Провокації та імітація дипломатії: навіщо Кремль продовжує затягувати мирні переговори — думки експертів

Кремль готує масштабну провокацію з людськими жертвами в межах продовження спеціальної операції зі зриву мирних переговорів за посередництва США. Таку інформацію оприлюднила Служба зовнішньої розвідки (СЗР) України.

РФ намагається звинуватити Україну у зриві мирного процесу

Влаштувати провокацію кремлівська влада планує 7 січня або напередодні. Разом з тим вони планують обрати людне місце, щоб резонанс був якнайсильнішим. Як так звані докази росіяни планують використати уламки ударних дронів західного виробництва, які будуть привезені з лінії бойового зіткнення.

“Розвідка з високою ймовірністю прогнозує перехід від маніпулятивного впливу до збройної провокації спецслужб РФ зі значними людськими жертвами. Очікуваний час — напередодні або під час святкування Різдва за юліанським календарем, 7 січня. Місцем провокації може бути обрано культову споруду або інший об’єкт із високою символічною вагою як у Росії, так і на тимчасово окупованих територіях України”, — повідомляють у Службі зовнішньої розвідки України.

Раніше Росія вже намагалася звинуватити Україну в атаці на резиденцію Путіна без пред’явлення доказів. Тоді глава МЗС РФ Лавров заявив, що удар було завдано в ніч на 29 грудня, і пригрозив “переглядом переговорної позиції”.

Водночас Міноборони Росії лише за дві доби опублікувало сумнівну карту ймовірного маршруту дронів. Україна офіційно всі ці звинувачення спростувала. А в Агентстві національної безпеки США дійшли висновку, що не було навіть спроби атаки. Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) також провели ретельний аналіз усіх фактів і оприлюднили свій висновок.

“Удари України по території Росії зазвичай залишають сліди, які можна виявити у відкритих джерелах. Це відеозаписи, часто з геолокацією вибухів і пожеж, або димові шлейфи поблизу цільових об’єктів. Інститут вивчення війни не виявив жодних подібних відео про удари поблизу резиденції Путіна. До того ж твердження Лаврова про збиття 91 безпілотника над Новгородською областю суперечить заяві Міністерства оборони Росії про те, що в ніч на 29 січня над цією областю було збито 47 українських безпілотників”, — сказано у звіті ISW.

Як повідомили в Центрі протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони України, уся ця історія була організована росіянами вкрай примітивно.

Окрім дивних фотографій із незрозумілим дроном, нічого більш суттєвого як доказ не було надано. Однією з цілей розкручування цього фейку була спроба посварити президента США з українською владою. За задумом Кремля, слова Путіна про нібито атаку, сказані Трампу особисто, мали перекласти відповідальність за затягування війни на Україну.

“Такі фейки, винесені на найвищий дипломатичний рівень, створюються для того, щоб Путін мав фундамент для затягування часу в переговорах про завершення війни, а також міг змінювати власні позиції у мирному плані Трампа, переформатовувати їх і, знову ж таки, воювати далі. Головна мета Путіна сьогодні — затягування війни до травня, уникнення нових американських санкцій, створення передумов для відходу від пунктів плану Трампа, які вимагають чогось від Москви”, — вважає керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко.

Новий рік не приніс майже жодних ознак зрушення в позиції Кремля. Путін, як і раніше, не відмовляється від своїх максималістських вимог, не демонструє готовності до компромісів, пише видання The Times. Водночас Москва не полишає спроб зірвати будь-які мирні ініціативи й, що найтривожніше, готує нові провокації.

“Саботаж будь-якої угоди США із Зеленським, навіть тимчасової, є очевидним мотивом для Путіна. Не менш важливо й переконати країни, потенційно прихильні до Москви, що Росія мала повне виправдання для продовження повітряних ударів по українських містах, інфраструктурі та цивільному населенню — ударів, які тривають без упину, навіть коли Москва лише удає, що бере участь у мирних переговорах”, — йдеться в матеріалі The Times.

Таким чином, Кремль продовжує діяти через фейки, провокації та тиск, намагаючись зірвати будь‑які реальні кроки до миру. За оцінками українських спецслужб і західних аналітиків, головне завдання Путіна — зруйнувати єдність США, Європи та України й повернути переговори у формат кулуарних домовленостей. 

Спроби РФ зірвати переговори в оцінці експертів

Заради чого Кремль затягує переговорний процес? Чому Путін не подає жодних сигналів про готовність припинити агресію? Чи можуть США чинити тиск на РФ? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• В’ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень;
• Георгій Чижов, політолог, керівник Центру сприяння реформам;
• Дмитро Левусь, політолог‑міжнародник, експерт Центру “Об’єднана Україна”;
• Богдан Попов, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”.

В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: Росія може посилити обстріли критичної інфраструктури

— Кремль в умовах зими завдає ударів по критичній інфраструктурі — об’єктах електрогенерації, передавання електроенергії, теплової генерації, водопостачання, і тим самим створює вкрай складні побутові умови для життя населення. Але найголовніше — гинуть мирні жителі.

Великою мірою Російська Федерація робить ставку на внутрішню дестабілізацію в Україні в умовах зими, морозів і зростання побутових труднощів. Цього року вже видно чітку лінію, і дії мають системний характер: обираються окремі населені пункти або регіони, які намагаються довести до вкрай тяжкого стану.

Таким чином, разом із зусиллями на лінії фронту, спроба внутрішньої дестабілізації, з мого погляду, є одним з інструментів тиску — як на Україну, так і на США та Європу. І Росія розраховує шляхом цього досягти тих умов, які вона озвучує під час переговорів з американськими посередниками.

З боку Кремля ставка робиться саме на внутрішню дестабілізацію: створення складних побутових умов для життя населення, евакуацію людей із прифронтових регіонів, обстріли великих міст, де за багатоповерхової забудови вкрай складно виживати без опалення, водо‑ та електропостачання.

Я б навіть очікував посилення обстрілів об’єктів критичної інфраструктури, житлових кварталів, будинків, міст і населених пунктів загалом з метою створення проблем для мирного населення України.

Російській стороні, по суті, потрібно посилити свої переговорні позиції. Вони створюють проблеми, але на цьому етапі не готові в цьому зізнаватися — у цьому й полягає вся схема. Задум, прямо скажемо, не надто хитрий: створити гуманітарні проблеми, але удати, що це не вони здійснюють агресію, а потім тиснути через ці гуманітарні моменти на американців та європейців. Здається, саме так виглядає цей задум.

ГЕОРГІЙ ЧИЖОВ: Кремлю доведеться змінювати риторику

— Кремлю, ймовірно, доведеться трохи “відкотитися назад” у своїй риториці й знову запевняти президента США Дональда Трампа в тому, що РФ нібито прагне миру. Найімовірніше, формулювання про “зміну переговорних позицій” просто забудуть і, гадаю, у Москві від нього вже відмовилися. Однак, судячи з усього, самих слів для Трампа буде недостатньо, навіть якщо він знову в них повірить.

Американська сторона, швидше за все, вимагатиме від Росії якихось конкретних дій. І, можливо, у Кремлі почнуть говорити про готовність у чомусь зближувати свої переговорні позиції з Україною. Але основним завданням усе одно залишатиметься затягування часу.

У Путіна, судячи з доповідей чиновників, виникає відчуття, що Росія вкотре близька до перемоги, і потрібно лише трохи потягнути час. Обов’язково або вийдуть на адміністративні кордони Донецької області окупанти, або захоплять щось іще, наприклад, у Запорізькій області. Про це він говорив напередодні Нового року. Однак у найближчі місяці цим планам, найімовірніше, не судилося здійснитися. Подивимося, чи вплине це якимось чином на позицію російського диктатора.

Зараз виробляється єдина позиція консолідованого Заходу, який складається з трьох частин: США, європейські союзники та Україна, яка зараз фактично вбудована у західні структури у сфері безпеки, хай і неформально.

Те, що зараз поступово вдається сформувати консолідовану позицію, має принципове значення. Зрештою, якщо ця позиція виявиться непохитною, Путін об неї “розіб’ється”. І, що особливо важливо, вона переконає Трампа, який більш ніж інші схильний змінювати умови на ходу і поступатися тиску з боку Росії.

Усередині західного табору вкрай важливо, щоб не залишилося серйозних розбіжностей між Володимиром Зеленським і ключовими європейськими союзниками. Не маються на увазі окремі невеликі країни, які можуть займати специфічну позицію, на кшталт Угорщини. По суті, від них мало що залежить, якщо основні гравці на Європейському континенті знайдуть спільну мову з Україною.

Зараз головний конфлікт, до якого Дональд Трамп не може підібрати ключі, — це російська агресія проти України. Гадаю, що в міру того, як Путін дедалі виразніше демонструє, що саме він не хоче миру, Конгрес США отримає від президента сигнал таки практично допрацювати законопроєкт про санкції, включно з вторинними санкціями.

ДМИТРО ЛЕВУСЬ: Росія не планує припиняти вогонь

— Російська Федерація абсолютно нічого не змінила ані у своїх діях, ані у своїх заявах, і загалом це було цілком передбачувано. До речі, навіть коли ми говоримо про гарантії безпеки та про можливу присутність іноземних військ, ми все одно розуміємо: йдеться про період, який розпочнеться вже після завершення бойових дій, і на це має погодитися Росія. Але очевидно, що наразі жодних сигналів про готовність до цього немає.

Заяви, які звучать із боку Росії про те, що “законною ціллю” є, мовляв, усе, що перебуває на території України — це, по суті, ще одне свідчення того, що вони навіть не розглядають варіант завершення бойових дій.

У цьому сенсі, гадаю, абсолютно справедливо те, що президент України Володимир Зеленський сказав: поки немає відповідного документа й остаточної домовленості, зрозуміло, що нічого не запрацює.

Усі ці плани можуть почати реалізовуватися тільки тоді, коли Росія буде примушена до завершення війни. Кажуть, що план погоджений на 90%, але це приблизно як завантажувати якусь програму: бракує одного файлу, без якого вона просто не запуститься. Водночас та робота, яка зараз ведеться, безумовно, необхідна.

Гадаю, що насправді Росія продовжує імітувати зближення, тому що, по суті, нічого не змінилося. Вони, як і раніше, заявляють, що нібито були досягнуті якісь домовленості на Алясці, які США мають виконувати. Очевидно, що у їхньому сприйнятті це означає тільки одне — примус України до капітуляції.

У будь‑якому разі Росія буде змушена колись закінчити війну — через внутрішні причини та процеси, які наростатимуть. І до цього моменту мають бути завчасно напрацьовані певні рішення, своєрідні схеми: як забезпечувати безпеку України, як організовувати її відновлення, як забезпечувати безпеку Європи загалом.

Наразі Росія справді впевнено продовжує імітацію переговорного процесу. Ті поступки, на які вона нібито десь іде в закритому режимі, свого часу досить показово озвучив Трамп, коли сказав: “Ну, Росія ж готова припинити вогонь — це вже поступка з її боку”. Хоча очевидно, що насправді до припинення вогню там ніхто не готовий. Це, м’яко кажучи, неправда. А з іншого боку, подібні заяви відображають готовність американської сторони йти на компроміси завдяки Україні.

БОГДАН ПОПОВ: Треба бути готовими до того, що миру не буде

— Путін не те що не подає жодних сигналів про готовність завершити війну дипломатичним шляхом з адекватним результатом тим, що він демонструє публічно. Він, по суті, просто озвучує абсолютно нереалістичні вимоги для завершення війни. Паралельно скаженіють російські пропагандисти, розповідаючи фейки, що нібито Україна розбомбила резиденцію Путіна і все в такому дусі.

Ми розуміємо, що з цього вони виходитимуть із переговорів — причому “з’їжджатимуть” доволі радикально. Можливо, вдадуться до якоїсь ескалації, аби зрештою звинуватити Україну в зриві дипломатії. Тому, попри те, що всім дуже хочеться миру, розуміння того, що ми воюватимемо далі, уже є.

Європейці це чітко продемонстрували тим, що виділили 90 млрд євро допомоги Україні — як військової, так і невоєнної, починаючи з 2026 року. Так, ця сума не покриває всіх витрат, які нам доведеться нести навіть виключно на оборону у ці роки. Але все одно це серйозні гроші. Коли дефіцит бюджету наближається до половини — це катастрофа. Ми розуміємо, що насамперед це наслідок війни, але не можна скидати з рахунків той факт, що цю катастрофу потрібно терміново чимось перекривати.

Європейці посилають чіткий сигнал: усі розуміють, що, найімовірніше, миру не буде, і тому заздалегідь виділяються кошти на продовження війни.

Насправді ми бачимо, як частково заспокоївся Дональд Трамп щодо України. Бо коли він тиснув на нас із вимогами підписати невигідні мирні умови, він досить прямо говорив європейцям: “Якщо ви хочете від українців інших умов — дайте їм гроші, щоб вони могли за них боротися. Тому що ви, звісно, розумні: кажете — не підписуйте, але водночас заявляєте, що грошей у вас немає. Так це не працює”.

Україна програла б цю війну, якби в нас не було грошей, як, утім, і будь‑яка держава. Так само й РФ може дуже просто програти цю війну, якщо в неї завалиться економіка. А в європейців та американців є всі необхідні важелі тиску на путінську економіку та його військову машину, яка приблизно на 35% тримається шляхом експортних надходжень від торгівлі з Китайською Народною Республікою та Індією.

Читайте також: Замах на командира РДК і фейкова атака на Валдай: як провал спецслужб РФ вдарив по Кремлю — думки експертів і глядачів FREEДОМ