Російська м’ясорубка: люди — лише ресурс для Кремля, щоб продовжувати війну проти України

Рекордні втрати російських окупантів, “м’ясні штурми”, вбивства солдатів своїми ж командирами. Вперше за понад чотири роки повномасштабної війни контингент армії РФ в Україні почав зменшуватися. ЗСУ знищують більше російських солдатів, ніж Кремлю вдається вербувати нових.

Чому владі доводиться гарячково шукати “гарматне м’ясо” серед студентів і бюджетників? Навіщо Україна поставила собі конкретну мету — ліквідувати щонайменше 50 тис. окупантів на місяць? Що дасть досягнення цього плану? І чи правда, що час тепер — не на боці Путіна і Росія цю війну вже програє? Про це розповідаємо у свіжому випуску “Спеціального репортажу” на телеканалі FREEДOM.

Автор — Яна Вовк.

https://youtu.be/mMlxYi9RXJg?si=BtqJVg5xdYN0Fl3I

30 тис. мертвих окупантів на місяць

Російські втрати в Україні давно вийшли за межі так званої “спеціальної військової операції”. Ніяка це не “СВО”, а війна, за яку Росія платить сотнями тисяч життів своїх громадян. Це вже визнають і “z-воєнкори”, і пропагандисти, і навіть представники влади. Просування на фронті сповільнюється, а кількість трун з України лише збільшується.

Загальна чисельність убитих і тяжко поранених російських солдатів на початку квітня 2026 року перевалила за 1 млн 300 тис. Щодня українська армія знищує в середньому близько тисячі окупантів, тобто 30 тис. на місяць. І вже дуже скоро цей показник зросте. ЗСУ стрімко збільшують кількість ударів безпілотниками, а саме на них припадає 90% смертей російських солдатів.

Збільшити щомісячні втрати російської армії з 30 тисяч до 50 — таку стратегічну мету поставив перед ЗСУ міністр оборони України Михайло Федоров.

“Ми впевнено рухаємося до показника у 50 тис. ліквідованих російських окупантів щомісяця. Такий рівень втрат має зробити продовження війни для Росії вкрай невигідним і змусити її погодитися на мир під тиском”, — заявив міністр оборони України.

Чотири місяці поспіль, починаючи з грудня 2025 року, втрати армії РФ перевищують набір нових солдатів. Тобто ЗСУ ліквідовують більше, ніж росіяни встигають поповнити свої лави. Це означає, що контингент окупаційної армії в Україні вперше за багато років почав зменшуватися. І коли втрати перевищуватимуть 50 тис. на місяць, це стане критичним показником для загарбників.

“Наше завдання — продовжувати знаходити такі рішення, які дозволятимуть знищувати більшу кількість ворогів”, — каже Федоров.

Михайло Федоров відомий своїми інноваційними підходами. Він втілив у життя безліч успішних проєктів, коли очолював Міністерство цифрової трансформації, а тепер впроваджує нові технології в армії. Це дуже лякає “z-воєнкорів” і російських військових. Багато з них уже визнають: кількість втрат армії РФ невпинно зростатиме.

Для Росії математика тут невтішна — де знайти 50 тис. солдатів щомісяця для заміни вбитих? Потрібно залучати нове “гарматне м’ясо”. Люди йти не хочуть і доводиться заманювати їх великими виплатами. У середньому новобранцю зараз пропонують одноразову виплату у 2 млн рублів. Множимо 50 тис. людей на 2 млн — виходить, що лише за місяць їм потрібно виплатити 100 млрд рублів. За рік виходить 1 трлн 200 млрд рублів — у російському бюджеті на це таких грошей немає. А ще ж потрібно платити “гробові” за загиблих — по 8 млн рублів.

Якщо додати й ці витрати, то лише виплати новобранцям і сім’ям убитих за рік становитимуть 6 трлн рублів, що в кілька разів більше, ніж увесь дефіцит бюджету РФ, запланований на 2026 рік. Це абсолютно непосильна сума навіть для зацикленого на війні путінського режиму.

Для України ж математика зараз більш сприятлива. У середньому знищення одного окупанта за допомогою дронів коштує 878 доларів. Про це заявив командувач Сил безпілотних систем Роберт “Мадяр” Бровді.

“Ми маємо обмінювати пластик і метал на мертвих росіян. Це найкращий обмінний курс”, — каже “Мадяр”.

За словами Роберта “Мадяра” Бровді, на одного загиблого українця з Сил безпілотних систем припадає 400 ліквідованих росіян. Пріоритет для України — зберігати життя власних солдатів, знищуючи окупантів за допомогою дронів.

“Безпілотники, здатні літати навіть у поганих погодних умовах, наприклад, важкі бомбардувальники, такі як “Вампір” або “Хевішот”. Один виліт здійснив, одразу відправили його в укриття для просушування, другий виліт відбувся”, — коментує Юрій Федоренко, командир 429-ї окремої бригади безпілотних систем “Ахіллес”.

Коли Україна за допомогою дронів доведе кількість втрат окупантів до 50 тис. на місяць і триматиме цю планку протягом тривалого часу, резервів у російської армії стане критично мало — їх просто не зможуть поповнювати.

“Окупанти вже не отримують необхідної кількості солдатів, які пройшли навчання, для ведення активних бойових дій на пріоритетних ділянках. Потрібно буде знімати свої резерви з інших районів, які менш пріоритетні для них. Якщо ми це робимо, знищуємо більше, ніж вони можуть поставити в стрій, протягом пів року, то резерви зменшуватимуться і, як наслідок, наступальні можливості противника також зменшуватимуться. А якщо протягом дев’яти місяців, то це може мати непоправні наслідки для здатності Росії вести наступальні дії”, — каже Юрій Федоренко.

Про те, що російські втрати перевищують темпи набору, заявили американський Інститут вивчення війни, а також британська військова розвідка та агентство Bloomberg. І це вже складно приховувати навіть у Росії.

Найбільші провладні російські блогери змушені визнавати: щомісяця гинуть десятки тисяч солдатів армії РФ. Це значно більше, ніж у перші роки війни.

“У 2022 і 2023 роках співвідношення вбитих і поранених: один до п’яти, один до шести. Це зараз, коли війна дронів, це число помітно впало, і подекуди це буває чи не один до одного”, — заявив проросійський військовий блогер Юрій Подоляка.

Головною причиною цього називають перевагу України в дронах.

“Українці зробили велику роботу над помилками, дуже багато зробили для того, щоб покращити свій технічний стан”, — каже Подоляка.

Абсолютна більшість російських військових гинуть, навіть не наблизившись до українських позицій. Так, пропагандист Юрій Котенок, який постійно їздить на фронт, стверджує: дрони знищують 90% штурмовиків армії РФ.

“8 або 9 бійців гинуть у дорозі, так і не вступивши в бій із противником, навіть не побачивши його. Більшість втрат — від FPV-дронів, дронів-ждунів, якими українські формування насичуються масово. Лютують коптери лінійки “Баба Яга”, накриваючи скидами групи на відкритому просторі й в укритті. Підсумок: кратно зросла кількість втрат, завмерла лінія фронту”, — пише пропагандист.

Кремль у пошуках “гарматного м’яса”

У березні 2026 року просування російських військ було мінімальним. І навіть там, де окупантам вдається закріпитися, далеко не завжди це можна вважати повним контролем над територією. Навіть поранених командири продовжують гнати в атаки. Солдатів змушують іти на українські позиції навіть на милицях. Таких відео стає все більше і більше. А тих, хто відмовляється йти в штурм, кидають голими в ями, тримають у підвалах, прив’язують до дерев, б’ють.

Після всього цього багато солдатів морально ламаються і погоджуються свідомо йти на смертельний для них штурм, аби лише припинилися муки. Росіян використовують як витратний матеріал. Для командира вони становлять не більшу цінність, ніж патрони. Тих, хто обурюється, просто вбивають або, як заведено говорити тепер у росіян, — “зануляють”. І ці “занулення” стають масовими. Але частіше командири посилають солдата на українські позиції навіть без зброї, просто щоб ЗСУ витрачали на нього снаряди або дрони.

“Відправити на штурм із гарантією загинути. Зараз дуже багато що у РФ тримається на страху. З людьми поводяться як зі скотом”, — коментує військовий експерт Денис Попович.

Російський штурмовик Роман Канін із 60-ї бригади записав звернення до Путіна. Розповів про величезні втрати російської армії. Про те, що солдатів часто не забезпечують навіть їжею і чистою водою, але продовжують відправляти на забій.

“Такий безлад відбувається, скільки людей ловлять, скільки пацанів лежить. За що? За оці от лисі лісосмуги. Мене не буде після цього відео, від мене позбудуться”, — каже російський штурмовик.

Без підготовки, без техніки, без евакуації та елементарної підтримки — їх відправляють у штурми, де шанси вижити мінімальні.

“Усі поїдемо в чорних мішках. Я пройшов по стількох трупах — це жесть. Що зі мною буде? Я теж, напевно, таким самим буду. Контракт підписав — і ти для них просто м’ясо. Вони думають тільки про себе”, — обурюється російський солдат.

Ситуацію на фронті вже називають “російською м’ясорубкою” і щомісяця в неї потрапляють десятки тисяч солдатів. Вони дуже швидко гинуть — і одразу ж їх замінюють новим “гарматним м’ясом”. І так по колу. Українські військові кажуть: коли забирають тіла росіян із поля бою, дістають із кишень документи й бачать, що цих людей відправили на фронт майже одразу після підписання контракту. Без нормальної підготовки, без досвіду і без шансів вижити.

“Бували випадки, коли між отриманням документів і загибеллю проходить 5-10 днів максимум”, — коментує військовий експерт Сергій Грабський.

У регіонах Росії повигрібали вже всіх, кого тільки могли. Почали з найбільш депресивних країв — людей, які живуть у злиднях, заманювали на війну великими виплатами.

“Наскільки складно переконати людину служити в армії, якщо її річна зарплата може становити максимум сотні тисяч рублів, а тут ви отримуєте суму вдвічі більшу протягом місяця”, — каже Грабський.

У Росії вже є безліч сіл, у яких практично не залишилося чоловіків призовного віку — вони пішли на війну. І багато хто там уже загинув. Десь місцева влада цього не хоче афішувати, а десь, навпаки, виставляють напоказ.

Наприклад, селу Седанка в Камчатському краї губернатор надав звання “село військової доблесті”. Підставою стало те, що 42 із 67 чоловіків працездатного віку пішли на так звану “СВО”. У чому тут доблесть і яка користь селу від такого статусу, більшість місцевих жителів досі не розуміють.

Тива, Бурятія, Башкортостан та інші регіони втратили величезну кількість чоловіків — там розростаються величезні кладовища. Щодня з’являються десятки нових і нових могил загиблих солдатів. Люди бачать це і не хочуть підписувати контракт навіть за великі гроші. У труну ж їх із собою не забереш. Плюс до цього працює сарафанне радіо — до людей доходить інформація, як командири посилають солдатів на забій і ті гинуть у перші ж дні.

Але російській військовій машині потрібні свіжі бійці. І на фронт відправляють усіх підряд — алкоголіків, людей із хронічними хворобами, психічно хворих, наркоманів і навіть хворих на туберкульоз, гепатит, СНІД.

“Зараз збирають пилотягом людей, яким просто нікуди більше подітися”, — каже правозахисниця, директорка фонду “Русь сидящая” Ольга Романова.

Командирів не хвилює їхній стан здоров’я і бойова підготовка. Яка різниця, кого відправляти в “м’ясний штурм”? Хоча цих новобранців часто важко навіть назвати солдатами.

“Орда, що воює. Я навіть не хочу говорити слово “армія””, — підсумовує Ольга Романова.

Продовжують вербувати нове “гарматне м’ясо” із СІЗО і в’язниць, але й цей ресурс вичерпаний. Так, багато в’язниць і колоній у Росії спорожніли.

“З початку війни закрито понад 100 зон. В’язниці вичерпані. Ця категорія, як і раніше, залишається основною. Тепер будь-яка затримана людина, а тим паче заарештована, а тим паче засуджена, залишається потенційним “гарматним м’ясом”. Просто їх залишилося мало”, — пояснює Романова.

Поповнювати величезні втрати на фронті російській владі стає дедалі важче, тому Кремль почав вербувати на війну студентів. У першу чергу — двієчників, які запустили навчання. Для цього виші посилюють правила відрахування.

“Студентам не дають закрити академічні заборгованості. Таким чином університет сам створює умовно законну ситуацію для відрахування студента і як альтернативу якраз пропонує укладення контракту”, — каже російський правозахисник у сфері освіти Тимур Тухватуллін.

Або укладіть контракт на так звану “СВО” і вам дадуть академічну відпустку, або вас відрахують. Потім отримаєте повістку і все одно підете на війну. Студентам обіцяють, що вони керуватимуть безпілотниками у відносній безпеці та комфорті, а контракт нібито лише на один рік. Але все це — брехня.

“Це буде безстроковий контракт, який закінчиться тим, що студентів переведуть у штурмові війська. А це буде квиток в один кінець”, — коментує військовий експерт Денис Попович.

Вербувальники з Міністерства оборони про це мовчать, а як приманку дають студентам покерувати дроном. Кличуть студентів на “СВО” і викладачі, а в хід ідуть навіть образи та маніпуляції.

“У нас чотири людини пішло в армію. Я щасливий, задоволений, познущався з людей, а мені за це ще й заплатили”, — хвалиться викладач Московського технічного університету.

Студенти Петровського коледжу в Петербурзі теж погодилися і підписали контракт. Їх переконали, що керувати дронами вони будуть прямо з міста, навіть їхати нікуди не треба. Але їх обдурили й тепер готують до відряджання на фронт. Хлопці обурюються, але нічого не вдієш, адже самі підписали контракт.

Нове “гарматне м’ясо” шукають навіть серед школярів. Наприклад, у школи Краснодара до старшокласників приходять представники військкоматів і проводять індивідуальні бесіди. Таким чином пропонують підписати заяву на ім’я начальника пункту відбору з формулюванням про вступ добровольцем і зобов’язанням підписати контракт після досягнення вісімнадцяти років.

А ще влада намагається перетворювати на вербувальників директорів підприємств — як державних, так і приватних. Наприклад, губернатор Рязанської області Павло Малков підписав постанову, в якій зобов’язав їх виконувати “завдання з підбору кандидатів на військову службу за контрактом”. Так, якщо на підприємстві від 150 до 300 співробітників, воно має надати двох новобранців. Якщо понад 300 працівників — трьох новобранців, а якщо понад 500 співробітників — п’ятьох.

Але такі методи точно не дадуть необхідної кількості, яка компенсувала б величезні втрати Росії на фронті. Працівники приватних і державних підприємств зовсім не зобов’язані йти на війну лише за наказом свого керівництва. І студенти теж у більшості випадків відмовляються, попри тиск і погрози. Молоді люди читають Telegram-канали й знають, що їх чекає в російській армії.

У регіонах підвищують одноразові виплати за підписання контракту, але й це не дає бажаного Путіну результату. Через сарафанне радіо і Telegram-канали стає відомо, що російські солдати не зароблять на так званій “СВО” хоча б тому, що змушені платити побори командирам, самостійно купувати собі екіпірування і скидатися на ремонт автомобілів і військової техніки.

Усе це відбиває бажання підписувати контракт навіть у тих росіян, які мало цінують своє життя і доведені до відчаю безпросвітною бідністю.

Потік охочих підписати контракт із кожним місяцем зменшується, а втрати на фронті зростають. Ситуація схожа на дірявий глечик — воду намагаються заливати, але вона все одно витікає. Чисельність російської армії в Україні поки що повільно, але стабільно знижується, але з часом падіння прискорюватиметься.

Очевидно, Путін не збирається закінчувати війну і буде шукати нові способи поповнити армію. От тільки тенденція залишається незмінною — що більше російських новобранців атакує Україну, то більше їх залишається в українському чорноземі.

Читайте також: Дрони, ракети та роботи: як змінилася оборонна індустрія України