Пережив чеченський полон, ампутації обох ніг і рук та проходить реабілітацію — історія українського воїна (ВІДЕО)

Український воїн В’ячеслав Левицький пережив полон, втратив руки та ноги, не впав у відчай і продовжує жити та мріяти. Історію українського бійця розповідає FREEДОМ.

“У мене були прострелені ноги. Осколкові поранення були. Рук зараз просто немає, тому що їх обморозив”, — сказав пацієнт реабілітаційного Центру Superhumans В’ячеслав Левицький.

Чоловік кілька разів був за крок до смерті. Згадує, як у лютому 2023 року під Авдіївкою диверсійно-розвідувальна група (ДРГ) супротивника майже впритул розстріляла захисника з автомата, простреливши йому обидві ноги та печінку. Прийшовши до тями, він сім днів, стікаючи кров’ю, за десятиградусного морозу шукав порятунку в сірій зоні. Але натрапив на бойовиків самоназваної ДНР, які взяли його в полон.

“Притягли до себе. Спочатку санітарки перев’язали мене перекисом і бинтами, і пішли. Одна, коли йшла, сказала, що дивитися не зможе, і я відразу зрозумів, що зараз будуть бити. Так і вийшло. Був допит із пристрастями. Мені набили синці під очима, ніс розбили, саперною лопаткою по голові били”, — розповів Левицький.

Замість того, щоб надати полоненому медичну допомогу, його три дні жорстоко катували і допитували. Після цього у бойовиків самоназваної ДНР В’ячеслава для обміну викупили чеченці. Пізніше він дізнався, що були домовленості обміняти 60 українців на п’ятьох “кадирівців”.

“Перший командир, який мене побачив, сказав, що тебе там побили, а тут ніхто і пальцем не зачепить. Так і було. Вони мене повністю помили, переодягли, у чисті речі одягли. Я ще добу перебував із молодими чеченцями. Вони що самі їли, мені дали”, — згадує В’ячеслав.

У госпіталі в Грозному захиснику зробили операцію й ампутували руки та ноги, оскільки ноги були уражені гангреною, а руки — обморожені. Після трьох із половиною місяців полону В’ячеслава обміняли. Його мама Тетяна розповідає, що весь цей час не знала, де її син, він вважався зниклим безвісти.

“Ми сподівалися, що він десь є, і все. І він зателефонував. Тоді я вже знала, що він тут, в Україні. Ми приїхали вранці, психолог зустріла нас і розповідає, що він із полону, щоб його не перевантажували емоціями одразу. Ми на неї подивилися і погодилися, а як зайшли в палату, більше вже й не вийшли”, — розповіла мама В’ячеслава Тетяна Левицька.

У Центрі Superhumans В’ячеславу встановили протези ніг і рук, зараз чоловік знову вчиться ходити, а також мріє сісти за кермо автомобіля. Чим займатиметься після реабілітації, ще не вирішив, проте каже, що сидіти без діла точно не буде.

Читайте також: Проходить лікування після поранення і мріє про свою сім’ю — історія військовослужбовця ЗСУ (ВІДЕО)