Сьогодні о 09:19
Сили оборони України провели масштабну операцію проти об’єктів військової та паливної інфраструктури Росії. Однією з ключових цілей став нафтопереробний завод, розташований у Московській області.
Нафтобази, мости та командні пункти: Україна розширює далекобійні удари
Як повідомив Генеральний штаб Збройних сил України 18 червня, на території заводу зафіксовано п’ять осередків займання. Під удар потрапили комбінована установка перероблення нафти, об’єкти вторинного перероблення та резервуарний парк. Московський НПЗ здатний переробляти понад 12 млн тонн нафти щороку і є одним із підприємств, що забезпечують російську армію паливно-мастильними матеріалами.
Одночасно було уражено об’єкт паливної інфраструктури в Ростовській області РФ — нафтобазу “Гуково”. На її території також виникла пожежа. Цей об’єкт використовується для зберігання та перевалки паливно-мастильних матеріалів, які забезпечують роботу військової та транспортної інфраструктури держави-агресора.
Крім того, українські військові завдали ударів по автомобільному мосту через річку Калька в районі селища Гранітне на тимчасово окупованій території Донецької області, а також по залізничному мосту через Північнокримський канал поблизу Роздольного в окупованому Криму.
Ще однією ціллю став командний пункт російських військ у районі Соледара на тимчасово окупованій частині Донецької області. Також ударів було завдано по складах паливно-мастильних матеріалів противника в Маріуполі та П’ятипіллі.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, коментуючи атаки на російські військові об’єкти, заявив, що саме відмова Кремля припинити агресію призводить до того, що наслідки війни дедалі сильніше відчуваються всередині самої Росії.
“Одне з найпопулярніших запитань, які ставлять москвичі сьогодні вранці: “Що відбувається?” Я можу відповісти. Ваша країна розв’язала агресивну війну проти нашої. Упродовж багатьох років вона вбиває наших людей. Тепер, коли ви знаєте, що відбувається, запитайте Путіна, коли він планує покласти цьому край”, — сказав міністр.
Тему українських ударів по об’єктах у Росії під час засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі “Рамштайн” у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі прокоментував і президент Володимир Зеленський.
Він нагадав, що російські війська щодня атакують українські міста та нещодавно завдали удару по Києво-Печерській лаврі — одній із головних християнських святинь світу. За словами глави держави, Україна відповідає на подібні дії як військовими засобами, так і через стратегію далекобійного тиску на російську економіку та логістику.
“Звісно, ми готуємо наші відповіді на такі російські атаки. І сьогодні ви можете бачити одну з таких відповідей у Московському регіоні вранці. Тому наші далекобійні санкції б’ють по російських нафтових об’єктах, НПЗ дуже ефективно. Росія вже зіткнулася з нестачею палива і тим, що доходи федерального бюджету значно падають. І водночас наші мідл-страйки серйозно руйнують російську військову логістику. Але Путін не зупиняє цю війну. Він наполягає на її продовженні. Тому тиск має зростати”, — наголосив Зеленський.
Президент зазначив, що посиленню тиску на Росію мають сприяти як нові проєкти з розвитку українських безпілотників, так і подальше посилення санкцій.
Раніше Зеленський знову наголосив, що удари по російській території є відповіддю на триваючу агресію Кремля.
“Що стосується нашої відповіді, абсолютно справедливої, по Москві. Ви бачите, що, попри три кільця протиповітряної оборони, які є в Москві, ми говорили, що будемо їх діставати. Якщо Путін не хоче закінчувати цю війну, хоче продовжувати, ми тихенько сидіти не будемо, а будемо відповідати. Відповідь має бути сильною і справедливою”, — акцентував президент.
Проблеми з паливом за останній місяць зачепили десятки російських регіонів. Наприкінці травня почалася бензинова криза в анексованому Росією Криму. Пізніше проблеми на півострові загострилися: з’явилися багатогодинні черги на заправках, а бензин почали продавати за QR-кодами.
Дефіцит палива в Криму виник через атаки Сил оборони України по російській логістиці. Це нова українська стратегія ударів. Ключову роль у ній відіграють далекобійні дрони з елементами штучного інтелекту. У результаті на заправках утворилися багатокілометрові затори. Дефіцит палива став помітним і в тимчасово окупованому Росією Донецьку.
Москва відчула війну: що прогнозують експерти
Як атаки на Московський НПЗ та логістичні об’єкти можуть вплинути на постачання російської армії? Чи справді Крим може перетворитися на “острів” з погляду військової логістики? Які наслідки чекають на російську економіку та паливний ринок? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Віктор Ягун, директор Агенції реформування сектору безпеки, експерт з національної безпеки;
- Павло Лакійчук, керівник воєнних програм безпеки Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”;
- Олександр Савченко, професор, ректор Міжнародного інституту бізнесу, банкір та економіст;
- Андрій Новак, фінансово-економічний експерт.
ВІКТОР ЯГУН: Крим може перетворитися на острів не географічно, а з погляду військової логістики
— Якщо говорити про заяву Федорова про те, що Крим найближчим часом може перетворитися для російських військ на своєрідний острів, то йдеться не про географію, а про військову логістику.
Крим сьогодні є ключовим вузлом забезпечення всього російського угруповання на півдні України. Через півострів проходять постачання боєприпасів, палива, техніки, особового складу, а також здійснюється управління значною частиною військової інфраструктури. Тому для України справді важлива не стільки сама територія Криму, скільки можливість порушувати систему його забезпечення.
Останніми роками ми всі спостерігаємо системну роботу з ураження аеродромів, складів, пунктів управління, об’єктів протиповітряної оборони, залізничних вузлів і портової інфраструктури. Під постійним тиском перебувають Севастополь — база Чорноморського флоту Росії, Джанкой, Керч та інші важливі військові об’єкти.
Якщо основні маршрути постачання — Керченський міст, сухопутний коридор через окуповану територію півдня України та морська логістика — працюватимуть із перебоями або перебуватимуть під постійною загрозою ударів, вартість утримання Криму для Росії постійно зростатиме.
Тому я говорив би не про те, що Крим завтра опиниться повністю відрізаним, а про поступовий процес його оперативної ізоляції. Для російських військових це означає необхідність перекидати додаткові сили протиповітряної оборони, розосереджувати склади й авіацію по півострову, ускладнювати логістику та витрачати значно більше коштів на підтримання боєздатності угруповання.
Саме в цьому сенсі Крим може перетворитися на острів — не географічно, а з думки військової логістики. Причому дуже дорогої логістики. Валіза без ручки, як кажуть у таких випадках.
Чим більше Україна зберігатиме можливість завдавати високоточних ударів по ключових об’єктах забезпечення, тим складніше буде Росії утримувати півострів як ефективний військовий плацдарм або, як вони його називають, “непотоплюваний авіаносець”.
При цьому нам треба розуміти, що йдеться не про швидкий ефект, а про тривалий процес виснаження ресурсів противника. Кожен додатковий вантаж, кожен ешелон і кожен військовий об’єкт потребують дедалі більше витрат на захист і забезпечення їх доставлення на цей острів. Саме така стратегія поступово змінює баланс сил у цьому регіоні.
Коли Росія розробляла план захоплення Криму, вона чітко розуміла, що Крим сам по собі без води, електроенергії, енергетичної інфраструктури та сухопутного коридору нормально функціонувати не може. Тому всі їхні історії про “Новоросію”, про необхідність відрізати Україну від моря — це історія не стільки про те, щоб позбавити Україну статусу морської держави, скільки про те, щоб забезпечити нормальне функціонування Криму.
Але вони самі довели себе до тієї ситуації, в якій зараз перебувають. Вони підірвали дамбу й залишилися без води. Вони не змогли запустити нормальну роботу Запорізької атомної електростанції та не мають достатньої кількості електроенергії, якої дуже бракує в Криму. І з сухопутним коридором у них теж виникли серйозні проблеми.
Тому нашими зусиллями ми справді можемо в якийсь момент призвести до чергового “жесту доброї волі”, коли ситуація стане критичною, а забезпечення насамперед цивільного населення, яке вони туди завезли, а потім і військових, стане просто неможливим.
ПАВЛО ЛАКІЙЧУК: Кожен дрон, який долетів, — це десяток дронів, що не досягли цілі
— Росіяни продовжують наступати, намагаються розвивати наступ на флангах нашого Оріхівського угруповання. Для того щоб дістатися до Криму, потрібно подолати південну Херсонщину та Запоріжжя.
Тому про штурм Криму найближчим часом не йдеться. Радше йдеться про руйнування ворожої логістики через Крим для тих сил, які ведуть бойові дії в Запорізькій та Херсонській областях. Це ключове завдання Сил безпілотних систем.
У росіян є дві лінії логістики. Одна — це траса “Новоросія”, яка проходить окупованими територіями Запорізької області від Таганрога через Маріуполь, Бердянськ і Мелітополь. Вона була основною артерією для забезпечення боєприпасами, паливно-мастильними матеріалами російських окупаційних військ, які діють на півдні.
Друга лінія логістики проходить через Крим — через Керч і Джанкой, а також спирається на запаси ресурсів, які противник зміг накопичити під час окупації Кримського півострова.
Коли ми руйнуємо цю лінію логістики, фактично ті російські окупанти, які, хотіли вони того чи ні, опинилися на півдні нашої країни й нападають на українців у Херсонській області, мріють захопити Запоріжжя та інші міста, залишаються без тилу, без боєприпасів, без паливно-мастильних матеріалів, без медикаментів, без їжі, без води — без нічого. Тоді їм доведеться дуже важко.
Для такої операції, як удари по Москві, завчасно завдаються удари по системі спостереження противника та пригнічується перший ешелон ППО на російських позиціях уздовж кордону з Україною, щоб наші ударні дрони могли увійти в цей коридор.
Удари успішні, але вони доволі дорого коштують. Кожен дрон, який долетів до цілі, — це приблизно десяток дронів, які не змогли її досягти. Наше завдання — дістатися до цілі. Московський НПЗ — це не просто об’єкт у Підмосков’ї. Це нафтопереробний завод, який забезпечує бензином фактично всю столицю Росії та всю Московську агломерацію.
Коли вже говорять про дефіцит бензину в Москві, то це, зокрема, наслідок ураження цього заводу та серії ударів по ньому, а також того, що в європейській частині Росії стає дедалі менше нафтопереробних підприємств. Як кажуть у Росії, вони стають на “позаплановий ремонт”. Чому цей ремонт виявляється позаплановим, пояснювати, мабуть, немає сенсу.
ОЛЕКСАНДР САВЧЕНКО: Путіну доведеться обирати між економікою та війною
— Уже давня проблема, яка стає дедалі гострішою, — це аеропорти. Усе важче прилетіти до Москви та вилетіти з неї. Незабаром, ймовірно, стане складніше користуватися і автомобілем.
А там, я думаю, справді виникне нова проблема. Якщо підстанції горітимуть так, як сьогодні, то під ударом може опинитися і залізничне сполучення. Не секрет, що частина залізничних маршрутів між Москвою та Санкт-Петербургом електрифікована. Не буде електроенергії — не буде і поїздів.
Крім усього іншого, енергетика — це, по суті, паливо для промисловості. Москва буквально насичена підприємствами, які працюють на військово-промисловий комплекс і російську армію. Тому знищення енергетичного потенціалу Москви та Московського округу — це, безумовно, потужний удар по військовому потенціалу Росії.
Зараз важко оцінити наслідки цих ударів у доларах або відсотках ВВП. Але лиха біда початок. Найголовніший наслідок цих ударів, на мою думку, полягає в тому, що всі розуміють: Москва не закрита.
Можливо, не випадково Путін кудись виїхав із Москви. Можливо, йому повідомили про підготовку ударів у відповідь. Вони б’ють по наших культурних цінностях, по наших цивільних об’єктах, а ми б’ємо по об’єктах військово-промислового комплексу.
Якщо ця динаміка збережеться, то Збройні сили України залишаться на першому місці за руйнівним впливом на економіку Росії. Хоча на друге місце зараз стрімко виходить не санкційний тиск Заходу, а падіння цін на нафту.
І символічно, що на тлі обвалу нафтових цін, який, на думку спікера, пов’язаний зокрема зі зміною політики Трампа та угодою з Іраном, тривають удари по нафтобазах, нафтопереробних заводах та енергетичних об’єктах. Тобто зашморг поступово стискається на тілі злочинця.
Виробництво нафтопродуктів падає. Зараз Путін фактично обрав населення Росії, Криму та інших окупованих територій своєрідним “цапом-відбувайлом”. Але до них уже приєдналися Москва та інші регіони.
Наступною жертвою, ймовірно, стане сільське господарство. Уже зараз по всій Росії лунають заяви губернаторів про нестачу нафтопродуктів для збиральної кампанії, яка незабаром має розпочатися. Це буде другий “цап-відбувайло”. А третім, очевидно, стане економіка загалом.
Путіну доведеться обирати між війною та економікою. І я переконаний, що зрештою він зламається. На дипломатичному фронті він уже зазнав серйозної поразки. Він зіткнувся з проблемами й на енергетичному напрямку.
Нестача палива впливає не лише на ціни. Вона впливає на економіку, на бюджет, на роботу підприємств. Багато працівників не змогли дістатися до своїх робочих місць. Деякі представники малого бізнесу взагалі припинили роботу, тому що їхнім єдиним засобом виробництва був транспорт. Вони перестали сплачувати податки.
Тобто негативний ефект наростає, як снігова куля.
Звісно, хотілося б, щоб Сполучені Штати вкотре не загальмували українські удари по перероблюванні, експортному та енергетичному потенціалу Росії. Хоча я думаю, що такі спроби будуть.
Я прогнозую, що під час розмови з Путіним Трамп міг почути прохання про те, щоб Україна припинила завдавати ударів по російській енергетиці та перероблюванні.
Путін сміливий лише перед камерами. А поза камерами, ймовірно, важко знайти більш боягузливу людину. Та і його оточення недалеко відійшло.
Раніше Трамп, а до нього і Байден, як стверджує спікер, частково враховували подібні прохання. Згадаємо хоча б дискусії навколо ударів по російському нафтопереробленню. Тому що великі американські корпорації досі прямо або опосередковано, зокрема через Казахстан, пов’язані з великими нафтовими компаніями Росії. Про це теж не варто забувати.
Крім того, саме представники нафтового бізнесу традиційно були важливими спонсорами передвиборчих кампаній американських політиків. Тому ситуація залишається напруженою. Але, на мій погляд, тенденції, що сформувалися, вже настільки сильні, що зламати їх буде дуже складно.
АНДРІЙ НОВАК: Україна вже здійснила остаточний перелом у війні на свою користь
— Те, що сталося сьогодні в Москві, — це початок кінця влади Москви над Росією. Якщо ще точніше — влади Кремля над Москвою та Росією. А якщо ще точніше — влади Путіна над Росією.
Після сьогоднішнього ранку по Москві тиск на Росію піде як з рогу достатку.
Тому що спрацьовує дуже простий ефект. Усі захочуть приєднатися до переможця, тобто до України. Зараз усі демонструватимуть, як вони допомагали і як ще допомагатимуть. Таким чином вони захочуть стати співучасниками перемоги України.
Бельгія заявила, що передасть Україні 10–12 літаків F-16, а згодом — узагалі всі свої F-16, тобто понад 40 літаків. Це перший дзвіночок. Бельгія вже хоче приєднатися до переможця. Я думаю, що схожа ситуація буде і з усіма іншими країнами, які підтримували Україну в різні роки. Причому йдеться не лише про країни Великої сімки.
Загальна коаліція держав, які підтримують Україну на різних рівнях, — це понад 60 країн світу. Фактично весь цивілізований світ. Плюс зараз додаються країни, які раніше були умовно нейтральними. Це насамперед арабські держави після війни з Іраном та іранських атак. Ми знаємо, що президент України дуже вміло скористався моментом і оперативно відреагував, підписавши військово-промислові угоди з низкою арабських країн.
Маховик уже розкручено. Початок кінця Росії — це вже не абстрактні міркування, а цілком конкретні ознаки того, що відбуватиметься далі. А далі відбуватиметься стрімке, фактично геометричне збільшення дефіциту палива.
Без палива не їде ні танк, ні БТР, ні будь-який автомобіль. Навіть мотоцикли, на яких зараз переважно атакують російські війська. Без палива не літають літаки та гелікоптери. Без нього нічого не рухається. Але, крім армії, дедалі більше проблем виникатиме і в самій Росії, зокрема в Москві.
Крім армії, дедалі більше проблем виникатиме і в самій Росії, зокрема в Москві.
До речі, цей нафтопереробний завод забезпечує, за різними видами палива, близько 50% потреб Москви та регіону. Уявляєте, що зараз почнеться на заправках? Не лише те, що вже відбувалося в Криму та окремих російських регіонах. Те саме почнеться і в Москві, і в Санкт-Петербурзі, який вони називають другою столицею.
Але мене трохи збентежила сьогоднішня фраза президента України: “Час закінчувати цю війну”. Я вважаю, що якраз навпаки — зараз не час завершувати війну. Зараз час добивати ворога, перемагати Росію та остаточно демонтувати той тимчасовий державний устрій, який сьогодні називається Російською Федерацією.
Саме зараз не час щось завершувати, тому що Україна вже досягла остаточного перелому у війні на свою користь. І це побачив увесь світ.
Економічні удари по Росії виявилися найефективнішими. Саме тому Росія економічно не вистоїть у цій війні. Починаючи від забезпечення паливом і закінчуючи фінансуванням мобілізації та утриманням мобілізованих, Росія стикається з дедалі більшими проблемами. Дуже скоро в неї може не залишитися грошей навіть на найнеобхідніші витрати для ведення війни. Я вже не кажу про інші потреби всередині країни.
Грошей у Росії вже не просто мало, а катастрофічно мало. Ситуація для неї погіршуватиметься буквально щодня після кожного удару Збройних сил України. І, до речі, додатковим фактором залишаються міжнародні санкції, зокрема ті заходи, які були заплановані на останньому саміті Великої сімки.
Читайте також: Соціальний вибух чи нова хвиля репресій: до чого Путін веде Росію
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
