Вчора о 21:53
Україна отримала офіційне підтвердження, що Спеціальний трибунал щодо злочину агресії Росії проти України буде розташований у Гаазі. У Кишиневі, під час сесії Комітету міністрів Ради Європи, 37 держав ухвалили рішення про затвердження розширеної часткової угоди про створення керівного комітету спеціального трибуналу.
Спецтрибунал для РФ став реальністю
Головною подією 135-ї сесії Комітету міністрів Ради Європи стало голосування щодо юридичного оформлення Спецтрибуналу щодо злочину агресії РФ проти України. Для Києва і всього цивілізованого світу результат позитивний — рішення підтримали.
“Путін завжди хотів увійти в історію. І цей трибунал допоможе йому цього досягти. Він увійде в історію як злочинець. І не тільки він. Путін, Шойгу, Герасимов, Бортніков, Золотов, Медведєв, Патрушев, Лукашенко та інші — сьогодні всі вони отримали свій квиток у Гаагу. Багато хто казав нам, що ми мрійники. Але ця угода переді мною — не мрія. Це реальність. Україна вірила в трибунал із самого початку. І точно так само, я впевнений, ми досягнемо миру, вступу до ЄС та інших цілей”, — заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
Точка неповернення пройдена: спеціальний трибунал став юридичною реальністю, заявив міністр. Він пояснив, що інфраструктура відповідальності складатиметься з трьох елементів: спеціального трибуналу, міжнародної компенсаційної комісії та реєстру збитків.
Також глава українського МЗС повідомив, що спецтрибунал буде розташований у Гаазі. Відповідаючи на питання, коли можна буде побачити суддів, які почнуть розгляд справ, Сибіга пояснив, що триває щоденна кропітка робота.
“У нас є певні політичні сигнали. Нам потрібно, щоб цей трибунал мав глобальний характер. Це дуже важливо для справедливості”, — зазначив глава МЗС.
Тепер, як запевняють дипломати, відповідальність для Путіна є неминучою. Молдова, чиє піврічне головування у ЄС добігає кінця, в особі президента і глави МЗС заявили: справедливість має перемогти, а російська агресія, що триває, демонструє справжні наміри Кремля.
“Війна Росії проти України стосується всіх нас, європейців і не лише. Це не тільки війна проти українського народу, але й прямий напад на те, що являє собою Європа, саме на наші стандарти й наші цінності”, — заявив віцепрем’єр-міністр, міністр закордонних справ Молдови Міхай Попшой.
Створення спецтрибуналу наразі, окрім України, підтримали ще 36 держав:
- 23 держави-члени Євросоюзу: Австрія, Бельгія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Словенія, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія та Швеція;
- 11 європейських країн: Андорра, Велика Британія, Ісландія, Ліхтенштейн, Молдова, Монако, Норвегія, Сан-Марино, Чорногорія, Швейцарія;
- 2 позаєвропейські держави: Австралія і Коста-Ріка.
Сам факт створення такого трибуналу вже називають історичним прецедентом — нічого подібного не відбувалося з часів Нюрнберзького процесу після Другої світової війни. Йдеться про те, що розслідувати злочин агресії Москви в межах Міжнародного кримінального суду неможливо, оскільки країна-агресор не визнає Римський статут. Теоретично відповідне рішення міг би ухвалити Рада безпеки ООН, однак Росія, як постійний член Радбезу, має право вето. Саме тому Київ разом із партнерами пішов іншим шляхом — створенням Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України.
“Цей трибунал має притягнути до відповідальності військове і політичне керівництво, насамперед Росії, а також інших співучасників злочину агресії в союзних режимах: Білорусі, Ірану та Північної Кореї. Тих людей, що спланували, розпочали і ведуть агресію проти України, жертвами якої стали десятки тисяч людей. За це їм ніколи не буде прощення. Юридична фіксація злочину і покарання конкретних винуватців, а не просто абстрактно країни Росії — це надзвичайно важливо. Без цього в Європі не буде справедливості”, — зазначив у коментарі United24 Media речник МЗС України Георгій Тихий.
Процес створення спецтрибуналу в оцінці юристів
Що означає створення керівного комітету спецтрибуналу? Якими будуть подальші практичні кроки щодо притягнення Росії до відповідальності за злочин агресії? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Юрій Білоус, адвокат, який займається збором доказів воєнних злочинів РФ проти України й представляє жертв воєнних злочинів у судах;
- Віра Ястребова, директорка Східної правозахисної групи, докторка філософії з політичних наук;
- Андрій Яковлєв, адвокат, експерт Регіонального центру прав людини, керівний партнер адвокатського об’єднання “Амбрелла”;
- Олександр Павліченко, виконавчий директор Українського Гельсінського союзу з прав людини.
ЮРІЙ БІЛОУС: Європа взяла на себе роль сили, яка примусить РФ до відповідальності за агресію
— Підписаний у Кишиневі документ означає перехід від юридичної конструкції до практичної. Створюється комітет, який адміністративно керуватиме роботою спецтрибуналу: займатиметься бюджетом, фінансуванням, питаннями суддів, захистом свідків, міжнародною співпрацею, а також виконанням ордерів на арешт.
Тепер починається наступний етап — практичне втілення роботи Спеціального трибуналу щодо злочину агресії. Підписання угоди про керівний комітет — це якраз перехід від слів про те, що “Путін має відповісти”, до практичних дій.
Це наступний крок після юридичного створення трибуналу. До цього кілька років об’єднана група з більш ніж 40 держав провела 13 зустрічей, на яких обговорювалися найскладніші питання: чи потрібен взагалі такий трибунал, чи може він існувати, як він функціонуватиме, як долати проблему імунітетів тощо.
Міжнародні юристи, науковці та практики намагаються знайти відповідь на фундаментальний виклик світової безпеки: як реагувати, коли міжнародне право порушують такі вагомі гравці в політичному і військовому сенсі, як Росія. Це держави, які зловживають своїм впливом у міжнародних організаціях та інституціях.
Правда полягає в тому, що в Раді безпеки ООН шлях до розв’язання таких питань для України закритий. Росія блокує будь-які дії, тому створити трибунал у межах Радбезу неможливо. На рівні Генеральної асамблеї ООН Україна пішла альтернативним шляхом, щоб надати трибуналу більш міжнародний і юридично стійкий статус.
Одне діло — натискати кнопку на підтримку України та засуджувати Росію як агресора. І зовсім інше — підтримувати конкретні механізми, які матимуть реальні наслідки для РФ. Декларації співчуття важливі — вони потрібні й політично, і юридично. Але зробити наступний крок готові далеко не всі держави світу.
Причини цього різні. Багато країн залежать від глобальних гравців, орієнтуються на їхню позицію, і для України вкрай погано, що США вже понад рік займають обережну позицію з цього питання.
Хоча за останні 80 років нічого подібного справді не відбувалося. Водночас воєн за цей час було безліч. Ба більше, саме 2025 рік став рекордним за кількістю збройних конфліктів з часів закінчення Другої світової війни. Хіба це не свідчення ерозії міжнародного права і міжнародних правил? І хіба це не говорить про необхідність шукати нові механізми реагування навіть у ситуаціях, коли міжнародне право порушують такі держави, як Росія?
Українська держава виконала колосальну роботу в цьому напрямку. І це справді потрібно постійно повторювати: без України нічого цього б не сталося. Без української армії, без українського народу, без Української держави як інституції, яка постійно рухає цей процес, підштовхує його і нагадує світу, що не можна просто закрити очі на агресію.
Трибунал створюється через Раду Європи та спільно з європейськими державами, тому що Європа набагато гостріше сприймає загрозу з боку Росії.
Звісно, рівень розуміння різний. Неможливо порівнювати позицію Польщі або країн Балтії з позицією Іспанії чи Португалії. Але загалом Європа розуміє, наскільки небезпечна ситуація, коли Рада безпеки ООН фактично паралізована, а Міжнародний кримінальний суд не може діяти ширше своїх повноважень. Річ не в тому, що там хтось не хоче працювати — суд просто обмежений чинними правилами.
Тому Європа взяла на себе роль сили, яка намагається знайти реальні відповіді на російську агресію.
До того ж трибунал створюється, навіть попри складні процедури всередині Європейського Союзу, де багато рішень потребують одностайного голосування. У Раді Європи — 47 держав, а не 27, як в ЄС, тому було обрано формат часткової угоди: хто хоче — приєднується, хто не хоче — ні.
Ба більше, сама модель трибуналу передбачає можливість приєднання нових держав у майбутньому. Це не закритий європейський проєкт. Навпаки, трибунал відкритий для нових учасників, які зможуть підтримувати його фінансово, організаційно і брати участь у реалізації рішень.
ВІРА ЯСТРЕБОВА: Створення трибуналу дозволить припинити практику розв’язування агресивних війн
— Якщо раніше ми говорили про юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, то там сама формулювання переслідування за агресію фактично не розглядалася. У межах чинної моделі необхідно було ідентифікувати конкретного злочинця, який скоїв конкретний воєнний злочин. А сама ідея — хто придумав, ініціював і розв’язав агресивну війну — в цій конструкції окремо не розглядалася.
Коли ми відповідаємо на питання, що є першопричиною всіх воєнних злочинів Росії, то відповідь очевидна: саме рішення розв’язати агресивну війну проти України.
Створення спеціального трибуналу дуже важливе, і тепер необхідно сформувати інфраструктуру, відібрати суддів, прописати регламенти та визначити механізми роботи.
Для РФ це дуже серйозний сигнал, і, думаю, російському керівництву вже зараз варто замислитися і переглянути свою політику постійних погроз, терору і вбивств цивільного населення.
Якщо подивитися на формат зовнішньої політики Росії останніх десятиліть, він будується за однією і тією ж схемою: ініціювання воєнних конфліктів, використання пропаганди, а потім втягування інших держав у свою орбіту через створення квазідержавних утворень або через зміну режимів у країнах, куди РФ заходила зі своїм контингентом.
Саме така модель зовнішньої політики Росії тепер отримує не просто політичне засудження на рівні декларацій про те, що цивілізований світ цього не приймає — вона отримує кваліфікацію злочину.
Сама ідея створення цього трибуналу була озвучена менш ніж рік тому як конкретна ініціатива і проєкт. І вже сьогодні ми бачимо, що відповідне рішення ухвалено. Далі все залежатиме від міжнародних партнерів України, від лідерів Ради Європи та їхньої політичної готовності максимально швидко включитися в цю роботу, щоб сформувати повноцінний механізм нового трибуналу.
Є надія, що саме такий механізм дозволить припиняти практику розв’язування агресивних війн.
Для Російської Федерації це, безумовно, дуже серйозний удар. Як би там у Кремлі не намагалися заявляти, що їх це не торкнеться, я думаю, рано чи пізно торкнеться. Хотілося б, щоб це сталося якомога раніше, щоб трибунал почав повноцінну роботу, а відповідальні за розв’язання агресивної війни проти України опинилися на лаві підсудних і понесли заслужене й невідворотне покарання.
Сам факт того, що для Росії агресія стала фактично окремим інструментом зовнішньої політики, має отримати свій правовий вердикт. І саме цей трибунал здатен винести таку оцінку.
Якщо трибунал дійде висновку, що агресор має бути покараний, що відповідальність повинні понести ті, хто приймав рішення про початок війни та запустив ланцюг смертей і кровопролиття, тоді мова вже піде про політичну відповідальність міжнародної спільноти — про те, наскільки швидко вдасться домогтися реального виконання рішень трибуналу.
Сам факт того, хто саме почав агресію проти України, не викликає жодних сумнівів. Тут не потрібно роками щось доводити: існують прямі заяви, наслідки та офіційні документи РФ, які фіксують, що рішення про початок повномасштабної агресивної війни у лютому 2022 року ухвалювалося конкретними посадовими особами за ініціативи конкретного політичного керівництва.
Головне завдання трибуналу — створити механізм притягнення до відповідальності політиків, які вважають допустимим у XXI столітті розв’язувати агресивні війни проти суверенних держав. На мій погляд, це може стати одночасно ефективним механізмом покарання чинних злочинців і превентивним механізмом для інших світових лідерів.
АНДРІЙ ЯКОВЛЄВ: Що більше країн приєднається до спецтрибуналу, то більша буде територія його юрисдикції
— Рух уперед у питанні спецтрибуналу, який ми зараз спостерігаємо, — фінансування, створення спеціальних механізмів, розробка нової моделі роботи — дуже показовий. Спочатку існувала двостороння угода, а тепер буде затверджуватися розширена, яка дозволить приєднуватися іншим державам і таким чином розширювати коло учасників роботи трибуналу. До того ж передбачається як повне, так і асоційоване членство.
Очевидно, що ми стали значно ближче до реального запуску трибуналу, і для цього вже є важливі передумови.
Раніше Євросоюз виділив 10 млн євро на створення інфраструктури трибуналу — на розробку правил, процедур і організаційних механізмів. Тобто фінансування вже існує, і робота почалася ще до остаточного затвердження угоди.
Керівний комітет планують створити до кінця 2026 року. Він затверджуватиме бюджет і координуватиме подальшу роботу. Але важливо, що базове фінансування вже виділено і команди працюють. Після остаточного затвердження угоди держави, які вже висловили згоду брати участь, мають підписати окремі документи про приєднання. На це теж потрібен певний час.
Очікується, що основні організаційні етапи завершаться до кінця 2026 року. Після цього почнуть формуватися повноцінні внутрішні процедури, які покажуть, як трибунал функціонуватиме на практиці.
Формально сам суд уже існує, але всередині нього поки що нічого не створено: немає суддів, прокурора, немає справ. Керівний комітет займатиметься затвердженням процедур обрання суддів, призначення прокурора, а також механізмів роботи з доказами.
Спецтрибунал навіть після свого запуску не зможе нічого розглядати доти, доки українська сторона в особі генерального прокурора не передасть відповідні матеріали. Саме Україна формує обвинувачення, а трибунал розглядатиме подані нами справи. Відповідно, від того, наскільки якісно будуть підготовлені матеріали, напряму залежить ефективність роботи.
Трибунал займатиметься насамперед вищим політичним і військовим керівництвом. Йдеться не лише про голову Кремля, а й про його оточення: військових, чиновників, а можливо й окремих представників бізнесу, які брали участь у реалізації агресивної політики.
Якщо говорити про нижчий рівень, наприклад, про командирів підрозділів або окремих посадових осіб у російських регіонах, то Україна може розслідувати такі справи самостійно вже зараз, не чекаючи трибуналу.
Нам складно до кінця зрозуміти, як саме оцінюють цю ситуацію у Кремлі. Але мені здається, навряд чи там настільки легковажно ставляться до подібних ризиків. Той факт, що у Путіна вже існує ордер на арешт від Міжнародного кримінального суду і він суттєво обмежений у міжнародних поїздках, уже показує: російське керівництво не може ігнорувати подібні рішення.
Навіть якщо у Путіна зберігається певний тимчасовий імунітет як у глави держави, його оточення — люди, які складають політичну і військову команду, можуть опинитися під слідством і в міжнародному розшуку.
До того ж держави, які підтримують процес створення спецтрибуналу, не чекають офіційного формування керівного комітету у 2026 році. Уже зараз виділяються кошти й триває підготовча робота, щоб комітет у майбутньому затверджував уже готові рішення, а не починав усе з нуля.
Аналітики в Росії чудово розуміють, що Європейський Союз — одна з найбільших економічних і політичних сил світу, і більшість держав зацікавлені у співпраці з ним. Тому вже сам факт серйозної залученості ЄС дозволяє прогнозувати певний успіх цієї ініціативи. Ба більше, ЄС неодноразово демонстрував здатність досягати поставлених цілей.
Найголовніше — розширюється територія дії рішень трибуналу. Очевидно, що держава, яка погоджується на повну або асоційовану участь, тим самим визнає рішення трибуналу і надає свою систему правосуддя для їх виконання. Що більше країн приєднається до цієї системи, то ширшою буде територія дії рішень трибуналу.
Для України вкрай важливо, щоб мова йшла не лише про Європу, але й про країни Латинської Америки, Африки, Азії. Що більше держав братиме участь, то менше залишиться просторів, де підозрювані зможуть вільно пересуватися.
ОЛЕКСАНДР ПАВЛІЧЕНКО: Путін поки що має імунітет
— Що більше буде держав, які приєдналися до спецтрибуналу, і що впливовішими вони будуть, то сильнішим і ефективнішим буде процес притягнення до відповідальності. Йдеться не лише про політичну підтримку, але і про фінансування, ресурсне забезпечення і створення повноцінної системи роботи.
Тут є два ключові елементи — правовий і політичний. Якщо більшість держав, які підписали угоду, послідовно підтримуватимуть цей процес, а він, очевидно, не буде швидким, то саме це забезпечить ефективність функціонування спеціального трибуналу.
Під час обговорення створення спецтрибуналу розглядалося кілька моделей. Зокрема, існувала ідея глобальної моделі — трибуналу на рівні ООН, подібно до Міжнародного кримінального суду. Це був би найсильніший і найвпливовіший варіант, але реалізувати його не вдалося. Нинішній формат — це, по суті, європейський трибунал, створений на основі механізму Ради Європи.
Це справді дуже важливий історичний крок, свідками якого ми стаємо буквально зараз. На наших очах народжується новий міжнародний механізм, і ми вже найближчими місяцями та роками побачимо процес його становлення.
З 2023 року у Гаазі діє Центр зі збору доказів злочину агресії РФ проти України. По суті, це структура, яка в майбутньому стане частиною спеціального трибуналу. Паралельно працює українська прокуратура, яка також стане важливою інституційною базою для передачі матеріалів кримінальних проваджень до цього трибуналу.
Проти РФ уже існує кілька рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), які Росія, у разі повернення в європейський правовий простір, повинна буде виконати. Зокрема, йдеться і про рішення травня 2025 року у справі “Україна і Нідерланди проти Російської Федерації”, пов’язаній із катастрофою малайзійського “Боїнга” у 2014 році.
Якщо ж говорити про можливі мирні переговори, то я не виключаю, що питання непритягнення до відповідальності може стати одним з умов з боку Росії.
Але тут виникає інше питання: як на це відреагує група держав, які підтримують трибунал? Навіть якщо політичні переговори триватимуть паралельно, ці держави можуть продовжувати розслідування і розгляд уже вчинених злочинів.
У межах досягнутого компромісу так звана трійка — Михайло Мішустін, Сергій Лавров і Володимир Путін — поки що не підпадають під переслідування, оскільки мають функціональний імунітет, перебуваючи на своїх посадах.
На цьому етапі розслідування їхньої ролі у злочині агресії неможливе саме через чинний імунітет. Це один із компромісів, досягнутих у процесі підготовки та узгодження моделі трибуналу.
Трибунал також розглядатиме справи в межах індивідуальної кримінальної відповідальності — йдеться про конкретних підозрюваних і обвинувачених. Крім того, процеси зможуть відбуватися за процедурою in absentia — без фізичної присутності обвинувачених. А це вже серйозна відмінність від практики Міжнародного кримінального суду. З одного боку, це дозволяє запускати процеси швидше. Але з іншого — дещо послаблює юридичну силу таких рішень.
Повноцінний судовий процес передбачає присутність обвинуваченого, можливість захищатися, оскаржувати обвинувачення і проходити всі стадії правової процедури. І вже після цього, у разі обвинувального вироку, відбувати покарання.
Читайте також: РФ розширила підстави для введення військ в інші країни — ймовірні ризики проаналізував Снєгирьов
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
