Політична невизначеність в Ірані: яким буде курс країни після Хаменеї, розповів сходознавець

Після офіційного оголошення про смерть верховного лідера Ірану Хаменеї у країні почався складний етап політичної невизначеності. Питання про наступника і майбутнє політичної системи стає ключовим як для внутрішньої стабільності, так і для зовнішньої політики Тегерана. Про можливі сценарії розвитку подій сьогодні, 1 березня, в ефірі телеканалу FREEДOM розповів сходознавець В’ячеслав Ліхачов.

За його словами, серед потенційних кандидатів на посаду нового керівника немає фігур, орієнтованих на зближення із Заходом.

“Серед потенційних кандидатів, коло яких ще за життя окреслив сам Хаменеї і які зараз можуть розглядатися відповідною радою, проамериканських фігур, зрозуміло, немає і бути не може. Це люди, вбудовані в систему, яка існує, представники нинішньої еліти, які повинні забезпечити насамперед спадкоємність курсу, збереження ідеологічних установок і контроль над силовим апаратом. Йдеться не про реформаторів у західному розумінні, а про менеджерів режиму, здатних утримати конструкцію влади від розсипання. Інша справа, що легітимність цього нового керівника буде досить сумнівною. Ми бачимо парадоксальну картину: попри бомби і ракети, попри складну ситуацію у сфері безпеки, з Ірану надходить величезна кількість відео, де люди відкрито радіють офіційному оголошенню про смерть верховного лідера. Це демонструє не просто втому суспільства, а глибоку внутрішню кризу довіри до влади”, — розповів Ліхачов.

За його оцінкою, у цій ситуації Сполучені Штати можуть спробувати зробити ставку на більш гнучку фігуру всередині системи.

“Я вважаю, що Вашингтон буде шукати більш прийнятну фігуру, з якою можна вести діалог без повного обвалення системи. І такою фігурою теоретично міг би стати чинний президент. Він і раніше демонстрував певні сигнали Заходу, давав зрозуміти, що загалом готовий до переговорів і пошуку компромісів, але водночас завжди наголошував, що пов’язаний волею верховного керівника. У нових умовах його роль може об’єктивно посилитися”, — вважає сходознавець.

Ліхачов не очікує різкого зовнішнього втручання або сценарію силової зміни влади.

“Ймовірніше, можна говорити про умовний венесуельський сценарій — без десантних операцій, без спроб викрадення або фізичного усунення найбільш одіозних фігур. В Ірані архітектура безпеки значно складніша, ніж у низці інших країн. Якщо вона повністю не посиплеться, то різких зовнішніх кроків очікувати не варто. Трансформація, якщо вона і буде, відбудеться поступово”, — зазначив гість ефіру.

Коментуючи перспективи повернення шаха як символічної фігури опозиції, експерт висловився обережно.

“Я поки не бачу, яким чином шах міг би повернутися з еміграції і очолити уряд або який-небудь перехідний орган. Безумовно, він залишається найбільш помітною і публічною опозиційною фігурою, отримав популярність, зокрема всередині країни, особливо після січневих протестів, коли фактично став символом опору. Але між символічною підтримкою і реальним приходом до влади лежить величезна дистанція. Іран — це складна політична система, і повернутися в неї ззовні вкрай непросто”, — пояснив експерт.

На думку Ліхачова, зміни в країні можливі, але вони будуть еволюційними.

“Швидше за все, загальна структура управління Ірану може піддаватися коригуванню. Можливий перерозподіл повноважень, посилення окремих інститутів. Але ці зміни будуть відбуватися зсередини самої системи, а значить — повільно, помірно і під жорстким контролем силових структур. Для тих, хто візьме на себе відповідальність за перехідний період, головним пріоритетом буде деескалація зі Сполученими Штатами, з Ізраїлем і з навколишніми арабськими монархіями. Без зниження зовнішнього тиску, без спроби стабілізувати регіональний контур безпеки говорити про внутрішню консолідацію просто неможливо. Саме зовнішньополітичний фактор стане визначальним у найближчі місяці”, — резюмував В’ячеслав Ліхачов.

https://www.youtube.com/watch?v=6VttZ9tdnB4

Читайте також: Зі смертю Хаменеї для народу Ірану з’явилася нова надія, — президент Єврокомісії

Нагадаємо, Іран заявляв, що атакуватиме американські військові бази в регіоні, але вразив низку інших цілей у країнах Перської затоки.