Як змінилося ставлення до Росії під час війни? Розмова із соціологом Головахою

Процес консолідації України на проукраїнській позиції триває надзвичайно швидко. За словами директора Інституту соціології НАН України Євгена Головахи, ще взимку третина українців позитивно ставилася до Росії. Нині кількість непослідовних симпатиків РФ становить трохи більше ніж 2-3%. Саме вони є базою для вербування колаборантів, хоч і приховують свою позицію. Ще до 8% громадян України займають нейтральну позицію щодо Росії.

— За даними нового дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), 79% українців підтримують повне закриття кордонів. Ще у лютому таких було лише 44%. При цьому 1%, як і раніше, підтримують об’єднання з Росією в єдину державу. Як ви вважаєте, чи потрібно заборонити росіянам в’їзд на територію України на 50 років?

— Можливо, це, певна річ, деяке перебільшення. Є інші способи обмеження в’їзду людей, які можуть становити небезпеку для України. Але я розумію, що стоїть за цим. Річ у тому, що війна затягується, жертв дедалі більше. І в багатьох людей виникає бажання знайти якісь засоби для покарання Росії та її громадян, які з великим інтересом підтримують цю війну.

— Близько 1% українських мешканців, які брали участь в опитуванні, все-таки вважають, що можливе об’єднання Росії та України в єдину державу. Що це за 1%?

— Насправді таких людей більше. Від 3% до 8% громадян все-таки зберігають серйозні сантименти з приводу інтеграції з Росією. Але, зважаючи на те, що, скажімо, у 2013 році таких було 60%, а у 2014 році їх було близько чверті населення України, зараз проросійськи налаштованих громадян взагалі не залишилося. Є до 8% людей із нейтральною позицією та 3% із непослідовною проросійською риторикою. Такі люди лишаються. Щобільше, я думаю, що їх навіть більше, але вони приховують свою позицію, оскільки зараз вона вкрай непопулярна в Україні.

— Чому починається різке погіршення ставлення ще й до росіян, а не лише до російської держави?

— Навіть ті 47%, хто має родичів у Росії, не спілкуються з ними принципово. Серед тих, хто спілкується, наголошую, лише 13% родичів засуджують політику влади на проведення воєнних дій в Україні. Тобто ви бачите, наскільки сильно розвивається синдром підтримки путінської Росії. Це, звичайно, позначається на ставленні українців до росіян.

— Але чому ж залишаються люди, які нейтральні чи які плекають ще якісь ілюзії про можливе об’єднання та дружбу після того, що ми побачили за шість місяців — звірства, вбивства, терор проти мирних людей?

— Вони знаходяться під впливом російської пропаганди. Симпатиків практично немає у західному регіоні України. Але ще є такі люди у східному та південному регіонах. Їхня питома вага дуже скоротилася. Але до 2014 року вони були більшістю. Їх не переконаєш, і саме їх вербуватимуть у колаборанти, якщо ці території потраплять під російський вплив.

До речі, я, наприклад, вважаю, що ці дані свідчать про те, що процес інтеграції та консолідації України йде дуже успішно саме на проукраїнських позиціях. А наявність певного відсотка проросійськи налаштованих людей — це абсолютно природна річ. Вони завжди будуть. Так само як, наприклад, у демократичних країнах завжди залишається питома вага людей, які підтримують тоталітаризм, фашизм тощо.

— А ставлення українців до білорусів змінилося? Я маю на увазі не до режиму Олександра Лукашенка, а до білоруського народу.

— Так, і до білорусів ставлення суттєво погіршилося. Загалом до білорусів було вкрай позитивне ставлення. Нині зовсім інша ситуація. Позитивно до білорусів лише 22% ставляться, 36% — негативно, решта — нейтрально. Тобто тепер до білорусів ставляться здебільшого нейтрально, ніж позитивно.

— Ставлення українців до війни настільки змінилося за останні три місяці. Є дані, що близько 84% українців не готові вдатися до поступок.

— Українці не готові йти на нові поступки. Але є люди, які готові для закінчення війни повернутися на вихідні позиції. Тобто значна частина займає позицію, пов’язану із поверненням усіх окупованих територій. З квітня та червня не помітно суттєвої зміни настроїв з погляду територіальних поступок в обмін на зупинку воєнних дій.

Поки що немає ознак виснаження. Але ж до українців приходить розуміння того, що війна — надовго. Якщо раніше більшість населення вірила, що для перемоги потрібно кілька місяців, то зараз все-таки більшість вважає, що війна триватиме понад пів року, а в принципі, й роки.

— Росія любить спекулювати на темі мови. І ось зараз ми спостерігаємо тенденцію, що російськомовні люди в Україні масово переходять на українську мову. Пробують, говорять, не бояться помилок. Як Ви вважаєте, з чим це пов’язано?

— Цей феномен проявляється у дослідженнях. Нині ці люди переходять до категорії двомовних. І це дуже добре, це такий проміжний етап розвитку національної самосвідомості. Тобто люди не відмовляються від однієї мови та освоюють українську. Більшість людей в Україні використовують українську мову у спілкуванні активно. Люди починають розуміти, що це важливий знак приналежності до особливої ​​нації, знищення якої хоче Росія. Тому вони це розглядають як спосіб прилучення до своєї нації, яка веде справедливу війну та чинить опір агресії.

— Як Ви вважаєте, що буде з українським суспільством після перемоги у цій війні?

— Це дуже складне питання. По-перше, ми повинні чіткіше визначитися з тим, що ми вважатимемо перемогою. Поки що є різні точки зору. Нам доведеться визначатися з тим, що для нас — перемога. Далі, якщо ми визначимося, і цього результату буде досягнуто, розпочнеться відновлення, реабілітація. Багато моїх колег висловлюють побоювання, що почнуться суттєві суперечності та конфлікти між людьми якраз за мовним принципом, за участю та неучастю у військових діях, мігранти й не мігранти, ті, хто зберіг і хто втратив своїх і так далі, і так далі. Таких приводів, через які можуть виникати суперечності в повоєнній Україні, дуже багато. Але моя позиція така, що, у порівнянні з тією страшною загрозою, яка нависла над Україною і, можливо, навіть після закінчення війни не перестане наростати, наші внутрішні сперечання будуть не більше ніж сварки дітей. Так, будуть окремі ексцеси. Але вони, на мою думку, не досягатимуть доленосних масштабів.

Читайте також:

Єрмак розповів, від чого залежатимуть відносини України та РФ після війни

Дубовик: Нейтралітет південноафриканських країн для України – це вже добре

Що змінить постачання Україні високоточних американських ракет ATACMS

Вже місяць представники країни-агресора РФ панікують через успішні дії ЗСУ в Херсонській області. Колаборанти мовчать про дату “референдуму”, а російські військові із сім’ями шукають шляхи відходу з регіону. Про це заявив депутат Херсонської обласної ради, радник голови Херсонської ОВА Сергій Хлань в ефірі марафону “FREEДОМ” на телеканалі UA.