Сьогодні о 17:11
За чотири роки повномасштабної війни проти України Росія втратила 1 261 412 військовослужбовців. Щомісячні втрати російської армії сьогодні перевищують втрати СРСР за 10 років війни в Афганістані. Водночас темпи просування військ Кремля залишаються рекордно низькими за останнє століття: щодня втрачаючи понад тисячу солдатів, армія просувається лише на 15-70 м, тоді як довжина футбольного поля становить 100 м.
Чотири роки війни: Росія втрачає рекордні ресурси, Європа посилює підтримку України
Втрати РФ вимірюються не лише людськими життями. Російське командування, за оцінками, не шкодує особовий склад, однак виснаження техніки стає дедалі очевиднішим. За даними української сторони, знищено понад 11,5 тис. танків, 24 тис. бойових бронемашин, 435 літаків і 348 вертольотів. Чорноморський флот РФ втратив навіть два підводні човни у війні з країною, яка не має власного флоту.
Україна продовжує нарощувати обороноздатність. Про це заявив профільний міністр Михайло Федоров. За його словами, розроблено чіткий план дій, що включає три стратегічні цілі.
Перша — закриття неба і захист цивільного населення та інфраструктури. Для цього необхідно виявляти всі повітряні загрози та перехоплювати не менш як 95% ракет і дронів. В Україні створюється багаторівнева система ППО та збільшується виробництво перехоплювачів.
Друге завдання — зупинити російські сили на суші, на морі та в кіберпросторі.
Третя ціль — позбавити Росію ресурсів для продовження війни через посилення санкційного тиску, координацію з партнерами та спільні дії на морі.
У четверту річницю повномасштабного вторгнення, 24 лютого, у штаб-квартирі НАТО відбулася спеціальна церемонія, а в Європарламенті пройшли дебати.
Більшість країн ЄС підтвердили незмінну підтримку України. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте наголосив на ключовій ролі Альянсу у забезпеченні сталої допомоги Києву.
“Україна — країна тихих героїв, де і мирні жителі, і солдати несуть тягар війни. Вкрай важливо, щоб Україна продовжувала отримувати необхідну військову, фінансову та гуманітарну допомогу, яка дозволяє їй захищатися від російського повітряного терору та утримувати лінію фронту. Ця підтримка життєво необхідна. Україні потрібно більше, тому що обіцянка допомоги не припиняє війну. Україні потрібні боєприпаси сьогодні, щодня, доки не припиниться кровопролиття. Україна продовжує стримувати російську агресію”, — зазначив Рютте.
Він додав, що справедливий мир в Україні є запорукою стабільності всієї Європи, а після війни Києву необхідна сильна армія та надійні гарантії безпеки.
Спільну заяву з нагоди річниці оприлюднили президент Євроради Антоніу Кошта, президентки Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн і Європарламенту Роберта Мецола.
“Путінська війна неухильно виснажує Росію, і ми сповнені рішучості чинити на Росію додатковий тиск, щоб вона припинила свою агресію і розпочала конструктивні переговори про мир. Ми сповнені рішучості посилити тиск на російський енергетичний та фінансовий сектор, і вжити додаткових заходів проти тіньового флоту. Але наші зусилля на підтримку України також спрямовані на майбутнє — на те, що буде після завершення бойових дій. Європейський Союз і його держави-члени, відповідно до своїх компетенцій, готові зробити свій внесок у забезпечення надійних і таких, що заслуговують на довіру, гарантій безпеки, щоб гарантувати, що Росія ніколи більше не зможе напасти на Україну”, — йдеться у повідомленні.
На пленарному засіданні Європарламенту виступив президент України Володимир Зеленський.
“Усі, хто не боявся 24 лютого 2022 року, і всі, хто не боїться сьогодні, і сьогодні ми маємо бути такими ж рішучими і сильними, якими були на початку вторгнення. Загроза не зменшилася. Так, ми стримуємо Росію, але ми ще не гарантували безпеку. І тільки разом ми можемо це зробити. Разом у Європі, разом з Америкою”, — наголосив глава Української держави.
У цей же день до Києва прибули лідери Данії, Естонії, Фінляндії, Ісландії, Латвії, Литви, Норвегії, Швеції, Хорватії, а також Урсула фон дер Ляєн і Антоніу Кошта. У столиці проходять засідання “коаліції охочих” та саміт Україна — країни Північної Європи і Балтії.
Кореспондент FREEДОМ Катерина Нестеренко повідомила з Майдану Незалежності:
“Я перебуваю на Майдані Незалежності, у самому серці української столиці. Сьогодні до цього місця прикута увага всього цивілізованого світу, усіх тих країн, які підтримують Україну в цій несправедливій війні, яку розпочав російський диктатор Путін. Тут зібралися високопоставлені посадовці ЄС, які надають Україні і моральну, і фінансову, і військову підтримку. Ця підтримка надзвичайно важлива для нашої боротьби проти імперії зла”, — сказала журналістка.
Вона також наголосила, що візит Урсули фон дер Ляєн став уже десятим з початку повномасштабного вторгнення.
“Лідери ЄС прибули до Києва, щоб підтвердити беззастережну підтримку України. Своїм візитом вони надіслали сигнал усьому світу про те, що Україна продовжує боротьбу, що Україна має цю війну виграти, і отримати чесний і справедливий мир. Президент України, перша леді та іноземні гості взяли участь у молитві за Україну. Наша країна демонструє усім, що у нас є свобода. Навіть під час війни ми можемо говорити те, що думаємо, ми можемо ходити до тієї церкви, до якої хочемо”, — наголосила Нестеренко.
У Києві стартувало засідання “коаліції охочих”, у якому беруть участь представники 35 держав.
“Це чітке бажання 35 країн-учасниць коаліції показати, що є єдність і підтримка України. Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер і президент Франції Еммануель Макрон продовжують роботу над розширенням “коаліції охочих”. За їхніми словами, 35 країн — це ще не межа. Україна розраховує на те, що підтримка з боку партнерів лише посилюватиметься”, — зазначила журналістка.
Президент Європейської Ради Антоніу Кошта запевнив, що підтримка України з боку ЄС залишається твердою і незмінною, а Європа демонструє єдність і силу.
Між фронтом і дипломатією: яким буде п’ятий рік війни
Чи стане посилення санкцій і військової допомоги Україні вирішальним чинником у 2026 році? Чи готова Європа перейти від підтримки до формування нової архітектури безпеки? Яким буде мир — результатом балансу інтересів чи черговою паузою перед новою агресією? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM відповіли:
- Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента”;
- Олександр Мусієнко, військовослужбовець Сил ТрО ЗСУ, військовий аналітик;
- Олеся Яхно, політологиня.
ОЛЕКСАНДР ЛЕОНОВ: Європа пройшла колосальну еволюцію
— Очевидно, що за ці чотири роки змінилося багато в тому сенсі, що життя справді розділилося на до і після. Попри те, що війна в Україні триває вже 12 років, повномасштабне вторгнення показало, наскільки все перебуває під ударом.
За цей час, думаю, у кожного з нас є втрати: друзі або родичі загинули, померли, не витримали напруження і стресу. Тому очевидно, що і нічні тривоги виснажують і водночас постійно нагадують про те, що наша країна веде, напевно, найжорстокішу війну після Другої світової.
Головне відчуття — тут не може бути компромісів: або ми зможемо здолати, іншого варіанту, очевидно, не існує.
Європейські країни пройшли колосальну еволюцію за цей час. Мабуть, уперше в історії Європейський Союз як інституція допомагає не лише фінансово, а й зброєю третій країні. Очевидно, що і Україна проходить свою еволюцію. Той факт, що зараз розглядається питання про прискорене прийняття України, хоча б спочатку політичне рішення, а потім уже розв’язання інших питань, — говорить про трансформацію Європейського Союзу і про те, що питання безпеки стає для ЄС одним із ключових.
Важливо і те, що в Європі нарешті прокинулися і почали не просто усвідомлювати загрозу з боку Росії, а й готуватися до можливої війни. Президент Фінляндії Александр Стубб сказав, що ми можемо гарантувати безпеку і собі, і Україні лише в тому разі, якщо будемо готові воювати з Росією.
Європейський Союз відмовився від російських енергоносіїв. На початку року набрала чинності заборона на підписання нових контрактів на купівлю російського газу, а до кінця року планується повна заборона на його закупівлю. Якщо раніше російська частка на газовому ринку Європи становила практично 50%, то зараз Європа відмовляється від купівлі і співпраці з Росією. Ще кілька років тому це було важко уявити.
Важливо і те, що Європа підтримує Україну навіть попри те, що Сполучені Штати минулого року призупиняли фінансування економіки та військової допомоги. Сподіватимемося, що Сполучені Штати повернуться до активної ролі та до посилення тиску на Росію, адже без тиску на агресора завершити війну неможливо. Якщо дати можливість перевести подих, війна може прийти і в Європу, і в інші країни.
З цього погляду Україна сьогодні стримує Росію від агресії проти нових жертв і нових держав.
24 лютого до Києва прибула велика делегація. Четверта річниця проходить уже не в атмосфері екстреної підтримки, а як геополітична подія загальноєвропейського масштабу. Це не просто символічний жест. Це сигнал Москві про те, що жодної втоми від допомоги Україні немає.
ОЛЕКСАНДР МУСІЄНКО: Сьогодні війна для Кремля — спосіб виживання режиму
— Є формулювання, яке якнайкраще підходить до дій Путіна і до оцінки тієї війни, яку він розпочав. Цю фразу приписують то Наполеону, то Талейрану. Важливий зміст: “Це гірше, ніж злочин, — це помилка”.
Те, що вчинив Путін, — це катастрофічна помилка стратегічних масштабів, яка вже має і матиме стратегічні наслідки для РФ. Можливо, хтось ще не усвідомлює цього, можливо, хтось відмовляється приймати цю правду, але це так.
Чому? Тому що спочатку стратегія базувалася на чому? Швидка операція, так звана спеціальна військова операція, повалення законного, обраного в Києві уряду, від самого початку стратегічно була неправильно оцінена ситуація. Зокрема рівень відсічі та опору, на який здатний український народ. У тому числі й Сили територіальної оборони, які я представляю. Це добровольці, які об’єднувалися, брали до рук зброю, люди з цивільного життя йшли захищати свої домівки та своїх рідних.
Стратегія була іншою: показати всій Європі, залякати, захопити Україну, продовжити розширення і відновлення Російської імперії. Путін марить цим, він живе історичними ілюзіями, ізолюється і існує у власних уявленнях. У нього були такі плани.
Сьогодні це війна заради збереження режиму, значною мірою війна від безвиході. Бо якщо не війна, то що? Обговорювати побутові проблеми? Подивіться, що запитували у Путіна під час прямої лінії, які повідомлення виводилися на екрани. І це лише те, що пройшло цензуру. Це теж індикатор: потік такий, що не встигають відфільтровувати.
Оперативного успіху у російських військ немає. Хоча в планах ще з кінця минулого року було розвинути оперативний успіх у районі Запоріжжя з метою загрози обласному центру. Так, було невелике просування і тактичні успіхи в районі Гуляйполя. Александрівський напрямок розглядався як можливість перейти від тактичного наступу до оперативного.
Це був тест на боєздатність російських військ: чи підуть вони далі в район Гуляйполя з північного флангу або спробують вийти на оперативний простір. Саме про це говорив головнокомандувач Збройних сил України, генерал Сирський в інтерв’ю французькій газеті Le Monde. Він зазначив: один із успіхів полягає в тому, що українська армія не дає російським військам перейти від тактичного до оперативного наступу.
Ми рахуємо просування сотнями метрів, максимум одним-двома кілометрами. Оперативний рівень — це можливість просуватися на кілька кілометрів на добу. Цього не сталося. Ці спроби заблоковані. Щобільше, повідомлялося і про наші успіхи — звільнені від противника території на Александрівському напрямку.
На Покровському напрямку, попри просування російських військ, українські сили втягнули їх у важкі бої. Це бої, які приносять втрати і не дають швидкого результату. І головне — не дають розвинути оперативний темп. У результаті вони впираються.
Так, у Росії є певна перевага в повітрі шляхом застосування авіабомб, є перевага в артилерійському вогні. Саме тому ми постійно говоримо про необхідність додаткової допомоги від партнерів. Коли звучить теза про “глухий кут на фронті”, потрібно розуміти, що це не означає припинення бойових дій. Вони тривають. Російські війська продовжують штурми. Нам необхідно їх відбивати, стримувати, завдавати противнику втрат, щоб зупинити наступ.
2025 рік був для нас складним — у військовому, військово-політичному та зовнішньополітичному сенсі, зокрема через зміни в умовах надання допомоги з боку Сполучених Штатів. Сьогодні завдання — стабілізувати лінію фронту на тих ділянках, де Збройні сили можуть вести активну оборону. Це проявляється в контрнаступальних діях і триватиме.
І, звичайно, це виснаження військових можливостей Росії. З початку року систематично завдаються удари по військових об’єктах противника на окупованих територіях — на Запорізькому напрямку, в окупованій частині Херсонської області, в Донецькій області. Удари завдаються по місцях скупчення сил, по логістиці, по складах зберігання “Шахедів”. Це робиться для того, щоб не дозволяти російським військам перегруповуватися і підвозити підкріплення.
ОЛЕСЯ ЯХНО: Справедливий мир ґрунтується на балансі інтересів, а не на шантажі
— Важливо перебувати в четверту трагічну річницю повномасштабного вторгнення РФ європейським і світовим лідерам не лише з погляду поточної підтримки, якої Україна потребує, щоб оборонятися від російської агресії, але й з думки дипломатичного фронту, боротьби і протистояння на дипломатичному рівні, яке зараз ведеться. І недарма напередодні цього дня відбулася конференція, де обговорювалося питання справедливого миру і загалом справедливості.
Дуже важливо, що це звучить не лише від України, що для нас зрозуміло, а й від різних світових, зокрема європейських, лідерів і представників. Бо боротьба ведеться за те, яким буде вихід із війни, яким буде рух до миру. І це питання не лише України і Росії, і навіть не лише європейського регіону та його безпеки, а значною мірою питання того, на яких засадах надалі відбуватиметься повернення до правил, регуляцій, до нового світопорядку, про який уже відкрито говорять у різних країнах.
Тому для Європи має значення, на яких засадах і з яким підходом буде зупинена війна. Бо якщо це буде силовий шантаж з боку Росії, вимога односторонніх поступок, спроба показати, що вбивства і злочини, які здійснюються вже чотири роки щодня і без причин проти сусідньої держави та її громадян, можуть призвести до бажаного для РФ результату, це означатиме, що в майбутньому будь-які прояви волюнтаризму, агресії, вбивства і злочини не матимуть обмежувачів і перешкод.
Будь-який несправедливий мир — це розуміють і в Росії, і у Європі, а не лише в Україні — не є довгостроковим. Це лише коротка пауза перед новим актом агресії, новою дестабілізацією і новим силовим шантажем. Саме тому так важливо, щоб мир був справедливим. Справедливий мир ґрунтується на балансі інтересів і компромісі, а отже, має довгострокову перспективу.
Європейські лідери приїжджають в Україну не лише для того, щоб продемонструвати підтримку і готовність надавати військову та фінансову допомогу, але й для того, щоб наголосити на важливості дипломатичної боротьби. Мир не має ґрунтуватися на силі шантажу і односторонніх поступках з боку України, як цього вимагає Росія, а на прагненні знайти стійке і довгострокове рішення.
Чим далі, тим більше на тлі переговорів і пошуку мирного рішення всіма, крім самої Росії, наголошуватиметься питання того, яким буде вихід із війни. Це питання безпеки Європи і того, яким буде світ у повоєнний період. Сьогодні відбувається трансформація на різних рівнях — не лише у сфері безпеки, а й у принципах міжнародних відносин між США, Європейським Союзом та рештою світу. Навіть генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш зазначив, що чинна архітектура безпеки потребує оновлення.
У цих умовах особливо важливо, яким буде рух до миру, адже йдеться про формування нового світопорядку. Уже не звучить теза про те, що війна Росії проти України — це локальний конфлікт. Питання не лише в територіях і кілометрах, а в самому підході: існують вчинки, які не можна ігнорувати і за які не можна заохочувати односторонніми поступками.
Щодо ролі Європи, то, безумовно, і Росія, і, ймовірно, США не поспішають бачити Європу повноцінним учасником переговорного процесу. Однак це не означає, що Європа має залишатися осторонь. Якщо роль США — це військово-технічна міць, економічні можливості санкційного тиску і функція примусу Росії до переговорів, то роль Європи полягає у змістовному складнику майбутнього миру.
Для Європи важливо не завершити війну за будь-яку ціну, зокрема користуючись Україною, а створити умови, за яких війна не повториться. У Європи є важливі інструменти: фінансові ресурси, включно із замороженими російськими активами, а також потенціал посилення власної обороноздатності та оборонної кооперації.
Якщо Європа проявлятиме готовність не лише на словах, а й на рівні конкретних дій — посилювати оборону України і власну безпеку, обговорювати гарантії безпеки, участь міжнародних контингентів, забезпечення безпеки на морі, суші та в повітрі, — вона де-факто стане частиною переговорної позиції України. І тоді її участь у переговорному процесі стане природною.
Росія намагається демонструвати зневажливе ставлення до європейських представників, наголошуючи на їхній нібито слабкості і продовжуючи гібридний шантаж. Але якщо рішучість Європи буде підкріплена реальними діями — як у посиленні допомоги Україні, так і у використанні російських ресурсів, — це змінить баланс.
Найближчий рік стане періодом перевірки готовності Європи до активних дій. Тому що йдеться не лише про військові ризики, а й про суб’єктність самої Європи у формуванні нового світопорядку.
Україна ж за ці роки пройшла шлях від об’єкта агресії до суб’єкта міжнародної політики. У перші місяці і роки стійкість України значною мірою залежала від Заходу, і ця залежність у частині допомоги зберігається. Але водночас Україна стала нервом європейської безпеки, точкою, де визначається доля не лише самої України, а і Європи, і майбутніх світових правил.
Від отримувача військової допомоги Україна перетворилася на лідера у сфері нових військових технологій, зокрема безпілотних систем. Українська армія — найбільша в Європі, з унікальним досвідом сучасної війни XXI століття. Україна стала не буферною зоною, а першою лінією оборони Європи. І це шлях, який Україна вже пройшла.
Читайте також: ЄС не піде на односторонні поступки заради фальшивого миру: інтерв’ю з Каєю Каллас
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
