На землі, в небі і на морі: як ЗСУ зірвали плани Кремля із захоплення України

Майже через 20 місяців після початку повномасштабного вторгнення Росії Збройні сили України (ЗСУ) контролюють ситуацію як на сухопутному, так і на повітряному і морському фронтах.

За цей час російська армія не домоглася жодних поставлених цілей. Українські війська звільнили від окупантів майже всю північ України. Агресори також змушені були під натиском ЗСУ тікати з Херсона на лівий берег Дніпра, а також залишити свої позиції на захопленому раніше острові Зміїний.

Крім цього, системи протиповітряної оборони (ППО) збивають більшість випущених по Україні ракет і дронів, а морські безпілотники і протикорабельні ракети періодично відправляють на дно судна військово-морського флоту Російської Федерації.

Успіхи ЗСУ на сухопутному фронті

На сьогодні українські війська звільнили половину раніше окупованих територій. Про це заявив міністр оборони України Рустем Умеров.

“Ми деокупували 50% нашої території, ми перемагаємо Росію на нашій землі, повернули територію, звільнили її. Зараз у нас є план на 2024 рік”, — сказав міністр.

За словами Умерова, зараз українські військові перебувають між другою і третьою лінією оборони росіян.

Згідно з даними Генерального штабу ЗСУ, за останню добу українські військові відбили атаки противника на Куп’янському, Лиманському, Бахмутському, Авдіївському, Мар’їнському, Шахтарському та Запорізькому напрямках. Загалом протягом доби Сили оборони України відбили 83 атаки.

Водночас на Мелітопольському напрямку українські військові продовжують завдавати окупаційним військам втрат у живій силі й техніці та виснажують ворога вздовж усієї лінії фронту.

Окрім цього, на Херсонському напрямку ЗСУ утримують зайняті позиції на лівобережжі Дніпра, продовжують вести контрбатарейну боротьбу та завдають вогневого ураження по тилах противника.

“Українська армія просувається. Росіянам, щоб зупинити цей наступ, потрібно перекинути якісь боєздатні війська з інших відрізків фронту. Чи то з Мелітополя, оголивши його, чи то з Авдіївки, де тривають нескінченні “м’ясні штурми”, але там не помічена боєздатність десантури або морської піхоти, добре підготовлених бійців. Єдине місце, звідки їх можна взяти — з-під Работиного, Токмака. І поки що все виглядає так, що українська армія успішно просувається на лівому березі Дніпра”, — розповів військовий експерт Павло Нарожний.

При цьому, з початку повномасштабного вторгнення Росія не досягла якихось значних перемог на полі бою. Одним із небагатьох так званих “успіхів” армії РФ можна вважати захоплення Херсона, однак і його російська армія не втримала.

Рік тому внаслідок південного контрнаступу України Збройним силам вдалося деокупувати місто, райони Херсонської та частину Миколаївської області на правому березі Дніпра, після чого “друга армія світу” змушена була тікати на лівий берег.

“Зрозуміло, що початкові плани “Київ за три дні” і “за тиждень дійти до Чопа або до Львова” провалилися. Але плани у них є. Так, можливість реалізації цього плану становить соту частину, але він є, тим не менш. Рано чи пізно вони його спробують дістати, виправити і знову впровадити. Так, вони засмучені, що не вийшло взяти Одесу, не вийшло відбити в України Чорне море, вийти до Придністров’я і далі загрожувати Молдові”, — сказав військовий експерт Українського інституту майбутнього Іван Ступак.

Про успіхи української армії на сухопутному фронті російсько-української війни та провальну тактику окупаційних військ РФ в ефірі телеканалу FREEДОМ розповів військовий аналітик Олексій Гетьман.

ОЛЕКСІЙ ГЕТЬМАН: Головні причини успіху ЗСУ — мотивація і великий бойовий досвід

— Збройні сили України утримують російських окупантів, тому що ті застосовують тактику, яку сучасною назвати вкрай складно. Це так звані “м’ясні штурми”. Вони просто біжать на автомати, на кулемети, а ззаду стоять загороджувальні загони, які не дають відступити тим, хто наступає.

Ця тактика не приносить успіху. Це тактика Жукова ще часів Другої світової війни. Її вже багато разів засудили різні експерти через те, що вона приносить мінімальні результати з максимальною кількістю втрат. Але це не головна причина.

Головна причина — це те, що наші військовослужбовці вмотивовані, ми маємо величезний бойовий досвід, тим паче в тих місцях, де бойові дії проводяться вже не перший рік.

Наприклад, Авдіївку росіяни намагаються захопити вже майже 10 років. Наші військові знають там усі ходи, усі виходи, і чудово розуміють, як там орієнтуватися.

У нас кожна невелика група на рівні відділення має право самостійно ухвалювати тактичні рішення на полі бою, а не виконувати якусь команду, як у РФ: неважливо, скільки людей ляже, але треба добігти до того стовпа.

Звісно, якість озброєння, яке нам постачають наші партнери, все-таки перевершує за якістю будь-яку російську зброю.

В Україні була маленька після розпаду Радянського Союзу. Потроху ми її, особливо після 2014 року, коли Росія на нас напала, почали приводити до стандартів НАТО. Ця війна посилила такі тенденції.

Читайте також: Армія України успішно відбиває атаки російських окупантів: плани Кремля провалюються (ВІДЕО)

Захист повітряних просторів України

На захисті українського неба стоять як вітчизняні засоби протиповітряної та протиракетної оборони (ПРО), так і засоби ППО та ПРО, передані Україні західними союзниками.

Зокрема, це найкращі західні системи: німецький комплекс IRIS-T, норвезький NASAMS, американські Hawk, Patriot, а також німецькі зенітні установки Gepard. З їхньою допомогою, за інформацією Повітряних сил ЗСУ, відсоток збитих російських дронів і ракет становить близько 80.

Свого часу президент України Володимир Зеленський повідомив, що Україна отримала дефіцитні ракети до наявних систем ППО, а також нові зенітні комплекси для захисту українського неба. Окрім цього, Київ нарощує та модернізує вітчизняне виробництво. Йдеться про вдосконалення ракет “Нептун”. У Міністерстві оборони України зазначають, що ведеться робота зі створення так званого довгого “Нептуна”.

Спочатку комплекс “Нептун” розроблявся для обстрілу кораблів противника. Однак зараз уже, ймовірно, йдеться про ураження наземних цілей.

Наразі даних про дальність застосування цієї ракети поки що немає, але експерти вважають, що радіус ураження може досягати до 500 кілометрів.

“Думаю, що нам ця модифікація корисна. Тому, що таким чином ми зможемо стріляти крилатими ракетами, потужними такими, як “Нептун”, по цілях на березі. Зараз ми можемо використовувати крилаті ракети повітряного базування. А тут простіше буде наносити удари. Думаю, радіус дії цієї ракети дасть змогу завдавати ударів по цілях на окупованих противником територіях”, — зазначив капітан 1-го рангу запасу, заступник начальника штабу ВМС ЗС України (2004-2020) Андрій Риженко.

Україна також досягає успіхів у виробництві та використанні дронів. Український ВПК виробляє для фронту як найменші та найдешевші FPV-дрони, так і далекобійні аналоги “Шахедів”. Йдеться про 70 модифікацій БпЛА і понад 20 різних типів боєприпасів до них. Також Києву активно допомагають західні партнери.

“У нас чимало компаній, які займаються безпосередньо виробництвом БпЛА як мультикоптерного виду, так і виду криланів. Я думаю, що ми на рівні з Росією. Просто в РФ виробництво за рахунок державних коштів і безпосередньої підтримки держави. У нас, здебільшого, велика кількість компаній і стартапів, які намагаються допомогти. Думаю, що у нас є великі перспективи не тільки наздогнати, а й у рази наростити виробництво”, — сказав авіаційний експерт Анатолій Храпчинський.

Як зазначив речник командування Повітряних сил України Юрій Ігнат, Україна має також власне виробництво засобів радіоелектронної боротьби.

“Є, звичайно, розробки, у нас хороша галузь оборонних підприємств у плані радіотехнічних військ. І в галузі радіолокаційних станцій у нас є повний цикл виробництва обладнання в Україні. І ремонту, і модернізації, — тут у нас все більш-менш”, — підкреслив Юрій Ігнат.

Водночас в України є серйозні проблеми з військовою авіацією, оскільки Росія має суттєву перевагу в кількості бойових літаків. Але і в цьому випадку допомогу Україні пообіцяли західні партнери. Понад 10 країн сформували авіаційну коаліцію. Вони навчають пілотів, а також готуються поставити ЗСУ десятки винищувачів четвертого покоління. 

“З урахуванням того, що F-16 — це багатоцільовий літак, його можна використовувати як як протиповітряну оборону, для захисту повітряного простору України, проти крилатих ракет, так і безпосередньо на лінії фронту, за рахунок чого ми зможемо відігнати російську ворожу авіацію, яка скидає керовані бомби, крилаті ракети малої дальності. Це не стане панацеєю, але ми зможемо заволодіти повітряним простором і захистити цими літаками наземні операції”, — упевнений Анатолій Храпчинський.

Міністр оборони Данії Трольс Лунд Поульсен заявив, що перші винищувачі F-16 Україна може отримати навесні 2024 року – саме до цього часу Копенгаген розраховує поставити їх Києву. А глава оборонного відомства Бельгії Людівін Дедондер підтвердила, що Брюссель буде готовий передати свої F-16 у 2025 році. Такі часові рамки пов’язані з тим, що, крім технічної складової, необхідно провести навчання українських пілотів.

Засновник благодійного фонду “Закриємо небо України”, генерал-лейтенант Ігор Романенко в ефірі телеканалу FREEДОМ прокоментував нові українські розробки засобів ППО і постачання озброєння від західних союзників.

ІГОРЬ РОМАНЕНКО: В Україні ведуться розробки нових засобів ППО і систем РЕБ

— Україні вдається утримувати небо за рахунок високого рівня фахової підготовки та мотивації наших воїнів Повітряних сил. Насамперед, це військовослужбовці зенітно-ракетних військ, радіотехнічних військ, радіоелектронної боротьби, підрозділів ППО, сухопутних військ і багатьох інших структур Сил оборони України.

Вони знищують повітряного противника, роблять це професійно і дають нам можливість боротися за нашу спільну перемогу. Але я не хотів би применшувати роль наших інших видів і окремих родів військ Збройних сил України.

Що стосується боротьби в повітрі, то протягом цього часу базовими все-таки були наші зенітні наземні сили. Вони мають на озброєнні як ще старі радянські зенітно-ракетні комплекси, так і будь-які зенітно-артилерійські засоби, які дають змогу знищувати повітряні цілі противника.

У нас є невелика кількість авіації, і наші пілоти героїчно в цих умовах виконують завдання з протиповітряної оборони, а також завдають ударів по наземних цілях противника.

Є вже й нова зброя. Я хотів би нагадати, що ми стали державою з протиракетною обороною, якої небагато у світі. Є невелика кількість цих комплексів в Україні. Союзники допомагають.

Ми знаємо, що черговий комплекс Patriot нам надасть Німеччина. Це дуже важливо для нас і з точки зору протиракетних спроможностей, і з точки зору того, що цей комплекс має середню і велику дальності польоту, які нам також необхідні.

Ми маємо в перспективі додаткове надходження таких комплексів, як німецькі IRIS-T, норвезькі NASAMS, французькі ЗРК ближнього радіусу дії Crotale, а також комплексів ПРО інших держав, які нам допомагають. Їх швидко освоюють наші військовослужбовці ППО, і вони успішно ведуть бойові дії з повітряним противником.

У нас також ведуться серйозні розробки своїх комплексів. Поки що програма реалізується інтеграцією елементів радянських ЗРК “Бук” з американськими ракетами. Це в рамках програми FrankenSAM.

І вже три проєкти є, працюють над наступними програмами, які дозволять отримати додаткові кошти. Це і по “Буку”, і по “Кубу”, і навіть по сучасних американських ракетах Patriot з нашими елементами, нехай і радянськими. Це дасть змогу збільшити кількість засобів відбиття повітряних нападів противника.

І це дуже актуально в боротьбі з такими цілями, як “шахеди”, крилаті ракети, вертольоти, літаки, які летять низько. Тут є перспектива і серйозна робота, зокрема, з розробки та прийняття на озброєння своїх вітчизняних зенітно-ракетних комплексів.

Перевага України перед РФ на морі

За рік існування української армії морських дронів було атаковано вісім російських суден Чорноморського флоту РФ, частина з яких пішли на дно. Українські безпілотники вразили судна різної модифікації — це “Адмірал Макаров”, “Іван Голубець”, “Іван Хурс”, “Сергій Котов”, “Нафтовый маяк”, а також “Акула” і “Серна”.

“Українська армія провела серію вдалих атак на військові об’єкти, на військову інфраструктуру безпосередньо в севастопольських бухтах, а також нанесла удари дронамі-камікадзе по опорах Керченського мосту, ворог був змушений трансформувати свою діяльність і фактично наразі в північно-західній частині акваторії Чорного моря російських кораблів немає, усі свої кораблі вони перемістили ближче до порту Новоросійськ і там вони перебувають на бойовому чергуванні”, — розповів військовий експерт Владислав Селезньов.

Крім цього, армія дронів допомогла забезпечити безпеку “зернового коридору” і продовжити постачання продовольства країнам, які цього потребують. Ще 1 листопада 2022 року президент Зеленський оголосив про збір коштів на ініціативу на фандрайзинговій платформі UNITED24.

До вечора того ж дня було зібрано гроші на перший безпілотник із символічною назвою “Херсон”. Менш ніж за тиждень вдалося зібрати кошти на 25 морських дронів.

Однією з перших українських морських перемог і оглушливою поразкою для РФ стало потоплення крейсера “Москва”. У квітні 2022 року українська ракета “Нептун” пошкодила флагман Чорноморського флоту РФ, який фактично являв собою військову базу на плаву.

“ПКР — протикорабельні крилаті ракети — це на морі як ядерна зброя в мініатюрі, засіб стримування, якщо у вас немає протикорабельних ракет, ви беззахисні. Якщо ви маєте протикорабельні ракети для своєї оборони, то на вас краще не нападати”, — розповів керівник військових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Павло Лакійчук.

Серед інших успішних морських операцій варто виділити звільнення острова Зміїний, удари по Керченському мосту, штабах російських окупантів у Криму та інші операції. Успіхи українських захисників і робота диверсантів на тимчасово окупованих територіях змусили російський флот відійти від берегової лінії.

“Українська армія, не маючи у своєму складі бойових кораблів, примудрилася загнати по кутках російський Чорноморський флот, де він нині й перебуває, і весь цей процес абсолютно чітко сприяє не тільки відновленню відносно безпечного простору в акваторії Чорного моря, а й дає змогу реалізовувати так звану зернову ініціативу, адже Україна фактично самостійно, без підтримки третьої сторони, забезпечує безпеку переміщення морських торговельних суден як до бухт України, так і у зворотному напрямку”, — додав Селезньов.

Успішні дії українських військових на береговій лінії та в морській акваторії завадили російським агресорам висадитися на півдні країни і убезпечили Одеську та Миколаївську області від окупації. На думку експертів, ювелірна робота ЗСУ по штабах окупантів у Криму та російських суднах в акваторії Чорного моря наближають деокупацію півострова.

Про те, як ЗСУ охороняють морські кордони України та завдають ударів по військових цілях РФ на окупованих територіях, в ефірі телеканалу FREEДОМ розповів речник Військово-морських сил Збройних сил України Дмитро Плетенчук.

ДМИТРО ПЛЕТЕНЧУК: Росіяни вже не почуваються в безпеці в Чорному морі

— В обороні морських рубежів України задіяні різні роди військ, які входять до складу Військово-морських сил України. Звичайно, це берегові артилеристи, які змогли пояснити російським окупантам у Чорному морі, що ближче, ніж на 100 морських миль, підійти до нашого берега у них не вийде.

Росіяни зрозуміли це не з першого разу, а тільки після того, як слідом за “Москвою” вирушив “Василь Бех”. Це транспортне судно, яке перевозило на окупований тоді острів Зміїний техніку та особовий склад.

Після цього вони почали здогадуватися, що краще цим не займатися біля наших берегів. І зараз наші ракетники контролюють вогнем цю частину Чорного моря, до якої входять також і острів Зміїний, і ті ж самі так звані “вишки Бойка”.

Це і морська авіація, яка не тільки може вести розвідку, а й наносити вогневе ураження. Робила вона це і до повномасштабного вторгнення, і на його початку, і робить це зараз.

Це і річкова флотилія, яка була створена теж під час повномасштабного вторгнення, і яка зараз активно бере участь у діях на лівому березі Дніпра, на Херсонщині. Відповідно, військові моряки там теж задіяні, як і морська піхота, яка входить до складу ВМС, і яка зараз б’ється на лівому березі з російськими окупантами.

У неї насправді таких служб багато: це і сапери, і інженери, і ті ж самі дрони, які створені як окремий підрозділ, окрема бригада. До неї входять і надводні, і підводні дрони, які теж можуть вести і розвідку, і розмінування, і наносити вогневе ураження. Тому складових дуже багато.

Захист акваторій наших морів — це питання не тільки військово-морських сил. Задіяно багато складових Сил оборони та безпеки нашої країни. Це, звичайно ж, і Головне управління розвідки, і Служба безпеки України, і інші підрозділи. І само собою, що у зв’язку з цим розширюється географія бойових дій.

Як ви бачите, періодично щось вибухає в Криму. Іноді це безпосередньо ми виконуємо завдання, іноді в більшості випадків такі операції проводять за нашою участю, тому що це наша зона відповідальності. Це і прецеденти, які відбувалися ще в Азовському морі.

Першу “Акулу” росіяни втратили ще 2022 року. Вона підірвалася на міні, яку вчасно змогли поставити. Вони навіть пам’ятники, по-моєму, у Маріуполі та Бердянську поставили.

Керченський міст точно так само на собі відчув нашу “любов”. І деякі інциденти траплялися навіть уже ближче до східної частини Чорного моря.

Якщо в північно-західній частині Чорного моря — це ближче до наших берегів, де проходить “зерновий коридор” — поява російських кораблів фактично вже неможлива, то вони вже неохоче з’являються і в південно-західній частині. Там вони раніше могли собі дозволити зупиняти, наприклад, турецький суховантаж.

Точно так само в центральній частині Чорного моря росіяни вже не почуваються в безпеці. Вони були змушені розосередити корабельний склад, перевезти його до своїх офіційно визнаних берегів, тобто до Новоросійська, до Туапсе. І зараз всерйоз розглядається питання про його тимчасову дислокацію на території тимчасово окупованої Абхазії.

Там вони можуть максимально зберегти насамперед носії крилатих ракет, які фактично зараз є єдиними бойовими платформами, які росіяни ще в змозі застосовувати з Чорноморського флоту у війні проти України. Уявіть собі, що корабельний склад, який налічував до 80 одиниць, зараз фактично може використовувати лише 10-11 надводних і підводних кораблів для того, щоб вони брали участь у бойових діях. Участь решти кораблів зараз за фактом неможлива.

Читайте також: Знищення кораблів Чорноморського флоту — не тільки військовий, а й політичний удар для Росії, — Грабський