування будь-яких українців. Відповідно, вони не визнають української історії, української мови, української літератури. Тобто вони по суті не визнають існування мене. І єдиний спосіб, як вони цю філософську позицію можуть обґрунтувати, — шляхом знищення, що й реалізують зараз в Україні. Тобто їхня мета вже зараз не підкорити. Їхня мета зараз — знищити.

— Зараз російська пропаганда апелює до того, що відбувається в окремих районах Донецької та Луганської областей. Нібито Кремль вирішив повністю звільнити Донбас за те, що відбувається в ОРДЛО. Але ж ми знаємо, що і Донецьк, і Луганськ, обстрілювали самі ж члени незаконних збройних формувань.

— Не забуваймо ще один момент. Вони не розповідають про той обсяг терору, причому часто кримінального терору, який творили ці бандитські формування. Скільки вивезено, скільки вбито, скільки зґвалтовано. Це ще треба розслідувати. Ми говоримо: Маріуполь, Буча. Але я думаю, що і Ви, і я, як люди, які народилися та виросли на сході, зберегли зв’язки з багатьма людьми, які там живуть, чудово усвідомлюють рівень кримінального насильства, який там відбувався та відбувається. Люди безвісти зникали, а потім у їхні будинки заселялися інші, їхні підприємства та машини забирали бандформування. Тобто коли ми говоримо про мародерство зараз, згадаймо, який рівень мародерства та грабунків був у Луганській та Донецькій областях у 2014 році. Скільки російські окупанти звідти вивезли машин, шуб та золотих виробів.

Нагадаємо, військовий експерт, редактор інформаційного видання Defense Express Валерій Рябих в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA заявив, що ядерна зброя перестала бути зброєю стримування. У США розуміють, а в Росії – ні.

На 23 квітня заплановано евакуацію мирних громадян із Маріуполя до Запоріжжя – міськрада

Читайте також: Понад місяць Херсон перебуває в окупації російських військ і, фактично, ізольований від решти України: туди не доходять вантажі з українськими продуктами й товарами, з містом немає ні залізничного, ні автобусного сполучення. Водночас деяким людям вдається вибратися самостійно. Розповідаємо, чи можна виїхати із України в Європу через Крим.