Артерія життя: як Росія намагається зруйнувати залізницю в Україні

Росіяни б’ють по пасажирських поїздах з мирними людьми, руйнують депо і підстанції. А ще вони спрямовують свої ракети на вокзали з цивільними. Армія РФ прицільно знищує поїзди й електрички, вокзали та депо.

Для чого Путіну бити дронами та ракетами по пасажирських вагонах з мирними українцями? Чому таких атак стає дедалі більше? І як армія РФ прицільно намагається знищити залізничну інфраструктуру України? Про це розповідаємо в новому випуску “Спеціального репортажу” на телеканалі FREEДOM.

Авторка — Софія Куценко.

https://youtu.be/z-YSYkEJV9U?si=8GvIfE_YwK4ZpGY6

Прицільне знищення

Атаки російських дронів на пасажирські поїзди в Україні відбуваються дедалі частіше. Від початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року до червня 2026 року від них постраждали вже понад 900 осіб, 165 — загинули. Це і пасажири, і співробітники “Укрзалізниці”. Цілеспрямовані удари по залізниці — одна з компонент терору путінської армії проти мирних людей.

27 січня 2026 року путінська армія прицільно атакувала поїзд Чоп — Барвінкове в Харківській області. Перші два безпілотники вдарили поблизу поїзда, а третій влетів в один із вагонів. У момент атаки в поїзді було понад 150 осіб. Більшість пасажирів — жінки та діти.

Росіяни намагалися завдавати ударів по поїзду навіть тоді, коли він уже горів і звідти вибігали пасажири. Операторам дронів було видно, що там багато жінок і дітей.

“Я інтуїтивно повернув кран, і відкрилися сходинки. Я почав виводити людей. Намагався відвести їх якомога далі, у ліс, і розосередити, бо розумів: якщо поїзд є ціллю атаки, значить, дрони керовані, тобто їхній оператор бачить, по кому працює”, — згадує пасажир поїзда Омар.

Обвуглені вікна, двері та розплавлений метал — такий тепер вигляд має згорілий пасажирський вагон. Тоді в ньому загинули п’ятеро людей. Експерти переконані: удар був розрахований на максимальну кількість жертв. Росіяни цілеспрямовано атакували саме пасажирський поїзд і заздалегідь визначили місце його ураження. Пасажири згадують, що навіть коли їх евакуювали, у бік поїзда ще летіло близько десяти дронів.

“Росіяни обрали таке місце, де була неможлива нормальна евакуація. Тобто туди не було швидкого під’їзду, тому що ліворуч і праворуч — ліс. Тому я не вірю у випадковість, це було ретельно і максимально продумано, щоб були втрати, щоб постраждало якомога більше людей, щоб були жертви. За координатами визначити, де поїзд буде в той чи інший час, нереально”, — каже пасажир поїзда Омар.

Таких атак на пасажирські поїзди від початку повномасштабного вторгнення було близько сотні. Багато з них сталися у 2026 і 2025 роках. І з кожним місяцем цих терористичних актів стає дедалі більше.

У червні 2025 року під обстріл потрапив поїзд Одеса — Запоріжжя, унаслідок чого постраждали десятки пасажирів. 2 березня 2026 року російський дрон уразив приміський поїзд у Криворізькому районі Дніпропетровської області. Унаслідок атаки загинула одна людина, ще сім постраждали. Менш ніж через тиждень безпілотник РФ влетів у поїзд Київ — Суми, у якому перебувало близько 200 пасажирів. Через місяць після цього російський дрон атакував локомотив поїзда Миколаїв — Лозова в Миколаївській області. Лише дивом ніхто не постраждав.

7 травня 2026 року російський дрон атакував локомотив і два вагони поїзда Миколаїв — Лозова. Пасажирів і співробітників встигли евакуювати. А через кілька днів російські окупанти завдали удару за допомогою дрона по приміському поїзду у Запорізькій області — унаслідок цього двоє пасажирів отримали осколкові поранення.

Російські військові самі виклали відео в соціальних мережах, де вони вихваляються, як завдали удару дроном по пасажирському поїзду у Херсоні. По суті, вони самі задокументували свій воєнний злочин.

24 серпня 2022 року російська армія завдала масованого удару по селу Чаплине Дніпропетровської області. Кілька ракет влучили у вагони на залізничній станції, унаслідок чого п’ять з них загорілися. Це був евакуаційний поїзд із Покровська до Львова, у якому були мирні українці. Тоді загинули 25 осіб, зокрема двоє дітей. Понад 30 отримали поранення.

Від початку повномасштабного вторгнення російська армія здійснила понад 5,5 тис. атак на залізничну інфраструктуру України. Це — навмисна кампанія, мета якої — терор мирних жителів і спроба позбавити їх можливості пересуватися країною.

28 серпня 2025 року путінська армія завдала навмисного удару по парку швидкісних поїздів. Була і прицільна атака по пасажирському вагону в Харкові. За лічені секунди до цього з нього встигла вийти провідниця. Цей вагон був після ремонту. Провідниця Тетяна Зінченко розповідає: він стояв окремо й очікував свого рейсу. Усередині жінка перебувала одна. Згадує, що коли оголосили тривогу і над коліями вона почула характерний гул дрона, одразу побігла в укриття. Це і врятувало їй життя.

“Щойно я зайшла в укриття, був удар. Удар був такої сили, що я не зрозуміла, куди влучило. Думаю: ну це точно в моєму вагоні вікна вибило. Виходжу, а вагона взагалі немає. Те, що я залишилася живою, — це було просто диво”, — каже провідниця Тетяна.

У професії Тетяна Зінченко вже 30 років. У перші дні повномасштабного вторгнення РФ в Україну вона теж була на роботі. Саме в цьому вагоні Тетяна у лютому 2022 року евакуювала українців із найнебезпечніших регіонів. Це був її другий дім, зізнається жінка. Чому росіяни обрали його як ціль — досі не розуміє.

“Удар був націлений просто у вагон. Кому він заважав, яку загрозу становив цей вагон, чому по ньому били? Чи є в цьому логіка? Логіки немає”, — каже Тетяна Зінченко.

“Укрзалізниця” через постійні повітряні атаки з боку РФ змінила підходи до безпеки пасажирів. За реальної загрози удару під час повітряної тривоги їх евакуюють — поїзди зупиняють біля станцій і люди переходять в укриття.

“Вагон горить дуже швидко. Тому що, по-перше, він побудований із матеріалів, які швидко горять. А по-друге, швидкість, вітер — і вогонь роздувається. Влучання — це лічені хвилини. Потрібно реагувати та швидко евакуювати всіх людей”, — пояснює провідниця Тетяна.

Такі заходи безпеки в “Укрзалізниці” застосовують із березня 2026 року. За цей час уже багато разів поїзди зупиняли, а пасажирів евакуювали. Іноді невдовзі після цього російські війська завдавали ударів по вагонах.

“Нас навчають психологи, парамедики, співробітники Червоного Хреста і рятувальники, щоб ми вміли поводитися в таких ситуаціях і могли врятувати й себе, і своїх пасажирів”, — каже Тетяна Зінченко.

Але станція чи укриття поруч є не завжди. Атака російських безпілотників інколи застає поїзд, коли він їде посеред поля або лісу, і зупинятися доводиться в глухій місцевості, а пасажирам — виходити й розосереджуватися.

“Ми стояли посеред поля. Над нами літали “Шахеди”. Це було дуже страшно. Було таке відчуття, що безпілотник зараз розіб’є твій вагон”, — розповідає пасажирка поїзда Людмила.

Людмила згадує свою недавню поїздку, коли через загрозу російських безпілотників пасажирів двічі евакуювали з поїзда — о першій годині ночі та о шостій ранку.

“Близько першої ночі, коли всі вже заснули, раптом зупинився поїзд і оголосили евакуацію. Близько години ми провели в полі. І в цій же поїздці десь близько шостої ранку ми опинилися на станції, але вона була велика і вантажна. І знову оголосили евакуацію. Найстрашніше те, що ми стояли між складами, а “Шахеди” літали дуже низько”, — згадує Людмила.

Хоча евакуація — це незручність і дискомфорт, жінка каже, що набагато страшніше стати жертвою удару. Вона, як і багато пасажирів, ставиться до таких заходів безпеки з розумінням.

Валентин Чіпаченко — машиніст поїзда з 18-річним стажем. Каже, що залізниця вже понад чотири роки — одна з головних цілей противника. Зруйновані депо, станції, вузли та колії — Росія знищує абсолютно все, до чого може дотягнутися. Найстрашніше, за його словами, що РФ спеціально б’є по пасажирських поїздах. Валентин згадує: вперше під обстріл він потрапив у березні 2022 року, коли керував евакуаційним складом.

“Тоді бої точилися під Києвом і залишалася лише одна лінія, один перегін. У поїздах люди лежали на підлозі, щоб уникнути можливих поранень. Перед однією зі станцій ми потрапили під артилерійський обстріл”, — згадує машиніст поїзда.

Локомотиви — також одна з пріоритетних цілей для РФ, каже Валентин. Росіяни хочуть не лише вивести з ладу рухомий склад, а й убити або поранити співробітників. Адже машиністи та їхні помічники — це фахівці, яких неможливо швидко замінити.

“Без локомотивів залізниця втратить свою функціональність”, — каже Валентин.

Посилення терору

У 2026 році російські війська систематично атакують залізничні депо. У новорічну ніч під масованим ударом дронів опинилися депо і станція в Ковелі та Конотопі. У лютому були пошкоджені депо в Сумській області. У березні внаслідок авіаудару по депо в Слов’янську поранення отримали шестеро залізничників. А в травні під час однієї з наймасованіших атак росіяни завдали понад два десятки ударів по об’єктах залізниці, пошкодили п’ять депо і вбили двох працівників “Укрзалізниці”.

8 квітня 2022 року росіяни вдарили по вокзалу в Краматорську Донецької області ракетою “Точка-У”. У той момент кілька тисяч людей чекали на евакуаційні поїзди. Загинула 61 людина, серед них — сім дітей. 121 людина отримала поранення. Кадри із закривавленою іграшкою з Краматорського вокзалу тоді облетіли весь світ. Її передали в ООН як один із доказів звірств російської армії.

“Найважче — це бачити дітей віку своєї дитини. Вони просто вбили невинних людей”, — каже інспекторка сектору зі зв’язків із громадськістю Краматорського відділу Національної поліції в Донецькій області Мар’яна Ткаченко.

5 серпня 2025 року РФ прицільно випустила по вокзалу міста Лозова Харківської області близько десяти дронів. Залізнична станція в Лозовій — одна з ключових на сході України. За останні 100 років її вдруге зруйнували внаслідок бомбардувань. За часів Другої світової війни вокзал знищила радянська армія, у серпні 2025 року — російська. У момент атаки на вокзалі перебували пасажири та співробітники. Двоє людей загинули, 10 — отримали поранення.

У Синельниковому знаходиться вузлова станція у Дніпропетровській області, і по ній російські окупанти били неодноразово. Одна з масованих атак сталася 10 серпня 2025 року. Тоді люди залишилися неушкодженими, а сам залізничний вузол був сильно пошкоджений.

6 грудня 2025 року масованим ракетно-дроновим ударом Росія атакувала вокзал у Фастові в Київській області. Металеві конструкції, які колись були комфортною для пасажирів сучасною будівлею, перетворилися на руїни. Вогонь швидко охопив будівлю вокзалу. Під прицільним ударом опинилися також диспетчерський центр і приміське депо, де обслуговувалися електрички, що з’єднують Київ з областю.

“Пошкодження будівлі мають критичний характер. Але ми все відбудуємо. Спочатку будуть зведені модульні конструкції, а потім розпочнеться сучасна реконструкція вокзалу. У депо пошкоджено кілька цехів”, — каже голова правління “Укрзалізниці” Олександр Перцовський.

15 грудня 2025 року армія Путіна завдала по місту П’ятихатки в Дніпропетровській області комбінованого удару. Головною ціллю стала залізнична станція.

“Влучань було багато. Точно навіть не скажу скільки, тому що збився рахувати. Били з першої години ночі до п’ятої ранку. Але ми працюємо, тому що ми просто не можемо зупинити роботу”, — каже залізничник Владислав.

У момент атаки співробітники та пасажири були в укритті. Завдяки цьому обійшлося без жертв, наголошує начальниця вокзалу Олена Єлкіна. Але саму будівлю росіяни дуже сильно пошкодили.

Вокзалу в П’ятихатках — понад 100 років. Його ввели в експлуатацію ще у 1899 році, і будівля є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Три вокзали, пам’ятки архітектури, були зруйновані росіянами і в Донецькій області. Серед них — вокзал у Попасній, побудований ще в XIX столітті. Росіяни знищили його влітку 2022 року. Практично дощенту був зруйнований і вокзал у Бахмуті, який реконструювали незадовго до повномасштабної війни. У лютому 2024 року російські ракети знищили вокзал у Костянтинівці. Попри те, що поїзди там уже не зупинялися, будівля продовжувала працювати як пункт незламності для місцевих жителів.

Російські удари по українській залізниці тривають і стають дедалі системнішими. Вокзали та залізнична інфраструктура стали однією з головних цілей російських атак. Сьогодні під загрозою не лише логістика, а й безпека мільйонів мирних людей, які продовжують користуватися залізницею під час війни. Це — російська тактика терору.

“Це терор, щоб залякати, щоб люди не їздили, щоб боялися, щоб залізниця сприймалася як смерть”, — коментує військовий експерт Іван Ступак.

Росія не досягає значних успіхів на полі бою і тому в безсилій люті б’є по цивільній інфраструктурі. Картинкою поїздів, що палають, хочуть підбадьорити так званих “z-патріотів”, які жадають крові.

“На полі бою в них немає жодних практичних просувань. Росія за останній місяць змогла окупувати лише 14 кв. км. Але це курям на сміх, якщо взяти до уваги, що вони втратили під 50 тис. людей на цих 14 кв. км. Тому вони перемикають свою увагу з поля бою вглиб України й завдають ударів по залізниці, по пасажирських поїздах, по вокзалах, бо картинка для них дуже вигідна”, — каже військовий експерт Павло Нарожний.

Російська армія намагається не лише паралізувати логістику України, а й завдати шкоди економіці.

Водночас юристи наголошують: залізнична інфраструктура, зокрема поїзди та вокзали, — це цивільні об’єкти. І удари по них порушують норми міжнародного гуманітарного права.

“Це злочини проти людяності, коли такі удари набувають масового і системного характеру. Масовість, системність, послідовність, переслідування саме цивільних людей — це вже говорить про те, що є ознаки злочину проти людяності”, — коментує адвокат Юрій Білоус.

Незламна “Укрзалізниця”

Попри постійні обстріли та загрозу нових атак, “Укрзалізниця” не зупиняла свою роботу жодного дня. Понад чотири роки залізничники забезпечують рух поїздів, безпеку пасажирів і роботу критично важливої інфраструктури. Завдяки залізничникам, Україну не паралізувало в перші дні повномасштабного вторгнення. 24 лютого 2022 року залізниця перейшла на воєнний стан, скасувала більшість регулярних рейсів і організувала безплатну евакуацію. Поїзди курсували з вимкненим світлом і закритими шторами, а кількість пасажирів у вагонах перевищувала норму у 2-3 рази.

“Тоді вивели всі вагони. Усе, що могло їхати — їхало. Вагони були різні — навіть ті, що роками стояли. А на вулиці зима, холодно. Але на ходу було все. Люди були з дітьми, з валізами, з тваринами. Усі виїжджали, всі тікали, всі боялися. Усі були налякані, ми теж налякані, ми теж не знали, чи повернемося ми назад”, — згадує провідниця поїзда Тетяна Зінченко.

Посадка на евакуаційні рейси проходила в порядку живої черги. Пріоритет надавали жінкам, дітям і літнім людям. Щодня у західному напрямку залізниця вивозила до 200 тис. осіб — утричі більше, ніж у мирний час.

“Ми спали по 2-3 години, але щодня відправляли евакуаційні поїзди, причому в буквальному сенсі цього слова — під кулями”, — каже машиніст поїзда Валентин Чіпаченко.

За даними “Укрзалізниці”, лише за 2022 рік евакуаційні рейси вивезли понад 4 млн осіб, із них 600 тис. — за кордон.

Вже п’ятий рік залізничники працюють в умовах війни. Під обстрілами вони перевозять пасажирів і вантажі, відновлюють пошкоджені колії, станції та контактні мережі. Ця робота потребує величезних фізичних і моральних сил, але, попри постійну небезпеку, вони продовжують виконувати своє завдання.

“Кожен робить свою справу, вкладає свою посильну працю, свій внесок, свою частку — те, що він може дати країні для забезпечення можливості нормального функціонування”, — розповідає машиніст Валентин.

Станом на травень 2026 року від початку повномасштабного вторгнення загинуло понад 1 тис. залізничників. Хтось на робочому місці, а хтось — у своїх домівках від обстрілів дронами та ракетами.

Від початку повномасштабної війни залізниця стала для України набагато більшим, ніж просто транспортом — вона перетворилася на артерію життя. Саме тому російські війська системно атакують вокзали, станції, колії, депо та поїзди. Так вони намагаються паралізувати цілу державу. Але за більш ніж чотири роки війни їм це не вдалося.

Попри тисячі ударів, залізничники продовжують працювати. Вони з неймовірною швидкістю відновлюються після обстрілів, виводять поїзди в рейси й щодня забезпечують рух, який так потрібен країні. Удари по пасажирських поїздах — це ознака відчаю. Путін у такий спосіб відіграється за свої поразки на мирних жителях.

Читайте також: Росія проти українських дітей: історії, які стали доказами терору і геноциду