Недопуск комісії Мінкульту, прокльони та зниклі ікони: події в Києво-Печерській лаврі обговорили експерти

З 29 березня Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП) не може користуватися Києво-Печерською лаврою і всім її майном.

Договір про безстрокове користування нижньою частиною національного заповідника розірвано. Але священнослужителі УПЦ МП не згодні з цим рішенням.

Дії прихильників УПЦ МП

Уже кілька днів поспіль ченці, а також цивільні віряни не дають комісії Міністерства культури та інформаційної політики України потрапити до низки храмів Києво-Печерської лаври, щоб перевірити збереження об’єктів національного надбання.

Священнослужителі та парафіяни УПЦ заявляють, що таким чином вони захищають віру. Паралельно з цим священники вивозять із Лаври майно, зокрема й ікони, які належать державі.

У своїх промовах священники УПЦ порівнюють нинішню українську владу з більшовиками і заявляють, що нібито історично Києво-Печерська лавра належить їм. Однак історики називають це відвертою маніпуляцією, оскільки Лавра як храмовий комплекс була побудована ще за часів Київської Русі.

Згідно з традицією, саме легітимний київський митрополит був її настоятелем, а на сьогоднішній день за кількістю парафій Православна церква України (ПЦУ) має більшу легітимність у цьому питанні. До того ж, ПЦУ має офіційний церковний документ, підписаний Вселенським патріархом Варфоломієм, — Томос.

При цьому заповідник “Києво-Печерська лавра” належить державі, а не окремій конфесії.

Священики УПЦ МП, афілійованої з Москвою, користувалися Лаврою з дозволу Кабінету Міністрів України. У 2013 році ці відносини були юридично закріплені в договорі безоплатного користування. Документ держава має право припинити в односторонньому порядку. І цей процес абсолютно законний.

“Усі закони нашої країни будуть виконуватися — перше. Друге: у все, що стосується церковних речей, ми не втручаємося. Але я хочу зауважити, що Києво-Печерська лавра — це музей, який належить державі. І все, що стосується музейного комплексу, буде вирішувати держава”, — заявив секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данілов.

Дії українських правоохоронців та юристів

В грудні минулого року РНБО доручила Кабінету Міністрів внести на розгляд Верховної Ради законопроєкт про унеможливлення діяльності в Україні афілійованих із центрами впливу в РФ релігійних організацій, зокрема УПЦ МП.

Крім цього, Служба безпеки України та інші правоохоронні органи вже зібрали значну доказову базу щодо співпраці священнослужителів УПЦ зі спецслужбами Російської Федерації та Російською православною церквою (РПЦ), яка підтримує війну проти України та благословляє росіян на вбивства українців.

Згодом президент України Володимир Зеленський запровадив санкції проти низки священнослужителів УПЦ Московського патріархату, зокрема, проти намісника Києво-Печерської Лаври митрополита Павла (Лебедя). Священнослужителя підозрюють у розпалюванні міжрелігійної ворожнечі та виправданні російської агресії.

1 квітня Шевченківський суд відправив Павла Лебедя на 2 місяці під цілодобовий домашній арешт, а днями слідчі провели перший його допит як підозрюваного. До затримання священнослужитель активно виступав із промовами про те, що не покине Лавру. У його висловлюваннях звучали звинувачення на адресу українських чиновників, нібито ті одержимі “буйством, злістю, ненавистю і диявольським біснуванням”.

Крім цього, судово-лінгвістична експертиза підтвердила, що Лебідь у своїх публічних виступах неодноразово ображав релігійні почуття українців, принижував погляди вірян інших конфесій і симпатизував російським окупаційним військам.

Читайте також: Російські паспорти, прапор “Новоросії”, методички від “кураторів”: що виявили правоохоронці під час перевірок у храмах УПЦ МП

Думки експертів і чиновників

Як розвиватимуться події навколо Києво-Печерської лаври? Чим виправдані дії української держави щодо УПЦ МП? Яку роль відіграє Московський патріархат у культурному та релігійному розрізі російської агресії проти України? Ці теми в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили:

• Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики;
• Анатолій Бабинський, історик, релігієзнавець, співробітник Інституту історії церкви УКУ (Українського католицького університету);
• Іван Папаяні, релігієзнавець;
• Людмила Филипович, релігієзнавець.

ОЛЕКСАНДР ТКАЧЕНКО: Релігійне життя в Лаврі триватиме

— На території Нижньої лаври перебувають не тільки ченці, семінаристи, священники, а й цивільні. Звідки вони з’явилися, у чому сенс їхнього перебування, крім того, щоб заважати роботі комісії, ми не знаємо.

У Києво-Печерській Лаврі, яка є об’єктом ЮНЕСКО, відбуваються абсолютно законні дії, яким незаконно намагаються перешкодити представники УПЦ МП.

Кабмін ухвалив рішення про припинення дії розпорядження, виданого ще за часів уряду Януковича у 2013 році, про те, що Нижня лавра передана УПЦ МП у безстрокове користування.

Міжвідомча комісія, до якої були входили представники різних українських відомств, дійшла висновку, що були порушення у використанні низки об’єктів. Було незаконне будівництво, була передача об’єктів УПЦ МП третім особам, низка інших порушень.

Люди, які зараз там перебувають незаконно, повинні покинути Лавру. Проте влада не робила жодних насильницьких дій для того, щоб привести до норми всі рішення, які були ухвалені українською державою.

Я б хотів звернути увагу на одну таку цікаву деталь. Наприкінці минулого року в УПЦ МП закінчився договір на використання у Верхній лаврі храмів Трапезної церкви та Успенського собору. Була створена спільна комісія. З УПЦ МП було підписано акти приймання-передачі, і, відповідно, ці об’єкти повернуто в управління державою.

Це не означає, що у Верхній лаврі припинилося релігійне життя. Там періодично відбуваються богослужіння, свята. Усе було відносно мирно і в цивілізованому законному дусі. До комісії по Нижній лаврі також увійшли представники УПЦ МП.

Але в якийсь момент як вони займають агресивну позицію із заявами про сатану, почорнілі хрести і так далі. Вони запускають у Лавру людей для того, щоб заважати роботі комісії, яка повинна була так само, як і у Верхній лаврі, організувати роботу за актами приймання-передачі цих об’єктів.

У мене не виникають сумніви, що з Кремля і Російської православної церкви надійшов сигнал. Йдеться про необхідність передати в управління державою те, що їй належить.

Крім того, йдеться про колаборацію представників УПЦ МП з державою-агресором. Я дуже сподіваюся, що скоро в парламенті буде розглянуто відповідний законопроєкт, який дасть змогу надалі рухатися абсолютно в законному руслі по відношенню до цієї релігійної організації.

Коли приходить комісія, люди, які перебувають у Нижній лаврі, кажуть, мовляв, це наше, йдіть. Кожен крок комісії, якщо вона зустрічає протидію, фіксується поліцією, і ми подали заяву до Господарського суду Києва про усунення перешкод.

Частина ченців виїхала. Але замість них прийшли цивільні. Ми точно не знаємо, яка кількість ченців загалом мала бути — близько 180 і ще 300 семінаристів.

Релігійне життя в Лаврі триватиме. Це не тільки музейний об’єкт, а й об’єкт, пов’язаний із релігією, зі святинями. Але в який спосіб — давайте вирішувати після того, як держава отримає можливість повернути собі управління музейним об’єктом, що входить до всесвітніх списків ЮНЕСКО.

АНАТОЛІЙ БАБІНСЬКИЙ: Зробити з Києво-Печерської лаври лише музей не вийде

— Проблема виникла, бо дуже багато років чи навіть десятиліть Московський патріархат мав монополію. Попередня влада в Україні всіляко підтримувала МП і утверджувала його в цій монополії. І вони, по суті, володіли всіма головними святинями українського православ’я. Відчуття несправедливості наростало. І зараз воно навіть іноді виходить з-під контролю.

Якби діалог справді розпочався з початком гібридної війни у 2014 році, я думаю, можна було б уникнути всіх речей, які сьогодні відбуваються. Але цей релігійний конфлікт дедалі більше й більше заходив в ескалацію.

Митрополит Павло грав у цьому конфлікті одну з головних ролей. Його сьогодні звинувачують у розпалюванні міжрелігійної війни і приниженні почуттів вірян інших конфесій. Митрополит ніколи не добирав слова, коли він говорив про інші християнські конфесії, про людей, яких він взагалі не вважає християнами.

Ми сьогодні вже не звертаємо уваги, що то говорять у Москві, ми розуміємо, що це все пропаганда, але західний світ дуже чутливий до теми релігійної свободи. І потрібно дуже грамотно доносити інформацію про те, чому держава робить ті чи інші кроки сьогодні. Я не можу змалювати шлях, як іти, але головний принцип — щоб усе було в межах закону.

Усі порівняння з гоніннями в стилі комуністичної влади — це просто пропагандистський штамп. Усі грамотні люди розуміють, що зараз для України це питання держбезпеки, а не гоніння проти релігійної свободи.

Я не впевнений, що з Києво-Печерської лаври можна зробити виключно музей. Тому що там є печери, де покояться мощі, значущі для дуже багатьох православних громадян України і не тільки. Це мощі святих людей, подвижників.

Навіть якщо певний час там не буде жодної чернечої громади або не служитиме жодна інша церква, люди все одно захочуть ходити в ці печери. Тому що це дуже сакральне, святе місце для них. Навіть на деякий час все-таки буде необхідність забезпечити доступ людям, які захочуть молитися в цьому просторі.

Було б дуже неграмотно забрати монополію в однієї церкви і зробити монополію для іншої. Я думаю, потрібно шукати моделі якихось зустрічей, запрошувати якихось сторонніх модераторів. Можливо, патріарха Константинопольського Варфоломія.

ЛЮДМИЛА ФІЛІПОВИЧ: Українці чекали очищення своєї церкви 350 років

— З одного боку, звісно, є важкість на серці від того, як ми зустрічаємо цей Великдень. А з іншого боку, є відчуття полегшення від того, що 350-річна історія залежності української церкви від Московської патріархії наближається до свого закономірного кінця.

У 1991 році нам вдалося домогтися політичної незалежності. А зараз ідеться про повне духовне звільнення від впливу Москви. Українська православна церква використовується в інтересах Москви. Тобто релігія і церква фактично стали інструментом політики сьогодні.

Я думаю, що настає момент, коли має відбутися очищення церкви, хоча ми бачимо, що велика кількість людей у храмах Української православної церкви не поспішають дізнатися правду. Вони все-таки дуже зашорені пропагандою, яку чули протягом 30 років.

Навіть якщо станеться те, про що мріє дуже багато хто в Україні, тобто заборонять УПЦ МП, доведеться ще досить довгий час працювати з цією церквою. Те, що заборонять адміністративні структури, не означає, що люди перестануть вірити саме так, як їх навчили за ці 30 років.

Потрібно буде докласти багато зусиль. Причому це має робити не тільки Православна церква України і не тільки ті члени та керівники Української православної церкви, що мислять критично. Це має робити і держава.

Але поки що ми не бачимо з боку держави сильної стратегії в інформаційному полі. Які завдання перед собою ставить держава? А в який спосіб вона планує цього досягти? Які кроки буде зроблено найближчим часом?

З одного боку, заявляють, що в жодному разі не буде ніякого насильства, що в нас підтримуватимуться принципи свободи совісті, будуть всіляко гарантувати права людей у сфері віросповідання. А ми бачимо в реальності, що ці права порушуються, люди не зовсім розуміють, що відбувається. І це насторожує, тому що ми, як експерти, хотіли б з боку держави більш чіткої, послідовної та роз’яснювальної позиції.

ІВАН ПАПАЯНІ: Московський патріархат зіграв злий жарт сам із собою

— Українська держава відстоює свої права на те, щоб володіти своїм майном. Дуже складне питання про те, як було передано в розпорядження Московського патріархату це майно.

Мені здається, що держава намагається захистити Московський патріархат і його представників від тих процесів, які можуть початися після того, як Україна переможе у війні з РФ. Ті люди, які поклали своє здоров’я і життя на те, щоб відстоювати державність України, не будуть терпіти присутність у нашій державі структури, яка благословляє російське воїнство і підтримує слова митрополита Павла.

Адже митрополит, по суті, вітає окупацію України і закликає своїх прихильників триматися подалі від військових частин. Я підозрюю, що якби йому дали змогу говорити й надалі, він би закликав своїх прихильників не захищати українську державність, ховатися й іти в підпілля та чекати на так званих “визволителів”.

Релігійна культура владики Павла дуже низька. Тому що ми розуміємо, що окультизм у християнстві, в принципі, не допустимий. А від Павла ми чули окультні речі, які він сам хотів зробити. Це не християнський підхід.

Московський патріархат сам себе поставив у дивне становище, коли він залишив зв’язок лише з Російською православною церквою, перервавши всі можливі контакти з Константинополем. І це зіграло злий жарт з УПЦ МП, адже зараз класичним виходом із цієї ситуації була б апеляція до Константинопольського патріарха і залучення Константинополя для мирного вирішення цих процесів. Але те, що зв’язок було перервано, не дає зараз УПЦ МП навіть апелювати.

Якщо говорити про подальше використання монастиря, то я думаю, релігійне життя в Лаврі повністю не буде закрито, воно триватиме.

Читайте також: УПЦ МП блокує роботу комісії щодо передачі майна на території Києво-Печерської лаври — що відомо