Сьогодні о 21:49
Європейський Союз має визначити, про що говорити з Росією на переговорах щодо завершення війни, заявила глава дипломатії ЄС Кая Каллас. Крім того, Кремль не може визначати, хто має бути перемовником з боку Європи.
Щоб узгодити позиції союзників, у Брюсселі наприкінці травня проведуть неформальний саміт міністрів закордонних справ країн-членів ЄС.
Хто може представляти ЄС на переговорах з РФ
Європейському Союзу слід самостійно розвивати діалог із Росією та брати участь у переговорах щодо досягнення миру в Україні. Про це заявив президент Фінляндії Александр Стубб. За його словами, Брюсселю потрібно підготуватися до прямого діалогу з Москвою, якщо зовнішня політика США перестане відповідати його інтересам.
Хто встановить контакт, поки невідомо. Однак Стубб наголосив, що європейським лідерам варто замислитися над ініціативою у врегулюванні воєн, щоб не залежати від рішень Вашингтона.
“Якщо політика США щодо Росії та України не відповідає інтересам Європи, а я вважаю, що це так, ми маємо діяти напряму. Так, час почати переговори з Росією. Я не знаю, коли це станеться. Ми обговорювали це питання з європейськими лідерами, які ініціюють контакти, але поки не знаємо”, — сказав Стубб.
Верховна представниця Європейського Союзу із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас наголосила, що ЄС не дозволить Росії призначати перемовника для врегулювання війни в Україні від його імені. Диктатор Путін раніше заявив, що як представника Брюсселя хотів би бачити колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера. ЄС не допустить кремлівських лобістів до переговорного процесу, запевнила глава дипломатії ЄС.
“По-перше, якщо ми дамо Росії право призначати перемовника від нашого імені, це буде не дуже розумно. А по-друге, я думаю, що Герхард Шредер був високопоставленим лобістом російських державних компаній. Тому зрозуміло, чому Путін хоче бачити саме цю людину, бо тоді він зможе сидіти по обидва боки столу”, — заявила вона.
Герхарду Шредеру — 82 роки. Він 5 років очолював Соціал-демократичну партію. Посаду федерального канцлера обіймав із 1998 по 2005 роки, тобто саме в той час, коли Путін прийшов до влади. Після відставки керував консорціумом із будівництва “Північного потоку”, а у 2016 році очолив раду директорів компанії, створеної для будівництва другої нитки газопроводу. З вересня 2017 по 2022 роки керував радою директорів “Роснефти”.
Бути посередником на переговорах щодо завершення війни, яку розв’язав проти України його друг Путін, Шредер не може, вважає міністр ФРН у справах Європи Гюнтер Кріхбаум.
“У минулому він не завжди демонстрував, що здатний виступати як нейтральний і чесний посередник… Тісні дружні стосунки, можливо, цілком доречні всюди у світі, але вони не сприяють тому, щоб його сприймали як добросовісного партнера-посередника”, — зазначив Кріхбаум.
Шредер не настільки авторитетний, щоб брати участь у таких важливих переговорах, вважають експерти. У колишнього канцлера більше не залишилося впливу у Європі.
Київ, зі свого боку, однозначно не підтримує кандидатуру Шредера, заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
“У нас тривають основні мирні переговори під керівництвом США. І нам потрібен цей шлях. Нам потрібне лідерство США. Але Європа також могла б відіграти свою нову роль. Я обговорю цей шлях зі своїми колегами. І ми говоримо не про альтернативні мирні переговори, мирний шлях чи дипломатичний шлях. Тому ми робимо все можливе, щоб наблизити мир. Це наша стратегічна мета”, — наголосив він.
Верховна представниця Європейського Союзу із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас допустила, що в майбутньому може стати представником ЄС на переговорах із Росією. Глава європейської дипломатії також додала, що змогла б побачити пастки Кремля під час переговорів. Водночас, за її словами, у ЄС поки не бачать готовності РФ до конструктивних переговорів.
“Думаю, я змогла б розпізнати пастки, які розставляє Росія. Але, звичайно, ми зараз не бачимо, щоб Росія справді вела переговори добросовісно. І спершу у нас буде обговорення з державами-членами, які поступки ми хотіли б побачити з боку РФ”, — сказала глава дипломатії ЄС.
У Європі також нібито обговорюють можливість залучення Ангели Меркель до переговорів між Україною та Росією як посередника. Про це повідомляє журнал Der Spiegel. За даними видання, у політичних колах вважають, що колишня канцлерка Німеччини могла б підійти на цю роль завдяки знанню російської мови та особистому знайомству як із Путіним, так і з Володимиром Зеленським.
В офісі Ангели Меркель повідомили виданню, що жодних офіційних звернень щодо її можливого залучення як посередника поки не надходило. Водночас можливість її участі в переговорах там також не виключили.
9 травня Путін заявив про нібито готовність особисто зустрітися з президентом України Володимиром Зеленським на території третьої країни. Однак російський диктатор висунув умову: сторони мають дійти конкретних домовленостей і вийти на етап підписання підсумкового документа. Київ готовий до переговорів щодо завершення війни, тепер необхідно визначити конкретний формат діалогу, заявив Зеленський.
“Зараз Путін сам говорить, що нарешті готовий до реальних зустрічей — ми його трохи підштовхнули, і ми давно підготувалися до зустрічей, тож потрібно знаходити формат. Потрібно закінчувати цю війну — і надійно гарантувати безпеку”, — наголосив глава Української держави.
Немає підстав вірити, що Кремль готовий до завершення війни проти України, вважають у Брюсселі. Ба більше, після заяви Путіна його помічник із зовнішньої політики Ушаков поспішив повторити ультиматум Москви. За його словами, без виведення української армії з території Донецької та Луганської областей переговори про завершення війни не зрушать з місця навіть після десяти раундів.
Можливі переговори Євросоюзу з РФ в оцінці експертів
Чому Путін заговорив про можливі переговори з Євросоюзом? Чи реально запустити такий переговорний процес? Хто може представляти країни Європи на переговорах із Росією? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Пятрас Ауштрявічюс, литовський державний діяч і політик, депутат Європейського парламенту;
- Олег Лісний, президент аналітичного центру “Політика”;
- Ілля Котов, кандидат наук державного управління, експерт із публічної політики;
- Ігор Попов, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”.
ПЯТРАС АУШТРЯВІЧЮС: Кая Каллас могла б стати представником ЄС на переговорах із Росією
— Європейський Союз має й надалі допомагати Україні — не лише політичними заявами, словами та різними резолюціями, а й конкретними заходами. Останні рішення повністю підтверджують, що ЄС стоїть на боці України. Тому я б сказав так: витримаймо нинішню тенденцію — і до кінця року ми можемо отримати чудові результати.
За чотири з половиною роки Європейський Союз так і не визначився зі своїм представником у межах переговорів із Росією. Я думаю, що хорошим представником була б глава європейської дипломатії Кая Каллас. Тобто я б дивився саме на центр Брюсселя, на європейські інституції, а не національних представників, бо в деяких країнах є свої особливості політики щодо РФ.
Я думаю, що продовження всебічної допомоги — політичної, фінансової та військової — це вже і є участь у переговорах. Якщо Європейський Союз зможе це витримати, і якщо ми й надалі будемо так само критично ставитися до таких кандидатів, як Герхард Шредер, бо це представник не Європи, а Росії, і висуватимемо своїх кандидатів із центральних інституцій ЄС, — тоді, я думаю, Україні від цього буде значно краще.
ОЛЕГ ЛІСНИЙ: У переговорний процес із РФ потрібно заходити з позиції сили
— Дії РФ прогнозовані. Путін і його команда завжди відвертають увагу на хибний об’єкт — це чекістські способи, які вже всім добре відомі.
У той момент, коли росіяни заявили про Герхарда Шредера, всі обговорювали не те, чи будуть переговори, а зовсім інше: чому саме цей перемовник має бути, навіщо Путін його запропонував, чи потрібно міняти його на когось іншого і так далі. А сама ідея про те, що в переговори має зайти Європа, відійшла на другий план.
Я скажу більше: не лише Путін не хоче бачити Європу за столом переговорів — США також не дуже хочуть цього. Якщо так і далі піде, вони не захочуть бачити й Україну — намагатимуться домовлятися за нашою спиною. Але це вже було, і зрозуміло, що це не спрацює.
У Європи є достатньо серйозних інструментів — це вже 20 пакетів санкцій. І Брюссель неможливо винести за дужки будь-яких переговорів щодо російсько-української війни. Бо ці пакети санкцій вводили не США, а саме Європа. Вона може ними маневрувати, хоча й не хоче цього робити, як би на неї не тиснули.
Але одних санкцій недостатньо. По-перше, вони мають посилюватися — кожен наступний пакет має бути жорсткішим за попередній. По-друге, підтримка України, постачання озброєння мають бути прогнозованими, плановими й у тих обсягах, які потрібні для використання головного козиря. Що б ми не говорили і як би не оцінювали ситуацію, козирі створюються на полі бою.
І в цьому сенсі потрібно підтримувати Україну, бо війна йде саме в Європі та має всі тенденції до розширення на інші держави. Європейський Союз має подбати про власну безпеку. Усі вже зрозуміли: так, за океаном є хороші союзники та партнери, але вони дуже непослідовні.
Очевидно, що заходити в переговори потрібно з позиції сили. Путін не повинен диктувати Києву, кого він хоче бачити перемовником, лише тому, що йому зручно використовувати цю людину, її риторику та світогляд.
Путіну потрібен такий політик, якого можна продавити і він стане гальмом переговорного процесу. Йому не потрібні переговори — йому потрібен процес. І цей процес він дуже добре використовував у відносинах зі США.
Добре, що Європа хоче говорити з Росією і брати участь у переговорах. Але цього недостатньо. Якщо заходити в цей процес не з позиції сили, результату не буде.
ІЛЛЯ КОТОВ: Кремль просто затягує час
— Фактично Європа ніколи й не переставала намагатися запустити певний переговорний процес і хотіла знайти своє місце за столом переговорів. Але єдине, з чим вони стикалися, — це небажання Росії розмовляти.
Усі ці рефлекси на слова Путіна, які ми зараз бачимо в Європі, передчасні. Я вважаю, що це маніпуляція і профанація переговорного процесу з боку Кремля.
Путін абсолютно не поважає європейських лідерів і добре розуміє, що США все ще мають можливість впливати на Росію, насамперед санкційно та економічно. Усі європейські лідери для нього — тимчасові фігури, і він це прекрасно усвідомлює.
Вкид про те, що Путін нібито готовий сісти з європейцями за стіл переговорів, мені здається, був зроблений виключно для того, щоб показати президенту Трампу нібито настрій на мир, який насправді абсолютно не відповідає дійсності.
Глава європейської дипломатії Кая Каллас безумовно хоче бути присутньою у цьому процесі, але навряд чи Росія погодиться на такого перемовника. Каллас — великий друг України, вона зробила дуже багато для запровадження санкцій. Але вже апріорі, за мірками Путіна, абсолютно не підходить.
Глава європейської дипломатії займає дуже жорстку позицію щодо Росії. Її сім’я безпосередньо постраждала від СРСР — свого часу її матір, ще немовлям, депортували. Тому жодної любові там немає і бути не може.
У РФ назвали кандидатуру Герхарда Шредера, на яку ніхто не погодиться. Невже Путін цього не розумів? Звичайно, розумів. Європа не погодиться, запропонує свій варіант — він візьме паузу на місяць “подумати”. Потім запропонують другий варіант — ще гірший за Шредера. Усе це робиться для затягування часу.
Можна змоделювати ситуацію, коли як кандидатуру РФ запропонує колишнього прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. Чи погодиться на це Європа? Теж ні. Це замкнене коло, створене для імітації можливості переговорів.
ІГОР ПОПОВ: У ролі перемовника має бути вагомий європейський політик
— Представники Києва і Брюсселя наголошують, що це не заміна переговорному треку США — Україна — Росія, а його доповнення. Бо у майбутній конфігурації миру і безпеки на континенті роль європейських країн є надзвичайно важливою.
Тому логічно вже на цьому етапі долучити представника або представників європейських країн — або від ЄС, або, можливо, від так званої політичної Європи, включно з Великою Британією та Швейцарією — до цих переговорів. Це потрібно для того, щоб інтереси всіх сторін були враховані, а майбутня конструкція миру стала максимально стабільною.
Зараз навіть саме визначення майбутнього перемовника стало викликом. Щодо кандидатури Герхарда Шредера, то, звичайно, він не буде представляти Європу. На таких переговорах він радше може представляти Росію, бо довгі роки отримував досить серйозні гроші від російських держкорпорацій.
Зараз обговорюють, хто саме міг би представляти Європу. Перебирають прізвища чинних політиків, наприклад, президента Фінляндії Александра Стубба або колишнього президента ФРН Франка-Вальтера Штайнмаєра від Німеччини. Розглядають і колишніх політиків, таких як Маріо Драґі з Італії.
У ролі перемовника має бути хтось справді вагомий, серйозний і досвідчений у дипломатії.
Не факт, що за підсумками можливих переговорів між Росією і Європою з’явиться якийсь офіційний документ. Ймовірніше, це буде дорожня карта з відсиланнями до кількох більш формальних документів, які будуть розроблятися і підключатися вже пізніше.
У кожної сторони є свої інтереси. Коли, наприклад, Кая Каллас говорить про європейські інтереси, зокрема інтереси країн Балтії, головний мотив тут — мінімізувати ризики можливого воєнного нападу на ці країни хоча б у середньостроковій перспективі. РФ, зі свого боку, ймовірно, порушуватиме питання зняття санкцій, а також відновлення доступу російських товарів, передусім енергоносіїв, на європейські ринки.
Те, як між собою будуть узгоджені рішення про припинення вогню, гарантії безпеки для України, гарантії безпеки для Європи, зняття санкцій і майбутнє міжнародного трибуналу, який зараз активно створюється, — це величезний комплекс викликів.
Читайте також: Перегрупування на фронті та удар по українських містах: чим закінчилося перемир’я, проаналізували експерти
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
