Сьогодні о 13:36
24 лютого, у четверту річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну, у Києві відбулося засідання “коаліції охочих”. Частина лідерів приєдналася по відеозв’язку. За підсумками зустрічі відбулася пресконференція.
До української столиці прибули голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, президент Європейської Ради Антоніу Кошта, лідери держав ЄС, міністри та депутати Європарламенту. Учасники підтвердили готовність продовжувати підтримку України та наголосили: будь-які рішення щодо завершення війни мають гарантувати її безпеку та суверенітет відповідно до Статуту ООН.
Саміт у річницю вторгнення: розширений формат і ключові гості
Відкриваючи засідання, президент України Володимир Зеленський подякував партнерам за допомогу, зазначивши, що саме вона дозволяє країні вистояти. Він повідомив про отримання нової партії ракет для ППО, включно із системами Patriot, однак наголосив, що цього недостатньо через щоденні удари РФ по містах та інфраструктурі.
Україна розраховує і на посилення санкційного тиску. Зокрема, йдеться про 20-й пакет санкцій ЄС, який поки що заблокований Угорщиною.
Переговори про мир: Європа має брати участь
Зеленський заявив, що зустріч у форматі США — Україна — РФ може відбутися у найближчі 7-10 днів. Він наголосив на необхідності участі європейських партнерів.
“Європа нам потрібна на переговорах. Ми робимо все, що в наших силах, щоб якомога тісніше залучити європейців до цього процесу. І ми розраховуємо на їхнє лідерство в цьому переговорному процесі. У нас буде тристоронній формат зустрічі, думаю, протягом цього тижня, можливо, десяти днів. Нам потрібен мир, але ми маємо готуватися до будь-яких інших викликів з боку Росії”, — акцентував президент України.
Пізніше він додав, що гарантії безпеки мають бути юридично закріплені та ратифіковані Конгресом США.
В інтерв’ю Financial Times Зеленський застеріг США від поступок Москві.
“Росіяни лише грають в ігри і не мають серйозних намірів припинити війну. Я це бачу, бо вони дуже погані актори. Вони грають з президентом Трампом і грають з усім світом. Так воно і є. Путін думає, що виглядає переконливо і йому можна довіряти. Ні, він поганий актор. Сполучені Штати переконані, що Путін закінчить війну, якщо Україна віддасть Росії Донбас. Але це недалекоглядна ідея. Чесно кажучи, я не вірю, що це все, чого вимагає Росія. Наш вихід з Донбасу — і тоді війна закінчиться? Росія є Росія, і ви знаєте, що їй не можна довіряти”, — акцентував Зеленський.
Позиція Європи — скепсис до “швидкого миру” і новий пакет допомоги
Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що не очікує швидкого завершення війни.
“Я доволі скептично ставлюся до того, що може бути мир у короткостроковій перспективі. Але розуміймо, що немає бачення миру з боку російської сторони такого чіткого, як з нашого. Тому ми маємо продовжувати рухатися”, — прокоментував він.
Урсула фон дер Ляєн оголосила про намір надати Україні кредит у 90 млрд євро, пріоритетом якого стане оборонна підтримка.
“Перший пріоритет цього “сталевого дикобраза” — допомога у вирішенні нагальних оборонних потреб України. Ми допоможемо закупити, виробити та забезпечити сучасною зброєю Збройні сили України. Дрони, ракети, боєприпаси — ця робота вже розпочалася. Разом із ЗСУ ми визначили перший пріоритетний пакет, і наша мета — забезпечити його отримання до Великодня. Там будуть боєприпаси тощо. І ми також сподіваємося, що ваші військові отримають перевагу на полі бою”, — заявила вона.
Конфлікт з Угорщиною та принцип єдності ЄС
Антоніу Кошта розкритикував дії Будапешта, який блокує пакет допомоги.
“Абсолютно інше питання — це поведінка держави-члена ЄС у межах самого ЄС. Поведінка держави-члена має ґрунтуватися на надзвичайно важливому принципі справедливого та відкритого співробітництва. Коли Європейська Рада ухвалює певне рішення, усі держави-члени повинні співпрацювати для його реалізації. Ніхто не може зупинити або заблокувати рішення, ухвалене Європейською Радою. Лише Європейська Рада може змінити своє рішення. Саме тому я написав прем’єр-міністру Орбану, що Угорщина порушує принцип справедливого та відкритого співробітництва, і закликав її негайно приєднатися до реалізації рішення, ухваленого Європейською Радою ще 18 грудня”, — сказав Кошта.
Тиск на Росію та гарантії безпеки
У спільній заяві лідерів ЄС наголошується на необхідності посилення тиску на Москву.
“Війна Путіна поступово послаблює Росію. І ми рішуче налаштовані здійснювати подальший тиск на РФ, зокрема на енергетичний та фінансовий сектори, щоб вона припинила свою агресію та взяла участь у конструктивних переговорах про мир. Європейський Союз і його держави-члени, відповідно до своїх повноважень, готові сприяти надійним і правдивим гарантіям безпеки, щоб Росія ніколи більше не могла напасти на Україну”, — йдеться у заяві.
Учасники саміту зійшлися на думці: гарантії безпеки мають бути довгостроковими та підкріпленими конкретними зобов’язаннями. Європа підтвердила готовність і надалі стояти пліч-о-пліч з Україною, а майбутнє континенту, за словами лідерів, сьогодні вирішується у Києві.
Саміт у Києві — оцінки експертів
Чи стануть 90 млрд євро та нові постачання зброї достатніми для посилення оборони України? Чи готові США та ЄС надати Україні юридично закріплені гарантії безпеки? Чи мають переговори у форматі США — Україна — РФ реальні перспективи, чи Москва лише “грає в ігри”? Чи здатна Європа взяти на себе лідерство у мирному процесі та в архітектурі безпеки континенту? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Михайло Подоляк, радник Офісу президента України;
- Дмитро Левусь, політолог-міжнародник, експерт Центру “Об’єднана Україна”;
- Олексій Буряченко, професор КАІ, президент Міжнародного інституту дослідження безпеки.
МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Зовнішній вплив Росії різко впав, і це стратегічний факт
— Це великий символ. Це символ того, що після чотирьох років війни у Києві відбулася велика нарада “коаліції охочих”, були лідери багатьох європейських країн, які повністю солідаризуються з Україною. Тобто це вже змінена Європа. Не до кінця ще, але трансформована Європа. Та, яка вже розуміє, яку роль вона має відігравати у глобальному політичному процесі і яку роль у самій Європі має відігравати Україна. Це дуже важливо.
Зеленський підняв суб’єктність України до правильного значення, до значення, рівного іншим великим європейським країнам. Це дуже важливо.
Росія перед повномасштабним вторгненням дуже активно збільшувала свій вплив. Вони успішно впливали в різних регіонах, домінували в цілому ряді інститутів, таких як БРІКС і ШОС. Вони модерували глобальний політичний процес. Так, у них були конфліктні ситуації зі США, але США, будь-яка інша європейська країна і той самий Китай сприймали Росію як рівноправного гравця, як того, з ким треба рахуватися і з чиїми інтересами потрібно рахуватися.
Росія збільшувала свою присутність на Близькому Сході, у Центральній Азії, у Латинській Америці. Поступово обростала додатковими можливостями для глобальної гри. Росія після чотирьох років повномасштабного вторгнення в Україну повністю обнулена у цих проєктах. Вона втрачає ключові ринки збуту, як я вже говорив, високорентабельні ринки в тій самій Європі. Раніше вона там домінувала. Пам’ятаємо “Північні потоки”, “Блакитний потік”.
До вторгнення в Україну через трубопровідний газ Росія мала суттєвий вплив у Європі. Зараз ви там мізерні за впливом. Навіщо підривати те, що вже не працює? Я ж кажу, людина настільки абсурдна, що не розуміє логіки того, про що говорить.
Росія втратила високорентабельні ринки, повністю втратила доступ до технологій. Росія стала придатком Китаю. Китай визначає, що він купуватиме у Росії і в якому обсязі. І Росія не може нічого зробити, бо у неї немає інших ринків збуту.
Так само Росія втратила активну присутність, яку нарощувала довгі роки на Близькому Сході. Так, вона там досі є, але різко втрачає цей вплив. А через Близький Схід, через Сирію, через бази в Тартусі і Хмеймімі вона втрачає вплив на схід Африки і центр Африки — найбільш ресурсні регіони. Вона втрачає вплив у Латинській Америці, м’яко кажучи, в Карибському басейні. Вона повністю втрачає вплив у Тихоокеанському регіоні. Північна Корея ще щось із Росією має, але насправді Північна Корея прекрасно розуміє, зважаючи на тип поведінки Росії, що вона не в змозі захистити жодні стратегічні договори. Приклад — Венесуела, приклад — Іран. Північна Корея це вже розуміє. Для них набагато вигідніше мати партнерство з Китаєм, який значно обережніший.
Центральна Азія, Азербайджан — це вже регіональний лідер зовсім іншого рівня. Вірменія орієнтується на Сполучені Штати, на Китай і на можливість підписати якісну мирну угоду з Азербайджаном під гарантії зовнішніх гравців, але не Росії.
Росія путінського часу внутрішній резерв проїла, стан її економіки обвалений, соціальні відносини порушені, концепція насильства стала домінантною в самій Росії. І щойно активна фаза війни буде завершена, усе це почне вирувати всередині країни. Вони ж ненавидять одне одного, будуть різати одне одного.
З іншого боку, зовнішній вплив Росії різко впав, російські бізнеси різко просіли. Єдина проблема — це дивна толерантність Європи щодо того, про що президент України також говорить. Дуже дивно бачити, що резиденти Росії, фінансові резиденти, сім’ї російських чиновників, які перебувають під санкціями, продовжують жити в Європі і платити податки в Росію, коштом яких фінансується війна. Ось це справді нелогічно.
ДМИТРО ЛЕВУСЬ: Від слів про гарантії до реального обговорення гарантій є рух
— Одночасно Київ відвідали лідери Північної Європи та Балтії. Очевидний символізм. Щобільше, реакція наших ворогів була також дуже очевидною. Приїхали “палії війни”, приїхали ті, через кого, за заявами Кремля, ця війна триває, “спонсори війни”. Тобто коли Москва злиться, значить, усе добре.
Але об’єктивно ми можемо говорити про те, що ця європейська лінія підтримки України триває, вона є. І як би хто не намагався зробити так, щоб це припинилося, цього не буде, оскільки є цілком конкретні рішення щодо підтримки України, щодо надання конкретних коштів для можливості продовження боротьби, зокрема в енергетичній сфері.
Якщо згадати, як усе виглядало рік тому, 28 лютого в Овальному кабінеті президент Трамп кричав, що гарантією безпеки є його слово. Не минуло й року, і за цей час американська сторона принаймні вже обговорює, які гарантії безпеки вона надаватиме.
На цьому шляху було багато чого. Були слова Сполучених Штатів про те, що гарантії безпеки має надавати Європа, водночас тиск здійснювався на Україну. І той самий Віткофф, який зараз робить абсолютно логічні заяви про те, що українці мають розуміти й відчувати, що Росія більше не нападе, є гарантії безпеки, у всіх своїх інтерв’ю сумно говорив про те, яка проблема в України — така Конституція, що не дає українцям відмовитися від територій.
Тепер він говорить про те, що обговорюється багато чого — і щодо територій, і щодо гарантій безпеки. Тобто насправді рух у цей бік відбувається, і місце Європи в гарантіях безпеки однозначно має бути не лише для того, щоб забезпечувати гарантії Україні, а й тому, що відновлення війни — це загроза Європі так само.
Безпека України — це безпека Європи. Але ми вже бачили й прекрасно розуміємо, що Європа готова брати участь у гарантіях безпеки лише разом зі Сполученими Штатами. І тому ми вже багато говорили про те, як цей процес просувався, до якої міри Сполучені Штати були готові брати на себе символічне спостереження й контроль, але без конкретної гарантії.
Зараз очевидно, що певний рух у цьому напрямку є. Проте це не означає, що рішення остаточно ухвалене, бо підписання цієї помпезної угоди, про яку говорить Зеленський, нелогічне. Дійсно перед цим мають бути гарантії безпеки — справжні гарантії безпеки.
Якщо Трамп хоче показати себе переможцем, то саме це має відбутися раніше. Тому я думаю, навряд чи ми побачимо зустріч Путіна із Зеленським з тієї простої причини, що Путін дійсно тікає від Зеленського. Зустріч — це було б визнання легітимності української влади, а Кремль упродовж майже двох років докладав зусиль, стверджуючи, що в України немає жодної легітимної влади, тому цього не буде.
Звісно, весь цей процес — і ухвалення гарантій безпеки, які були затверджені Конгресом і справді були дієвими, і можлива зустріч із російським президентом, куди тепер Віткофф хоче скинути всі територіальні проблеми, вважаючи, що Україна має сама відмовитися від територій, — виглядає вкрай складним.
Я думаю, навряд чи це можливо, але позитивна динаміка, про яку я говорив, усе ж таки є. Від криків “моє слово — це гарантія безпеки” до нинішнього процесу все ж простежується певна позитивна тенденція.
ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: Україна — п’ятий елемент європейської безпеки
— Передусім засідання у Києві — це символізм, тому що це важливо. На тлі певної розбалансованої політики Європейського Союзу і щодо 90 мільярдів кредиту, заблокованого Угорщиною, і щодо того, що європейські країни не змогли пройти всі процедури затвердження 20-го, ювілейного санкційного пакету, хоча, чесно кажучи, обіцяли зробити це ще на початку січня, символізм був надзвичайно важливим.
Варто заради справедливості сказати, що і Урсула фон дер Ляєн, і всі лідери, які були в Києві, і фізично, і дистанційно, в один голос говорили про те, що це питання, звичайно ж, буде знято і відповідний санкційний пакет не лише буде реалізований, а й масштабований, наприклад, щодо енергетики та постачання російської нафти до Європи. Європейські країни взагалі мають намір відмовитися до 2027 року від російської нафти, але хочуть реалізувати цю ініціативу вже наступним кроком після виборів в Угорщині, щоб не підливати олії у вогонь і не давати додаткових електоральних балів чинному прем’єру Орбану, який зробив антиукраїнський та антибрюссельський порядок денний основним у своїй виборчій кампанії.
Безумовно, символізм був і для європейців, і для нас сьогодні надзвичайно важливим. Я стежив за всіма подіями й офіційними заявами і скажу вам, що читалося: європейським лідерам, Урсулі фон дер Ляєн, Кошті було страшенно незручно за те, що сталося у річницю російської агресії, за те, що вони не змогли привезти головне, чого очікували в Україні, — наступний санкційний пакет, а отже, і наступний удар по економіці РФ та наближення миру.
Тому що ми прекрасно розуміємо: лише через силу, через економічний, політичний і воєнний тиск можна примусити Путіна до якогось конструктиву в межах переговорного процесу. Але я глибоко переконаний, що висновки європейці зробили. Вони прекрасно розуміють, що Росія не зупиниться і що їхня безпека перебуває в їхніх руках.
Дуже важливо, Європарламент ухвалив резолюцію про те, що Україна неминуче буде в Європейському Союзі. Це важлива політична декларація. Центральною метою Європейського Союзу названо протистояння та стримування Російської Федерації і підтримку України на цьому шляху. Так, хтось скаже, що цього недостатньо, що політичні гасла і декларації ми чуємо вже багато років. Але в цьому конкретному випадку європейські країни взяли на себе відповідальність, лідери приїхали, приєдналися до засідання “коаліції охочих”. Приїхали лідери Балтії, приїхав Сікорський з Польщі, лідери нордичних країн — і приїхали не з порожніми руками.
Урсула фон дер Ляєн привезла конкретний пакет прямої фінансової допомоги у 100 мільйонів, європейські партнери посилили нашу систему ППО ракетами, передусім до “Петріотів”. Звичайно, цього недостатньо, зважаючи на масштабність російських обстрілів і терор — ми бачили це у Львові, у Миколаєві, у Дніпрі. Але для нас надзвичайно важливо, що європейські лідери допомагають відновлювати економіку і посилюють спроможність протистояти РФ.
Окремо зазначу слова Урсули фон дер Ляєн і Каї Каллас про те, що поки не вдається назвати чітку дату вступу України до Європейського Союзу і зафіксувати документально 2027 рік. Я розумію цю логіку: передусім сам Європейський Союз має бути до цього готовий. Прем’єр Польщі Туск прямо сказав, що не лише Україна має бути готовою до Європи, а й Європа — до України. І це надзвичайно важливо. Бо зі вступом України ЄС стане вже не просто горизонтальною економічною конфедерацією, а об’єднанням країн зі спільною метою і акцентом на власну безпеку, яку на східному фланзі забезпечуватиме передусім Україна.
Це серйозний системний виклик для самої Європи — щонайменше в питаннях ухвалення рішень щодо безпеки і стратегічного розвитку.
Щдо слів Володимира Зеленського, який заявив: “Путін і є ця війна”, — це дуже точне визначення. Президент наголосив на важливості візиту президента США до Києва, щоб Дональд Трамп розумів, на кого дійсно необхідно чинити тиск.
Якщо Трамп дійсно хоче завершити цю війну, то візит до України був би сильним політичним кроком. Очевидно, що під час перебування президента США в Києві ні про які ракетні або терористичні атаки з боку РФ не йшлося б. Путін просто боявся б це робити. Такий візит став би потужним сигналом і, можливо, переломив би ставлення до України на рівні особистого сприйняття.
Що стосується Німеччини, Фрідріх Мерц заявив, що Німеччина посилюватиме тиск на Росію і працюватиме над наданням швидких і потужних гарантій безпеки. Він наголосв, що війна завершиться лише тоді, коли Путін зрозуміє, що не може перемогти. Німеччина вже перебуває на другому місці після США за обсягами допомоги Україні.
Одночасно залишаються питання, наприклад, щодо “Таурусів”, які досі не передані, на відміну від французьких, британських і американських ракет. Для нас важливо, щоб Німеччина повноцінно включалася в протидію, щоб переносити війну на територію агресора.
Європа сьогодні стикається із серйозними внутрішніми викликами — зростанням ультраправих, позицією Угорщини, Словаччини, дискусіями навколо санкційних пакетів. Попри те, що політичне рішення про підтримку було ухвалене 19 грудня, на рівні бюджетних процедур Угорщина блокує зміни. Це демонструє забюрократизованість системи і можливість подвійних стандартів.
Проте я налаштований позитивно. Є механізм кваліфікованої більшості, і Європа здатна подолати цей виклик. Ймовірно, вже навесні Україна отримає перший транш із 90 млрд євро. Хоча спочатку йшлося про 120 мільярдів коштом заморожених російських активів, а в підсумку суму було зменшено.
Європейці дійсно намагаються допомагати Україні, розуміючи свою пряму зацікавленість. Але вони стикаються з айсбергами бюрократії і розуміють, що в нинішньому стані ЄС не здатний миттєво відповідати на всі виклики безпеки. І саме тому Україна сьогодні стає ключовим елементом європейської архітектури безпеки.
Читайте також: Від виживання до стратегічного перелому: експерти про четвертий рік великої війни РФ проти України
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
