Уповільнення економіки, санкційний тиск і атаки дронів на нафтопереробні заводи (НПЗ) суттєво знижують можливості Росії видобувати нафту. У травні видобуток нафти в Росії скоротився до 9 мільйонів барелів на добу — це на 142 тис. менше, ніж у березні, згідно зі звітами ОПЕК. А щоденні українські удари по нафтогазовій інфраструктурі скоротили виробництво бензину в Росії приблизно на 25%.
Водночас військові витрати Росії б’ють історичні рекорди, а податкові надходження до федерального бюджету скорочуються.
Стан економіки РФ
Зростання цін на бензин і відсутність пального в різних регіонах Росії стало головною темою у стрічках новин російських Telegram-каналів та опозиційних ЗМІ. Дефіцит, спричинений українськими ударами по НПЗ, охоплює дедалі більше регіонів країни. Проблеми загострилися у таких великих містах, як Санкт-Петербург, Воронеж і Тула, повідомляє видання “Фонтанка”. За інформацією “Важных историй”, у Тверській області запровадили обмеження на продаж бензину на автозаправних станціях компаній “Сургутнефтегаз” і “Татнефть”. 20 червня влада Саратовської області заявила про необхідність запровадження цінового обмеження на АЗС всього регіону.
“У коротко- та середньостроковій перспективі російський уряд, ймовірно, й надалі матиме труднощі з ухваленням єдиних заходів для пом’якшення наслідків зростання цін на газ і дефіциту газу, враховуючи, що посилення українських ударів по російській енергетичній інфраструктурі, ймовірно, й надалі поглиблюватиме наявний дефіцит”, — зазначили в Інституті вивчення війни (ISW).
Криза торкнулася й аграрного сектору країни-агресора. Ситуація наближається до критичної, зазначають у Центрі протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони України. Працівники сільського господарства в Центрально-Чорноземному районі РФ скаржаться на непіднімну вартість пального і відкрито попереджають про небезпеку зриву сезону збору врожаю.
“Ми побачили, що Росія, ймовірно, цього року отримає рекордні збитки у виробництві зерна. Я хочу нагадати, що Росія — номер один з виробництва пшениці та експорту пшениці у світі. І зараз, якщо вона збереже таку ж тенденцію, це буде просто-таки найбільший рекордний збиток за врожаю, що був рекордний. І це, найімовірніше, призведе до колапсу вже й сільськогосподарського бізнесу”, — пояснив заступник директора Асоціації енергетичних і природних ресурсів України Андрій Закревський.
Намагаючись подолати кризу, російська влада дозволила виробництво так званого “брудного пального”, повідомляють ЗМІ країни-агресора. “Зелене світло” на випуск пального з низькими екологічними показниками дали нібито тимчасово і лише для внутрішнього ринку. Фактично послаблення регуляцій діють з осені 2025 року, але 1 травня було вирішено їх продовжити.
“Згідно зі пом’якшеними вимогами, вміст сірки в бензині може сягати 150 частин на мільйон, що приблизно у 15 разів перевищує максимально допустимий рівень у Європі, Китаї та Індії. Крім того, допускається вищий вміст ароматичних вуглеводнів — токсичних сполук, що спричиняють проблеми зі здоров’ям… Поки що було зафіксовано лише поодинокі випадки, коли нафтопереробні заводи виробляли пальне з нижчими технічними характеристиками”, — пише Reuters.
Як і у 2025 році, російська влада намагається покрити дефіцит імпортом пального з так званих “дружніх країн”. Раніше Москва вже ввозила бензин з Білорусі та зверталася по допомогу до Казахстану. Однак наразі жодна з цих держав не має достатніх потужностей, щоб подолати кризу такого масштабу, зазначають експерти.
Росія, яка ще нещодавно вважалася одним із найбільших світових експортерів нафти, тепер планує ввозити пальне морським шляхом. Пальне планується доставляти з Азії вже цього місяця через один із західних портів. Про це повідомляє агентство Reuters із посиланням на джерела. Однак, на думку експертів, країна-агресор не має технічної можливості приймати десятки танкерів щодня для покриття дефіциту.
Тим часом витрати Росії на ВПК і армію в першому кварталі 2026 року, порівняно з тим самим періодом 2025-го, зросли майже на третину. На основі даних російського Мінфіну науковий співробітник німецького Інституту міжнародних відносин і безпеки Яніс Клюге підрахував: за перші три місяці Росія витратила на війну проти України рекордні 5 трлн 900 млрд рублів. Частка військових витрат становила 46% усіх витрат федерального бюджету.
Майже кожен другий рубль із федеральної казни пішов на фінансування військової машини. Поточні військові витрати поглинули дві третини зібраних за квартал податків.
“Це зростання в основному було зумовлене збільшенням витрат, віднесених до категорії “таємні”, які зросли на 43% порівняно з першим кварталом 2025 року — з 3,4 трлн до 4,9 трлн рублів. Загальний обсяг федеральних витрат у першому кварталі становив 12,8 трлн рублів — це означає, що безпрецедентні 38,2% усіх витрат федерального бюджету були засекречені. Згідно із законом про бюджет Росії на 2026 рік, приблизно 85% засекречених витрат спрямовуються на потреби збройних сил”, — зазначив науковий співробітник Інституту проблем міжнародних відносин і безпеки (SWP) Яніс Клюге.
У першому кварталі Росія витрачала на продовження війни проти України в середньому 2 млрд 700 млн на годину — 65 млрд щодня. Це можна порівняти з річним бюджетом Новгородської або Орловської областей.
“З 2022 року війна проти України коштувала російським платникам податків 53,079 трлн рублів або 746,6 млрд доларів. Ця сума покриває 28 років поточних витрат бюджету на охорону здоров’я, 30 років витрат на освіту і 100 річних бюджетів великих регіонів, таких як Краснодарський край або Свердловська область”, — пише The Moscow Times.
Росія майже повністю вичерпала фінансові резерви, і її економіка увійшла в термінальну стадію, стверджують економісти. Міжнародні санкції, українські далекобійні удари по стратегічних об’єктах у російському тилу та рекордні військові витрати призвели до того, що економічне зростання у федерації зупинилося, а залежність від Китаю посилилася, зазначають автори спільної доповіді Кільського інституту світової економіки та Стокгольмського інституту перехідної економіки. Москва перетворилася на залежного прохача, а Пекін отримав абсолютні важелі впливу на російські ланцюги постачання критично важливих промислових компонентів, електроніки та обладнання.
“Наразі на Китай припадає приблизно 35% загального обсягу зовнішньої торгівлі Росії, і він постачає переважну більшість критично важливих товарів подвійного призначення та компонентів військового призначення, що надходять у країну. Згідно з доповіддю, на частку Китаю припадає приблизно три чверті зростання імпорту до Росії підсанкційних критично важливих військових компонентів з 2022 року”, — йдеться у публікації Кільського інституту світової економіки.
Нова хвиля дефолтів на російському ринку корпоративних облігацій уже зрівнялася за масштабами з кризою 2014–2016 років і стала найбільшою за останнє десятиліття. Експерти пов’язують ситуацію з уповільненням російської економіки, зниженням попиту та високою вартістю кредитів для бізнесу.
Стан економіки РФ в оцінці експертів
Що відбувається з російською економікою на початок другого півріччя 2026 року? Чому суттєво не зросли нафтогазові доходи? Скільки коштує Кремлю війна проти України? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Олег Пендзин, виконавчий директор Економічного дискусійного клубу;
- Олег Устенко, економіст, радник президента України (2019–2024 рр.), старший радник Американо-української ділової ради;
- Іван Ус, кандидат економічних наук, асоційований експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”.
ОЛЕГ ПЕНДЗИН: РФ може покрити дефіцит бюджету за рахунок особистих коштів громадян
— У Росії до початку 2026 року був резерв, який вона активно використовувала для покриття дефіциту бюджету.
Є певні доходи, зокрема пов’язані з продажем енергоносіїв. Є витрати, основна частина яких припадає на військові потреби. Різниця між витратами й доходами та становить дефіцит бюджету.
Сам по собі дефіцит можна “малювати” яким завгодно, якщо у вас є чим його покривати. На початок року Фонд національного добробуту, який фактично до 2025 року був єдиним джерелом покриття цього дефіциту, становив близько 135 млрд доларів.
Зараз ми бачимо понад 600 млрд доларів загальних витрат РФ на війну. І це з урахуванням тих коштів, які Росія заробляла від продажу енергоносіїв, сировини, з урахуванням податків. Плюс ще близько 130 млрд доларів коштів, які були відкладені на покращення життя російських громадян.
Передбачалося, що з Фонду національного добробуту будуть фінансуватися національні проєкти, програми підвищення рівня життя, додаткові виплати. Це були кошти, які забезпечували стабільність і прогнозованість бюджетних програм.
Зараз ми маємо таку ситуацію: Фонду національного добробуту більше немає. З 1 січня 2026 року для збільшення дохідної частини бюджету були запроваджені нові податки.
На Санкт-Петербурзькому економічному форумі пролунала низка виступів, зокрема депутатів Держдуми, які прямо говорили про необхідність перегляду податкового навантаження. За їх словами, нинішня система призвела до того, що до 80% підприємств малого і середнього бізнесу перебувають у складному економічному становищі.
Реальні джерела фінансування війни практично вичерпані. Саме це намагалися донести економісти, максимально наближені до Кремля і російського диктатора. Ми почули відповідь — пролунала заява про те, що гроші потрібно шукати в інших напрямках.
Ймовірно, найближчим часом російський істеблішмент очікують дуже серйозні зміни. Ймовірно, суттєво зміниться керівництво Центробанку РФ. Ми неодноразово звертали увагу на те, що пані Ельвіра Набіулліна брала активну участь практично у всіх великих економічних заходах. Однак на Санкт-Петербурзькому економічному форумі її не було. Не було її і на великому форумі власників російських акцій, хоча раніше її особиста присутність там була майже обов’язковою. Крім того, вже є інформація про те, що її найближче оточення також практично зникло з інформаційного поля.
Ймовірно, нас чекають гучні відставки в Центробанку РФ, а прихід нових людей означатиме зміну тієї політики, яка проводилася до цього часу. Ця політика полягала в тому, щоб користуючись з доволі високих процентних ставок стримувати інфляцію й утримувати російську економіку, попри колосальні військові витрати, у певному балансі. Головне завдання полягало в тому, щоб не занулити доходи громадян і не знецінити їхні заощадження.
Будь-яке зниження ключової ставки, будь-яке послаблення рубля призведе до різкого падіння реальних доходів населення. Формально доходи залишатимуться рублевими, але їхня купівельна спроможність суттєво знизиться. А це, своєю чергою, може викликати серйозне невдоволення в російському суспільстві.
Коли ми говоримо про те, чи є у РФ внутрішні джерела і чи вистачить їй грошей для продовження фінансування війни, потрібно розуміти: усе це відбуватиметься виключно шляхом перерозподілу внутрішніх ресурсів і тих залишкових коштів, які ще зберігаються в російській економіці.
У російській економіці залишився останній фінансовий ресурс, який теоретично може бути використаний для покриття дефіциту бюджету. Це гроші, що знаходяться на рахунках російських громадян. Коштів там справді багато. Але будь-яке зазіхання держави на ці гроші автоматично викличе величезне невдоволення людей.
ОЛЕГ УСТЕНКО: Економіка РФ увійшла в зону падіння
— На військові витрати, за різними оцінками, у Росії припадає 9-10% ВВП. Ці гроші перекидали з соціального сектору і брали у вигляді нових податків, які запроваджувалися в країні. Це неефективні витрати в будь-якій економіці. Проблема в тому, що вони більше не здатні фінансувати війну.
Військовий сектор не витягне 0,5% економічного зростання, який у найоптимістичніших прогнозах очікує Кремль і аналітики з сектору держуправління за результатами 2026 року. Це просто ілюзії, яким не судилося здійснитися. І значною мірою через катастрофічні негативні зміни у військово-промисловій машині. Раніше був ріст, зараз — катастрофічне для цього сектору уповільнення з трендом на падіння.
Інші сектори, які не пов’язані з війною, давно перебувають або у зоні серйозного падіння, або у зоні початкового падіння. Фактично вся економіка входить у зону падіння.
У Росії зараз триває дискусія, яку намагаються вести російські підприємці та періодично до якої повертається Путін: чи правильно діє Центробанк Росії. Він знизив свою ключову ставку на 0,25% з поточних 15% — це розмова ні про що. І це сигнал для всіх, що ситуація з інфляцією катастрофічно погана.
Що б влада не говорила, бізнес орієнтується на ключову ставку. Якщо ключова ставка не знижується, значить існують проінфляційні ризики. Іншими словами, є загроза подальшого зростання інфляції.
Економічна ситуація абсолютно очевидно вийшла з-під контролю, і повернутися до стійкого стану можна лише одним способом — завершенням війни та переходом в абсолютно новий стан із новими обличчями, новими елітами.
Росія, збільшуючи витрати на військовий сектор, урізає витрати за іншими напрямами. І жах для промислових та фінансово-промислових еліт полягає в тому, що вони чітко розуміють: виходу при збереженні такого статус-кво просто не існує.
ІВАН УС: Попри високі ціни на нафту, надходження до бюджету РФ незначні
— 1 млрд доларів на день — саме стільки коштує Росії ведення війни проти України. Безумовно, ці витрати створюють серйозний тиск на бюджет і проблеми навіть за умов відносно високих цін на нафту.
Ще у лютому 2026 року в Росії планувався так званий секвестр бюджету. Його суть полягала у скороченні державних витрат, оскільки вже тоді, фактично на другому місяці року, ресурсів для виконання бюджету починало бракувати. Потім відбулося зростання світових цін на нафту, і від цієї ідеї відмовилися.
Попри те, що березень, квітень і травень пройшли за високих цін на нафту, дефіцит федерального бюджету Росії нікуди не зник. Ба більше, він продовжив зростати. Якщо на 1 травня дефіцит становив 5,8 трлн рублів, то на 1 червня він уже перевищив 6 трлн.
Здавалося б, за таких цін на сировину країна мала б непогано заробляти. Але витрати продовжують “з’їдати” практично всі додаткові надходження.
Водночас нафтогазові доходи також дуже далекі від тих показників, які хотіли б бачити російська влада. І тут виникає певний парадокс.
Високі ціни на нафту далеко не завжди означають зростання бюджетних надходжень.
Якщо порівнювати період січень-травень 2025 року з аналогічним періодом 2026 року, нафтогазові доходи скоротилися приблизно на 30%. І значною мірою, як не дивно, саме через високі ціни на нафту. У Росії діє механізм, згідно з яким за високих світових цін держава компенсує нафтовим компаніям частину витрат, щоб вони не підвищували ціни на пальне для нафтопереробних підприємств і кінцевих споживачів усередині країни.
У травні бюджет отримав значно менше коштів, ніж навіть у квітні. Міністерство фінансів виплатило нафтовим компаніям понад 300 млрд рублів різних компенсацій. Звісно, це серйозно б’є по фінансових розрахунках і очікуваннях уряду.
Нафтогазові доходи за перші п’ять місяців року не перевищують 3 трлн рублів. Для порівняння: рік тому за аналогічний період вони становили близько 4,2-4,3 трлн рублів.
Росія планувала отримати за підсумками року близько 9 трлн рублів нафтогазових доходів, а наразі зібрано лише близько третини цієї суми. Тобто країна починає серйозно відставати від власних планових показників. Це означає, що буде дедалі складніше виводити економіку на необхідні параметри, особливо з урахуванням того, що витрати продовжують зростати.
Ненфтогазові доходи дійсно зростають і частково компенсують це зниження, однак їхній ріст становить лише близько 0,3%. Фактично вони залишаються на тому ж рівні. А от витрати зросли на 17%.
Окремо варто зазначити ситуацію навколо голови Центробанку РФ Ельвіри Набіулліної. Ми бачимо, що вона проігнорувала Санкт-Петербурзький міжнародний економічний форум. Якщо я не помиляюся, це сталося вперше, оскільки раніше вона завжди брала участь у цьому заході. При цьому тогорічний форум завершився для неї доволі жорсткою критикою. І що цікаво — основні претензії, які тоді звучали, нікуди не зникли.
Перша претензія стосується ключової ставки. Багато представників бізнесу та влади говорили, що вона має становити максимум 12%, а краще — близько 8%. Однак ставка залишається значно вищою.
Друга претензія пов’язана з курсом рубля. Ба більше, рубль за цей час навіть зміцнів. Якщо рік тому курс становив приблизно 75 рублів за долар, то зараз він знаходиться на рівні близько 72 рублів.
На перший погляд, може здатися, що сильна валюта — це добре. Але для економіки, орієнтованої на експорт, ситуація інша. Експортерам вигідніше мати слабшу національну валюту. У такому разі їхні внутрішні витрати залишаються рублевими, а валютний виторг після конвертації приносить більше рублів.
Ми чуємо дедалі більше повідомлень про скорочення. Коли підприємства переходять на чотириденний або навіть триденний робочий тиждень, це часто є прихованою формою скорочення зарплат. Формально людина залишається працевлаштованою. Де-юре робоче місце зберігається. Але де-факто працівник отримує значно менше грошей, оскільки частину часу просто не працює і не отримує оплату.
Виникає серйозна критика політики Центробанку РФ. Її головний аргумент полягає в тому, що нинішня монетарна політика починає шкодити ключовим галузям економіки.
Металургійна галузь, яка є другою за значенням експортною галуззю після нафтогазового сектору, вже заявляє про можливе закриття частини підприємств. Компанії відкрито говорять, що працювати в нинішніх умовах стає економічно невигідно.
У першому кварталі 2026 року інвестиції в російську економіку скоротилися на 14% порівняно з першим кварталом 2025 року. Якщо дивитися квартал до кварталу, це вже третє поспіль зниження. Інвестиції — це завжди економіка майбутнього. Якщо сьогодні не вкладати гроші в розвиток, модернізацію та нові проєкти, то завтра не буде й відповідного прибутку.
Я не вважаю, що Росія перебуває на межі рецесії. На мій погляд, вона вже увійшла в рецесію. Також я б звернув увагу на термін, який, ймовірно, дедалі частіше використовуватиметься найближчим часом, — “депресивний стан економіки”.
Якщо 2026 рік російська економіка завершить із від’ємними показниками і наступний рік також буде від’ємним, а наразі я не бачу підстав очікувати іншого сценарію, то фактично можна буде говорити вже не просто про рецесію, а про депресію.
Читайте також: Бензин у Росії стає розкішшю: експерти пояснили причини кризи














