Сьогодні о 22:25
Президент України Володимир Зеленський 7 липня в Анкарі (Туреччина) виступив перед учасниками саміту НАТО і розпочав серію двосторонніх переговорів із лідерами країн Альянсу. Зокрема, глава держави провів зустріч із премʼєр-міністром Канади Марком Карні. За підсумками подальших переговорів очікуються нові оголошення про пакети підтримки для України, зокрема з боку Канади.
ПРО, дрони та спільне виробництво: Україна і НАТО поглиблюють оборонну співпрацю
Однією з ключових тем виступу Зеленського на оборонному форумі стало посилення протиракетної оборони. Президент наголосив на необхідності закрити прогалини в системі ПРО Європи і насамперед України. Окремо він відзначив важливість створення власної європейської антибалістичної системи.
“Нам тут, у Європі, необхідно зробити одну річ — побудувати сильну оборону від російських балістичних ракет. Це великий виклик, тому що у Росії це найостанніша перевага. І як ми всі побачили за ситуацією на Близькому Сході і в районі Перської затоки, це питання глобальної важливості. Я вважаю, що Європі терміново потрібні свої власні антибалістичні системи і ракети, які необхідні і нам. Ми всі цінуємо системи Patriot, ця система чудова. Є також і інші системи. Але сучасні війни показали, що нинішнього виробництва Patriot недостатньо для того, щоб задовольнити зростальний попит на захист від балістичних ракет”, — акцентував Володимир Зеленський.
Український президент запропонував європейським державам та іншим союзникам спільно працювати над ліквідацією дефіциту засобів протиракетної оборони. За його словами, така система може включати як комплекси Patriot (“Петріот”), так і інші рішення, виробництво яких можна розгорнути безпосередньо на території Європейського Союзу. Зеленський також згадав країни Перської затоки та підкреслив, що Україна готова надавати масштабну допомогу іншим державам.
Від питання захисту від балістичних ракет глава держави перейшов до теми місця України в Північноатлантичному альянсі. Зеленський нагадав, що за роки протистояння російському вторгненню українська армія отримала унікальний бойовий досвід, якого немає в жодної країни НАТО, зокрема у сфері протиповітряної оборони. Він підкреслив, що Україна зараз збиває 90% російських безпілотників. У цьому контексті президент висловив нерозуміння позиції країн, які виступають проти членства України в НАТО. За його словами, за участі України Альянс став би оборонним союзом майбутнього, здатним відповідати на сучасні виклики.
“Ви справді вважаєте, що було б правильно залишити поза НАТО країну з народом, який має такий рівень обороноздатності? Якщо у нас уже є такі можливості, якщо українці вже вміють так воювати, тоді має сенс, щоб ці можливості стали частиною колективної оборони Альянсу. Це зробило б нас усіх сильнішими, і ми вже бачимо одне в одному надійних партнерів. Було б цілком природно стати частиною єдиної спільноти безпеки”, — заявив Володимир Зеленський.
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте також підтримав курс на практичне зближення Альянсу з Україною. При цьому він зробив акцент на технологіях, спільному виробництві та промисловій кооперації, не згадуючи напряму перспективу членства України в НАТО. Рютте підкреслив, що Альянс стає значно сильнішим завдяки співпраці з партнерами.
“Ми стаємо ще сильнішими, коли працюємо разом із нашими партнерами, зокрема з Україною, яка продовжує впроваджувати інновації з неймовірною швидкістю. Зараз вона може похвалитися безпрецедентною екосистемою безпілотних літальних апаратів, і ми створюємо можливості для подальшої промислової співпраці та спільного виробництва з Україною. Ми маємо скористатися цією можливістю”, — зазначив генсек.
Марк Рютте виступив за подальше поглиблення співпраці між НАТО та Україною через конкретні кроки: обʼєднання виробничих ланцюжків, спільний випуск озброєнь і створення спільної системи протиракетної оборони.
На оборонний форум також прибув президент США Дональд Трамп. Він уже провів зустріч із президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом і взяв участь у короткому брифінгу для ЗМІ.
Білий дім повідомив, що Трамп бачить можливість активізувати мирний процес і сподівається на пошук точок дотику. Американський президент заявив, що Україна і США хочуть завершення війни, і це питання обговорюватиметься на саміті.
Трамп підкреслив, що сторони ближче до мети, ніж здається, і що російський диктатор Путін також зацікавлений у завершенні конфлікту. Він зазначив, що ситуація залишається важкою, наводячи дані про десятки тисяч загиблих за останні місяці.
“Я думаю, ми набагато ближче до мети, ніж здається. І Путін хоче, щоб це закінчилося. І президент Зеленський справді хоче, щоб це закінчилося просто зараз. І ми збираємося в НАТО, і ми будемо це обговорювати. Я вважаю, ми досягнемо цього і ми це закінчимо. Це була жахлива ситуація. Два місяці тому загинули 25 тис. людей. За один місяць загинули солдати. Минулого місяця було встановлено рекорд. За один місяць загинули 36 тис. людей”, — прокоментував Трамп.
Саміт НАТО присвячений передусім питанням переозброєння та збільшення оборонних витрат до 5% ВВП. Позиція США залишається незмінною — мир через силу. У межах форуму очікується виступ Зеленського і презентація нових оборонних ініціатив.
Антибалістика, дрони і 5% ВВП: які рішення шукають союзники на саміті НАТО
Чи може Україна стати не просто отримувачем допомоги, а повноцінним учасником оборонного виробництва Альянсу? Які рішення щодо ППО, дронів і спільного виробництва можуть наблизити Україну та Європу до сильнішої системи безпеки? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:
- Олеся Яхно, політолог;
- Олексій Буряченко, професор Київського авіаційного інституту, президент “Міжнародного інституту дослідження безпеки”;
- Володимир Фесенко, політолог;
- Вʼячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.
ОЛЕСЯ ЯХНО: Постачань недостатньо: потрібно налагодити виробництво ППО в Україні або спільно з Європою
— За останній рік, з моменту попереднього саміту НАТО, все ж багато що змінилося. Ситуація не статична, вона швидко розвивається з урахуванням і глобальних викликів, і поточних викликів, і того, що для самого Альянсу НАТО є два виклики одночасно.
Це, з одного боку, війна Росії проти України і нарощування гібридних атак — аж до можливих воєнних провокацій. А з іншого боку — зміна глобальних балансів, коли в трансатлантичному союзі Європи і США Європа поставлена перед реаліями необхідності брати на себе більше відповідальності, витрат і рішучості у власній обороні.
І на цьому саміті вже обговорюється не лише кількісний показник — рішення 5%, яке було ухвалено на попередньому саміті Альянсу, а й якісний показник.
Обговорюються цілком прикладні речі: як справді потрібно посилити оборону Альянсу, посилити насамперед східні фланги Альянсу, взяти на себе частину або замінити частину традиційної національної присутності США в Європі коштом самої Європи.
Україна справді має розуміння того, як найефективніше використовувати ресурси й можливості для відбиття конкретних видів атак, з чим ми стикаємося щодня.
Поки не йдеться про юридичну готовність або процедуру членства України в НАТО. Але йдеться про те, щоб Україна де-факто ставала частиною низки оборонних програм, низки взаємних виробництв, а відповідно, і взаємної відповідальності.
І тут хотілося б, щоб цей абсолютно виправданий заклик президента України Володимира Зеленського мав відображення далі — справді в цих оборонних програмах, які були анонсовані на десятки мільярдів доларів, де Україна відіграватиме, просто за фактом своєї присутності, важливу роль і буде важливою частиною оборонної політики Альянсу.
Тому мені хотілося б, щоб результат конкретної спільної оборонної взаємодії та спільних проєктів був одним із результатів цього саміту.
Ми можемо відзначити позитивну оцінку українських оборонних можливостей і того, як українські Збройні сили використовують ці можливості, навіть від раніше скептично або обережно налаштованих політиків.
І в умовах, коли всі розуміють, що навіть коли Росії пропонують вигідні з погляду можливого компромісу умови, як це робили Сполучені Штати, Росія все одно йтиме шляхом шантажу, диктату й умов. І доходитиме в цьому шантажі і цих умовах не лише до погроз на адресу України, прагнучи знищити Україну, а й погрожуватиме європейським державам.
Україна, яка зіткнулася рік тому з не дуже простими умовами, коли Росія намагалася переконати Сполучені Штати, що її воєнні можливості набагато більші, що Україна швидко зламається, що Росії вдасться захопити весь Донбас, показала протилежне.
Ми знаємо, як Росія шантажувала і, власне, продовжує шантажувати цивільне, зокрема мирне, населення України. Але це не вдалося. І Україна справді в тих умовах, які були, і з тими воєнними можливостями показала, ну, оптимальний, якщо так можна сказати, виходячи з тих можливостей, які у нас були, результат.
І в таких умовах, коли стоїть вибір — або війна, або мир, тому що Росія не готова до компромісів, все ж, мені здається, всі інші країни обирають мир. А щоб досягти миру, потрібно, щоб в України були воєнні можливості якраз скорочувати цю наступальну операцію Росії. Тому вже визнається, що треба посилювати Україну і не боятися посилення цих українських можливостей.
Загальний фон і загальні заяви, якщо ми проаналізуємо останні тижні, все ж вселяють певний оптимізм. Це і визнання українських успіхів, і важливість посилення української позиції, і Європа, яка, скажімо так, активно підтримала Україну. Це і ті оцінки, які звучать зараз від Сполучених Штатів, і те, що ще кілька місяців тому озвучувала Україна. Тому що захист неба України — це автоматично захист неба Європи.
Тому точно так само, як ми швидко, скажімо так, стали одними з лідерів у світі за вмінням захищатися від безпілотників і взагалі в безпілотних системах, зараз Україна проходить етап створення далекобійних озброєнь, ракет.
І якщо справді настане третій етап у протиповітряній обороні, тому що постачань недостатньо, якщо ми говоримо взагалі про мир, то це буде вкрай важливо.
Так, можна зараз консолідувати зусилля і прискорити постачання з урахуванням практично щоденних масованих комбінованих атак, які Росія завдає з невеликим проміжком, і потрібно захищатися від цього. Але надалі справді стоятиме питання виробництва в Україні або спільно з Європою, маючи ліцензію. Це суттєво наблизить усіх до мирного процесу, тому що покаже Росії безглуздість продовження війни.
І хочеться, щоб особливо після цих жахливих атак, які ми спостерігали останніми днями, зокрема по Києву та Київській області, ці рішення справді були прискорені.
Мені здається, уже є загальне розуміння, зокрема і у Сполучених Штатів, що лише маючи сильнішу позицію для України в плані оборони, яка одночасно працюватиме і як довгострокова гарантія безпеки і для самої України, і для Європи, можна прискорити мирний процес.
І це буде важливим аргументом узагалі в тому, щоб зупинити Росію. Тому що Путін якось сам увесь час використовував тему російської переваги. Але якщо це вже не вдалося і тенденція рухатиметься в бік посилення України, то тим більше не вдасться. А отже, треба все ж примушувати Росію до миру через силу і до реального переговорного процесу.
ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: Результати цього саміту НАТО можуть бути історичними
— У всіх сторін є свої цілі. Це органічно. Але на цьому саміті НАТО це особливо помітно.
Якщо говорити про Туреччину, безумовно, для неї важливо провести саміт НАТО, тому що особисто президент Туреччини Ердоган сприймає це як успіх свого курсу. Що саме Анкара приймає саміт НАТО вперше за 20 років. Ердоган хоче конвертувати свій політичний успіх.
Крім символічних аспектів і бонусів, Туреччина й Ердоган хочуть отримати відновлення переговорів щодо F-35. Вони були частково загальмовані після того, як Туреччина в якийсь момент почала переорієнтовуватися в системах ППО на російські С-400. Зараз турки повертаються до порядку денного близької і тісної співпраці з американцями.
Самі європейці, звісно, з дуже великою осторогою ставляться до цього саміту. Ми ж знаємо, що вже заздалегідь підготовлено комюніке, що до саміту НАТО готувалися. Якщо чесно, ще з G7 аналізували, як і на які питання реагуватимуть особисто президент США Дональд Трамп та інші його представники.
Марко Рубіо і Джей Ді Венс проводили кілька зустрічей на різних рівнях, на рівнях міністрів закордонних справ, де вже затвердили попереднє комюніке. Зустрічалися на парламентському рівні всіх членів НАТО. Проводили серйозну підготовку, щоб саміт пройшов максимально без сюрпризів.
Але ми ж прекрасно розуміємо, що Трамп — це Трамп. І сюрпризи можуть бути. Водночас зараз усе робиться максимально мʼяко і лояльно для Сполучених Штатів. Генсек Рютте запропонував порядок денний, у межах якого, по суті, пообіцяв мільярдні контракти для військово-промислового комплексу США. Частина цих контрактів піде на програму для України — це, безумовно, позитивний сигнал для нас. Частина піде на закупівлю американського озброєння для європейських країн.
Він навіть запропонував якийсь абсолютно унікальний формат, щоб усі країни НАТО ритуально відзвітували перед Трампом про те, як вони виконують свої обовʼязки, ухвалені на минулих самітах. І як велику перемогу показують, що цього року абсолютно всі члени НАТО досягли 2% від ВВП, що було задекларовано ще у 2014 році. Це потрібно, щоб показати Трампу: європейська частина НАТО збільшила витрати на власну оборону навіть за цей час, а за цей рік-два — на 20%. І що вони йдуть до запланованих 3,5% до 2035 року. Крім Іспанії, звичайно.
Тому європейці хочуть, щоб Трамп, як на G7, коли він запізнився на засідання і сказав: “Я тут бос”, — відчув щось приблизно схоже і на саміті НАТО. Щоб Трамп, президент США, відчував, що він бос, і десь випадково не пішов у негатив — на тлі Ірану, на тлі, знову ж таки, не 5%, які надзвичайно складно реалізувати європейським країнам.
Я розумію, що європейці хотіли себе убезпечити і сформулювали комюніке максимально, скажімо так, нейтрально і так, щоб задобрити Трампа. Але Трамп однозначно буде згадувати європейській частині НАТО Іран, військові бази, які не дали йому використати.
Трамп урегулювання будь-якої війни зараз, перед проміжними виборами у Сполучених Штатах, які мають пройти на початку листопада, Трамп сприймає виключно як електоральну можливість. Можливо, якісь сигнали йому подав Путін під час майже двогодинної розмови і привітань Трампа з ювілейним Днем незалежності США 4 липня.
Володимир Зеленський пробуватиме реалізувати багато комбінацій на саміті НАТО. І у фінальному комюніке закріплюється підвищення статусу України для НАТО — від отримувача допомоги до її контрибʼютора. А це для нас важливо, це нормативний аспект.
Ключовим аспектом, який зараз Зеленський намагатиметься реалізувати з українськими партнерами, є посилення нашої протиповітряної оборони. Тому що ракети-перехоплювачі PAC-3 нам потрібні не колись гіпотетично, наприкінці року або наступного року, а вже конкретно тут і зараз — на тлі цих терористичних, абсолютно геноцидних ударів РФ по мирних містах.
ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Для України системи ППО зараз є темою номер один
— Українське питання входить до трійки найважливіших питань цього саміту. Хоча всі розуміють: зараз найголовніше, і в цьому, напевно, полягає неформальна, але дуже важлива місія саміту НАТО в Анкарі, — врегулювання в політичному і навіть психологічному плані відносин між президентом США Трампом і європейськими лідерами, подальша доля НАТО як військово-політичного союзу, а також урегулювання відносин між США і європейськими країнами в питаннях безпеки Європи.
Від того, якою буде атмосфера саміту, як між собою спілкуватимуться Трамп і європейські лідери, значною мірою залежатимуть і інші рішення, зокрема щодо України.
Для нас принципово важливо, і вже попередньо є домовленість про те, що Україна має отримати і на 2026 рік, а потім і на 2027 рік масштабну військову допомогу від країн НАТО. Йдеться про допомогу в розмірі 70 мільярдів доларів на кожен рік, тобто сумарно 140 мільярдів. Цифра поки попередня, її ще необхідно погодити, але вона дуже вагома.
Ось ці 70 мільярдів — це без США. США за Трампа не надають напряму військової фінансової підтримки. Проте решта країн НАТО, не скажу, що всі, але більша частина країн НАТО, зокрема і не європейські, наприклад Канада, готові надавати нам таку підтримку. І тут питання радше в розподілі, більш-менш рівномірному розподілі — залежно, звичайно, від масштабу країни, обсягу економіки, військових ресурсів — цієї підтримки для України.
Україна домовлятиметься з окремими країнами НАТО, найімовірніше, про те, щоб сформувати хоча б певну партію протиракет-перехоплювачів. У принципі, певні запаси є, хоча після іранської війни дефіцит цих ракет є у всіх. І те, що залишилося, — це недоторканний запас.
Але для України російські удари — це реальна загроза, а для решти країн НАТО — радше потенційний ризик. Тут, можливо, працюватиме схема заміщення. Тобто деякі країни НАТО дадуть нам частину своїх ракет. Найімовірніше, збиратимуть від різних країн пакет підтримки для України, а США відшкодують це через розміщення замовлень на виробництво нових ракет уже в поточному і в майбутньому році.
Ще одне важливе питання, повʼязане із системою ППО і ракетною зброєю. Один із планів на цей саміт полягає в тому, що розглядатиметься — це, до речі, один із напрямів роботи саміту, — спільне оборонне виробництво, масштабне збільшення оборонного виробництва в межах НАТО.
Так от, зокрема одним із пріоритетів має стати розміщення виробництва американських ракет, зокрема ракет-перехоплювачів для Patriot, а також низки інших ракет США, ліцензійне розміщення цього виробництва в Європі. Тому що в американців не вистачає власних виробничих потужностей для швидкого нарощування цього виробництва, і начебто американці готові тут домовитися з європейцями.
Якщо таке рішення буде ухвалене, то з достатньо високою ймовірністю Україна може приєднатися до цього консорціуму. Для нас це теж вкрай важливо. Ми хочемо бути частиною такого спільного оборонного виробництва.
Україна також просуває на цьому саміті, а там буде великий форум з оборонного виробництва якраз у межах саміту НАТО, питання про спільну програму європейських країн з антибалістики. У нас є технологічні розробки. Йтися може і про ракети Patriot, якщо американці дають ліцензію на це, але може йтися і про виробництво власних ракет, спільне виробництво власної європейської антибалістики. Тож у цьому плані саміт в Анкарі є дуже важливим для України.
ВʼЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: Ліцензія на виробництво ракет “Петріот” — реалістичніший шлях для України
— Виробництво ракет “Петріот” обмежене, і їхні запаси на сьогодні, за підсумками Перської війни, вкрай потрібні. Усі, хто володіє такими ракетами, зрозуміли, — що вони дуже потрібні, що це критично важливо. Природно, бажання передавати їх у них одразу зменшилося. У США справді є багато ракет, але система глобального військового командування розділена на регіональні командування. Тобто там є європейське, тихоокеанське і так далі. І в них скрізь є склади, запаси.
Припустимо, на цю війну в Перській затоці вони витрачали ті запаси, які були в цьому регіональному командуванні, а в інших вони залишилися. Але США продовжують, так би мовити, намагатися залишатися світовим гегемоном. Тобто вони намагаються забезпечити собі можливість проведення успішних бойових операцій у разі необхідності в будь-якому регіоні світу.
І я так розумію, що їхнє командування теж не горить бажанням передавати запаси ракет, які достатньо потрібні всім. Відповідно, йдеться лише про можливість політичного рішення. Тобто політичне керівництво Сполучених Штатів має реальні резерви цих ракет, і лише політичне керівництво США може ухвалити таке рішення.
Якщо говорити дуже просто, то мені здається, що рішення про те, щоб швидко передати Україні ракети для “Петріот” PAC-3, на сьогодні може ухвалити тільки Трамп. Тому, звичайно, саміт НАТО — це хороший захід. Але вирішуватиме не цей саміт.
Яке буде ухвалене рішення, дуже складно сказати. У США зараз дуже багато проблем у всьому світі. І, загалом, скажімо так, будемо сподіватися, що вдасться вмовити їх на якусь допомогу.
Що стосується ліцензії, мені здається, це реалістичніший шлях. І справді, мені здається, що можна домовитися зі Сполученими Штатами про можливість розміщення українського виробництва або частково на території України, або частково на території європейських країн — для самостійного виробництва.
І я впевнений, що існують інші технологічні рішення, які просто не знайшли свого ринкового втілення і не знайшли підтримки в міністерствах оборони інших країн. Ми ж розуміємо, що тут йдеться про держзакупівлі, про величезні гроші. І будь-який конкурент, який радикально дешевший, не вітається.
Я допускаю, що такі технологічні рішення є, і сподіваюся, що їх можна буде знайти і якимось чином запустити у виробництво в інтересах України.
Найреалістичніший шлях — знайти конкурентів, яких задавили, які не змогли знайти держзамовлення, не змогли налагодити випуск, і організувати такий випуск у себе за ті гроші, які Україні передає Європа.
Стратегія, концепція стратегічної автономії Європи почала озвучуватися на конференціях, де беруть участь експерти з безпеки, з 2023 року. Тобто йшлося про те, що європейці розуміли: їм необхідно створювати певну власну систему безпеки.
Читайте також: Ціна зволікання — життя: захист неба став головним питанням після чергової атаки РФ на Київ
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
