Виселення до Сибіру, насильницька депортація, стирання ідентичності: Росія займається системним геноцидом українців

Росія не залишає вибору українцям на окупованих територіях. Там вони перебувають під тиском і погрозами. Кремль створює нестерпні умови, щоб змусити людей виїхати.

Як РФ знову використовує апробовану Сталіним висилку населення? Що ховається під виглядом плану “розвитку Сибіру”, куди Путін зібрався масово вивозити українців? Про це розповідаємо у свіжому випуску “Спеціального репортажу” на телеканалі FREEДOM. 

Автор — Софія Куценко. 

Українців засилають до Сибіру

700 млрд рублів — саме стільки Кремль планує вкласти в так званий розвиток Далекого Сходу і Сибіру. Офіційно це програма відродження регіону, а неофіційно — нова форма депортації українців. Під виглядом спроби економічного підйому Росія готує переселення корінного населення тимчасово окупованих територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Українців відправлятимуть у найглухіші, холодні та депресивні місця РФ, куди самі росіяни їхати не хочуть.

За даними Центру національного спротиву, у місцеві адміністрації, школи, лікарні та на комунальні підприємства тимчасово окупованих територій пару тижнів тому почали приходити службові листи з позначкою “терміново”. У них вимагають скласти списки співробітників для так званих тривалих відряджень.

“Потрібно визначити перелік осіб, у яких немає сім’ї, немає дітей. Тобто тих, з ким не буде проблем, якщо їх відправлять у тривале відрядження. А далі, як ми вважаємо, на цих людей буде здійснюватися різного роду тиск”, — говорить представник Центру національного спротиву Дмитро. 

Кремль знову використовує стару імперську практику — витісняє українців з їхньої землі, заселяючи та освоюючи нову територію шляхом їхніх життів. Історія повторюється майже через століття. Тільки тепер замість вагонів із в’язнями — автобуси з так званими добровольцями, замість сталінських наказів — путінські.

“Зараз йде підготовчий етап. Збирають базу тих, хто міг би туди поїхати. Людей, яких можна приховано депортувати, на окупованих територіях — десятки тисяч”, — коментує Дмитро. 

Холодний й забутий Сибір займає понад половину Росії — від Уралу до Тихого океану та від Північного Льодовитого океану до кордону з Монголією. Там зосереджені найбільші родовища корисних копалин — вугілля, нафти, газу, золота й алмазів. Видобувається велика частина російської нафти (76%) і газу (87%). Саме Сибір дає РФ левову частку ресурсів — електроенергію, метал, а головне — гроші.

Але парадокс у тому, що край, який годує всю державу, залишається найбільш занедбаним. Сибір сьогодні спустошений і там працювати нікому. Тому Кремль готується будувати свою нову імперію руками українців, відірваних від дому. 

У Москві вже назвали регіони пріоритетного заселення: Бурятія, Забайкалля, Камчатка, Далекий Схід, Магадан і Сахалін. Але все це — не земля можливостей, а територія виживання, куди завжди відправляли за наказом.

“Одна з найбільших і найкривавіших тоталітарних держав, Радянський Союз, використовував депортацію як інструмент своєї діяльності та зміни буквально всього. Одна з причин проведення депортацій — це придушення спротиву”, — говорить керівник Центру громадянського просвітництва “Альменда” Олег Охредько. 

Яку роль відвели в Кремлі вигнаній з України робочій силі — поки невідомо. Експерти запевняють, що йдеться насамперед про важку фізичну працю.

“У Сибіру потрібен хтось, хто б викопував із надр все, що можна викопати, і відправляв туди, де все це можна продати. Вони відправляють людей саме для того, щоб ліквідувати кадровий голод у певних напрямках”, — пояснює голова Комітету незалежної конфедерації Сибіру Станіслав Суслов. 

Такими засланнями, на думку політологів, Росія намагається змінити демографічний склад окупованих територій, одночасно використовуючи українців для індустріального експерименту в Сибіру.

“Мета війни загалом — це знищення української державності та української нації. Тому відбувається таке демографічне заміщення, коли українці з окупованих територій — потенційно нелояльне населення — переміщуються углиб Росії, а на ці території переміщуються сім’ї так званих російських військових, представники Північно-Кавказьких республік Росії та багато інших, більш лояльних представників російського населення”, — говорить політолог Олег Саакян. 

Історія повторюється, адже перші масові депортації українців до Сибіру почалися ще в царській Росії. Під час реформ Столипіна селян відправляли на Схід, де обіцяли нове життя та вільні землі. Таким чином влада намагалася зміцнити імперію та позбутися соціальної напруги. Тоді з України переселилося близько 1 млн осіб, але багато згодом повернулися.

“Українські селяни, що страждали від малоземелля та безземелля, змушені були шукати кращого життя саме за допомогою міграції на закрайок Російської імперії. Однак слід відзначити, що ця аграрна реформа виявилася непідготовленою й у підсумку провалилася”, — коментує старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України Олег Бажан. 

І якщо столипінські реформи передбачали добровільне переселення, то радянська влада вже примусово депортувала сотні тисяч українців до Сибіру. Це були насильницькі переміщення, під час яких тисячі людей гинули в дорозі, у таборах від холоду та голоду.

“Якщо ми проаналізуємо документи радянських часів, то там йшлося про осіб, нібито замішаних в антирадянській діяльності чи шпигунстві на користь ворожих країн. Це ті особи, яких, по суті, виключали з колгоспів, і ті, хто, на думку радянських спецслужб, займався антирадянською діяльністю”, — говорить Олег Бажан. 

Тільки із західних областей України до 1952 року було депортовано понад 200 тис. осіб. Однак попри індустріалізацію наприкінці 1960-х років, люди активно покидали місця висилки через суворий клімат і важкі умови життя. 

Населення Сибіру й сьогодні залишається невеликим. Станом на 2025 рік, за даними Інституту ВЕБа, воно становить близько 16,5 млн осіб — це приблизно 11% усього населення Росії. Водночас щорічно близько 300 тис. покидають регіон.

Економічна стагнація, слабка інфраструктура, низький рівень медичних послуг, віддаленість і суворий клімат — все це робить Сибір непривабливим для життя.

“В’їжджає той, хто може. В’їжджають спеціалісти й ті, хто може знайти роботу. Зарплати в регіонах становлять 45-40 тис. рублів, тоді як у Москві сума буде щонайменше вдвічі вища”, — говорить голова Комітету незалежної конфедерації Сибіру Станіслав Суслов.  

Крім того, Сибір фактично кинутий владою напризволяще. Щорічно там горять ліси — відбувається від кількох тисяч до десятків тисяч пожеж, що знищують мільйони гектарів. Гасити їх часто нікому: бракує техніки, людей і зв’язку. Через віддаленість регіону допомога приходить занадто пізно. При цьому посадовці знаходять у трагедії позитив, заявляючи, що пожежі нібито сприяють оновленню лісів.

А якщо Сибір не горить, то його заливає — повені там трапляються регулярно. Внаслідок надлишку снігу, мерзлого ґрунту та різкого потепління річки виходять з берегів. У 2024 році стихія накрила Алтайський край та Іркутську область: були затоплені тисячі будинків і доріг, не обійшлося й без жертв.

Щорічний відтік у третину мільйона осіб із регіону викликав занепокоєння в Кремлі, і МВС Росії було доручено стабілізувати чисельність населення Сибіру. Очевидно, це планують робити користуючись з українців. 

Фактично Кремль відтворює радянську практику організованих наборів. Логіка залишається незмінною: спочатку паспортизація, потім відрядження, а далі — державна програма переселення. Але як би імперія не маскувала депортацію, згідно з нормами міжнародного гуманітарного права, і про це говорять правозахисники, вона залишається депортацією.

“Відбувається не тільки фізичне примушення. Це й залякування, і створення умов, у яких не можна залишатися. Атмосфера страху й примусу на окупованій території, з постійними незаконними затриманнями, насильницькими зникненнями, тортурами — все це змушує людей переміщатися. Відповідно, таке переміщення вважатиметься примусовим”, — пояснює керівниця аналітичного відділу Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк. 

Депортація під виглядом евакуації

Росія системно депортує українців із початку повномасштабного вторгнення. Тільки наприкінці 2022 року, за даними уповноваженого Верховної Ради Дмитра Лубінця, принаймні 2,8 млн осіб змушено виїхали чи були вивезені у РФ. І ця цифра продовжує зростати. Серед тих, кого насильно вивезли росіяни під виглядом “евакуації” у 2022 році, житель Маріуполя Владислав Асланов.

“Нам сказали, що буде так звана зачистка, і треба їхати. Ми зібрали речі, і наступного дня була евакуація. Приїхали автобуси у двір, і всі, хто зміг, поїхали”, — згадує депортований із Маріуполя Владислав Асланов. 

Людей із тим, що вціліло після бомбардувань, колонами в переповнених автобусах вивозили в бік Росії. Але перед цим людей піддавали фільтрації — принизливим перевіркам і тривалим допитам.

“Тата ми чекали 40 хвилин. Тато розповів, як він пройшов фільтрацію. Питання були найнеприємніші: про владу, про Україну, про всю ситуацію, хто він, що тут робить, що планує робити далі. І було ще одне питання: “А не відрізати тобі вухо?”. Його почали штовхати, а потім чимось важким вдарили по голові, і він каже, що не пам’ятає, що було далі, бо опам’ятався тільки на вулиці”, — розповідає маріуполька, яка проходила фільтрацію. 

Маріупольцям доводилося чекати фільтрацію в таборах, де панувала антисанітарія, скотинячі умови й повна відсутність медичної допомоги. Фактично для українців влаштували справжнє гетто. У таких умовах, розповідають очевидці, люди просто вмирали. Не всім вдавалося вижити й під час фільтрації.

“Я ніколи не забуду розмову двох солдатів: “Що ти робив із тими, хто не пройшов фільтрацію? Застрелив 10 осіб, а далі не рахував — нецікаво”, — згадує жителька Маріуполя. 

Фільтрацію проходила й Надія Білецька разом із сім’єю. Згадує, що два місяці вони жили в підвалі багатоповерхівки в Маріуполі, поки та повністю не згоріла.

“У нас у підвалі було 27 осіб. Спочатку ми виходили щодня, бо готували їжу на вулиці. Тільки вийдеш, три хвилини посидів на вулиці — і вже треба заходити, бо може бути обстріл”, — розповідає Надія Білецька. 

Залишатися в місті під постійними обстрілами сил не було, а в бік України окупанти не випускали. Так сім’ю примусово вивезли в Росію.

“На кордоні нам попався жахливий прикордонник. Він кричав на нас, як потерпілий. Там перевіряли телефони, всі речі. А ще кричали, мовляв, Росія не гумова й нічого туди їхати”, — розповідає маріуполька Надія. 

Маріупольці розповідають, що на територію Росії вони приїхали виснаженими — і фізично, і морально. Їх зустрічали рятувальники, благодійні фонди, спецслужби й поліція.

Сотні розкладачок у шкільному спортзалі — саме в таких умовах змушені були залишатися люди. У їхньому розселенні брали участь усі російські спецслужби й навіть Руська православна церква, повідомляють очевидці. Дехто з біженців селився в церквах і монастирях. Крім того, британські журналісти з’ясували: пункти тимчасового розміщення були обладнані в занедбаних радянських санаторіях, старих дитячих таборах і навіть на території колишнього звалища хімічної зброї.

Дехто в мороз жив у наметовому містечку. Журналісти видання iNews у ході розслідування виявили 66 таборів для депортованих у Сибіру, на Північному полярному колі, на Кавказі та Далекому Сході. Українців, які опинилися у пастці, всюди схиляли до отримання російського громадянства.

“Більшість людей прийняли громадянство, особливо ті, у кого не залишилося документів. У них не було вибору, крім як взяти документи, бо їхати було нікуди”, — говорить маріуполець Владислав Асланов. 

Тікати з таких поселень українцям потай допомагали російські волонтери. Вони відправляли людей в Естонію. Але скільком врятуватися не вдалося — точно невідомо. Водночас у благодійній організації Save Ukraine наголошують: українців, які піддалися депортації, зараз із Росії не вивозять, бо їх майже неможливо знайти. Люди залякані, не ведуть соцмережі й стараються жити так, щоб про них ніхто не знав.

“Для повернення потрібно налагодити довірливі стосунки з людиною. Це теж дуже складно, адже росіяни вдаються до провокацій. Нам розповідали про те, що ФСБшники створюють фейкові акаунти й пишуть людям із пропозицією допомогти повернутися в Україну чи поїхати в Європу. Людина, яка погоджується на таку пропозицію, більше ніде не з’являється, бо до неї одразу приходить ФСБ. Як правило, вся сім’я опиняється в підвалі, а дітей відправляють в інтернат”, — говорить керівниця юридичного напряму благодійної організації Save Ukraine Мирослава Харченко. 

Крім того, російська влада насильно вивозила мирних жителів з окупованих територій, звинувачуючи у “ворожій діяльності” чи оголошуючи “іноземцями” тих, хто без російського паспорта. Нещодавно незалежна комісія ООН визнала ці дії воєнними злочинами, але поки лише в Запорізькій області.

“Це моніторинговий механізм. Тобто вони так само документують порушення, можуть робити висновки й звітують про ці висновки перед іншими органами ООН. Нам важливі їхні спостереження саме тому, що у цих міжнародних органів є репутація, яка підтверджує дані спостереження. І ми продовжуємо користуватися цими даними в політичних аспектах”, — коментує керівниця аналітичного відділу Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк. 

Черговий акт геноциду

Депортація українців — це ще один з проявів кремлівської політики геноциду. На окупованих територіях Росія проводить заміну жителів, і такі дії призводять до скорочення населення України. При цьому повномасштабне вторгнення вже завдало невиправного збитку.

“За оцінками нашого інституту, на початок повномасштабного вторгнення, але знову ж таки, в межах 1991 року, з урахуванням Криму й усього Донбасу, — нас було 42 млн. Зараз, коли ми говоримо про оцінку, виникає питання — а в межах яких кордонів? Ми намагаємося порахувати хоча б на території, підконтрольній Україні. За нашими даними, зараз українців приблизно 29 млн”, — говорить заступник директора Інституту демографії України Олександр Гладун. 

Друге ланка в злочинному ланцюзі примусового виселення — це асиміляція депортованих, агресивна й тотальна, спрямована на повне стирання національної ідентичності. 

Українців змушують приймати російську культуру й мову як непорушну умову виживання. Мета — повна втрата зв’язку з Батьківщиною. Це — одна з головних цілей війни, яку веде Кремль. Найбільш вразливою категорією є діти, яким окупанти буквально з пелюшок вбивають ненависть до України.

“Це тотальна мілітаризація й спроба індоктринації. Дітей, як правило, обманом, наприклад, відправляють у Волгоград у військовий табір. Їх одразу ж одягають у військову форму, розподіляють по ротах і бригадах. І кожна дитина за три тижні повинна навчитися воювати”, — розповідає керівниця юридичного напряму благодійної організації Save Ukraine Мирослава Харченко. 

Ще в березні 2022 року в ОБСЄ заявили, що міжнародна спільнота повинна активізувати зусилля з документування фактів примусового вивезення в Росію населення України, щоб винні не уникли покарання. Рік потому Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Володимира Путіна та його уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової за незаконну депортацію та переміщення громадян, включно з дітьми.

“Міжнародний кримінальний суд на цей час обмежений тим фактором, що у нього немає ніяких процедур in absentia, тобто без присутності обвинуваченого. І поки ці люди не на лаві обвинувачених, вони не можуть бути прямо притягнуті до відповідальності”, — коментує керівниця аналітичного відділу Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк. 

Відповідати за злочини Росії доводиться вже зараз, включно з насильницькою депортацією населення окупованих територій.

“Сьогодні Росія вже віддана міжнародній ізоляції з боку цивілізованих країн. Це все стосується демографічного заміщення, викрадення дітей і порушення Женевської конвенції з гуманітарного права. У майбутньому будуть підвищені компенсації, які Росії доведеться платити українцям”, — говорить політолог Олег Саакян. 

Відродження Сибіру шляхом депортації туди жителів захоплених українських територій — чергова спроба Кремля замаскувати під державну політику розвитку депресивних регіонів свої справжні цілі: геноцид, знищення не тільки держави Україна, але й самих українців. Використовуються різні методи знищення: фізично — бомбами й дронами чи ж вигнанням із Батьківщини, щоб перетворити на лояльних ерзац-росіян. Спроби Путіна наслідувати Сталіна дорого обійдуться Росії, а самому кремлівському диктатору обіцяють такий же ганебний фінал.

Читайте також: Фантазії замість фактів: що ховає Кремль за брехливими заявами про війну та життя українців в окупації