“Не дають шансу вижити”: військовополонений із Донецької області розповів, як його карали за втечі (ВІДЕО)

Військовополоненого Костянтина Григор’єва, жителя села Піщане Донецької області, мобілізували до 5-ї окремої мотострілецької бригади “Оплот” (незаконне збройне формування 1-го армійського корпусу РФ). У своєму зізнанні він розповів про те, як в окупаційній армії карають за втечу, а також про те, що “мобіків”, які ще навіть не тримали в руках зброю, посилають на штурм, повідомляє FREEДОМ.

Григор’єву — 31 рік. Кілька разів він здійснював втечу зі свого підрозділу і щоразу його ловили та повертали назад.

“Пішли хлопці на завдання, виставляють пости і кажуть: “Будь-який рух у наш бік — відкривати вогонь”. Біжать пацани, рятуються від вогню. По рації передаємо: “Наші біжать”. “Стріляйте по них”. “Так це ж наші”. “Стріляйте!” Як у сталінські часи загородзагони. Не дають шансу вижити, просто не дають. У мене вже було чотири втечі за цей час, і все одно знаходять і змушують іти воювати”, — розповів військовополонений.

Після полігону він утік, через місяць його знайшли.

“У нас зараз не саджають, немає такого, що посадили за дезертирство, карають зовсім по-іншому: поб’ють і вперед у перших лавах посилають, тому що завинив”, — заявив Григор’єв.

За його словами, за пиятику або інші провини також б’ють і відправляють у найгарячіші точки.

“Вижив — ще гарячіше, якщо там теж вижив, усе — амністія, живеш, як звичайний солдат. Я сам через це пішов звідти, здався добровільно в полон, тому що мені набридло, що нас просто не мають за людей. Нас не годують, не одягають, усе, що в нас є, — форма, взуття, рюкзаки та інше — ми купуємо власним коштом. Типу в нас є зарплата, але цю зарплату ще потрібно отримати, потрібно дожити до неї, кожен день страшніший за інший”, — повідомив він.

У травні у Григор’єва померла мати, він поїхав її ховати та вирішив не повертатися.

“Я сховався у друга в Донецьку, але вони знайшли цю адресу, вирахували мене і забрали. Того ж дня мене відправили на підвал. Я на підвалі переночував, а ввечері мені дали “броник”, чотири магазини, дві гранати, автомат, каску. Ще три пацани було зі мною. Наше завдання було, як нам пояснили, перебігти через посадку, тому що посадка прострілюється, і зайняти порожній будинок. Ми до посадки добігли, по нас почали стріляти. Будинок виявився теж не порожній, там сиділи ЗСУ. Стрілянина почалася неабияка”, — згадує Костянтин.

Зрештою він утік, але не до своїх, а до українських військовослужбовців, щоб здатися в полон.

“Моя армія, мені здається, не переможе, тому що з таким ставленням до людей… Крім мене, звідти дуже багато людей тікають, усіх ловлять, і знову на передок, тому що теж бояться. Ми справді, як кажуть, гарматне м’ясо. Командири взагалі не вважають за людей. Новеньких, які зброю не тримали в руках, посилають на штурм”, — заявив Григор’єв.

Він закликав росіян здаватися в полон.

Читайте також: “Буде ще гірше”: до російських військових звернувся Буданов

Нагадаємо, військовополонений Володимир Юдін — збірний образ типового росіянина. У своєму зізнанні він розповів про те, що знав, що його мобілізують, але нічого не зробив, щоб уникнути призову.