Вчора о 21:49
Мінськ, очевидно, отримав наказ із Москви тримати в напрузі Сили оборони України перед спробою весняно‑літнього наступу російської армії, заявили в Центрі протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони України. Розвідка фіксує активність збройних сил Білорусі поблизу кордону з Україною.
За думкою президента Володимира Зеленського, Кремль знову спробує втягнути союзника у війну проти України.
Що відбувається на кордоні з Білоруссю
Білорусь у прикордонній смузі з Україною прокладає дороги та обладнує артилерійські позиції, повідомив президент України за підсумками доповіді головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.
“За даними розвідки, у прикордонній Білорусі відбувається обладнання доріг до території України та підготовка артилерійських позицій. Вважаємо, що Росія знову спробує втягнути у свою війну Білорусь. Зобов’язав через відповідні канали довести фактичному керівництву Білорусі готовність України захищати свою землю та незалежність. Характер і наслідки останніх подій у Венесуелі мають втримати керівництво Білорусі від помилок”, — заявив президент України Володимир Зеленський.
17 квітня 2026 року Олександр Лукашенко підписав указ “Про призов офіцерів запасу на військову службу”, повідомляють білоруські ЗМІ. Під мобілізацію підпадають чоловіки до 27 років із числа офіцерів запасу, які не проходили строкову службу та не мають відстрочок. Білоруська влада стверджує, що такі заходи проводять щорічно — для підготовки мобілізаційного резерву.
У березні в Білорусі розпочався призов чоловіків у віці від 18 до 27 років на строкову службу. Саме тоді, у березні, стало відомо, що в Білорусі планують збудувати ще одну прикордонну заставу на межі з Україною. Про це написало білоруське видання “Флагшток” із посиланням на супутникові знімки. Новий комплекс розташований у Гомельській області в Наровлянському районі поруч із селищем Свєча — це приблизно за 86 м від кордону з Україною. На будівництво виділили близько 1 млн білоруських рублів — приблизно 300 тисяч доларів. Завершити роботи планують до початку серпня 2026 року. Цей об’єкт має стати частиною державної програми з посилення південної межі Білорусі. Раніше йшлося про плани Мінська збудувати ще п’ять подібних комплексів у Гомельській та Брестській областях.
“Можливо, дійсно з Путіним вони обговорюють питання подальшого використання білоруського балкона для військових амбіцій Російської Федерації. Білорусь територіально є стратегічно важливою територією для Російської Федерації для того, щоб здійснювати агресії з території нашої країни. І це ми з вами вже бачили у 2022 році. Також створювати загрози дестабілізації ситуації щодо інших сусідніх держав, а, можливо, й агресії”, — зазначив заступник голови Об’єднаного перехідного Кабінету Білорусі, керівник Народного антикризового управління, білоруський опозиціонер, політик, дипломат Павло Латушко.
Основна задача білоруського диктатора — тримати українські війська в напрузі перед спробою наступу російської армії, вважає керівник Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони Андрій Коваленко.
“Схоже, Білорусь дійсно отримала завдання від РФ перед їх весняно‑літньою спробою штурмових дій на Сході та Півдні тримати наші сили в напрузі. У будь‑якому разі провокації з боку Білорусі стануть помилкою для Лукашенка та його режиму”, — зазначив керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко.
У 2022 році Кремль використав білоруську територію як плацдарм для повномасштабного вторгнення в Україну з півночі та для завдання ударів по мирних українських містах. Зараз Росія використовує територію Білорусі для прольоту ударних дронів у напрямку України. Як зазначають у Командуванні Повітряних сил ЗСУ, російські БпЛА часто літають уздовж кордону з Білоруссю в напрямку західних областей України, а використання інфраструктури сусідньої держави може підвищувати їх стійкість до радіоелектронної боротьби та збільшувати ефективність атак.
Білорусь залучена й у виробництво озброєння для російської армії. ВПК країни давно інтегрований у російську військову машину. Наприклад, з 2024 року Мінськ постачає Росії спеціалізовані шасі виробництва Мінського заводу колісних тягачів для нової версії зенітного гарматно‑ракетного комплексу “Панцирь‑С1”, стверджують дослідники проєкту BelPol.
Своєю чергою Росія постачає в Білорусь не лише звичайне озброєння, а й винищувачі. У лютому білоруські ВПС отримали з Росії партію Су‑30СМ2. У 2025 році країна‑агресор постачила союзнику три партії винищувачів. Мінськ планує створити на їх основі дві повноцінні ескадрильї.
Військова активність Білорусі в оцінці експертів
Чи дійсно Білорусь готується до бойових дій проти України? Чи може Кремль відкрити другий фронт завдяким Мінську? Чи вигідно Лукашенку вступати у відкрите військове протистояння з Україною? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Штефан Мелле, директор Діалогового офісу з громадянського співробітництва зі Східною та Південно‑Східною Європою;
- Юрій Губаревич, голова білоруського руху “За Свабоду”;
- Артем Брухан, заступник керівника Народного антикризового управління, аналітик;
- Ілля Добротвор, білоруський журналіст.
ШТЕФАН МЕЛЛЕ: До кінця не зрозуміло, чого прагне Лукашенко
— Зараз дуже важко оцінити те, що відбувається в Білорусі, як це вписати в загальну картину і чим це врешті обернеться. Принаймні строкова мобілізація офіцерів — це сигнал про те, що вони хочуть передати якесь повідомлення, можна так сказати. Це дуже обережна інтерпретація, але ми бачимо, що Лукашенко загалом насамперед прагне залишатися біля влади й дивом це вдається вже більш як 30 років.
Ми бачимо, як Лукашенко діє все ці роки: з одного боку, час від часу робить поступки Росії, а з іншого — намагається трохи відкрити віконце у бік Заходу, починаючи від Польщі й аж до США. За останні місяці було кілька таких, прямо скажімо, кроків, щоб виключити Лукашенка з обіймів Путіна: візит спецпредставника президента США, звільнення кількох сотень політичних в’язнів. Це був демонстративний жест з боку білоруського диктатора.
Водночас ми бачимо й інше — реальну участь Лукашенка на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року. Адже колона російських військ рушала саме з території Білорусі. І, безумовно, без залежності від Путіна цього б не відбулося.
Пізніше ми бачимо, що Лукашенко, наприклад, погоджується на розміщення озброєння, зокрема з можливістю використання літаків для завдання ядерних ударів. Він також прихистив рештки ЧВК “Вагнер” Євгена Пригожина після його походу на Москву у червні 2023 року, коли того зупинили, а потім убили. Тобто з одного боку, відбувається інтеграція частини російської армії, а з іншого — їм дають можливість просто перебувати на території Білорусі.
Були й спроби тиску на Литву та Польщу через маніпуляції кордоном і міграційними потоками. Ці потоки часто перебували у сірій зоні — по суті, це був елемент економічного та кримінального тиску. Але все це створює відчуття загрози: сюди ж належать і регулярні порушення повітряного простору країн Євросоюзу.
На цьому тлі НАТО вже давно зміцнює східний фланг — насамперед у Балтійському регіоні. Там є вразливий відрізок — так званий коридор між Калінінградською областю та Білоруссю, всього близько 65 км. Це, мабуть, найслабкіше місце НАТО зараз.
Теоретично його можна досить швидко перекрити, і якщо це відбудеться, три балтійські країни — Литва, Латвія й Естонія — опиняться фактично відрізаними від Європи. А потім відновити з ними контакт буде набагато складніше.
Ми також зараз бачимо тривожні події на кордоні Естонії та Росії. У районі Нарви й Івангорода, де дві фортеці буквально дивляться одна на одну, вже не перший тиждень відбуваються провокації: марші, сутички, люди з прапорами й гаслами на кшталт “Нарва — наше місто”.
Якщо подивитися на всю цю багатовекторну картину, стає зрозуміло: ми до кінця не розуміємо, що відбувається в Білорусі. Але очевидно, що це ще один інструмент для підвищення напруженості та загрози, що наростає. Всі країни регіону — не лише Україна, а й Польща, Литва й інші — цього, безумовно, страхуються.
ЮРІЙ ГУБАРЕВИЧ: Білоруси проти участі в війні проти України
— Ми вже давно спостерігаємо перманентні, незупинні спроби з боку Кремля втягнути Білорусь у війну. Ситуація змінилася з лютого 2022 року лише тим, що Лукашенку тепер надходять певні вказівки та інформація. Я не здивуюся, якщо саме початок повномасштабного вторгнення та використання території Білорусі відбулося без його повідомлення — Кремлю просто потрібно було підготувати блискавичну війну. І, безумовно, Лукашенко як диктатор, хоча його заяви, на перший погляд, не виглядає надійним союзником у цьому плані.
Зараз ситуація змінюється, і всі дії Лукашенка це підтверджують. Військову допомогу Росії він надає з найпершого дня. Мова йде не лише про використання території й запуски ракет і дронів, а й про створення плацдарму для навчання російських військових, розміщення техніки, а також про плани з розміщення ядерної зброї, які залишаються актуальними.
Останнім часом з’являється інформація про прокладання доріг у бік України, про загальне підсилення бойової готовності. Звісно, це не залишається непоміченим усередині білоруського суспільства. І тут важливо, що настрої загалом не змінилися. У перші дні війни білоруси виходили на вулиці з протестами, попри колосальні ризики. Багато хто був затриманий, стосовно них відкривали кримінальні провадження. Те саме відбувалося з тими, хто намагався перешкодити руху російських військ по залізниці чи передавав інформацію про їх переміщення.
Супротив білорусів зберігається дотепер, хоча й пов’язаний із колосальними ризиками. Загалом суспільство не підтримує ні плани Кремля, ні політику Лукашенка. І тут є відчутна відмінність від російського суспільства, яке, навіть за власними внутрішніми опитуваннями, досі підтримує політику Володимира Путіна.
АРТЕМ БРУХАН: Очевидно, Білорусь готується до можливих бойових дій
— Я повністю згоден з тезою про те, що сама білоруська армія не піде на територію України без підтримки Росії. Без участі армії РФ це практично неможливо. Тому що в білоруському суспільстві, по‑перше, існує консенсус: білоруси не хочуть воювати, не хочуть гинути, не хочуть брати участь в агресії проти сусідів — насамперед проти України.
Що стосується підготовки й можливого надання території для наступу, ми вже чули про обладнання прикордонних районів. Але я б додав до цього ще один фактор: практично рік тривають постійні тренування й навчання на різних рівнях — від командування сил спеціальних операцій до мобілізації резервістів і територіальної оборони. У всіх районах і областях проходять такі заходи.
Додатковим тривожним сигналом можна вважати й те, що внутрішні війська почали отримувати нетипове для них озброєння: бронетехніку, дрони. Вони також проходять навчання у російських інструкторів, зокрема колишніх представників ПВК “Вагнер”. Все це говорить про те, що Білорусь загалом готується до можливих бойових дій.
Наскільки сама білоруська армія братиме участь у наступі — я в цьому не впевнений. Ймовірніше, вона може виконувати функції забезпечення тилу. А ось сценарій лютого 2022 року, на жаль, може повторитися. Я переконаний, що українська розвідка працює ефективно й уважно спостерігає за ситуацією. Як тільки на територію Білорусі почнуть масово прибувати російські війська, це і стане ключовим сигналом, що подібний сценарій може реалізуватися вдруге.
Водночас Лукашенко добре розуміє: якщо у 2022 році Україна діяла більш обережно, то зараз, у 2026 році, реакція може бути зовсім іншою. І він намагається забезпечити собі певну безпеку. Саме тому Лукашенко проводить постійні навчання, викликає генералів, критикує їх за непідготовленість. Він розуміє, що білоруська армія не має бойового досвіду й, головне, не хоче воювати — і це ключовий фактор.
Ключове питання в іншому: рішення приймає Путін. Якщо таке рішення буде прийнято в Москві, то навряд чи хто він зможе цьому протистояти й уникнути перекидання російських військ у Білорусь для подальшої агресії.
Загалом Лукашенко прекрасно розуміє: втягнення Білорусі у війну проти України й зокрема бойові дії на її території — це для нього фактично вирок. Тому що існує суспільний консенсус, і останні роки він сам продавав білорусам ідею: “я забезпечив вам мир, ви не воюєте”. Якщо війна прийде в Білорусь, це може означати для нього політичну, а з високою ймовірністю й фізичну загибель.
ІЛЬЯ ДОБРОТВОР: Вторгнення в Україну не зміцнить владу Лукашенка
— Коли ми говоримо про Олександра Лукашенка, Білорусь і її дії, то потрібно завжди розуміти: чи зміцнить вторгнення в Україну його владу всередині країни? Це головне, про що думає диктатор. І, скоріше за все, на цьому етапі — ні, не зміцнить. Особливо тепер, коли він починає велику гру з американцями, будь‑яка війна йому не потрібна.
Якщо говорити про ймовірність нападу Білорусі на Україну, то поставмо питання інакше: чи готова Росія відкрити другий фронт? Я думаю, що ні. Поки в них навіть не вистачає сил там, де вони вже воюють. Ми бачимо проблеми з особовим складом, із мобілізацією. Навіщо в такій ситуації відкривати другий фронт?
Щобільше відкрити його білоруськими військами не вийде. У самих солдатів немає мотивації — їм треба пояснити, чому вони повинні захоплювати чужу країну, навіщо вдиратися. А такої ідеології немає. Тому реалізувати це буде надзвичайно складно.
Я не думаю, що Лукашенко піде на відкрите військове втручання у війну Росії проти України.
Інше — заробити на війні. Тут Лукашенко, безумовно, отримує й політичні, й економічні дивіденди. Білорусь активно витягує вигоду з цієї війни. Він отримує гроші від Росії, нібито на модернізацію, на захист “спільного кордону”. Але, скажімо, з мільярда реально витрачається лише мала частина, а решта — це радше створення вигляду витрат. Я не думаю, що мова йде про щось справді масштабне.
Для Лукашенка головне — це його влада. Ми розуміємо, що ця війна надовго — армія РФ в’язне в багнюці. Якби все дійсно швидко завершилося, можливо, Лукашенко й підтримав би агресію проти України активніше. Але вв’язуватися в затяжну війну з невідомим результатом — не в його стилі. Лукашенко зазвичай діє за принципом: грати там, де гарантований результат.
Тому я не бачу для нього мотивації. Його цілком влаштовує поточний статус‑кво, і він витягує з нього вигоду. Навіщо щось змінювати, якщо система працює? До того ж Лукашенко зацікавлений у виході на міжнародну арену. Думаю, в ідеалі він хотів би чути щось на кшталт: “Путін — це маленький диктатор епохи Лукашенка”. І, ймовірніше, він буде працювати саме на зміцнення власного образу й впливу, а не на підтримку сусіднього диктатора, який і так вирішує свої завдання.
Читайте також: Російська м’ясорубка: люди — лише ресурс для Кремля, щоб продовжувати війну проти України
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
