Кримський глухий кут: як вогневий контроль України ламає плани окупантів на півдні — аналіз Снєгирьова

Сили оборони України перейшли до нового етапу війни на виснаження, запровадивши системний вогневий контроль над тиловою логістикою російських окупантів на оперативну глибину до 150-200 км. Українська розвідка заявила про встановлення вогневого контролю над ділянкою ключового логістичного маршруту російської армії Крим — Донецьк.

За інформацією Головного управління розвідки Міноборони України (ГУР МОУ), ділянки траси між тимчасово окупованими Бердянськом, Мелітополем та Джанкоєм перебувають під вогневим контролем операторів української воєнної розвідки. Поточний період демонструє історичний максимум із кількості знищеного автомобільного транспорту окупантів на південному напрямку.

Йдеться про трасу Р-280, яку російські війська використовують як основний сухопутний коридор для транспортування пального, боєприпасів та іншого військового забезпечення. Окупаційне командування змушене обмежувати рух важкої техніки цією артерією. Нагадаю, створення так званого сухопутного коридору було ключовим завданням “СВО”.

Наразі можемо говорити про три основні наслідки вогневого контролю за логістикою окупантів.

По-перше, блокування портової логістики Маріуполя та Бердянська. Це суттєво обмежило використання морських маршрутів як швидкого та ефективного способу постачання. Взявши під вогневий контроль цю локацію окупаційних військ Сили оборони України унеможливили використання портової інфраструктури Маріуполя, Бердянська. Це глубоководні порти, які окупанти використовували для передислокації та накопичення особового складу, важкої бронетехніки, БК і паливно-мастильних матеріалів з материкової території росії безпосередньо на окуповані території.

По-друге, падіння темпів наступу через проблеми з постачанням. Блокування транспортного шляху між окупованими районами Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської і АР Крим призвело до того, що темп наступу противника значно впав, адже немає можливості підвезення БК, паливно-мастильних матеріалів і відповідно проведення ротації. Факт проблем у передових підрозділів змушені визнавати й окупанти.

Ситуація є результатом комплексного впливу, зокрема і завдяки дистанційному мінуванню. Проведення дистанційного мінування унеможливлює використання цієї траси, фактично блокує будь-яке переміщення техніки. На момент розмінування росіяни змушені перекривати значні ділянки цієї траси. Утворюються затори і відповідно по цих скупченнях важкої бронетехніки бензовозів, вантажівок з БК працюють ударні безпілотники української сторони.

По-третє, паливна криза та знищення ключової інфраструктури. На окупованій території України відчувається брак паливно-мастильних матеріалів. В Криму продають не більше 20 літрів бензину на руки, а на Луганщині та Донеччині — 30 літрів. Також Сили оборони України “вибивають” цю галузь і по-іншому, зокрема йдеться про знищення Феодосійської нафтобази — місця накопичення паливно-мастильних матеріалів.

Одночасно з сухопутними шляхами Сили оборони України планомірно ліквідували альтернативні канали постачання через морські та залізничні переправи, залишивши півострів без стабільного зв’язку з материковою частиною країни-окупанта.

Безпілотники ГУР МОУ знищили останній залізничний пором “Слов’янин”, який з’єднував окупований Крим із материковою росією. А це серйозний удар по логістиці окупаційної армії та неможливість передислокації на територію півострова, зокрема, паливно-мастильних матеріалів. Фактично залишається так званий Керченський (Кримський) міст, але він постійно закривається через загрозу або атак морських дронів, або безпілотників Сил оборони України.

Ще один цікавий момент, на який варто звернути увагу — росіяни стали заручниками своїх же контрзаходів стосовно мосту. Щоб знизити ризик, вони заборонили перевозити залізницею через нього паливно-мастильні матеріали.

Варто зауважити, що не тільки контролем над трасою на півдні обмежується вплив Сил оборони. Зокрема, почали працювати і по АЗС, щоб росіяни не могли їх використовувати і не тільки.

Крім того, заблокована траса Луганськ — Дебальцеве. Це ключова логістика окупаційної армії, яка з’єднувала територію Росії з Луганської області, відповідно, далі на Донецьк і на Маріуполь. Ця траса наразі повністю заблокована.

На межі Росії з окупованими територіями бензовози та військова техніка також стали легкою здобиччю українських безпілотників. Російські окупанти стали заручниками своїх же дурних рішень щодо введення посиленого контролю на кордоні з так званими “новими територіями”. Цим скористалася українська розвідспільнота.

Дії української сторони не тільки зруйнували військові плани Кремля, а й змусили місцеву окупаційну владу терміново перекривати дороги.

До того ж остання заява місцевого “гауляйтера” Развожаєва свідчить про те, що так званий курортний сезон під загрозою зриву. Є  відповідні розпорядження “гауляйтера” тимчасово окупованого Криму та гауляйтера окупованих територій Херсонської області Сальдо про заборону руху автотранспорту так званими “федеральними трасами”. Це вкотре звело нанівець усі зусилля окупаційної влади щодо стабілізації ситуації з паливно-мастильними матеріалами у Криму.

Глибока тилова криза позначилася на реальному стані справ на фронті, надавши українським захисникам тактичну перевагу. Систематичні удари по автошляхах, складах боєприпасів та командних пунктах суттєво знизили темпи просування окупаційних сил на півдні.

Як наслідок — успішні дії Сил оборони України на Запорізькому напрямку. Це саме результат неможливості окупантів забезпечити підвезення боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів та проведення ротації особового складу. Цим скористалися ЗСУ, провівши низку рейдових операцій, що дало змогу значно поліпшити тактичне становище наших захисників.

Россійська окупаційна влада намагається занизити масштаби проблеми, називаючи ситуацію “ілюзією блокади”. Водночас російські військові блогери відкрито визнають критичну небезпеку пересування цим маршрутом.

Масштабний та дорогий інфраструктурний проєкт РФ із побудови кільцевої дороги навколо Азовського моря втрачає свою ефективність під постійними українськими ударами.

Таким чином можна говорити про те, що зараз Сили оборони України намацали саме ту ахіллесову п’яту як загарбників, так і окупаційної адміністрації у питанні блокування логістичного сполучення на оперативній глибині.

Військово-політичний аналітик Дмитро Снєгирьов, спеціально для FREEДOM

Попередні огляди автора:

• Антибалістичний щит України: фактори стримання та перспективи створення проаналізував Снєгирьов
• Загроза з півночі: чи реальне повторне вторгнення в Україну з Білорусі
• На противагу “повній інтеграції”: Кремль встановлює кордони з окупованими територіями України
• Окупанти не заморожують південний напрямок — ЗСУ фіксують перекидання оперативних резервів: аналіз Снєгирьова