“Ми — жертви російських воєнних злочинів”: морозний Київ переживає путінський терор

Обстріли житлових будинків, атаки на об’єкти критичної інфраструктури — війна проти дітей, людей похилого віку і людей з інвалідністю. І все це — в люті морози. Як у прагненні уникнути поразки Росія виморожує українські міста? Про це розповідаємо у новому випуску “Спеціального репортажу” на телеканалі FREEДOM.

Автори — Ольга Михалюк, Софія Куценко.

https://youtu.be/59KJ-jwdmD0?si=o0x3-n-uqxQAnEdt

Кияни виживають у мороз

Столиця України стала непридатною для життя. Після марних спроб “взяти Київ за три дні” у 2022-му, на четвертий рік повномасштабної війни Кремль обрав найбільш цинічний метод: посилив обстріли об’єктів енергетичної інфраструктури та житлових будинків взимку, в мороз.

Росія використовує безпілотники, балістичні та крилаті ракети по житлових будинках та об’єктах енергетики. З холоднокровною жорстокістю путінська армія намагається позбавити жителів столиці України не просто благ цивілізації, а основ існування.

У будинок Марії Васильєвої 9 січня 2026 року влучив БпЛА. Ще недавно там був сімейний затишок, а тепер квартира непридатна для життя.

“Було два “прильоти”. Перший “приліт” був безпосередньо у фасад будинку, і коли почалася пожежа, я зрозуміла, що треба виходити. Я швидко одягалася, схопила документи та спустилася в укриття. Побачила, як пожежники гасять вогонь, і швидкі”, — розповідає Марія Васильєва.

Після ліквідації пожежі рятувальники та медики перечекали тривогу в укритті, але надійшов виклик з іншого району Києва, також постраждалого від атаки, згадує Марія.

“Вони вийшли з укриття, і я пішла слідом за ними. Вони відійшли трохи вперед, метрів на 100. І я почула той звук, коли летить з неба дрон і вже пікірує. Я зрозуміла, що не потрібно далі випробовувати долю і побігла назад у паркінг. Я залишилася живою. А ті рятувальники, які вже вийшли з укриття… Я вже вибігла через хвилину, побачила, як на цій ділянці дороги лежать двоє тяжко поранених рятувальників”, — каже Марія.

Один із рятувальників пізніше помер у лікарні. За життя другого продовжують боротися медики. У той же день загинув і фельдшер швидкої допомоги, який приїхав на виклик до постраждалих мешканців будинку.

“У нас біля будинку є стихійний меморіал. Хтось приносить квіти, кладе на місце, де поряд лежить шапка загиблого медика”, — розповідає Марія.

Жителів будинку, які не встигли оговтатися від пережитого шоку, очікувало нове випробування: розбиті вікна продували, а опалення в будинку відсутнє.

“У нас кілька днів було дуже холодно, були вибиті вікна. І опалення вмикалося тільки, коли є світло. А світло вимикають ненадовго. За тиждень температура опустилася з +18-19 до +12°C. Це була критична точка, коли я вже думала, що доведеться виїжджати з квартири. На щастя, наше ОСББ щось зробило, і опалення стало цілодобовим”, — пояснює Марія Васильєва.

Сім’ю Оксани Зіньковської-Боярської із дворічною донькою температура 15°C, ймовірно, змусила б виїхати з Києва.

“+17 або +16°C — це, виявляється, величезна різниця. Ніби на один градус, але ми відчували, що остигли меблі та підлога. Усвідомлення, що квартира остигає, прямо додає неприємних відчуттів”, — каже жителька Києва Оксана.

Тепер домашній одяг більше нагадує екіпіровку для занять зимовими видами спорту. Оксана утеплюється разом із донькою. Після чергового масованого зимового обстрілу маленька Катя змушена ночувати у спальному мішку.

“Він повністю застібається, і можна зробити так, щоб це було таке гніздечко. Донька спить або у флісовій піжамі, або в термобілизні, але навіть без шкарпеток. Бувало так, що якось у нас до +17°C піднялася температура, і їй стало жарко”, — пояснює жителька Києва.

Оксана родом із Донецька, і війна для неї почалася ще у 2014 році, тому з моменту повномасштабного вторгнення сім’я готувалася до різних сценаріїв, поступово скуповуючи все необхідне на крайній випадок.

“У нас є велика зарядна станція і маленька. Портативну ми зазвичай використовуємо для ламп і дитячих світильників. Великої станції вистачає досить надовго для холодильника і ноутбука, якщо чоловік працює з дому. Вона тягне фен, пароварку”, — розповідає Оксана.

Сім’я Оксани також придбала туристичну газову плиту і кілька балонів до неї.

Газ став справжнім порятунком для Тетяни Абрамової та її рідних. Поруч був “приліт” і подача тепла припинилася.

“Зараз у кімнаті у мене 6-7°C. Вона знаходиться над під’їздом, який не опалюється і з битими вікнами. Холод іде зі стін і підлоги. Через дорогу був “приліт” і вилетіли вікна. Навіть де стоять пластикові вікна, як би ти їх не клеїв, через склопакети все одно проходить холод, і ти ніяк не зігрієшся”, — розповідає жителька Києва Тетяна.

Тетяна дуже переживає за своїх улюбленців, яких колись врятувала і дала притулок.

“Теплий одяг лежить для котів. А ще ковдри — всі тварини закутані”, — каже Тетяна.

Квартира Тетяні дісталася від бабусі з дідусем. Це будівля радянських часів, і серед сусідів багато пенсіонерів.

“У будинку багато старожилів: пенсіонери, бабусі, які погано ходять. Вони без ліфта і без світла навіть не спустяться у пункт обігріву. Це нереально — виживати в таких умовах”, — обурюється жителька Києва.

Після чергового масованого обстрілу не стало опалення й у квартирі ветерана Олега Олефіра. Він живе на верхньому поверсі та має інвалідність. Будинок повністю на електриці, і світло вмикають рідко, всього на пару годин.

“Стали рідше вмикати світло, у нас за дві доби була одна година світла. Спуститися у магазин теж неможливо. До мене прийшов соціальний працівник, приніс пляшку води, печиво, хліб. Він ішов пішки на 11 поверх”, — розповідає ветеран.

Ніна Василівна — консьєржка цього будинку. Вона розповідає, що доводиться одягатися в кілька шарів одягу, щоб не замерзнути. А в деяких квартирах була буквально мінусова температура.

“В одній квартирі було чотири градуси, у другій — шість, у третій — сім. А на шостому поверсі — взагалі мінус один”, — каже Ніна Василівна.

До того ж через їхній район, за словами Ніни Василівни, пролягав маршрут ворожих ракет і дронів.

“Чути, як дрони летять сюди. Ми їх бачимо. Я живу на 13 поверсі, тому все видно. Все небо у “зірках”. А потім уже біжиш вниз. Напали на нас і вбивають простих людей — дітей, стариків”, — обурюється консьєржка.

Лариса Самохвалова живе в заледенілій квартирі. Жінка похилого віку евакуювалася у Київ із сином з Мирнограда Донецької області після того, як їх приватний будинок розбомбили російські війська.

“Ми рятувалися. Путін розбив наше житло: будинок, садибу. Він все розбив! У мене все згоріло. Трохи вдалося забрати — збирали речі, коли почали стріляти й навколо летіло скло”, — згадує Лариса Самохвалова.

Попри те, що освоїтися на новому місці пенсіонерці складно, Путін добрався до неї й у Києві.

“О 7 ранку дали світло, думаю, закип’ячу хоч сину каву на роботу. Тільки закипіло — і світло відключили”, — каже переселенка з Донецької області.

Лариса Петрівна все життя пропрацювала на шахті й тепер використовує як тілогрійку стару форму.

“Путіна потрібно посадити у в’язницю за цей злочин перед нашим українським народом. Чим поганий наш український народ? Прекрасний, працьовитий. Ми працювали на шахті, і син у мене теж шахтар! Наш народ заслуговує на повагу”, — розповідає Лариса Самохвалова.

Щоб трохи зігрітися, Лариса Петрівна спускається у пункт незламності ДСНС. Рятувальники вже багато днів допомагають людям пережити наслідки російських обстрілів: пригощають гарячим чаєм, печивом і цукерками.

“Раді, що цей пункт у нас з’явився, бо понад добу не було електрики. Навіть телефоном неможливо поговорити з рідними, які залишилися у мене в Харкові”, — розповідає відвідувачка пункту незламності Наталія.

Зазвичай у таких пунктах чергують психологи. У окремі дні число звернень може досягати кількох сотень.

“На жаль, тривалі бойові дії впливають на наше психічне здоров’я. Зростає депресія, а депресія сама по собі може сприяти тому, що людина перестає рухатися, стежити за собою, і зростають ризики переохолодження. Тому треба спілкуватися, робити прості речі, які звикли робити щодня, навіть якщо вони здаються непотрібними. Якщо можна звернутися за професійною допомогою до психолога, то це теж допоможе пережити труднощі, а також наслідки руйнувань”, — пояснює генеральний директор Центру громадського здоров’я України Володимир Курпіта.

Пункти незламності стали джерелом тепла і для сім’ї Вікторії, бо температура у квартирі опускалася до п’яти градусів. Куди виїжджати у разі, якщо стане ще гірше, жінка поки не знає.

“Була б можливість виїхати кудись, то ми б уже виїхали. Але поки ми лише розглядаємо цей варіант. У мене мама на лівому березі живе, і там не краще”, — каже жителька Києва Вікторія.

У будинку частково відновили опалення, але не у квартирі Вікторії. У хід ідуть усі можливі лайфхаки. Як тільки з’являється світло, електроплиту використовують на 200%. Щоб удень було тепле пиття, Вікторія набирає окріп у термос. А якщо є світло, то нагрівається бойлер.

“Чекаємо, коли піде гаряча вода. Ми набираємо в пляшку окріп і теж гріємося — беремо під ковдру. Спимо всі разом, щоб було тепліше”, — розповідає жителька Києва.

“Буржуйки” з вогнетривкої цегли на газу, розігріті чавунні гусятниці, свічки у металевих місткостях або просто ввімкнений газ — українці діляться вимушеними лайфхаками. Однак із газом жарти погані, тому фахівці закликають бути максимально обережними з такими саморобними “обігрівачами”, щоб не отруїтися чадним газом.

Житлові комплекси, які мають в арсеналі альтернативні джерела електроенергії та тепла, відключення світла і тепла переживають легше.

“Практика вже показала, що найефективніший і перспективний спосіб — це використання систем накопичення з інверторами для загальнобудинкових систем, які дозволяють працювати помпою. У моєму будинку, наприклад, де ми це встановили, загалом основні системи життєзабезпечення працюють мінімум 5 годин. А якщо увімкнути ще генератор, то й добу”, — розповідає голова правління Асоціації енергоаудиторів України Вадим Литвин.

Привести Україну до повного блекауту

Російська армія за наказом кремлівського диктатора всіма силами намагається довести ситуацію в українській енергетиці до критичної. При атаках на ТЕЦ та електричні підстанції застосовує не тільки ударні безпілотники, а й балістичні, крилаті ракети, комплекси “Кинджал”, “Циркон” і реактивні системи залпового вогню.

“За минулий рік росіяни нанесли по енергетиці 612 цілеспрямованих комбінованих атак. Зараз інтенсивність тільки зростає, удари відбуваються щодня. В Україні не залишилося жодної електростанції, яка б за час війни не піддавалася ударам ворога. Вибито тисячі мегаватів генерації. Ніхто у світі ніколи не стикався з таким викликом”, — каже міністр енергетики України Денис Шмигаль.

У Росії ж терор проти мирних громадян путінські глашатаї оголосили виправданим методом ведення війни.

“У Росії тепер є конкретна мета, яка, ймовірно, пов’язана з досягненням блекауту під час зими, що може призвести до виморожування комунальних мереж і їх необоротного руйнування”, — заявив російський пропагандист.

Росіяни прекрасно усвідомлюють наслідки своїх злочинів і намагаються масштабувати їх на всю Україну.

У жителів Дніпра вже є досвід повного блекауту, коли в місті в один момент не стало світла, води, тепла, а також почалися перебої з мобільним зв’язком. Зупинився електротранспорт, включно з метро, а медзаклади перейшли на резервні джерела енергії.

Тоді світла не було майже добу, згадує жителька Дніпра Людмила Куценко.

“Місто стало темним, темним став увесь мікрорайон, зникло навіть вуличне освітлення, зникла вода, почали потихеньку остигати батареї й до ранку вони вже були холодні”, — згадує Людмила.

За цей час розрядилися всі гаджети, особливо необхідні для роботи.

“Мені довелося йти в найближчий супермаркет, щоб зарядити телефон. До вечора почало з’являтися опалення, і тепло стало через добу. Але нашому дому пощастило, бо через дорогу люди мучилися п’ять днів без світла, тепла і води”, — каже жителька Дніпра.

Людмила ділиться своїм досвідом, як пережити тривалі відключення електроенергії.

“Чотири павербанки: один для телефону, два павербанки я можу живити UPS, безперебійний інтернет і свій ноутбук. Крім того, у мене є настільна лампа, яка теж живиться через павербанк. Ще я використовую гірлянди, які працюють від батарейок”, — розповідає Людмила.

Під систематичним терором на одній лише стійкості та кмітливості не вижити. Українці прекрасно розуміють, кому завдячують, щодня спостерігаючи, з якою віддачею та самовідданістю працюють енергетики, працівники водоканалу і комунальних служб, ризикуючи здоров’ям, а іноді, на жаль, і життям.

“Я просто схиляюся перед людьми, які повертають у будинки цивілізацію, — це титани. Я схиляюся перед людьми, які виходять на вулиці в морози й чистять тротуари та дороги. У нас практично завжди, практично одразу реагують бригади ДТЕК і інші комунальні служби”, — каже жителька Дніпра.

Щоб відновити роботу енергосистеми після російських обстрілів, спеціалістам доводиться докладати нечувані зусилля.

“Щодня — нові “прильоти”, але намагаємося відновити якомога більше, щоб людям хоч трохи тепла подати. Погода — найгірше, бо волога не дозволяє нормально працювати”, — розповідає майстер ДТЕК.

А водолази ДСНС шість діб у крижаній воді при температурі -15°C латали затоплене обладнання ТЕЦ.

Зараз на території житлових масивів столиці, де ситуація з відсутністю тепла і світла критична, розгортають цілі наметові містечка. Окрім рятувальників, людям допомагають гуманітарні організації, такі як World Central Kitchen, які привозять гарячу їжу.

Колосальні збитки

Масштаб збитків, які російські обстріли завдали українській енергетиці та житлово-комунальному комплексу, поки ніхто не наважується оцінити. Пошкоджено надто багато об’єктів, а на частині територій досі небезпечно працювати. Наслідки вже зараз виглядають катастрофічними.

“Це стосується не тільки старого багатоквартирного житлового фонду, а й мова йде навіть про новий житловий фонд: лопаються труби, батареї, вся вода тече по фасаду нових будинків. Будинок просто перетворюється на шматок льоду. Коридори, сходи — все покрите льодом. Відновити такий будинок буде дуже складно. Потрібно відновлювати повністю всю конструкцію. Коли будинок починає сиріти, з часом він покривається пліснявою і просто може розвалитися з часом”, — каже керівник Союзу споживачів комунальних послуг, експерт з ЖКГ, тарифів та енергетики Олег Попенко.

Така ж ситуація і з енергооб’єктами.

“Збитки ще навіть не пораховані, бо це й зруйновані об’єкти електро- та теплопостачання, і ресурси, витрачені на резервування, відновлення. Обсяги великі. Зараз потрібно зосередитися на тому, щоб максимально зберегти те, що є. Дожити до літа, зробити роботу над помилками або зробити наступний крок до того, щоб забезпечити надійність енергопостачання”, — коментує голова правління Асоціації енергоаудиторів України Вадим Литвин.

Обстріли житлових будинків і ТЕЦ путінська армія використовує як інструмент шантажу. Удари по енергетиці та мирних кварталах — це спроба зламати країну холодом, темрявою і страхом. Ні про які військові цілі мова не йде — це чистий терор, спрямований проти цивільного населення, щоб через його страждання тиснути на владу.

“Потрібно вголос визнати, що ми — жертви російського воєнного злочину! Ми просто намагаємося залишатися в здоровому глузді, коли нас намагаються цілеспрямовано знищити в одну з найсуворіших зим за 10 років. Росіяни довго планували обстріл. Підгадали під погоду і точно чекали, поки найсильніші морози! Вони вирішили обстріляти виключно цивільну енергетичну інфраструктуру, заморозити місто і довести його до техногенної катастрофи, щоб населення було більш договороздатним”, — каже жителька Києва Оксана Зінковська-Боярська.

Експерти вже дають таким діям РФ правову оцінку.

“Це злочин, спрямований на досягнення безумовної військової переваги для Російської Федерації, оскільки вони прямо про це заявляють, зокрема недавня заявая прессекретаря Путіна Дмитра Пєскова про те, що Росія буде продовжувати розв’язувати свої питання військовим шляхом, поки Україна не стане більш поступливою у переговорному процесі”, — коментує експерт з міжнародного права та адвокаційний менеджер Міжнародного центру української перемоги Андрій Міхєєв.

Дії країни-окупанта юристи кваліфікують не просто як воєнний злочин, а як злочин проти людяності.

“Це конкретна атака на невинне цивільне населення, яке не бере участі у воєнних діях. Усі конвенції стверджують, що мирне населення не може бути об’єктом атаки, і цьому вже немає виправдання. Коли ухвалюється рішення в Міжнародному кримінальному суді про покарання, Римський статут, як відомо, встановлює або позбавлення волі на строк до 30 років, або довічне позбавлення волі за злочини проти людяності”, — каже експерт Андрій Міхєєв.

Доказова база існує давно, і вона — більш ніж достатня. 24 червня 2024 року Палата попереднього провадження Міжнародного кримінального суду видала ордери на арешт ексміністра оборони Російської Федерації Сергія Шойгу та начальника Генштабу збройних сил Росії Валерія Герасимова, а також на вищих керівників Чорноморського флоту та авіації ЗС РФ. Їх обвинувачують не тільки у воєнних злочинах, а й у злочинах проти людяності саме у зв’язку з обстрілом енергетичної інфраструктури України.

Свого обвинувального акту дочекається і Володимир Путін. І вироку теж. Усій державі-агресору доведеться платити за рахунками через звірства.

“Смерть — це надто легкий варіант! Я б хотіла суду, і не тільки для президента РФ, а для всіх, хто був до цього причетний! Я б хотіла, щоб росіяни понесли відповідальність як нація, щоб вони, як колись німці, роками викорінювали цей внутрішній “рашизм”. Повинні бути репарації, бо те, що вони зробили з нашою енергетичною системою, я навіть не знаю, скільки потрібно грошей, щоб привести її хоча б у довоєнний стан. Вони повинні відновити наші міста”, — каже жителька Києва Оксана Зінковська-Боярська.

Холодомор — це свідоме знущання з мирних людей! Коли в лютий мороз обстрілюють житлові будинки, коли гасне світло й вмерзнуть батареї, мета очевидна: це не військові об’єкти, а життя беззахисних людей. І це неможливо приховати за брехнею про “супутні збитки”. Це — убивство. Люди замерзають і можуть загинути не на полі бою, а у власних домівках. Все це — наслідок холоднокровного наказу Путіна використовувати зиму як зброю, а цивільних — як мішень.

Читайте також: Кремль затягує процес, США потрібно посилити тиск: експерти про другий раунд переговорів в Абу-Дабі