Головна
Публікації
Експерт: Японія сподівалася, що співпраця з Росією просто бізнес, а виявилося – геополітика

Експерт: Японія сподівалася, що співпраця з Росією просто бізнес, а виявилося – геополітика

Опубліковано: 05 Лип / 2022

Енергоресурси є одним із основних знарядь шантажу путінської Росії, яким вона користується щодо залежних від її поставок країн. Так само РФ вчинила і з Японією, націоналізувавши указом президента компанію “Сахалін енерджі інвестмент компані”, акціонерами якої були і дві японські компанії: Mitsui, Mitsubishi. Чому Росія застосувала проти Японії саме газовий шантаж, перед якою дилемою стоїть тепер країна сонця, що сходить, і чи можуть такі дії РФ обернутися проти неї самої, розповів в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA експерт енергетичного ринку Геннадій Рябцев.

– Чому цей проєкт “Сахалін-2” настільки стратегічно важливий?

– Стратегічно він важливий для Японії, оскільки 9% імпорту природного газу, який споживається у цій країні, йде саме із Сахаліну, і цей проєкт був розрахований на довгі роки. У планах Японії було продовження співпраці з російською компанією “Газпром”, якій належало 50% акцій у цьому проєкті, і навіть розширення співробітництва, оскільки ще існують проєкти “Сахалін-1”, “Арктик СПГ”. Низка перспективних проєктів також мала розвиватися протягом найближчих 10-20 років, оскільки газовий ринок та газовидобуток є дуже інерційними сферами діяльності. Усі учасники цього ринку звикли мислити та планувати на десятиліття вперед. Наразі виходить, що правила порушені, і порушені вони російською стороною. Швидше за все, Mitsui, Mitsubishi потрібно буде приймати болючі для них рішення, оскільки дуже сумнівно, що керівництво цих компаній піде на поступки російській стороні або виступатиме у ролі прохачів у новому проекті.

– Як Японія могла погоджуватися на подібний проєкт із Росією? Хіба вони не думали про те, що Російська Федерація може повернути таку цю історію: націоналізація, закиди у бік партнерів?

– Ну, як завжди, сподівалися на те, що існує лише бізнес, існують взаємовигідні економічні відносини, стратегічне партнерство. Але, як бачимо, виявилося, що жодного стратегічного партнерства не планували, а були геополітичні устремління. Тепер ми бачимо, що на помсту за введені санкції РФ намагається вкусити всіх, до кого зможе дотягнутися. Так, укуси, безумовно, болючі, проте все це, зрештою, призведе до того, що у них не залишиться партнерів, адже навіть китайські компанії, на які покладають великі надії, вони теж це беруть до уваги, і я думаю, десять разів подумають, перш ніж підписувати ці угоди. Адже так само, як і японців, їх можуть кинути в будь-який найкращий, з погляду Російської Федерації, для цього момент. Отже, перспективи подальшої співпраці з російськими компаніями навіть для тих компаній, держав, які не засудили дії Росії в Україні, досить туманні. Це чудово розуміють ці компанії та держави. Ми бачимо, які обережні китайці з тими ж нафтогазовими проєктами, з тим самим другим “Арктик СПГ”. Як підходять китайські державні банки до підписання угод із російським бізнесом і намагаються не проводити великих транзакцій, щоб не потрапити під вторинні санкції. Адже будь-який бізнес, фінансовий, газовий чи інший, безумовно, за стабільність, за відсутність якихось різких змін, за стабільний прибуток, і йому незрозуміло, що таке політична мотивація, політична доцільність. Тут навіть не потрібно бути якимось провісником і футурологом, щоб зрозуміти, що в довгостроковій перспективі з Російською Федерацією ніхто не співпрацюватиме в довгострокових проєктах, зокрема такі держави, як Іран, Північна Корея та інші.

– Які зараз є ресурси та можливості у Японії відреагувати на таку позицію Росії?

– Існують арбітражні суди, куди можна подати позов, оскільки те, що зараз сталося, – указ президента Путіна явно порушує ті умови, які були підписані в угоді, укладеній при “Сахалін-energy”, та розподілі часток у цьому спільному підприємстві. Крім того, цей указ говорить про створення якогось підприємства з російською пропискою. Це означає, що і спори, як я розумію, вирішуватимуться не в міжнародних арбітражних судах, не за британським правом, наприклад, а ща тим, що називається правом у Російській Федерації. А якщо так, то дуже сумнівно, що на це погодиться японська сторона. Швидше за все, ми справді станемо свідками нових розглядів у міжнародних арбітражах. Ці рішення будуть ухвалені і проти російського втручання у діяльність цього консорціуму, але кому від цього легше? Ми побачимо і вихід японських компаній Mitsui, Mitsubishi із відповідного проєкту, як це має намір зробити корпорація Shell, якій належало також 27% акцій у цьому самому проєкті. Причому вони виходять вже явно і про це заявляли вже неодноразово. Зараз інтрига в тому, хто, власне, захоче купити ось цю частку акцій 27,5%. Якщо китайські компанії виявлять інтерес, тоді цілком можливо, що і японцям особливих претензій російська сторона не висуватиме. Якщо ж ні, тоді треба рубати з плеча: якщо ніхто не зацікавлений, ну і до біса це все! Я так підозрюю, що тоді просто палитиме газ на смолоскипах, оскільки нікому цей газ у світі взагалі не буде потрібен.

– Якби не було того суперництва Японії та Російської Федерації щодо Курил, можливо, навіть нашої зараз розмови, такої теми не було, як Сахалін-2 та націоналізація Російською Федерацією підприємства?

– Курили – це, скажімо так, той гачок, яким можна розмахувати щоразу, коли відбувається загострення відносин між двома державами. Це справді парадоксальна ситуація, коли дві держави, які входять до G20, не мають досі мирного договору. Ось уже скільки років минуло з 1945 року, і досі дві держави мають перемир’я. Тобто стан війни, по праву, ніхто не скасовував, а перемир’я будь-якої миті може бути порушено. І тут досить сумнівні дії робляться російською стороною. Вони постійно говорять про них як про можливі місця розташування деяких військових баз. Хоча, що можна робити на цих островах – теж велике питання, і хто там збирається погрожувати Японії з цих островів, оскільки життя там явно, судячи з погоди, не надто… Що ж до подальшої долі всіх міжнародних нафтогазових проєктів Російської Федерації, гадаю, найближчим часом стане ясно, що від них взагалі нічого не залишиться. Вони будуть розвиватися за інерцією, без будь-яких суттєвих вкладень у розвиток технологій, збільшення кількості бурових установок або збільшення кількості пробурених свердловин. Це все буде заморожено, і ми побачимо, що навіть за тих величезних ресурсів, які зараз отримує Росія через спровокований нею конфлікт, і як наслідок – різкий стрибок цін на енергоносії, вона не має подальшого розвитку. Як тільки місце РФ на світовому ринку природного газу, нафти, інших традиційних енергоресурсів займуть інші держави, які зараз сплять і бачать, щоб витиснути Росію з цього ринку, то виявиться, що вся та енергетична зброя, яка використовувалася Росією до останнього часу, стане абсолютно безсилою. А якщо так, то з одного зі світових лідерів, яким, безумовно, була Російська Федерація, вона перетвориться на таку собі закриту за залізною завісою квазі-державу Радянський Союз, але без тих можливостей, які мали тодішня держава.