Вчора о 22:44
Україна уважно стежить за ситуацією у прикордонних районах Білорусі. Президент Володимир Зеленський заявив, що є дані про п’ять сценаріїв розширення війни РФ через північ країни, зокрема з використанням білоруської території. У зв’язку з цим Україна посилить Чернігівсько-Київський напрямок.
У Білорусі також розпочалися спільні з РФ ядерні навчання. Мінськ стверджує, що тренування нібито не спрямовані проти третіх країн. Водночас у білоруському Міноборони наголосили, що основний акцент маневрів спрямований на відпрацювання питань прихованості та переміщення озброєння на значні відстані.
Що відбувається на кордоні з Білоруссю?
У Міноборони Білорусі заявили, що головна мета ядерних навчань — підвищення готовності до застосування сучасних засобів ураження. Під час маневрів російські та білоруські військові відпрацьовують доставку ядерних боєприпасів і підготовку до їх можливого використання. Однією з ключових особливостей навчань стане перевірка здатності підрозділів діяти в непідготовлених районах по всій території Білорусі. Основний акцент роблять на прихованості, переміщенні на великі відстані та оперативному проведенні розрахунків.
Аналітики зазначають: до такого сценарію все йшло давно, адже самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко фактично не є самостійним і існування його режиму повністю залежить від Путіна.
Головнокомандувач Збройних сил України (ЗСУ) Олександр Сирський повідомив, що інформація про вторгнення з Білорусі — цілком реальна і в такому разі фронт стане ще ширшим.
“Лінія фронту буде розширюватися. Головнокомандувач відзначив загрозу з боку Білорусі. Можлива операція на півночі, ми знаємо ці дані, російський Генштаб зараз активно планує наступальні операції з півночі”, — сказав Сирський в інтерв’ю виданню “Мілітарний”.
15 травня президент України Володимир Зеленський попередив: Кремль не припиняє спроб втягнути Білорусь у війну. За його словами, йдеться як про можливі дії проти України, так і про сценарії, спрямовані проти однієї з держав-членів НАТО.
“Ми чітко розуміємо, що обговорюється між Росією та керівництвом Білорусі. Наразі спостерігається підвищена активність з боку Росії, я маю на увазі переговори з Олександром Лукашенком. Вони хочуть набагато сильніше втягнути Білорусь у війну і саме з території Білорусі розпочати додаткові агресивні операції — або проти нашого Чернігівсько-Київського напрямку, або проти однієї з країн НАТО, що межують із Білоруссю”, — заявив глава Української держави.
Примітно, що сторона, яка відкинула попередження України — саме Росія. Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков назвав це нібито підбурюванням. Своєю чергою Мінськ жодним чином не спростував дані Києва. Ба більше, Олександр Лукашенко заявив: держава справді готується до війни. За його словами, на мирний час зараз сподіватися марно. Нагадаємо, що в Білорусі зараз оголошена точкова мобілізація, у квітні відбувся призов 5 000 офіцерів запасу, а в регіонах тривають збори військ територіальної оборони.
“Далі, як я обіцяв, точково ми будемо відмобілізовувати частини, щоб готувати їх до війни. Дай боже, щоб її вдалося уникнути. Ми ж до війни готуємося всі, теж нічого не приховуємо”, — заявив Лукашенко.
У квітні президент України повідомив, що, за даними розвідки, у прикордонній зоні Білорусі активно прокладають дороги, облаштовують артилерійські позиції та будують нові прикордонні застави.
Черговий комплекс будують у Брестській області, і ще один — у Наровлянському районі Гомельської області, безпосередньо біля українського кордону, а взимку розпочалося будівництво навчального полігону в Речицькому районі.
У Державній прикордонній службі України (ДПСУ) також бачать ознаки небезпеки. Втім, зазначають, що наразі з упевненістю говорити про неминучість нападу не можна. Про це свідчить той факт, що РФ зараз не має на території Білорусі великої кількості військової техніки та живої сили.
“Загроза з боку Білорусі нікуди не зникає. На щастя, зараз Росія не тримає на території Білорусі жодних своїх підрозділів, які мали б велику кількість техніки чи особового складу. Але знову ж таки, у будь-який момент Росія може перекинути на територію Білорусі свої додаткові сили”, — зазначає речник ДПСУ Андрій Демченко.
Водночас Демченко припускає, що Кремль продовжує тиснути на режим Лукашенка для приєднання Білорусі до війни.
“Водночас ми бачимо, що, ймовірно, Росія чинить тиск на Білорусь, щоб і ця країна також своїми силами більш масштабно долучилася до цієї війни. Раніше Білорусь повідомила про створення Південного оперативного командування саме за напрямком кордону з Україною. Тому відбувається облаштування там і логістичних шляхів, і інших об’єктів, зокрема полігонів”, — каже речник ДПСУ.
Якщо Лукашенко все ж ризикне прямо вступити у війну Росії проти України, то відповідь українських військових буде жорсткішою, ніж він думає, запевнили в Держприкордонслужбі. Такий сценарій у Центрі протидії дезінформації (ЦПД) при Раді національної безпеки та оборони (РНБО) України не виключають, але вважають малоймовірним у найближчому майбутньому.
“Щодо Білорусі, то всі їхні дії в прикордонній зоні фіксуються. Наразі з того боку можливі хіба що дрібні провокації, які обійдуться дорожче саме білоруській стороні. Не більше. Тому білорусам краще їх не здійснювати”, — вважає керівник ЦПД при РНБО Андрій Коваленко.
Водночас Лукашенко може допомогти Росії з мобілізаційним ресурсом. Білорусь уже перестала випускати за кордон російських призовників. У білоруському Державному прикордонному комітеті заявили: російські громадяни, для яких діє заборона на виїзд після отримання повістки, не зможуть покинути країну. За інформацією правозахисників, Москва і Мінськ тепер обмінюються даними з електронного реєстру військового обліку та реєстру повісток.
Можливість вступу Білорусі у війну в оцінці експертів
Навіщо Білорусь створює напруження на кордоні? Чи зможе Путін втягнути Лукашенка у пряму агресію проти України? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Франак Вячорка, журналіст, політичний діяч Білорусі, радник Світлани Тихановської;
- Артем Брухан, заступник керівника Народного антикризового управління, аналітик;
- Вадим Можейко, білоруський політичний аналітик і консультант, керівник Інституту досліджень безпеки ім. Костюшка;
- Юрій Губаревич, голова руху “За Свабоду”.
ФРАНАК ВЯЧОРКА: Білоруське суспільство на боці України
— Якщо у Путіна в планах буде реальна ескалація — напасти або влаштувати провокації проти країн НАТО, або повторне вторгнення в Україну з території Білорусі — ніхто Олександра Лукашенка питати не буде. Йому доведеться слухняно виконувати всі накази.
Останні рік-півтора ми бачимо зведення інфраструктури, системної для російського стратегічного озброєння — балістичного ракетного комплексу “Орешник” і ядерної зброї. Вони також модернізують систему зв’язку. Російські дрони, коли пролітають в Україну, використовують білоруські вежі, щоб наводити точніші удари.
Олександр Лукашенко не має жодної незалежної політики чи простору для маневру — він повністю підконтрольний Кремлю.
За останні роки білоруське суспільство зайняло чітку антивоєнну позицію і більшість підтримує Україну. Я, наприклад, дуже сумніваюся, що армія Білорусі буде якимось чином залучена до російської агресії. Швидше навпаки — суспільство буде цьому чинити опір.
Найправильніше і найвигідніше для України та Європи — демонтаж режиму Лукашенка, тому що поки він зберігається в Мінську, буде й постійна загроза. Навіть в умовах перемир’я, навіть в умовах якогось зміщення статус-кво.
У жодному разі не можна забувати про всі злочини режиму Лукашенка і домагатися трибуналу. Важливо, щоб його ім’я з’явилося у заяві міністра під час обговорення в Кишиневі щодо створення Спеціального трибуналу для РФ.
Лукашенко спробує, звісно, уникнути відповідальності. Він буде “надувати щоки”: мовляв, ми готові дати відсіч, готові вдарити. Але ми розуміємо, що жодних власних військових інструментів і сил у нього для цього немає.
Білоруський диктатор лякає своїх громадян зовнішніми “ворогами”, щоб вони навколо нього згуртувалися. Але всі розуміють, що головний ворог для Лукашенка — це білоруський народ, який його ненавидить, підтримує Україну і займає проєвропейські позиції.
Зараз білорусам дуже складно протистояти — політична ситуація схожа на окуповані українські території, де придушується не лише інакодумство, а й будь-яка активність. Лукашенко відчуває, що суспільство у разі ескалації буде на боці України, тому пропагандистська машина всіляко намагається виправдати антиукраїнську та антиєвропейську риторику.
АРТЕМ БРУХАН: Лукашенко боїться відповіді з боку України
— Режим Лукашенка з 2022 року повністю взаємодіє з РФ у сфері військово-промислового комплексу, у юридичній сфері, готується до війни та проводить підготовчі заходи.
Білорусь з юридичної, технічного й навіть фінансово-матеріального погляду ніколи не була так готова до можливого початку війни, як сьогодні.
Це не означає, що прямо завтра почнеться наступ з території Білорусі. Але Мінськ готувався 20 з лишком років до ситуації, за якої він може бути використаний як черговий плацдарм для наступу на територію України. І в цьому контексті режим Лукашенка повністю підіграв Путіну.
Сама білоруська армія не зможе увірватися на територію України без підтримки РФ. Наскільки швидко російські війська можуть бути перекинуті в Білорусь — інше питання. Це може бути від одного до кількох тижнів. Але я переконаний, що українська розвідка досить швидко відреагує і буде розуміти, які можуть бути подальші кроки.
Путін хотів би досягти якихось результатів і успіхів, а на фронті у нього це не виходить. І тоді виникає питання: яким чином можна змінити ситуацію? У нього є два сценарії ескалації.
Перший сценарій — це знову використати територію Білорусі вже спільно з білоруським військом, піти по Чернігівському напрямку, повторити те, що було у лютому 2022 року, і спробувати повністю змінити ситуацію.
Другий сценарій — потенційна агресія щодо однієї з країн НАТО або ЄС, зокрема на півночі Білорусі — Литви або Латвії.
Якщо Білорусь почне пряму агресію та удари щодо України, то безумовно, Сили оборони матимуть законне право застосовувати зброю для ураження військових цілей. Я, як білорус, звісно, не хотів би цього. Але я прекрасно розумію логіку таких дій: це відповідь і спроба протидіяти допомозі РФ у завданні ударів по цивільній інфраструктурі України, в ході яких гинуть мирні жителі.
Лукашенко, безумовно, розуміє, що відповідь з боку України буде, і боїться цього. Він постійно говорить: “нам треба захистити небо”, “нам треба проводити тренування”, “ми не готові”. Цей страх того, що може настати справедлива відповідь за його співучасть в ударах по території України, безумовно присутній.
Це занепокоєння поширюється не лише на удари безпілотників по транснаціональних вежах чи інших об’єктах, а й на його особисті побоювання за власну долю.
Питання в тому, наскільки Лукашенко в цій ситуації самостійний: чи може він сказати Путіну “я не хочу, зупинімось, я перестаю бути твоїм союзником”? Як на такі слова відреагують у Кремлі?
Неможливо одночасно продавати образ нейтральної та мирної держави і водночас надавати свою територію для ударів по цивільному населенню України. Неможливо брати участь у гібридній агресії проти Європейського Союзу і одночасно розповідати про діалог і мир. Це брехня і пропаганда.
ВАДИМ МОЖЕЙКО: Жителі Білорусі не бачать сенсу в нападі на Україну
— Білоруська економіка і безліч підприємств від самого початку повномасштабного вторгнення РФ зав’язані на російську військову машину. Це почалося ще раніше, особливо після 2020 року, коли Лукашенко, втративши легітимність і політичні можливості, зокрема економічні зв’язки із Заходом, різко переорієнтував економіку на Росію. Війна проти України лише посилила цей тренд.
Економіка Білорусі заробляє на війні. Постачання мікрочипів, тягачів, колісних баз для російських ракет — за все це російське оборонзамовлення платить гроші, що дозволяє білоруській економіці в поточних умовах існувати та заробляти. Але в довгостроковій перспективі це тупиковий напрямок, який ще більше посилює залежність від РФ.
Навіть якщо не брати моральний аспект підтримки російської агресії, суто економічно це все одно тупик. Лукашенко ставить економіку в повну залежність від одного покупця — РФ, яка до того ж може диктувати умови. Крім того, ставка на російське військове замовлення — це ставка на сценарій, у якому російська армія завжди існує і завжди потребує техніки. Але це не гарантовано.
Сценарій, за якого Росія втрачає політичні, економічні та військові можливості й потребу в такому замовленні, для цієї моделі є катастрофічним.
Лукашенко багато в чому — заручник власного вибору і мислення: зберігаючи владу за будь-яку ціну, він розплачується майбутнім Білорусі, зокрема економічним.
До 2020 року білоруська влада говорила про баланс: третина торгівлі — Росія, третина — Захід, третина — інші країни. Зараз про цей баланс не йдеться й економіка втрачає диверсифікацію. Це не стратегічний вибір.
Диктатори Лукашенко і Путін роблять те, що вважають за потрібне і не опираються напряму на думку народу. Той факт, що білоруське суспільство налаштоване проти втягування у війну і категорично проти участі у бойових діях, режим не зупиняє.
Лукашенко продовжує надавати допомогу Росії у війні, за винятком прямої сухопутної участі білоруської армії. Але все інше вже відбувається: постачання техніки, снарядів, компонентів, надання території, використання повітряного простору, коридори для безпілотників і ударів по Україні.
Неучасть білоруської армії у війні ґрунтується не на позиції Лукашенка. Ключовий фактор — суспільство, яке категорично проти війни. Тому участь Білорусі у війні намагаються не афішувати, а пропаганда уникає цієї теми, бо розуміє, що вона вкрай непопулярна.
Білоруська армія не бере участі у війні й зараз немає підстав вважати, що це зміниться, бо це суперечить суспільним настроям. Люди не хочуть воювати та не бачать сенсу в нападі на Україну.
Спроба віддати такий наказ могла б призвести до дезорганізації: частина військових відмовилася б його виконувати, частина могла б здатися, частина — перейти на бік білоруських добровольців, наприклад полку Калиновського, який воює на боці України.
Важливо зберігати сприйняття, що білоруський і український народи — не вороги. Важливо зберігати розділення між народом і режимом. І в цьому сенсі дії Києва зараз багато в чому це розділення демонструють, закладаючи фундамент майбутніх нормальних відносин між суспільствами.
ЮРІЙ ГУБАРЕВИЧ: Мінськ навмисно створює напруження на кордоні з Україною
— Олександр Лукашенко є частиною військової стратегії Росії, діє виключно в інтересах Кремля і повністю йому підконтрольний.
Передусім дії Мінська спрямовані на створення напруження на північному кордоні України, на відволікання ресурсів і уваги від лінії фронту. Для Лукашенка це практично нічого не вартує: дрібні провокації, заяви про нібито посилення підготовки, які можуть мати місце.
Але по суті навіть будівництво доріг не дає жодного практичного військового ефекту. Україна вже давно створила оборонну лінію на північному кордоні, і підведення доріг з боку Білорусі до мінних загороджень чи інших оборонних рубежів не дає значного результату, але тримає ситуацію в напруженні. І саме це і є основною метою.
За подібними провокаціями або сигналами про зміну підготовки до можливої операції можуть стояти й довгострокові плани, але рішення у будь-якому разі ухвалюються у Кремлі.
Мінськ певною мірою намагається не допустити прямого втягування Білорусі у воєнні дії. У Лукашенка тут є власна логіка і розуміння, що це не принесе йому нічого доброго. Він намагається маневрувати між вказівками з Кремля та власними інтересами.
Білоруські військові — це частина білоруського суспільства, яке здебільшого негативно ставиться до можливого участі у війні проти України. Так, суспільство значною мірою піддане пропаганді. Люди, які не мають доступу до альтернативної інформації, — це велика проблема для Білорусі, адже після 2020 року практично всі незалежні новинні ресурси були обмежені.
Читайте також: Путін і його поплічники відповідатимуть за війну проти України: коли і як запрацює спецтрибунал для РФ, розповіли юристи
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
