Ніхто не ставив жодних підписів. Зрештою це визнав сам глава Кремля: в інтерв’ю пропагандисту Павлу Зарубіну Путін підтвердив, що на саміті в Анкориджі у 2025 році американська та російська сторони не досягли домовленостей, а лише обговорювали компроміси. Це повністю суперечить усьому, про що місяцями твердила російська пропаганда. Адже зовсім недавно міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров публічно спростовував заяву держсекретаря США Марко Рубіо, який прямо говорив, що угоди не було. Російський міністр тоді вимагав від Вашингтона пояснень і намагався довести, що Москва нібито щось підписала. Що ж сталося з “духом Анкориджа”, на який так часто посилалися в Москві, — з’ясовував FREEДOM.
15 серпня 2025 року російська делегація на чолі з Путіним прибула на Аляску. На переговори сторін було заплановано не менше семи годин. При цьому ще напередодні зустрічі президент США Дональд Трамп наголосив, що вже в перші хвилини зрозуміє, чи вийде у них “хороша зустріч”.
У підсумку переговори тривали трохи понад дві години, спільний обід було скасовано, а після коротких заяв для преси, без відповідей на запитання, делегації роз’їхалися. Про успіх для Москви тут не могло бути й мови.
Попри це, протягом наступних місяців російські офіційні особи та ЗМІ активно поширювали тези про “формулу”, “розуміння”, “імпульс”, “платформу” і, нарешті, “дух Анкориджа”. З погляду російської сторони, під цим малися на увазі певні домовленості, яких Путін і Трамп нібито досягли на Алясці. Однак жодних угод підписано не було, через що російська пропаганда зрештою почала коливатися з одного боку в інший.
Першим, хто почав розвіювати міф про “дух Анкориджа”, став держсекретар США Марко Рубіо. Під час візиту до Бахрейну він нарешті озвучив офіційну позицію Вашингтона. Рубіо чітко заявив, що на Алясці між президентом США та Путіним не було укладено жодних угод щодо України. Були озвучені лише певні пропозиції щодо можливої угоди. Цю заяву можна вважати прямою відповіддю на раніше висловлені обурення російського МЗС щодо того, що США нібито стали необ’єктивним посередником у війні Росії проти України.
“На Алясці угоди не було. На Алясці було висунуто пропозицію, але угоди на Алясці не було. Якби угода була, війна б закінчилася. Тож, як я вже сказав, президент готовий — як і Сполучені Штати загалом — відіграти будь-яку конструктивну роль, яку ми можемо, щоб домогтися, як ви знаєте, тривалого припинення цієї війни, яка є досить кривавою. Але на Алясці угоди досягнуто не було. На Алясці було висунуто пропозицію, але вона так і не перетворилася на угоду”, — заявив державний секретар США Марко Рубіо.
Реакція Лаврова на остаточну відмову американської сторони від “духу Анкориджа” не змусила себе довго чекати. Російський міністр обурився і назвав слова Марко Рубіо “не надто витонченими”.
“Виникає питання, що ми насправді маємо на увазі під словом “угода”, — побивався Лавров.
Судячи з усього, у самому Кремлі так і не знайшли чіткої відповіді.
Експерти зазначають, що така риторика Кремля цілком зрозуміла. Для Москви сам факт цієї зустрічі був демонстрацією статусу — спробою показати, що дві “великі держави” нібито можуть домовлятися про долю третьої країни. Тепер же ця ілюзія остаточно зруйнована.
“Москва намагалася переконати всіх, що Путін і Трамп домовилися про щось там, і тепер усі мають слухняно підкорятися цьому та виконувати домовленості. Хоча, знову ж таки, ми пам’ятаємо недавні слова Рубіо, який заявляє: “Жодних домовленостей у рамках саме Аляски та саміту саме в серпні минулого року не було”. Тому в цьому випадку це спроба Російської Федерації знову закріпити за собою статус такої великої держави, з якою мають спілкуватися мало не виключно великі геополітичні гравці. І це, так, це точно не наближає зараз мир”, — зазначив політолог, голова Центру аналізу та стратегій Ігор Чаленко.
Пізніше журналісти видання Axios з посиланням на джерела повідомили, що під час саміту “Великої сімки” у Франції президент США дав зрозуміти, що так званий “дух Анкориджа” — не для нього. Трамп скептично ставиться до всього, що стосується Путіна, і говорив про тиск на Росію, стверджують чиновники, які були присутні на зустрічі.
Через день російський диктатор поспішив заявити, що насправді на Алясці не було жодних домовленостей, а були лише обговорення.
“Насправді, я думаю, що в Москві сприймали Анкоридж, найімовірніше, як “нову Ялту”. І що нібито Дональд Трамп зацікавлений, мало не за будь-яку ціну, зупинити бойові дії. І готовий справді тиснути на Київ, висувати різного роду ультиматуми українській владі в надії, що Україна піде на поступки, ну, фактично капітулює перед Росією. І, таким чином, Путін міг би це подати російському народу як велику перемогу”, — вважає кандидат політичних наук, експерт з міжнародних відносин Станіслав Желіховський.
Українська сторона нічого не знає про так званий “дух Анкоріджа”. Однак міністр закордонних справ України Андрій Сібіга заявив, що росіяни полюбляють розмірковувати про нього і хочуть, щоб у цю ілюзію повірив увесь світ. Але тут є один нюанс.
“Реальність чітко свідчить про одне: якщо “дух Анкориджа” й існував, то зараз він точно мертвий. Для Росії урок Анкориджа полягає в тому, що будь-який мирний план, розроблений без участі України, приречений перетворитися на привид і зникнути. Москві слід перестати вірити в привидів і натомість відгукнутися на серйозні пропозиції України сісти за стіл переговорів і покласти край війні. Чим довше Путін відмовляється визнавати реальність, що він ніколи не досягне жодних цілей на полі бою, тим гірше буде для Росії”, — написав у соцмережі Х міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
І справді, яка різниця, чи були домовленості. Головне в тому, що навіть якщо вони й існували, від них зрештою відійшли. Головне питання — чому? Чи не тому, що Україна щодня завдає ударів по російських військових об’єктах і нафтовій інфраструктурі в глибокому тилу? І чи не після того, як у Росії почалася масштабна паливна криза? Всього за один тиждень українські дрони завдали ефективних ударів по нафтових об’єктах на всій території Росії. А в тимчасово окупованому Криму після чергових ударів взагалі відключили світло на всьому півострові, призупинили продаж палива та оголосили надзвичайний стан.
“За лаштунками наростає паніка. У листі до Путіна, зміст якого просочився до російської газети “Комерсантъ”, голова найбільшої російської нафтової компанії “Роснефть” Ігор Сєчін назвав масштаби збитків, завданих російським нафтопереробним заводам, “безпрецедентними”. Уряд розглядає можливість введення повної заборони на експорт дизельного пального, щоб компенсувати його дефіцит, що є негласним визнанням неможливості збільшити видобуток де-небудь”, — пише The Washington Post.
Російська сторона розуміє лише силу. І, здається, саме зараз ми бачимо результат її застосування. Путін поспішив визнати: домовленостей на Алясці не було. На додаток, він уже погодився на зустріч із президентом України Володимиром Зеленським — хай і в Мінську. Тобто людина, яку російська пропаганда роками називала “нелегітимною”, а сам Кремль раніше демонстративно запрошував лише до Москви, тепер раптом підходить Путіну як переговорник на нейтральному майданчику. Вже не Москва. Вже не ультиматум. Звісно, Україна не погодиться на зустріч у Білорусі — державі, яка є союзником Росії у війні. Але сам факт важливий: Москва змінює тон не тоді, коли з нею намагаються домовитися, а лише тоді, коли на неї тиснуть.
“Україна нарощує свої можливості в контексті цих середньо- та глибоких ударів по території Росії, а також по окупованих територіях України, щоб, скажімо так, змусити Путіна все-таки сісти за стіл переговорів. І тепер ми вже бачимо, ось отримуємо ці сигнали від Кремля, що все-таки вони готові сісти за стіл переговорів”, — зазначив Станіслав Желіховський.
У Кремлі хотіли подати Анкоридж як нову Ялту, але отримали лише гарну обгортку без змісту. Коли Вашингтон чітко вказав на те, що жодних домовленостей немає, російська сторона почала працювати на внутрішню аудиторію, повторюючи: “Ні-ні, ви помиляєтеся”. Однак, усвідомивши, що ця тактика є програшною, Путін був змушений визнати очевидне — домовленостей дійсно немає.
З усієї цієї історії залишився один важливий урок: з Росією не варто шукати примарних компромісів, з нею діє лише реальність сили.
Читайте також: Дональд Трамп завжди підтримує переможців: чого очікувати від президента США у питанні війни РФ проти України — думки експертів














