Сьогодні о 16:48
Парламентські вибори у Вірменії завершилися переконливою перемогою керівної партії прем’єр-міністра Нікола Пашиняна “Громадянський договір”. Попри масштабну підтримку проросійських політичних сил з боку Москви, їм не вдалося нав’язати країні альтернативний політичний курс.
Результати виборів показали, що більшість виборців підтримують курс чинної влади, включно з поглибленням співпраці з Європою та проведенням більш незалежної зовнішньої політики.
“Того, що було, більше не буде”: Вірменія підтвердила курс на Захід
Партія “Громадянський договір” отримала 49,81% голосів виборців. За політичну силу Пашиняна проголосували понад 727 тисяч осіб. За даними Центральної виборчої комісії Вірменії, явка становила 58,97% — це найвищий показник з 2017 року. У голосуванні взяли участь близько 1,5 мільйона громадян.
7 червня о 20:00 за місцевим часом виборчі дільниці по всій країні закрилися, після чого розпочався підрахунок голосів. Перші результати надійшли вже вночі: спочатку опрацьовувалися бюлетені із сільських районів, потім — із міських.
Із самого початку підрахунку “Громадянський договір” упевнено утримував лідерство. Хоча партія Пашиняна не набрала 67% голосів, необхідних для конституційної більшості, особливості розподілу мандатів і голоси партій, які не пройшли до парламенту, забезпечили їй понад 54% місць у законодавчому органі. Це дозволяє прем’єр-міністру самостійно сформувати уряд без коаліційних угод.
“Ми проаналізуємо процеси, що відбуваються в цей період, і в нас уже є угода з Європейським Союзом, що буде оперативна реакція у вигляді підтримки в розмірі 50 млн євро. Ми будемо використовувати ці кошти в тих випадках, коли побачимо, що були ухвалені необґрунтовані заходи, тобто створені експортні бар’єри. Але, звісно, наша політика триватиме незалежно від цього, і нашою політикою залишиться диверсифікація експортних ринків”, — заявив прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян.
Нинішня виборча кампанія проходила на тлі безпрецедентного тиску з боку Росії. За словами спостерігачів, він проявлявся як у політичних заявах російських чиновників, включно з натяками на можливі силові сценарії, так і в економічному тиску та інформаційних кампаніях.
У виборах брали участь і відкрито проросійські політичні сили. Блок “Сильна Вірменія” отримав близько 23% голосів, “Альянс Вірменія” — майже 10%, а партія “Процвітаюча Вірменія” набрала близько 4%.
На думку вірменських аналітиків, результати голосування не призведуть до негайних геополітичних змін, однак вони демонструють стратегічний вибір суспільства на користь подальшого зближення із західними партнерами.
Таким чином, жителі Вірменії проголосували не лише за конкретну політичну силу, а й за власне уявлення про майбутнє країни.
“Триголова партія війни” розгромлена. Так заявив прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, коментуючи перемогу своєї сили на виборах. Він зазначив, що народ “узяв у свої руки незалежність, майбутнє і мир, а також узяв у свої руки Республіку Вірменія”.
Під час передвиборчої кампанії Пашинян називав “триголовою партією війни” опозиційні сили, звинувачуючи їх у неприйнятті мирної угоди з Азербайджаном і прагненні переглянути вже досягнуті домовленості.
“Триголова партія війни” і пов’язана з нею злочинно-олігархічна система повинні бути викорінені з Республіки Вірменія. І, звісно, це буде одним із найважливіших завдань політичної більшості та уряду, яке ми маємо виконати без зволікань, вживаючи дуже рішучих і твердих заходів”, — зазначив Нікол Пашинян.
Курс Пашиняна в оцінках експертів
Чому парламентські вибори у Вірменії стали не просто боротьбою партій, а вибором зовнішньополітичного курсу країни? Чи змогла Росія зберегти свій вплив на вірменську політику після перемоги Нікола Пашиняна? Наскільки реальними є перспективи зближення Вірменії з Європейським Союзом і нормалізації відносин з Азербайджаном і Туреччиною? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:
- Богдан Ференс, кандидат політичних наук, засновник ГО “СД Платформа”;
- Єгор Куроптєв, громадський діяч, експерт з Південного Кавказу;
- Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень.
БОГДАН ФЕРЕНС: Вірменія намагається стати менш залежною від РФ
— Громадяни Вірменії голосували насамперед з урахуванням контексту, в якому зараз перебуває ця країна. Особливо після справді драматичних періодів конфлікту з Азербайджаном і втрати Нагірного Карабаху. Тобто всі ці потрясіння, через які пройшла країна, суспільство спробувало висловити своєю підтримкою тим політичним силам, які претендували і продовжують претендувати на владу.
Насамперед це був своєрідний вотум довіри або недовіри чинному прем’єр-міністру Ніколу Пашиняну та його політичній силі.
Пашинян намагається балансувати за всієї складності ситуації, яка існує для цієї країни. Нагадаю, Вірменія практично завжди була залежною в питаннях оборони насамперед від Російської Федерації. Крім того, Вірменія є державою-членом ОДКБ — колективного оборонного об’єднання, до якого входить насамперед РФ.
Але після того, як вкотре розгорівся конфлікт між Азербайджаном і Вірменією, а РФ, як Пашинян ретранслював навіть на двосторонній зустрічі з Путіним, не надала очікуваного рівня підтримки, це, на мою думку, розв’язало руки Пашиняну для часткової зміни зовнішньополітичного та економічного курсу, щоб стати менш залежними від Росії.
Особливо після того, як пострадянські країни побачили, наскільки агресивно може діяти РФ на прикладі російської війни проти України. Усі ці фактори також вплинули на досить високий рівень підтримки Пашиняна та його політичної сили.
Особливо після того, як пострадянські країни побачили, наскільки агресивно може діяти РФ на прикладі російської війни проти України. Усі ці фактори також вплинули на досить високий рівень підтримки Пашиняна та його політичної сили.
Із початком повномасштабного вторгнення Росії її вплив на пострадянському просторі значно послабився. Ми пам’ятаємо, що минулого року проходили вибори в Молдові. Росія також намагалася певним чином вплинути на їхні результати, але потрібно розуміти, що її можливості сьогодні обмежені.
Якщо говорити про Вірменію, то залишаються певні важелі впливу. Це, як правило, деякі політичні сили та частина політичних еліт країни, тісно пов’язані з РФ.
Це також кримінальні структури, які досі мають серйозний вплив на певні процеси. Капітал цих структур, як правило, знаходиться як у РФ, так і у Вірменії. Крім того, не можна забувати, що в Росії проживає одна з найчисельніших вірменських діаспор.
Тому ці фактори, безумовно, можуть використовуватися Російською Федерацією. Але й тут існує певна межа можливостей, у рамках якої Росія навряд чи здатна кардинально переформатувати політичний простір Вірменії.
Спробу реваншу ми можемо побачити у разі погіршення економічної ситуації всередині Вірменії, насамперед у соціально-економічній сфері. Тоді, природно, у західних партнерів буде менше можливостей впливати на регіон і безпосередньо на цю країну, оскільки географічно Росія знаходиться ближче.
Але я думаю, що Пашинян після нормалізації відносин з Азербайджаном і Туреччиною, що також дуже важливо з погляду економічних і торгівельних можливостей, спробує посилити свої позиції завдяки стриманому руху в західному напрямку.
При цьому він постійно наголошує, що Вірменія тісно економічно пов’язана з Росією і має намір продовжувати співпрацю. Тобто це буде спроба збалансувати зовнішньополітичний курс, не прагнучи кардинально до вступу в Європейський Союз, розуміючи, що наразі це нереалістичний сценарій.
Чим гострішими будуть відносини між Росією та Вірменією, тим радикальнішою, можливо, стане риторика Пашиняна. Він розуміє, що ризики для безпеки з боку РФ справді існують.
Але чому Пашиняну були так потрібні вибори? Для легітимізації своєї політики. Він отримав досить високий результат. Цей вотум довіри з боку громадян допомагатиме йому реалізовувати те, що він визначив як ключовий порядок денний своєї передвиборчої кампанії.
Це стане для нього додатковим аргументом у складних переговорах з РФ, які також будуть одним із пріоритетів його уряду. Тому що Вірменія залишається досить залежною країною в багатьох аспектах.
Вплив Росії на Кавказі суттєво скоротився після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. І не лише на Кавказі, а й у Центральній Азії.
Водночас багато країн, особливо ті, які залишаються близькими та залежними від РФ, намагаються дуже обережно вибудовувати механізми власної безпеки, щоб не стати жертвою російської агресії. Хтось частково змінює зовнішньополітичний курс, хтось, навпаки, намагається зближуватися з Росією.
Тобто фактор російської війни дуже серйозно вплинув на багато країн пострадянського простору в питанні визначення подальших кроків. Вони намагаються дочекатися більш сприятливого моменту для того, щоб забезпечити насамперед власну безпеку.
Зокрема, не можна виключати ті чи інші дестабілізаційні процеси. Але поле можливостей РФ обмежене, оскільки вона практично повністю зосереджена на війні проти України.
ЄГОР КУРОПТЄВ: Інструменти Кремля у Вірменії залишаються гігантськими
— Перемога справді історична. Тут немає жодних суперечок. По-перше, всі, хто так чи інакше займається Південним Кавказом, не просто активно стежили за тим, що відбувається, а намагалися допомагати Вірменії протистояти тій дезінформації, пропаганді та всім кампаніям, які Кремль розгорнув проти країни в останні місяці, особливо в останні тижні.
Це був торгівельний тиск, економічний, політичний тиск, образи, дискредитація, сотні роликів, фейки, зокрема з вірменськими політичними діячами, які через різні інструменти штучного інтелекту нібито говорили неправду про продаж Вірменії Туреччині, про угоди з Азербайджаном. Чого тільки не вигадувала кремлівська пропаганда, щоб залякати вірменський народ.
Перемога історична ще й тому, що такої кампанії втручання у вибори я не пригадую. Навіть кампанія в Молдові була простішою і менш масштабною, ніж той рівень впливу, який Кремль застосував у Вірменії.
Безумовно, те, що партія перемогла і отримала майже 50%, є важливою запорукою для продовження тієї політики, яку вона розпочала. Завдяки тому, що Україна стійко тримається і протистоїть Кремлю, а в Російської Федерації загалом справи йдуть дуже погано, зокрема всередині країни, Вірменія отримала можливість вийти з-під впливу, зі своєрідного полону і становища заручника. І вона цією можливістю користується.
Щобільше, порядок денний миру, який просував Пашинян, миру в регіоні, миру з Азербайджаном, нормалізації відносин з Туреччиною, також знайшов відгук у громадян Вірменії, тому що всім набридли війни і загрози. Лише Кремлю подобається постійно воювати, тому що по-іншому він, по суті, нічого робити не вміє.
У цьому плані це справді історична перемога.
Ті вкладення, які Кремль зробив у Вірменії, певною мірою спрацювали. Ми, мій центр і моя команда аналітиків, ще з лютого писали про те, що ставка Кремля робиться не на перемогу відверто прокремлівських кандидатів або прямо кремлівських кандидатів.
У багатьох є прямі зв’язки або зі спецслужбами, або з комерційними структурами, пов’язаними з Росією. Я б навіть не сказав, що це вірменська опозиція. Це російська опозиція, надіслана Кремлем.
Результат це дало — понад 30% голосів. Сукупно кремлівські сили зараз отримали у вірменському парламенті понад 30%. Це дуже багато.
Звісно, і Пашиняну, і мені хотілося б бачити значно більший відсоток людей, які проголосували за його партію. Причому не лише тому, що вони підтримують чи не підтримують Пашиняна у внутрішній політиці. Є багато людей, які його не підтримують. І це зрозуміло. Є не лише питання Росії. Є питання економіки всередині країни, наслідки війни в Карабасі, соціальні та внутрішні проблеми.
Хотілося б, щоб на ці вибори більшість громадян Вірменії дивилися насамперед з погляду виходу з полону, на певний час відклавши внутрішні розбіжності. Але до кінця цього не сталося. Проте початок хороший. Однак тепер у Кремля, окрім його звичайних гібридних та інформаційних операцій, є ще й понад 30% представників у парламенті Вірменії.
Вірменія якраз узяла курс, який раніше був характерний для Грузії: стати регіональним лідером реформ, демократичного розвитку, руху до євроатлантичних структур і так далі.
Природно, Кремлю це не подобається. Він уже втратив багатьох союзників. Венесуела, Іран — там ситуація вкрай складна. У Росії загалом, як у внутрішній, так і в зовнішній політиці, все дуже важко після повномасштабного вторгнення в Україну.
Тому втрачати те, що в Кремлі називають своїм “підчерев’ям”, вкрай болісно.
Як мінімум перші два-три роки війни через Вірменію йшов значний обсяг реекспорту європейських товарів до Росії в обхід санкцій. І саме Пашинян почав поступово згортати цю практику. Чому він зберігав її раніше — питання складне. Це маленька країна, на її території знаходиться 102-га російська військова база, є безліч інших факторів.
Але вихід Вірменії з конфлікту з Азербайджаном тепер дозволяє їй проводити справді незалежну політику. Навіть за 2025 рік обсяг імпорту з Вірменії до Росії скоротився майже вдвічі. І не тому, що Росія політично карає Вірменію, а тому, що Вірменія перестає допомагати Кремлю обходити санкції та займатися реекспортом. Тобто Кремль втрачає одну з останніх точок свого впливу. Практично всюди цей вплив скорочується.
Але інструменти Кремля у Вірменії залишаються гігантськими. Санкції зберігатимуться. Обхід санкцій залишиться для Росії важливим і пріоритетним завданням. У цьому сенсі Вірменія, як і раніше, потрібна Кремлю. Будуть переговори, буде тиск, буде торг. Пашинян намагатиметься повільно виводити країну з цього полону й одночасно балансувати всередині країни, де тепер у парламенті перебувають сили, орієнтовані на Кремль. Це складний процес.
Зрештою багато що залежить не від Вірменії, а від геополітики. Так було і раніше.
Саме геополітика, а точніше те, що Україна успішно протистоїть Росії, дозволила Вірменії піти цим шляхом. І саме геополітика визначить, чи зможе країна остаточно вийти з цього становища.
Якщо Росія відкриє ще якийсь фронт за межами України, ситуація стане набагато складнішою. Уряд Вірменії це чудово розуміє. Тому він буде балансувати й маневрувати. Не варто чекати від нього різких кроків щодо остаточного розвороту від Росії.
Вони робитимуть те, що можуть, перебуваючи в становищі залежності та заручництва, одночасно показуючи, що хочуть жити нормально, вільно і самостійно визначати своє майбутнє.
ІГОР СЕМИВОЛОС: Курс Вірменії буде спрямований на Європейський Союз
— Явка на парламентських виборах у Вірменії була прогнозованою, виходячи з однієї простої речі: навколо цих виборів була вибудувана велика інтрига. І інтрига не внутрішня, тому що там, з огляду на запити громадської думки, більш-менш усе зрозуміло.
Інтрига була зовнішня — російський тиск, російська інформаційна присутність, російські спеціальні операції та акції впливу. Саме це підштовхнуло людей прийти на вибори. Для людей це був не звичайний акт волевиявлення, а дещо більше. Це стало проявом громадянської позиції. Тому ми справді спостерігаємо зростання політичної активності громадян Вірменії.
Я погоджуюся з тим, що Пашинян дав вірменському народові перспективу. Вона зрозуміла й очевидна. І ця перспектива накладається на відчуття зради з боку Росії. Це дуже важливий момент, про який не можна забувати. Саме ця образа на Росію лежить в основі багатьох настроїв у вірменському суспільстві.
Курс країни буде спрямований на Європейський Союз. Крім того, ключовим завданням нового вірменського керівництва буде остаточне врегулювання відносин із сусідніми державами. Йдеться про мирний договір з Азербайджаном, зміну вірменської конституції через референдум щодо територіальних претензій та інших нерозв’язаних питань, які залишалися предметом дискусій між Баку та Єреваном.
Останній дуже важливий крок на цьому шляху — відновлення дипломатичних відносин з Туреччиною. Це дозволить Вірменії вийти з глухого кута, в якому країна перебуває понад 40 років. Відкриття кордонів дасть можливість дуже серйозно активізувати економічні відносини.
Читайте також: Перемир’я можливе, мирний договір — ні: як експерти оцінюють перспективи переговорів України та РФ
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
