Блокування Нормандського формату Росією – шляхи вирішення: “5 вопросов” з Олександром Мусієнком

Російська Федерація навмисно блокує зустріч у Нормандському форматі. Міністр з питань реінтеграції ТОТ Ірина Верещук вважає, що розуміння цього мають країни-гаранти – Німеччина та Франція.

Чому Росія не зацікавлена ​​у вирішенні збройного конфлікту на Донбасі і як на неї можна вплинути, – розповів керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко у програмі “5 вопросов” телеканалу UA.

Ведучий – Олег Борисов.

– Росії невигідно мирним шляхом вирішувати конфлікт на Донбасі. Чому?

– Тому що Російська Федерація очікує на односторонні поступки виключно з боку України. Тому не відбувається нічого ні з Нормандським, ні з Мінським треком.

Українська позиція полягає в тому, що є низка питань, про які домовилися, зокрема, у грудні 2019 року, коли була попередня зустріч у Парижі глав держави у рамках Нормандського формату. Там домовились про пункти. Пункт про припинення вогню, пункт про безперешкодне відкриття нових КПВВ. Далі пункт, що стосується допуску гуманітарних місій, зокрема, представництво Червоного хреста і не лише до місць, де незаконно на окупованих територіях утримуються українські громадяни. Пункт про узгодження нових точок розведення, і останній пункт – це формула Штайнмайєра, діалог про можливість її імплементації до українського законодавства.

Українська позиція є послідовною. Ми говоримо, що перед тим, як переходити до останнього пункту домовленості, пройдемося тим, що є. Якщо ми подивимося на припинення вогню – режим не дотримується. Нещодавно ОБСЄ у своєму звіті написали, що 209 одиниць важкого озброєння — артилерійських систем, танків, самохідної артилерії тощо – вони зафіксували поза точками, де вони мають перебувати, згідно з Мінськими домовленостями. Не дотримується режим перемир’я, не дотримуються домовленості про КПВВ. Україна їх відкрила, російська сторона не відкриває.

Тому ми говоримо, що маємо робити те, що хвилює людей. Адже це найголовніше. А потім уже говорити про політичні домовленості. Але Росія чекає на односторонні поступки. Вона вимагає виконати її умови, після чого вже відбудеться зустріч, де вони підпишуть документ, які захочуть. Звісно, ​​за таких розбіжностей я взагалі не бачу приводу для такої зустрічі. Тож нічого не відбувається. Тому немає жодного руху.

Конструктивно Україна давно свої пропозиції висловила. Я хочу нагадати, що є пропозиція Франції та Німеччини щодо так званих кластерів, як далі рухатися і за Мінським форматом, і Нормандським. Вони були відправлені до Російської Федерації для того, щоб вони дали свої пропозиції чи зауваження. Але реакції Кремля на ці кластери, на ці пропозиції не було.

Будь-які ініціативи, які висуваються чи то українською, чи то німецькою, чи то французькою стороною чи спільно – вони блокуються. Знову ж таки, тому що Росія чекає лише на односторонні поступки. Але це контрпродуктивна позиція, якщо ми говоримо про якийсь переговорний процес.

– Що можна зробити, щоб змусити Росію піти на переговори?

– Ми маємо запастися терпінням. Чому я говорю про безпеку та гуманітарні питання? Тому що це стосується насамперед людей. Для нас що важливо? Щоб припинилися обстріли, щоби відкрилися КПВВ, щоб був поступовий перехід до мирного життя. Хоча б умовно, на певний час. Це найважливіше і цього треба прагнути. Як на мене, це найдосяжніші речі.

Зараз говорити, що ми можемо про щось з Росією домовитись, дуже важко. Кон’юнктура склалася так. Особливо у питанні цін на газ та шантажу, який здійснює Росія щодо Європейського Союзу та України.

Вони зараз почуваються на коні, але цей стан пройде дуже швидко. Хоч як би там було, зима закінчиться, час буде йти. Держави поступово переходять на інші джерела енергії.

Тому нам просто необхідно запастись терпінням, у цей час просто вистояти і робити те, що ми робимо, – рухатися далі до зміцнення держави, армії, обороноздатності. І чекати, коли кінь, на якому зараз Російська Федерація себе уявляє, перетвориться на стару шкапу. А цей час уже, я гадаю, скоро прийде. Тоді можна говорити, що ми сідатимемо за стіл і про щось говоритимемо.

Поки що Росія поводиться дуже нахабно з позиції шантажу, з позиції тиску. Я не бачу якихось точок дотику, щоб зараз переговорний процес якось просувався.

– Усі розуміють, що гальмує процес Росії. Чи робитимуть міжнародні партнери якісь дії, щоб прискорити процес? Чи варто просто чекати?

– Я думаю, що це мають бути паралельні процеси. Ми повинні бути готові, що ми перетерпимо та перечекаємо їх. Бо інакше це не працює, якщо ми хочемо перемагати.

Щодо Франції, Німеччини та ЄС, я думаю, дуже важливо зосередитися не лише на тому, щоб говорити, що ми вимагаємо санкцій проти Росії. Це зрозуміо. Над цим треба працювати. Але треба говорити і про підтримку України, реформ та рішень, які ми імплементуємо у життя.

Зокрема, зараз йдеться про залучення, наприклад, інвесторів. Ми маємо “Велику приватизацію”. Чому б не залучати сюди серйозні французькі, німецькі компанії, які будуть готові вкладати гроші, і таким чином теж підтримувати наші та держави? Те саме стосується військово-технічного співробітництва, економічної взаємодії. І багато інших речей, якими ми повинні рухатися, крім просування політики санкцій проти Росії. Тобто, якщо ми бачимо, що хтось із членів Європейського Союзу не готовий посилити тиск санкцій проти Росії, ми повинні тоді піти в інший бік і сказати: “Так посильте підтримку України, безпеку, оборону тощо”.