Понад 200 ветеранів війни взяли участь у спортивному турнірі в Дніпрі (ВІДЕО)

Веслування, велотренування, кросфіт та ще три дисципліни в залі. Результати своїх напрацювань у шести видах спорту у Дніпрі демонстрували понад 200 українських ветеранів та військовослужбовців після поранень. Усі вони зібралися на турнір, щоб довести: попри все, життя триває. Як минули змагання, бачили кореспонденти телеканалу FREEДОМ.

До початку повномасштабної війни В’ячеслав Кутьїн жив і працював за кордоном. Коли війська РФ у 2022 році зайшли на територію України, він одразу повернувся додому і пішов у тероборону Києва, пізніше служив у бригаді тероборони Луганська. Тяжке поранення В’ячеслав дістав на Запорізькому напрямку.

“Вісім днів я пролежав в окопі без однієї кінцівки. Потім мене взяли в полон, у полоні я провів 13 місяців. І у 2025 році в січні був обмін “25 на 25″, репатріація тяжкопоранених, тоді обміняли й мене”, — розповів В’ячеслав.

За його словами, спортом почав займатися, щойно зміг ходити на протезах. У реабілітаційному центрі у Львові посів перше місце. Відтоді намагається не пропускати жодного турніру для ветеранів. На змаганнях у Дніпрі він змагається у всіх шести дисциплінах: веслування, велотренування, кросфіт, човниковий біг, утримання вагового диска та армреслінг.

“Намагаюся взяти участь у максимальній кількості змагань і довести насамперед собі та своєму синові, що подвійна ампутація — це не вирок, і я можу показати гідний результат у будь-яких видах спорту”, — зізнався Кутьїн.

Владислав бере участь у чотирьох дисциплінах. Поранення ноги він дістав на Донецькому напрямку, довго був на апараті Ілізарова. Щоб не втрачати форму, ще під час лікування почав робити вправи. Щойно дозволив стан — збільшив навантаження.

“По-перше — це спілкування. Я знаю, що були ситуації на початку війни, коли люди з ампутаціями кінцівок думали, що все, ми не потрібні суспільству. А тут навпаки. Багато людей, які навіть після ампутацій займаються спортом, показують, що вони не випадають із життя, і що ампутація, або складна травма — це не вирок на все життя”, — зазначив Владислав.

Турнір спеціально організували для ветеранів та чинних військових після поранень. У ньому взяли участь понад 200 осіб із дев’яти областей України. Були й учасники з досвідом, і новачки. Але головне, що всі вони перебороли себе і живуть далі, кажуть організатори.

“Спорт — це на першому місці для відновлення після повернення. Тому що, по-перше, це психоемоційне відновлення, це боротьба з посттравматичними синдромами. Людина може бути без видимих поранень, але всередині вона поранена. Тому спорт — це найголовніше. Ми рекомендуємо його кожному нашому воїну”, — заявив головний суддя турніру Дмитро Матвєєв.

На таких змаганнях усі спортсмени прагнуть показати найкращий результат. Але це не головне, вважають ветерани, бо тут кожен із тих, хто дістав поранення і відновився, почувається переможцем.

Читайте також: Жити, не зважаючи ні на що: історія українського ветерана, який зробив неможливе (ВІДЕО)