Сіра зона: як Росія може використати послаблення санкцій проти Мінська

Послаблюючи санкції проти Білорусі в обмін на поетапне звільнення політичних в’язнів, адміністрація президента США Дональда Трампа створює надійний тил для Росії з метою підтримки її воєнної економіки. Таку думку висловив Богдан Попов, керівник діджитал-напряму аналітичного центру “Об’єднана Україна”, комунікаційник і громадський діяч. FREEДОМ публікує повну статтю автора для видання The Gaze.

Кожне вибіркове послаблення тиску на Білорусь автоматично створює новий тил для Росії, що дозволяє обходити обмеження. Ця закономірність є не теоретичною конструкцією, а підтвердженою практикою, зафіксованою як європейськими регуляторами, так і аналітичними центрами по обидва боки Атлантики. Тісна інтеграція двох економік перетворює будь-яку санкційну лазівку щодо Мінська на готовий канал для Москви.

З вересня 2025 року адміністрація Трампа планомірно послаблює обмеження проти білоруського режиму. 11 вересня OFAC (Office of Foreign Assets Control, Управління контролю за іноземними активами при Міністерстві фінансів США) видало ліцензію, яка дозволила транзакції з державною авіакомпанією Білорусі “Белавіа”. 4 листопада Міністерство фінансів США офіційно виключило її зі списку SDN. У грудні OFAC дозволило транзакції з компаніями “Білоруськалій”, “Білоруська калійна компанія” (БКК) та “Агророзквіт” (дочірня компанія БКК). А 19 березня 2026 року США зняли решту санкцій з калійного сектору та фінансових установ Білорусі після звільнення режимом 250 політичних в’язнів. Кожен крок подавався як гуманітарний жест або елемент “нормалізації”, однак сукупний ефект цих рішень має значно ширші наслідки, ніж двосторонні відносини Вашингтона і Мінська.

Авіаційна галузь створює вікно для обходу санкцій Москвою

Авіація, ймовірно, є найчутливішим сектором, де послаблення санкцій проти Білорусі безпосередньо працює на інтереси Росії. Після повномасштабного вторгнення в Україну Москва втратила доступ до західних запчастин, сервісного обслуговування та нових літаків Boeing і Airbus. За даними розслідування фінського мовника Yle, попри обмеження, до Росії були доставлені деталі Airbus на суму понад 600 млн євро і запчастини Boeing — на майже 400 млн. 

“Белавіа” стала ідеальним кандидатом на роль нового каналу постачання. Із її флоту у 16 літаків дев’ять — американського виробництва. Коли у вересні 2025 року США дозволили авіакомпанії закуповувати запчастини та обслуговувати свої літаки Boeing, Вашингтон формально заборонив компанії використовувати ці борти для польотів до Росії, окупованих територій України, Ірану, Північної Кореї та Куби.

Однак моніторинг аналітичної компанії Themis на основі даних FlightAware і Flightradar24 показав, що “Белавіа” продовжувала регулярні рейси до Росії саме на літаках Boeing. Зокрема, рейс BRU939 із Мінська до петербурзького аеропорту “Пулково” виконувався щоденно на Boeing 737-300. Уже в жовтні 2025 року “Белавіа” здійснювала рейси з Мінська до Москви, Санкт-Петербурга, Єкатеринбурга, Сочі та Махачкали на літаках американського виробництва.

Ще до формального послаблення санкцій авіакомпанія демонструвала здатність обходити обмеження. У липні 2025 року перевізник придбав три літаки Airbus A330-200 через непрозору угоду — найімовірніше через компанію-посередника з ОАЕ у гамбійської компанії Magic Air, яка раніше була оператором турецької Onur Air. Євродепутат Маріуш Камінський направив офіційний запит до Єврокомісії з вимогою розслідувати можливий обхід обмежень. 

Ключова проблема полягає в тому, що Білорусь і Росія утворюють Митний союз із фактичною відсутністю прикордонного контролю. Як зазначила дослідниця аналітичного центру Bruegel та програмна директорка Київської школи економіки Еліна Рибакова, “немає способу перевірити, що відбувається всередині Митного союзу Росії, до якого входить Білорусь”. У березні 2025 року “Белавіа” підписала кодшерінгові (code-sharing) угоди з російськими авіакомпаніями Utair, Nordwind Airlines і Red Wings, що формалізувало інтеграцію маршрутних мереж двох країн. За таких умов запчастини, які легально надходять до Мінська, можуть безперешкодно потрапляти до Росії, тоді як формальні заборони на використання Boeing на російських маршрутах залишаються символічними.

Експортні схеми з “менш токсичним” фасадом

Авіація — лише найбільш видимий приклад. Системна проблема значно глибша. За даними Бюро захисту Конституції Латвії, до 500 білоруських підприємств інтегровані в російський військово-промисловий комплекс. Заступник голови Служби зовнішньої розвідки України Олег Луговський заявив, що понад 80% білоруських підприємств наразі виконують російські державні оборонні замовлення. Білоруські заводи виробляють або постачають артилерійські снаряди, компоненти ракет, дрони, електронні компоненти та навігаційні системи.

У квітні 2024 року Міністерство фінансів США виявило та запровадило санкції проти 12 організацій і 10 фізичних осіб, причетних до білоруських мереж обходу санкцій. Серед них — шість державних підприємств, які генерують доходи для режиму Лукашенка, зокрема AGAT (виробник систем управління для збройних сил із операційним доходом 40 млн доларів у 2022 році), Peleng (ключовий постачальник систем управління вогнем для російських танків), а також їхні дочірні структури. Ці підприємства постачають продукцію подвійного призначення та військові компоненти через складні ланцюги посередників.

Сама Рада ЄС визнала, що “тісна інтеграція російської та білоруської економік значно полегшила обходження чинних санкцій”. Саме тому з червня 2024 року Брюссель почав дзеркально застосовувати антиросійські обмеження в санкційному режимі щодо Білорусі, зокрема запровадивши механізми належної перевірки (due diligence) та так звані положення “no re-export to Belarus” у контрактах.

До жовтня 2025 року ЄС ухвалив 19-й пакет санкцій, який поширив на Білорусь заборону на надання послуг у сфері комерційного космосу, штучного інтелекту та високопродуктивних обчислень. У червні 2025 року ЄС також запровадив додаткові мита на сільськогосподарську продукцію та добрива з Росії та Білорусі.

Однак одностороннє послаблення з боку США підриває цю архітектуру. Коли Вашингтон знімає санкції з калійних компаній, тоді як Брюссель продовжує їх зберігати, виникає можливість арбітражу. За оцінкою Берлінського центру Карнегі, скасування американських санкцій спрощує транзакції для покупців, які раніше уникали ризиків, зокрема для Індії, Бразилії та інших незахідних країн.

За оцінками Центру східних досліджень (OSW) у Варшаві, частка Китаю в експорті білоруського калію зросла приблизно з 17% у 2021 році до понад 70% 2023 року. Тепер частина цих потоків може бути перенаправлена, а білоруські структури отримують фінансовий “кисень” для підтримки економіки, яка на 70% залежить від експорту до Росії.

Лідерка білоруської опозиції у вигнанні Світлана Тихановська попередила, що зняття санкцій без реальних реформ “ризикує створити лазівки, які і режим Лукашенка, і Росія зможуть використати для обходу обмежень”. Це попередження підтверджується емпірично. Так звана тіньова дипломатія Мінська вже включає схеми з ОАЕ, де компанії придбали активи білоруської дочки австрійського Raiffeisen Bank, а також з Іраном, з яким Білорусь уклала низку оборонних угод з 2023 року.

Лукашенко як головний “торговець лояльністю” серед політичних гравців

Політичний сюжет цієї історії не менш показовий, ніж економічний. Протягом десятиліть Лукашенко балансував між Москвою і Заходом, намагаючись отримати максимальну вигоду з обох напрямків. Поточна ситуація — чергова ітерація цієї стратегії, але з кількома новими елементами.

Мінськ погоджується звільняти політичних в’язнів партіями, обмінюючи їх на конкретне послаблення санкцій. З липня 2024 року Білорусь звільнила понад 430 в’язнів, серед яких нобелівський лауреат Олесь Біляцький, колишній кандидат у президенти Віктор Бабарико та лідерка протестів Марія Колесникова.

Натомість Вашингтон послідовно знімав обмеження з “Белавіа”, калійних компаній і фінансового сектору. Спеціальний представник Трампа Джон Коул після кожного візиту до Мінська оголошував нові поступки, а в січні 2026 року Лукашенко підписав угоду про приєднання до так званої Ради миру Трампа. Наразі обговорюється можливість запрошення Лукашенка до Білого дому або резиденції у Мар-а-Лаго.

За словами аналітика Берлінського центру Карнегі Артема Шрайбмана, Лукашенко “готовий на великі жертви заради запрошення до Мар-а-Лаго чи Білого дому” і розуміє, що час спливає, тому намагається максимально використати можливості адміністрації Трампа до проміжних виборів у Конгресі. Коул заявив, що для скасування 80% санкцій необхідно звільнити всіх політичних в’язнів (близько 900 осіб) уже цього року. Решта 20%, за його словами, — це спільні санкції з Росією, запроваджені через участь Білорусі у війні проти України.

Однак у цій “торгівлі” закладено парадокс. Кожне послаблення санкцій зміцнює не лише Лукашенка, а й Росію, яка використовує білоруську економіку як тил для своєї воєнної машини. За даними Atlantic Council, понад 287 білоруських державних підприємств (а з урахуванням приватних — до 500) виробляють зброю, компоненти або боєприпаси для Росії. Білоруські заводи виробляють дрони “Герань”, схожі на іранські “Шехеди” (Shahed-136), артилерійські снаряди та електронні компоненти. До 70% білоруського експорту припадає на Росію, а з урахуванням проміжного імпорту та залежності від російської інфраструктури реальна залежність сягає 90%, за оцінкою аналітикині Катерини Глод.

Читайте також: Лукашенко між Заходом і Росією: чи може Білорусь вийти із залежності від Москви

Для Москви ця ситуація майже ідеальна. Формальне зближення Мінська з Вашингтоном не загрожує ключовим російським інтересам, доки не йдеться про військове розміщення, спільні командні структури чи переорієнтацію оборонної політики. Натомість кожне зняття санкцій додає фінансових ресурсів економіці, яка вже працює на російський військово-промисловий комплекс.

Як зазначає Європейська рада з міжнародних відносин (ECFR), символічні жести щодо в’язнів або “нейтралітету” не зачіпають ядра російських інтересів у Білорусі як військовому хабі. Ризик полягає в тому, що Захід отримає ілюзію прогресу, тоді як реальна картина залишиться незмінною. Білорусь продовжить функціонувати як “задній двір” російської воєнної економіки, але тепер із легальним доступом до частини західних технологій і фінансових потоків, які раніше були для неї закриті.

Європейський Союз поки що тримає позицію. Рада ЄС продовжила санкційний режим проти Білорусі до лютого 2026 року, а у березні 2025 року додатково запровадила санкції проти 25 осіб і семи організацій у контексті так званих президентських виборів. Однак розрив між підходами Вашингтона і Брюсселя створює вразливість, яку Мінськ і Москва використовують.

Як зазначила Тихановська, “Мінськ сподівається, що зняття американських санкцій із калію прокладе шлях до пом’якшення більш болючих європейських санкцій”. Саме цей сценарій перетворює Білорусь із об’єкта тиску на інструмент обходу, з ізольованої держави — на сіру зону, де межа між легальним і нелегальним стає неможливою для чіткого розмежування.

Читайте також: Переговори зі США — ширма: як Лукашенко використовує політв’язнів для своїх вигод, розповів Латушко