Таємна соціологія: якою є реальна підтримка Путіна в Росії — відповідь Мацуки

Згідно з офіційними російськими джерелами, “спеціальну військову операцію” сьогодні підтримують трохи більше ніж 70% населення. Але де можна знайти реальну соціологію — без показових голосів на користь влади? Яка тоді буде статистика? І чи реальні взагалі чесні опитування в Росії? Детальніше про це — у розборі шеф-редактора телеканалу FREEДOM Олексія Мацуки.

Чи вірити цифрам?

Офіційні опитування російських центрів вивчення громадської думки свідчать, що основна частина росіян підтримує війну проти України. Великих і авторитетних насправді всього два — Всеросійський центр вивчення громадської думки (скорочено ВЦВГД, рос. ВЦИОМ) і фонд “Громадська думка” (ФГД, рос. ФОМ), основним замовником соцдосліджень якого є адміністрація президента РФ.

Дані обох центрів при цьому не особливо відрізняються. Через тиждень після вторгнення ВЦИОМ повідомив, що “спецоперацію” підтримує 71% опитаних жителів Росії, не підтримує — 21%. Дані ФОМ схожі: рішення Кремля вважають правильним 65% росіян, неправильним — 17%.

Тривале мовчання. І лише через пів року після початку повномасштабної війни на сайті ВЦИОМ з’являється оновлення. Вказали, що підтримка залишається стабільно високою — у діапазоні 70-73%. І якщо подивитися, як це прокоментували самі соціологи, то основний меседж — цифри “дуті”.

“Олександр III говорив, що у Росії тільки два союзники — армія і флот. У сьогоднішньої Російської Федерації теж залишилося тільки два союзники: ракетні війська, з одного боку, і ФОМ із ВЦИОМ — з іншого”, — прокоментував соціолог Олексій Тітков.

Примітно, що після вересня (на який припав успішний контрнаступ ЗСУ в Харківській області) обидва соціологічні центри взагалі припинили публікувати дані про рівень підтримки війни проти України. Вони явно проводять заміри, передають дані в Кремль, ось тільки соціологія вся закрита.

Щоб зрозуміти реальні настрої, опозиційний активіст Олексій Меняйло запустив власний дослідницький проєкт “Хроніки“, який проводить соцопитування й аналізує дані із соцмереж. За даними ресурсу, минулого літа стався перелом: якщо в середині травня війну підтримували 64% респондентів (цифра висока, але теж відрізняється від офіційної), то на початку червня — уже 55%. Тобто “проти” — кожен другий. До жовтня за показник сповз до 51%.

Як “придворні” соціологи накручують цифри? Виявилося, їм не потрібно навіть прибріхувати, на результат дуже сильно впливає формулювання самого запитання. Кремль називає війну “спецоперацією”, вибухи на території Росії — “хлопками”, фінансові втрати через санкції — “від’ємне зростання економіки”. Начебто те саме, але люди сприймають по-іншому.

От уявіть: людей запитують: “Чи відчуваєте ви зростання цін і фінансову кризу?” або “Чи викликає у вас стурбованість негативне зростання економіки?” У першому випадку — більшість відповідей “так”. У другому — поки людина зрозуміє, про що саме її запитують, поки розбереться, у чому суть питання, — багато хто, не замислюючись, на ходу скаже соціологам “не знаю” або “ні”.

Так і тут. ВЦИОМ запитував людей — “Чи підтримуєте ви рішення провести спеціальну військову операцію Росії в Україні?”

“Здавалося б нейтральне запитання. Але воно не нейтральне, тому що якщо ви запитаєте — “Чи підтримуєте ви вже ухвалене рішення про спеціальну військову операцію?”, то ви отримаєте інші відповіді, ніж якби ви запитали — “Як ви ставитеся до спеціальної військової операції?” Далі: якщо ви запитаєте про “спеціальну військову операцію” — це буде одне питання. А якщо ви запитаєте про військове вторгнення РФ в Україну або про війну в Україні — це буде зовсім інше питання”, — пояснює доцент факультету соціології Ексетерського університету Олексій Бессуднов.

Другий трюк. В опитуваннях, які проводять провладні соціологи, людям часто пропонуються лише категоричні варіанти відповідей: “так”, “ні” і “не знаю”. Ніякого тобі “скоріше ні” або “можливо так”, жодних градацій. І за даними порталу openDemocracy, ці відповіді відсіюють безліч людей, які вагаються.

Простий приклад. Пітерський незалежний центр соцдосліджень “Русское поле” проводив таке саме опитування, але давав людям не три, а п’ять варіантів відповіді, зокрема “скоріше схвалюю” і “скоріше не схвалюю”. І виявилося, що однозначно схвалюють війну — лише кожен третій опитаний, а не 70-80%.

“Опитувальна справа — це ремесло. У ФОМа і ВЦИОМа рука набита, вони професійно цим займаються. Просто у них є, так би мовити, завдання. Прямо вони нічого не підробляють, але гадаю, у них є певні обмеження, пов’язані з близькістю до російських державних органів”, — продовжує Олексій Бессуднов.

Крім опитувань на тему війни російські соціологи дізнавалися і думку людей про статус окупованих Росією українських територій. І тут та ж хитрість. За два дні до вторгнення запитання ВЦИОМ було сформульовано так: “Рішення президента про визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік ви підтримуєте чи ні?” Явно, що саме запитання підштовхує відповісти “так”. Бо питання побудоване таким чином, що якщо ти не згоден — то ти проти Путіна.

Чесні цифри

А чи можливі в принципі в сучасній Росії чесні соцопитування?

По-перше, всупереч картинці, яку підносять російські державні ЗМІ, громадська думка ніколи не буває монолітною і цілісною. Це як відомий жарт про “середню температуру по лікарні”. І ось за даними соціолога, професора Європейського університету в Санкт-Петербурзі Михайла Соколова, серед противників “спецоперації” непропорційно більше молодих людей, особливо тих, кому немає 30 років. Крім того, у великих містах — Москві та Петербурзі — несхвалення це ще більш виражене.

“Якщо ви молодше 30 років, живете у великому місті, маєте вищу освіту і не дивитеся телевізор, імовірність того, що ви не підтримуєте дії російських військових, становить 80%”, — зазначає Соколов.

Водночас у групі людей пенсійного віку підтримувати війну будуть ледь не 9 із 10-ти, з’ясувало агентство “Русское поле”.

Тут ситуація доволі проста: люди похилого віку більшу частину інформації роками отримують з телевізора, і самі розумієте, що їм там вкладають: “боротьба з нацистами”, “НАТО підступає до кордонів Росії та хоче оточити її військовими базами” і так далі. Також робиться все, щоб війна нинішня і війна Друга світова взагалі злилися в багатьох у головах.

Крім того, люди старшого покоління схильні розділяти культивовану в Росії радянську ностальгію і відчувати емоційну прихильність до режиму.

“У людей, які живуть у Росії, особливо у старшого покоління, радянська свідомість, консервативна. Вони відчувають загрозу з боку цифрової культури, “Макдоналдса”, вільних статевих стосунків і ще чогось. Її дуже складно раціоналізувати, але вона в голові в людей і на неї дуже легко намотуються вигадки на кшталт НАТОвської чи української агресії. Як би дивно це не звучало, але бажання відтворити те, що було в минулому, наприклад, СРСР і Залізну завісу, — це для них такий собі творчий дискурс”, — коментує автор соціологічного дослідження “Росіяни в контексті СВО” Костянтин Айзенберг.

Молодь же навпаки — дивиться YouTube, читає Telegram-канали та іноземні онлайн-ЗМІ. Зрештою, чверть росіян уже користується VPN для обходу заблокованих у Росії інтернет-ресурсів.

“Це та частина російського суспільства, яка менше залежала від держави, критично ставилася до російської влади, голосувала проти поправок до конституції РФ 2020 року, підтримувала опозицію і виходила на протести 2021 року. Ці люди краще вписані в глобальний світ, вони їздили відпочивати в Європу, краще ставилися до Заходу”, — говорить соціолог, директор російської соціологічної служби “Левада-Центр” Денис Волков (у Росії внесений до реєстру “іноземних агентів”).

Тут ще важливо розуміти, що вивчення громадської думки у воєнний час у Росії в принципі проблематичне. Через тиждень після введення військ в Україну Держдума ухвалила закон про покарання за поширення недостовірних відомостей про дії російських військових. А тепер уявіть собі: підходить на вулиці незнайома людина (а ще гірше — телефонує, адже частина опитувань телефонні) і запитує про ставлення до України, до військових дій. Далеко не всі наважаться дати відверту відповідь. І як після цього вірити результатам?

“Я б робила анонімні та глибинні інтерв’ю, коли ми розпитуємо людей про їхню позицію дуже м’яко, дбайливо, ненав’язливо, без пропозиції їм конкретних альтернатив. І люди розповідають, як вони думають. Жодним цифрам я зараз не можу довіряти, тому що я знаю, що там абсолютно збита вибірка”, — підкреслює російська соціологиня Ірина Костеріна.

Є і ще один момент. Тих, хто відмовився відповідати, соціологи взагалі не враховують. Ось і виявляється, що це не “опитування росіян”, а по суті — опитування тих росіян, хто згоден відповідати. Ті, хто проти влади або проти війни, — відмовчуються, ті, хто “за”, — радісно спілкуються із соціологами.

“У нас виходять дані, як думають дуже специфічні росіяни, які з якихось причин погодилися відповідати на ці запитання. Швидше за все, це будуть лояльні до поточної влади люди, дуже патріотично налаштовані — чого нам боятися, ми за Путіна, ми за “русский мир”, ми за сильну Росію”, — продовжує Ірина Костеріна.

І тут показовими є альтернативні цифри, які отримала організація Олексія Навального — Фонд боротьби з корупцією. Кількість росіян, які вважають хід війни успішним для Росії — лише 14%. По суті — лише кожен десятий. Дві третини сказали ФБК, що хочуть мирних переговорів. І лише третина опитаних — за продовження війни. А ще 41% взагалі відмовився відповідати на запитання “Чи очікували вони, що війна триватиме так довго?” Люди просто бояться сказати про це. Навіть анонімно.

Таким чином, і експерти, й самі соціологи сходяться на думці, що будь-які дослідження в Росії зараз безглузді. Бо люди бояться і говорять неправду. Тим, хто проти, — простіше промовчати. Тим, хто вагається, — простіше приєднатися до більшості. Однозначний висновок можна зробити тільки один — офіційним цифрам про “масову підтримку” вірити просто не можна.