Денис Монастирський. Інтерв’ю незадовго до загибелі

Це інтерв’ю міністр МВС України дав 31 грудня минулого року. А 18 січня Денис Монастирський загинув унаслідок падіння гелікоптера в Броварах під Києвом.

У бесіді міністр згадує, як для нього почалося повномасштабне вторгнення. Розповідає, як під час війни змінювався функціонал МВС України, його підрозділів. Підбиває підсумки своєї зони відповідальності за 2022-й та ділиться планами на 2023-й.

Це інтерв’ю стало одним з останніх для 42-річного Дениса Монастирського.

“Особовий склад жодного райвідділу поліції не перейшов на бік ворога”

— Говорячи про початок повномасштабного вторгнення РФ в Україну, які емоції, думки перших тижнів, місяця пригадуються зараз?

— Не було місяців, тижнів. Були години, суцільні години, один день, який тривав дуже-дуже довго.

Звичайно, емоції були дуже глибокі. Тому що в цей момент ти розумієш, що ключову роль відіграє людина. Прикордонник, який стоїть на пропускному пункті в Харківській області. Поліцейський, який, розуміючи, що буде вторгнення, залишиться в місті підтримувати правопорядок і вступить у бій із ворогом.

Ключовий момент — розуміння, що головна людина в Україні перебуває там, на передовій, в окопі, на блокпостах, у райвідділах, гасить пожежі, — там перебувають головні люди країни.

— Спілкуючись із представниками Офісу президента, РНБО, іншими державними діячами, усі в один голос кажуть, що ми всі були на своїх місцях і розуміли, як діяти. У Міністерстві внутрішніх справ було таке саме розуміння. Але ж основна частина співробітників зіткнулася з широкомасштабним вторгненням уперше. Звідки тоді ця впевненість, досвід і професіоналізм?

— Ви знаєте, за понад 10 місяців широкомасштабного вторгнення функціонал системи МВС змінився більше, ніж на 80%. Тобто ми всі дуже змінилися.

Безумовно, виклики, які стояли перед нами, були першими для більшої частини людей системи МВС. Але в нас був досвід з 2014 року, коли цілі райвідділи та обласні управління здавалися і переходили на бік ворога, коли підрозділи тодішніх військових у Криму так само вагалися і не відкривали вогонь.

Ось зараз було розуміння, що таких сумнівів і часу на очікування не буде: вогонь буде відкрито одразу. Навіть ті підрозділи, які за міжнародними визначеннями є цивільними, з поліцейськими і рятувальниками вступали в бій, допомагали людям виїжджати.

Тому перший висновок — ми вистояли. Система МВС, як основа безпеки, — вистояла. Це тисячі людей, які були центром опору в містах, які залишилися на своїх позиціях.

Особовий склад жодного райвідділу поліції не перейшов на бік ворога.

І це, я гадаю, те, що підтримувало безпеку в цілих регіонах.

— Ви кажете, що протягом року сильно змінилося і ваше міністерство, і підрозділи. Ще до початку цієї війни ви говорили, що недобір за кадрами становив 30%. А що тепер? Як будете рухатися далі, у 2023 році?

— Я скажу, про які зміни йдеться. Наприклад, Національна поліція — правоохоронний цивільний орган, який, як правило, займається забезпеченням правопорядку, розслідуванням ординарних злочинів. Сьогодні ми вже говоримо про створення штурмової бригади Національної поліції. Сьогодні в нас воюють цілі підрозділи на сході, сьогодні на деокуповані території заходять об’єднані загони з Львівської, Закарпатської, будь-якої іншої області, які далеко від фронту. Наша принципова позиція, що і керівники, й особовий склад мають побувати на деокупованих територіях, а спецпризначенці й ті, хто можуть тримати зброю, — на передовій. Це зміни щодо поліції.

Національна гвардія також, здебільшого, забезпечує громадський порядок, конвоює ув’язнених, займається питаннями охорони об’єктів.

Сьогодні 80% Нацгвардії доблесно воюють на фронті.

Це наша гордість, це ті люди, які сьогодні стали справжніми героями нашої країни, нашого народу, а не тільки нашої системи. І сьогодні вони поруч зі Збройними силами України тримають оборону Бахмута, тримають оборону там, де йдуть найзапекліші бої.

Національна гвардія за перші місяці війни мала отримати цей досвід, невеликі частини оперативного призначення, які були призначені для бойових дій, розрослися до 80% всього складу, кількісний склад збільшився.

Ви сказали про недобір: і в поліції, і в Нацгвардії кількість зросла за рахунок мобілізованих, за рахунок нових кадрів, які приходять до нас.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) — взагалі, герої без зброї, якими сьогодні пишається вся країна.

Сьогодні за довірою ДСНС — це служба №1 у системі МВС. Гадаю, що разом із ЗСУ це орган, якому довіряють найбільше.

Вони теж виконують ті речі, які наші колеги за кордоном не розуміють, як це може працювати в таких надзвичайних умовах.

“У нас буде найдосвідченіша піротехнічна служба на континенті”

— Поліцейські першими заходять на деокуповані території. Території заміновані. Зараз третина України забруднена, потрібні роки для очищення. Що вже є і які ще домовленості потрібні з нашими західними партнерами щодо робототехніки, щодо технічних засобів, щодо фінансування, щоб наших правоохоронців, представників ДСНС, Нацполіції гинуло менше?

— На жаль, досвід розмінування, який ми зараз проходимо, покритий кров’ю. Кров’ю наших побратимів, піротехніків, саперів, військових, цивільних, у поліції, у ДСНС. Це дуже велика ціна, яку ми платимо щодня. Щотижня ми чуємо про поранених і загиблих піротехніків.

Чому так відбувається? Річ не в тому, що недостатньо досвіду чи уваги. Просто всі зусилля нашого ворога спрямовані на те, щоб зробити якомога небезпечнішою землю, яку вони залишають — для наших дітей, для цивільних насамперед.

І звісно, піротехніки, коли заходять на деокуповану територію, розуміють, що мають мільйон завдань одночасно: потрібно розміновувати й пункти енергетики, й котельні, й школи, й дитячі садки, й дороги, й залізницю… І це все відбувається одночасно. Звичайно, бувають трагічні випадки.

Чи достатньо нам сил для того, щоб розмінувати території в найкоротші терміни? Звичайно, ні. Тому за цей час ми вдвічі збільшили кількість піротехніків у складі ДСНС і у 2023 році збільшимо ще на 500 піротехніків.

Партнери нам допомагають — техніка для розмінування, забезпечення безпеки (бронежилети, спеціальні костюми для піротехніків). Більш гостро стоїть питання з машинами-роботами, які можуть розмінувати небезпечні ділянки, тому що найчастіше тільки робототехніка або механізовані машини можуть безпечно розмінувати певні території. Тому після трагедій, що трапилися під час розмінування, ми ухвалюємо рішення, що деякі об’єкти простіше підірвати, ніж розміновувати, інакше можуть загинути люди, фахівці Національної поліції та ДСНС.

Сьогодні в Україні працюють кілька піротехніків із Польщі, японці дуже допомагають у розмінуванні. Канадські партнери через міжнародні організації передають нам машини для розмінування.

Я переконаний, що після завершення цієї страшної війни ми матимемо найчисельнішу і найдосвідченішу піротехнічну службу на континенті.

І це, звісно, буде нашою перевагою. І це саме те, що цікавить наших партнерів у ЄС, тому що ми говоримо сьогодні про приєднання нашої системи МВС до механізму цивільного захисту — це такий механізм загальноєвропейської допомоги в разі надзвичайних ситуацій. І вони вже цікавляться нашим досвідом з розмінування, з евакуації, з пожежогасіння і можливістю надання відповідної допомоги для Європи.

“Це шок навіть для тих слідчих, які багато років працюють із тяжкими злочинами”

— З початком деокупації отримуємо дедалі більше жахливих даних про воєнні злочини окупантів. Як ви оцінюєте перспективи створення спеціального трибуналу, притягнення до відповідальності винних у Міжнародному кримінальному суді?

— Скажу відверто, що мене найбільше вразили саме факти катувань, масових катувань, вбивства цивільних людей, злочини щодо жінок, зґвалтування. Найменшій дівчинці, яку було зґвалтовано, було 4 роки, а найстаршій жінці — 80 років.

Масові ексгумації на деокупованих територіях сотень тіл з ознаками насильницької смерті не можуть не вражати.

І звісно, катівні — у кожному населеному пункті. Це місце, де утримували, де вчиняли дії, які не можуть бути виправдані нічим.

Це шок навіть для тих слідчих, які багато-багато років працюють за напрямом тяжких злочинів, убивств.

Я з ними багато спілкувався, вони кажуть: ми постійно переживаємо шок від побаченого, від розповіді очевидців, свідків цих подій і від того, що робили і роблять сьогодні на окупованих територіях.

Тому справа честі фіксувати ці злочини, описати в такий спосіб, щоб вони стали основою звинувачень у наших українських судах і в будь-яких міжнародних інстанціях.

Сьогодні ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, куди передаються найбільш знакові провадження. Я переконаний, що буде створено і міжнародний трибунал — але це вже про політичну кримінальну відповідальність, яка буде для вищого політичного керівництва Росії за накази, що віддавалися. Тому що ми розуміємо, що ці злочини, які повторюються на абсолютно всіх деокупованих територіях, не можуть бути проявом ексцесу виконавця. “Ексцес виконавця” — це термін, коли злочинець, маючи одну мету, вчиняє більший злочин, але це його персональна воля.

Ні, ми абсолютно чітко розуміємо, що катування щодо цивільних є політикою режиму Путіна на окупованих територіях.

Вони (служби ФСБ, “кадировці”, представники Росгвардіі та інші) свідомо приходять з такою формою “русского мира”, вони заточені та мають саме такий досвід роботи з цивільним населенням.

“Тільки в Нацполіції понад 2 тисячі проваджень щодо колаборантів”

— Фіксація злочинів — це вже наслідки перебування окупантів. Але після того, як їх проганяють із цієї території, все ж таки залишається частка лояльних до ворога колаборантів. Чому вони залишаються на звільненій території України, чому не тікають разом із росіянами? На що вони розраховують?

— Більшість все ж таки тікає. Це факт.

Якщо говорити, наприклад, про Херсон, там ішлося про переправу через річку Дніпро, а це було небезпечно, тому що вона перебувала під вогневим контролем наших збройних сил.

Деякі колаборанти залишалися через те, що їх кинули їхні колишні господарі. Вони розраховували на безтурботне ставлення з боку наших правоохоронних органів. Але зараз системна робота з перевірки з боку Національної поліції, Служби безпеки України, інших органів не дає шанс таким людям.

Ось тільки в Національній поліції понад 2 тисячі таких проваджень.

Виявляємо людей, які спілкувалися, співпрацювали з ворогами, допомагали їм, видавали інформацію про наш рух опору, про наших правоохоронців, тому що дуже багато наших колег залишалися на окупованих територіях і допомагали нам, надавали безцінну інформацію для того, щоби побороти ворога. І декого зрадники здавали окупантам. І зараз вони (українські правоохоронці, — ред.) перебувають або в полоні, або, на жаль, були вбиті.

“На 16% зменшилася кількість злочинів”

— Якщо взяти сьогоднішні реалії на мирних територіях. Загальна тенденція, що за період повномасштабної війни криміногенна ситуація значно покращилася. Знизилася кількість майнових злочинів, крадіжок, викрадень авто та інше. Чому?

— Я б не використовував термін “покращилася”. Злочинів дійсно стало менше. Але на це є об’єктивні причини, і зокрема робота нашої системи МВС.

Перше — певна кількість людей були змушені покинути населені пункти, де вони жили до війни. Ми говоримо про мільйон тих, хто виїхав.

По-друге, зараз увагу правоохоронців надзвичайно посилено в усіх районах. Запроваджено комендантську годину, проводяться заходи з перевірки, наприклад, на блокпостах. Ведеться оперативна робота правоохоронців — вона посилена в десятки разів порівняно з часом до повномасштабного вторгнення.

І тому, звісно, у злочинців менше шансів вчиняти розбої, крадіжки, як це відбувалося раніше.

Плюс сама позиція громадян змінилася. Сьогодні абсолютне несприйняття таких порушень, таких злочинів. Наприклад, якщо раніше йшлося про крадіжку автомобілів, то сьогодні самі громадяни створюють невеликі групи опору, які на місцях у своїх житлових комплексах допомагають правоохоронцям боротися з ними. Члени добровольчих формувань тергромади, яких тисячі сьогодні всередині міст, допомагають ловити злочинців і здійснювати таку профілактику.

І як наслідок цього всього — на 16% зменшилася кількість злочинів.

Ми з вами вже говорили, що з початку війни було запроваджено комендантську годину, вона була і залишається надзвичайно ефективним засобом боротьби з правопорушеннями. Зокрема і з колаборантами — наша сотня блокпостів виявляє таких людей, і ми притягуємо їх до кримінальної відповідальності.

“Це те, що наближає нас до Європи”

— Попри війну різні міністерства продовжують дотримуватися логіки розвитку. Коли говоримо про МВС, згадуємо перші кроки реформування 2014-2015 років, коли з’явилася Нацполіція, коли було оновлено загалом систему взаємовідносин між підлеглими та керівництвом… А що очікується у 2023 році? Зміни в зарплаті, створення нових підрозділів?

— Як я вже сказав, майже 80% функціоналу змінилося. І ці нові виклики однозначно нас рухають до нововведень, які будуть у 2023 році.

Що стосується зарплати. Оплата сил безпеки у 2022 році була найвищою в історії України. Це пов’язано саме з бойовими діями, активністю нашої системи у відсічі агресії. Це буде і наступного року. Адже ми посідаємо чільне місце поруч зі Збройними силами України у відсічі збройній агресії.

Щодо новацій, це, звісно, цифровізація, яка має зробити більшу відстань між тим, хто ухвалює адміністративні рішення, і громадянином. Саме цифровізація дозволить реєструвати автомобілі онлайн, отримувати безліч послуг онлайн. І, власне, це можемо зробити не тільки в Україні, а й за її межами.

Сьогоднішній виклик, що мільйони людей перебувають за кордоном, змусив нас піти на новацію — відкрити центри міграційної служби за кордоном. Сьогодні це вже реалізовано в Польщі. На черзі ще низка країн, де прибувають тисячі й десятки тисяч наших громадян. Вони зможуть отримувати послуги там, на місці. Це насамперед отримання документів, водійських прав, посвідчень.

Понад 100 тисяч таких громадян уже отримали послуги.

Також ми думаємо про зміни в системі Національної поліції та системі мотивації. Я вже сказав, що буде створено бойову штурмову бригаду Національної поліції. Наразі створюється п’ять нових бригад Нацгвардії. І на цьому ми будемо акцентуватися у 2023 році.

Водночас я хочу зберегти сервісність Національної поліції, Державної прикордонної служби, щоб громадяни відчували, що ми живемо насамперед у європейській незалежній державі.

А взагалі, звісно, ми б хотіли, щоб і рятувальники, й поліцейські по завершенню війни отримували гідну заробітну плату, могли з упевненістю дивитись у майбутнє і бути шанованими людьми в українському суспільстві. Це реально сьогодні, тому що рівень довіри до системи МВС зріс безпрецедентно. І я б дуже хотів, щоб це збереглося.

Тому що це те, що наближає нас до Європи, до визнаних європейських держав, де правоохоронець — людина, яка допомагає, сприяє, а не людина, яка стоїть для того, щоб забрати будь-що або обмежити права.

Читайте також: Несприятлива погода чи диверсія: всі версії трагедії в Броварах розібрали експерти