Земля і люди — лише військовий ресурс: експерти розповіли, як Росія використовує окуповані території

Життя на тимчасово окупованих Росією територіях України давно перетворилося на боротьбу за виживання та збереження базових прав. Фейкові вибори, репресії, вилучення житла й депортація дітей стали частиною єдиної окупаційної політики.

За адміністративними рішеннями Кремля — зламані долі та витіснення людей із власної землі. Росія крок за кроком перетворює захоплені регіони на зону тотального контролю і страху.

Соціально-економічна ситуація на окупованих територіях

Беззаконня і мародерство — цими двома словами можна описати те, що відбувалося на окупованих Росією територіях України у 2025 році. Російська Держдума запустила механізм вилучення так званого безхазяйного житла. Путін підписав указ, який зобов’язує українців, що не отримали російський паспорт, покинути свої домівки. І проведення фейкових місцевих виборів, які світ так і не визнав. І це — лише кілька фрагментів масштабної окупаційної політики Кремля, що позбавляє людей можливості нормально жити на власній землі.

Виїхати до 10 вересня або “врегулювати своє правове становище”, тобто отримати російський паспорт — таку умову громадянам України озвучили російські окупаційні влади ще у березні 2025 року. На захоплених Москвою територіях без цього папірця люди й так були позбавлені базових потреб: не могли отримати медичну допомогу, оформити соціальні виплати, влаштуватися на роботу і навіть відправити дитину до школи. Тепер же їх фактично вигнали з власних домівок.

Наступний обов’язковий крок після отримання паспорта — оформлення медичного страхування та закріплення за місцевою поліклінікою. Але це зовсім не про турботу про здоров’я! Таким чином окупаційні влади складають реєстр жителів.

“Медичні установи отримали негласні вказівки збирати паспортні дані, адреси, місця проживання та склад сімей і передавати цю інформацію в окупаційні адміністрації. Особливий акцент робиться на чоловіках призовного віку: їхній медичний облік уже синхронізується з даними так званих військкоматів. Переоформлення полісів подається як бюрократична формальність, але фактично створюється система, де людина може отримати медпослуги лише за місцем прикріплення”, — повідомили в Центрі національного спротиву.

Крім того, Росія вивела практику вилучення житла на окупованих українських територіях на федеральний рівень. У жовтні Держдума затвердила механізм вилучення так званого безхазяйного житла. Під цю категорію підпадають квартири та будинки українців, які були змушені виїхати з рідних міст і сіл. Водночас чіткі критерії, як і на якій підставі законних власників можуть позбавити квадратних метрів, у документі не прописані. Кремлівські прибічники ухвалюватимуть рішення на власний розсуд. Експропріацію планують завершити до 2030 року. Якраз до кінця п’ятого терміну Путіна. До цього часу потрібно встигнути все вкрасти, продати й поділити.

“Чітких критеріїв немає, їх визначатимуть самі окупаційні адміністрації, що відкриває шлях до масового привласнення нерухомості. Фактично це означає, що будь-яке житло людей, які виїхали через війну, можуть оголосити “нічиїм”. Під цей каток часто потрапляють і люди, що залишилися в окупації. Росія узаконила мародерство на тимчасово окупованих територіях. Вилучене житло передаватимуть російським військовим, силовикам, чиновникам і працівникам бюджетної сфери, яких завозять із Росії. Тобто відбувається цілеспрямоване заміщення місцевих людей лояльним населенням”, — розповіли в Центрі протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони України.

Репресії, незаконні затримання, тортури. Усе це вже давно стало елементами путінської політики на окупованих територіях. Насмілився критикувати кремлівську владу — отримай статтю за “екстремізм” або “антидержавну діяльність”. Улітку 2025 року Європейський суд з прав людини підтвердив, що Росія несе повну відповідальність за всі знущання й незаконні судові вироки. Свій звіт про ситуацію на окупованих територіях опублікувала й відома правозахисна організація Freedomhouse.

“Окупаційні влади заперечують повні політичні права всіх жителів, але до кримських татар і етнічних українців ставляться з особливою підозрою, і вони зазнають порівняно сильніших переслідувань, ніж етнічні росіяни. Жителі, які не мають російського паспорта, вважаються окупаційними владами особами без громадянства. До 2025 року окупаційні влади змусили більшість жителів отримати російський паспорт, позбавивши тих, хто його не мав, доступу до основних послуг”, — сказано у звіті Freedomhouse.

Крім того, Росія створила масштабну мережу з понад 200 установ, де викрадених українських дітей утримують для примусового перевиховання. Восени цього року масштабний звіт щодо цього опублікувала Лабораторія гуманітарних досліджень Єльського університету США. До речі, саме після їхнього звіту у 2023 році Путін і Львова-Бєлова отримали ордери від Міжнародного кримінального суду за викрадення українських дітей. Тепер же правозахисники акцентують на тому, навіщо країна-агресор усе це робить.

“Справжні масштаби російської мережі установ, що мілітаризують і перевиховують дітей, вивезених з України, величезні. Щонайменше у 210 установах, від Чорного моря до Сибіру й тихоокеанського узбережжя, є такі вихованці. У переважній більшості діти з України проходять “перевиховання” і потрапляють у програми примусової мілітаризації. Останні включають бойову підготовку, церемоніальні паради й військові навчання, збирання безпілотників та іншої техніки, а також вивчення військової історії”, — зазначив в інтерв’ю Euronews виконавчий директор Єльської школи громадського здоров’я Натаніель Реймонд.

Крім того, відбувається жорстка мілітаризація школярів. Так, окупаційна адміністрація Херсонської області відправляє українських дітей на військові навчання до Росії під виглядом освітніх програм.

За даними Центру національного спротиву, групу з 24 підлітків вивезли до Волгограда (РФ), де в таборі “Авангард” їх навчали роботи з дронами, військовим спеціальностям, тактиці й елементам кібероперацій, паралельно проводячи ідеологічну обробку.

Відбір дітей здійснювався через школи під адміністративним тиском, а батькам фактично не залишали можливості відмовитися. У ЦНС зазначають, що процес координується за участю окупаційного губернатора Херсонської області Володимира Сальдо і є частиною системної мілітаризації неповнолітніх.

У вересні 2025 року російська влада спробувала влаштувати на окупованих територіях чергове шоу під назвою вибори. У так званий “єдиний день голосування” обирали, а точніше — перепризначали депутатів міських рад і так званого “губернатора” Севастополя. Результати цього дійства не визнав жоден цивілізований уряд.

“Організація Росією так званих виборів на тимчасово окупованій території України є незаконною, а їхні результати — нікчемними. Жодні особи, нібито “обрані” внаслідок цього фарсу, не матимуть жодних юридичних підстав для виконання посадових обов’язків. Бутафорські вибори на вкраденій землі не допоможуть Росії узаконити окупацію — крадене доведеться повертати”, — заявили в Міністерстві закордонних справ України.

Водночас як би не змінювалася окупаційна влада, жодна із системних проблем так і не була розв’язана. Зношена критична інфраструктура, дефіцит товарів найпершої потреби, безробіття, відтік працездатного населення і згортання малого та середнього бізнесу. Обіцяні квартири замість зруйнованих більшість людей також не отримали. Масові звернення до Путіна перед Новим роком записали жителі Маріуполя. Якщо на місці їхніх розбитих будинків і з’являються багатоповерхівки, то все це — не для простих містян.

“Житло отримали приблизно 15% жителів, ми розуміємо складну ситуацію у країні, але це не заважає бізнесменам будувати іпотеку на місці наших знесених будинків, наживаючись на нашому горі й набиваючи свої кишені”, — розповіли місцеві жителі.

Ситуація з водою у Донецьку та Макіївці залишається критичною. Подають її раз на три дні за графіком, якого ніхто не дотримується. У багатьох квартирах із крана тече брудна, мутна жижа, до того ж з огидним запахом. Ні для пиття, ні для приготування їжі це не придатне. Розв’язати проблему планували запуском каналу “Дон — Донбас”. Але на його будівництві крали не мільйонами, а мільярдами. Тож із кожним місяцем ситуація лише погіршувалася.

Політика Кремля на окупованих територіях в оцінці експертів

Що відбувається на тимчасово окупованих територіях? Яка там соціально-економічна ситуація? Чи справді РФ планує інвестувати в захоплені міста Донецької та Луганської областей? Як відбувається мобілізація українців на ТОТ? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді журналіст, президент Центру досліджень соціальних перспектив Донбасу Сергій Гармаш і директорка Східної правозахисної групи, докторка філософії з політичних наук Віра Ястребова.

СЕРГІЙ ГАРМАШ: РФ використовує окуповані території для військової логістики

— Ситуація на окупованих територіях відрізняється, можна сказати, природними можливостями самих територій. Наприклад, у так званій “ЛНР” ситуація з водою трохи краща, ніж у так званій “ДНР”.

Також ситуація відрізняється і з погляду необхідності для Росії — у логістичному чи військовому сенсі. Так, Кремль відстоює Маріуполь, але абсолютно не тримається за Бахмут чи Лисичанськ, тому що вони не є частиною ланцюжків логістичних постачань для російської армії на півдні України.

Відрізняється й урбаністична ситуація. Великі міста ще якось живуть — Донецьк, Луганськ. А невеликі міста, які будувалися, як правило, навколо шахт або заводів, помирають разом із цими шахтами й заводами.

Росія ставиться до окупованої території дуже прагматично. Зараз там розгортається гуманітарна катастрофа. Я думаю, РФ не проти була б подати воду на ці території — просто вона не може цього зробити.

Відновлює Росія лише те, що потрібно їй з погляду логістики, тобто для продовження війни з Україною. Як промисловий регіон Донбас фактично помирає. Можна сказати, що він уже помер: шахти практично всі закриті й, за різними підрахунками, металургійні заводи теж не можуть працювати без води, ситуація там украй важка.

У підсумку Донбас перетворюється на сіру зону з місцевим населенням, що вимирає і яке заміщують або громадяни Росії, або взагалі переселенці із Центральної Азії. Бойові дії тривають, і знищення регіону, вочевидь, також триватиме.

Ті жителі, які підтримували так звану “руську весну”, досі в усьому звинувачують Україну. Для них вона — головне джерело всіх проблем.

Більш розсудливі люди звідти давно виїхали, і не обов’язково в Україну. Багато хто, до речі, поїхав у Росію — просто щоб не жити поруч із війною і в регіоні, що вмирає. Людям потрібні нормальні умови життя, і вони взагалі не обговорюють ці питання. Тим паче, обговорення таких тем просто небезпечне з погляду особистої безпеки.

Тому ставлення у людей різне, але загалом вони воліють мовчати. Як правило, вони скаржаться на погіршення умов життя і звинувачують у цьому місцеву владу. Україну звинувачують уже рідко, а Росію — тим паче, хоча я думаю, що це пов’язано насамперед зі страхом.

Психологічно людям властиво підлаштовуватися під навколишню реальність. Вони не можуть довго жити в агресивному середовищі, яке загрожує їхньому життю. Простіше адаптуватися, і багато хто це робить.

Якщо ж питання зводиться до того, наскільки там чекають Україну, то, за словами моїх джерел, багато хто допускає, що Україна все-таки може повернутися. Але не всі цього хочуть, тому що розуміють: життя вже усталилося в новій державі, і люди бояться відповідальності. Багато хто вже втягнутий — когось насильно мобілізували у 2022 році, хтось спокусився грошима і пішов сам.

Іпотека на окупованих українських територіях значно дешевша у відсотковому співвідношенні, порівняно з іпотекою у РФ. Тому дуже багато росіян їдуть туди, як вони кажуть, “у місто біля моря” Маріуполь. Їх приваблює ставка 2% за іпотекою.

Щоправда, перший внесок там усе-таки досить високий. І з огляду на те, що в Маріуполі роботи немає, особливо для місцевих, виходить така ситуація: росіяни купують там квартири й перевозять туди свої родини.

Іпотечне житло там будується для обслуговуючого персоналу з російським громадянством, а також для формування логістичних ланцюгів Російської Федерації з постачання озброєнь і військового забезпечення на південь України.

Маріуполь зробили логістичним хабом на так званому суходільному коридорі до Криму. Відповідно, місцевим жителям там залишається дедалі менше місця.

ВІРА ЯСТРЕБОВА: Людей на окупованих територіях Кремль сприймає як ресурс

— Росія прагне вкрасти й вивезти все з окупованих територій Донецької та Луганської областей. Крім того, ті, хто курує процес окупації, намагаються нажитися: отримати фінансування з бюджету РФ і “освоїти” ці кошти, а простіше кажучи — розікрасти гроші під егідою якихось інвестиційних проєктів.

Російська Федерація заявляє, що нібито має намір реанімувати окремі шахти, але коли починаєш аналізувати інформацію, стає зрозуміло: по суті, кошти виділяються на те, щоб “освоїти” вже наявні розробки.

Я думаю, що про якесь системне заволодіння надрами України мова не йде і не йтиме. По-перше, через кадрову кризу у Росії, а по-друге, через величезні масштаби корупції.

Для будь-яких виробничих циклів потрібна щонайменше вода, якої там зараз немає. Сьогодні шахтну воду подають як питну за графіком, і то не завжди. Люди постійно залишаються без водопостачання і з величезними проблемами.

Через це відбувається постійний відтік молодого населення — тих, хто міг би бути залучений до важких фізичних робіт. Я вже не кажу про інтелектуальний потенціал, який раніше був серед гірничих інженерів і в Донецькій, і в Луганській областях.

Виділити гроші — це одне, а зробити так, щоб усе це реально запрацювало, — зовсім інша історія. Росіяни зараз активно шукають фінансування, зокрема й у Китаї. Щоправда, Пекін спрямовує на окуповані території не офіційні делегації, а так званих бізнесменів.

Китайська бізнес-спільнота вже приїжджала, проводила візити, зустрічі, обговорення. Вони шукають інвестиційні проєкти, щоб стати цікавими ще комусь, щоб легітимізувати присутність РФ на цих територіях України та створити серйозні бізнес-інтереси, які надалі стимулюватимуть агресора утримувати контроль над тимчасово окупованими територіями, по суті, з метою пограбування.

Вони намагаються втягнути інвесторів у цю кабалу, щоб потім ті, хто вклався, були зацікавлені в збереженні російського контролю: адже кошти вже вкладені, домовленостей досягнуто.

На окупованих територіях уже практично не залишилося того, у що можна вкладатися. Усе, що було, — затоплено, вирізано на метал і вивезено. Відновлення потребує колосальних коштів, і технологічно це вкрай складно, а економічно абсолютно нерентабельно.

Росія, прийшовши з війною під прапором квазідержавних утворень “ЛНР” і “ДНР”, знищувала й стагнувала вугільну галузь. А після повномасштабного вторгнення діяла як варвар.

Жодних реальних покращень, жодних дієвих інвестиційних програм, спрямованих хоча б на збереження того, що залишалося до 2022 року, не було. Усе це — декларативні кроки, спроба підняти свій статус серед держав, які готові ігнорувати норми міжнародного права й заплющувати очі на те, кому насправді належать надра.

Єдине, що триватиме, — це знищення. Екологічні норми там повністю нівельовані, і зараження шахтних вод у Донецькій області може мати наслідки далеко за межами окупованих територій, зачіпаючи й інші держави. Це найсерйозніша екологічна катастрофа. Я вже не кажу про наслідки для здоров’я людей, які змушені пити отруєну воду.

РФ насамперед вибудувала транспортні коридори: мілітаризувала порти Маріуполя і Бердянська, підвела до них залізничні та автомобільні артерії — як інфраструктуру для вивезення вкраденого. З іншого боку — це “дороги смерті” для постачання боєприпасів, амуніції та забезпечення загарбницької армії.

Це артерії смерті, призначені для підживлення військової агресії проти України. У Росії все підпорядковано війні й все є сировиною для війни. Ставлення РФ до тимчасово окупованих територій — варварське, і їх використовують як ресурс для подальших військових вторгнень.

Росія на тимчасово окупованих територіях України розгорнула цілу мережу з мобілізації та забезпечення постійного мобілізаційного ресурсу для загарбницької війни. На війну відправляють людей із каліцтвами, з інвалідністю.

Східна правозахисна група через свої джерела верифікувала інформацію про те, що учасників ЗС РФ з ампутаціями кінцівок залучають, зокрема, до підрозділів, які керують бойовими дронами. Тих, хто здатний пересуватися, використовують як штурмову піхоту для розвідки та виявлення вогневих точок української армії.

До кінця 2025 року було проведено верифікацію всього населення за військово-обліковими спеціальностями. І важливо зазначити, що ця верифікація стосувалася не лише чоловіків, а й жінок. Усіх узяли “на олівець”, дані щодо них актуалізовані, і залучення місцевого населення до лав окупаційної армії, на жаль, триває.

Ще один напрям — упровадження військових спеціальностей і активна агітація до участі в кадетських класах і кадетських корпусах. Таким чином вибудувано цілу інфраструктуру, зокрема освітню, яка, за задумом окупантів, має готувати кадри для армії Російської Федерації та для ведення подальших загарбницьких війн і актів агресії.

Одна з домінантних стратегій РФ — виховувати нове покоління саме солдатів. Це вже не просто мілітаризація, а повноцінна військова доктрина з навмисно посиленою ідеологічною частиною.

У Росії розуміють, що економічна ситуація у майбутньому погіршуватиметься, а отже, потрібні мотивовані солдати, які підуть убивати, керуючись ідеологічними догмами. У цю військову доктрину включено й релігійний компонент. Ми фіксували неодноразові випадки, коли церква агітує йти на війну, укладати контракти й убивати.

Читайте також: “Грабіж за законом”: як Росія привласнює нерухомість українців в окупації