Фантазії замість фактів: що приховує Кремль за хибними заявами про війну та життя українців в окупації

Картина світу, яку Володимир Путін намагається представити, дедалі менше схожа на реальність. Російський диктатор продовжує запевняти про “взяті міста” і “котли”, яких не існує ні на мапі, ні на лінії фронту. Масштаб і безглуздість цих заяв ставлять у глухий кут навіть кремлівських пропагандистів: фантазії Путіна не витримують елементарної перевірки. Один із найпоказовіших прикладів — Покровськ Донецької області. Російська армія намагається захопити його з грудня 2024 року, і весь цей час російське телебачення повторює історії про “взяття міста”. Але навіщо Кремлю така очевидна брехня?

Путін у світі фантазій: “взяті міста” і “правда”, що не збігається з реальністю

На пресконференції у Бішкеку Путін заявив, що Донецька область нібито поступово переходить під контроль Росії, а бої тривають за Комсомольськ. Потім, за його словами, війська РФ повинні “вийти на Слов’янськ і Куп’янськ”. Але жодного Комсомольська в Донецькій області немає. Можливо, йшлося про Комсомольське? Але цей населений пункт окупований з 2014 року — і він аж ніяк не може бути полем бою у 2025-му.

“У Комсомольську всередині міста тривають бойові дії й уже значна кількість будівель звільнена нашими військами, просування йде далі”, — розповів Путін.

Фантазії продовжуються і навколо Куп’янська. Кремль стверджує, що місто повністю захоплене, а українські підрозділи там знищені. Насправді ж, як повідомляє головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, Сили оборони продовжують вести оборонні й пошуково-ударні дії. Цікаво, що за доповіддю російського генштабу Куп’янськ нібито взяли ще 20 листопада — і ось уже 11 днів російська армія штурмує місто, яке, за версією Герасимова, давно окуповане.

“Масштаби брехні російського керівництва щодо ситуації в Куп’янську вражають…”, — написав Сирський.

Ще одна фікція — Покровськ. Путін запевняє, що місто “взяли на 70%”. У останньому зведенні Міноборони РФ йдеться, що за тиждень російські військові зачистили понад 6,5 тис. будівель. Проблема в тому, що такої кількості споруд там ніколи не було. За даними голови Покровської міської військової адміністрації Сергія Добрячка, у серпні 2025 року у місті налічувалося 2 659 будівель, причому понад 90% зруйновані або пошкоджені. Щоб “зачистити” 6,5 тис. будинків, їх спершу треба було б побудувати.

“У цей момент Покровськ тримається… Але тримаємось і будемо максимально тримати Покровськ, скільки це можливо”, — розповів командувач ДШВ ЗСУ Олег Апостол.

Фантазії Путіна про “перемоги” ніяк не компенсують жахливі втрати, яких зазнає російська армія. За оцінками аналітиків, втрати й темпи просування непорівнянні.

“Російські війська можуть захопити решту утримуваної Україною частини Донецької області до серпня 2027 року, якщо темпи наступу залишаться незмінними”, — йдеться у звіті ISW.

Але для Кремля брехня — інструмент тиску. Москва намагається навіяти Заходу ілюзію неминучого успіху російських військ, сподіваючись підштовхнути партнерів України до поступок.

“Російські державні ЗМІ також намагаються посилити спроби Кремля створити враження…”, — зазначили в ISW.

Однак Захід чудово бачить реальну динаміку на фронті й не схильний довіряти заявам Путіна. Тим часом Москва лицемірно говорить про готовність “перевести все в мирне русло”. Україна ж продовжує узгоджувати умови реального, справедливого миру в межах американського плану.

Партнери Києва переконані: Росія не збирається припиняти війну і не демонструє жодних ознак готовності до компромісу. Постає важливе питання — якими будуть наслідки для самої федерації, якщо Кремль продовжить ігнорувати будь-які спроби мирного врегулювання? Ціна цієї одержимості зростає щодня, і рано чи пізно Росії доведеться заплатити за все.

Також у Генштабі ЗСУ спростували російські фейки про захоплення Добропілля біля Гуляйполя в Запорізькій області. За даними Генштабу, на околицю села минулого тижня справді проникла диверсійна група окупантів, скориставшись погодними умовами. Однак ДРГ була знищена, і населений пункт залишається під повним контролем Сил оборони України.

Путін не зміг пояснити, навіщо знищує Донбас

Росія нібито “ніколи не анексувала Крим” і “не починала війну проти України”. Саме такий набір брехливих тез Путін знову озвучив закордонним журналістам. В інтерв’ю India Today він знову намагався перекласти відповідальність на Україну, стверджуючи, що масові руйнування на Донбасі стали наслідком політики Києва, а не російського вторгнення.

Незручне, але пряме запитання журналістки India Today поставило Путіна в глухий кут. Під час візиту до Індії він дав велике інтерв’ю місцевим медіа, де Гіта Мохан запитала, що він може сказати російськомовним українцям, чиї будинки були знищені внаслідок війни, яку розпочала Росія. У таких ситуаціях диктатор зазвичай посилається на власні псевдоісторичні лекції про “причини” агресії. Але цього разу йому нічого було сказати. Путін не зміг пояснити, чому знищує тих самих людей на сході України, яких нібито “прийшов захищати”.

Ще одну брехню Путін озвучив, говорячи про “референдуми” на тимчасово окупованих територіях. Він заявив, мовляв, усі незгодні могли вільно виїхати на підконтрольні Україні території. Проте про нелегітимність цих дій, про знищення українських міст, розстріли, тортури й викрадення мирних жителів він волів промовчати.

Імперські амбіції замість відповідей: що кажуть експерти

Чому Путін продовжує говорити про “взяті міста”, яких немає на мапі? Як Кремль вибудовує паралельну реальність, що не збігається із ситуацією на фронті? Чи може тиск Кремля змінити позицію партнерів України? На ці теми в ефірі телеканалу FREEДOM міркували:

• Денис Попович, військовий оглядач;
• Дмитро Снєгирьов, військово-політичний аналітик;
• Олексій Гетьман, майор у відставці Національної гвардії України, військовий аналітик;
• Ігор Рейтерович, політолог;
• Сергій Цехоцький, офіцер ЗСУ.

ДЕНИС ПОПОВИЧ: “Прапоровтики” для російської армії — це тепер “перемоги”

— У Куп’янську зараз триває ліквідація останніх сил противника, які засіли в місті. Зробити це нелегко, оскільки росіяни просочилися й засіли у підвалах. Ударно-пошукові дії з очищення піхотних груп, які перебували в Куп’янську, потребують більше часу, тому що вони там закріпилися.

Чесно кажучи, я не розумію, у який паралельний світ занурюють російські генерали Путіна. Він уперто вже протягом, мабуть, більш ніж місяць, ще з останніх чисел жовтня, твердить, що Куп’янськ “захоплений”, і там “оточені” 15 батальйонів української армії. Хоча ситуація розвивається рівно навпаки. Скоро російські війська будуть звідти вигнані.

Думаю, причина цієї доповіді полягає в тому, що там під прикриттям туману російськими військами черговий раз було здійснено “прапоровтик”. Вони побачили російський прапор і поспішили доповісти про те, що Покровськ “повністю захоплений”. І далі це пішло нагору. Чергове взяття території в кредит і чергова заява про те, що Покровськ “захоплений”.

Думаю, що все це вкладено у вуха Віткоффу під час зустрічі в Москві, і знову піде тиск на те, що ситуація на полі бою нібито не на користь української армії, і Донецька область скоро буде “захоплена” росіянами.

ДМИТРО СНЄГИРЬОВ: Путін бреше не лише світу, а й своїй аудиторії — у нього різні цілі

— Понад 30% територій Донецької області перебувають під контролем Сил оборони України. А це — крах насамперед ідеологічний, інформаційний, політичний “спеціальної воєнної операції”. Це відбувається на тлі підвищення податкових ставок: ПДВ збільшили з 20 до 22%. На тлі паливного колапсу, де понад 80 суб’єктів РФ уже на собі відчули, що таке паливна криза. Це відбувається на тлі зниження фінансування соціальних, захищених бюджетом статей — це і пенсії, і освіта, і медицина.

Це найсерйозніші показники збитків російської економіки. А на цьому тлі — колосальні втрати в особовому складі, що вже перевищують 1 мільйон громадян РФ. І, відповідно, як би не старалися російські спеціальні служби, всередині РФ назріває соціальна напруга на тлі нерозуміння війни. А плюс до цього додайте ще те, що глибинні райони РФ на собі відчули, що таке війна.

Йдеться про те, що безпілотники Сил спеціальних операцій і Головне управління розвідки Міністерства оборони б’ють по тилових районах РФ на відстані до 2 000 км від лінії фронту. Тобто такого поняття, як оперативний тил і тим більше, так би мовити, глибинні райони РФ, у їхньому розумінні не існує. Тому й такі бравадні заяви.

Друга цільова аудиторія — це наші американські партнери. Російський диктатор хоче показати: якщо Україна не погодиться на виведення своїх підрозділів з території Донецької області, то російська окупаційна армія нібито має можливість розв’язання цієї проблеми воєнним шляхом. Але ми переконалися і на прикладі Куп’янська, і на прикладі Покровська, що вже минув місяць після перших заяв російського диктатора, а змін на лінії бойового зіткнення, які свідчили б про подібне, немає…

ОЛЕКСІЙ ГЕТЬМАН: Брехня — це частина гібридної війни Росії

— Ми бачимо, що росіяни підтягують резерви. І ми очікуємо найближчим часом збільшення російських атак. Поки що якихось серйозних переміщень їхніх військ ми не спостерігаємо. Тому можна аргументовано припустити, що посилювати атаки вони будуть на Покровському, Мирноградському та Константинівському напрямках, а також на Запорізькому. Можливо, перекинуть резерви на інші ділянки з метою маневрів. Це може бути Куп’янський або Лиманський напрямки.

Пропагандисти плутаються в назвах населених пунктів і вигадують нові, які нібито їхні війська захопили. Це інформаційний складник гібридної війни. Вони розповідають про якісь значні “успіхи”, підтримують напруження всередині РФ і градус ненависті до України. І так само намагаються вплинути на наших європейських і американських партнерів. Така пропаганда регулярно спростовується.

ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: Путін намагається продати світу провальну історію

— Трамп не прямо, але вказував Путіну, по суті, на провал Росії як держави, оскільки армія є відображенням сили будь-якої держави. Це дуже важливий момент. Питання навіть не у чисельності армії, питання в тому, як ця армія воює, наскільки вона підготовлена, наскільки вона вміє і хоче воювати. І от зараз ми бачимо повністю провалену історію, яку Путін намагається продати всьому світу.

Він буде діяти за дуже простим правилом: ніколи не здавайся, ганьбися до кінця. І, звичайно, він буде змінювати дедлайни, він буде жити в якомусь віртуальному світі, у якому йому розповідатимуть про якісь величезні успіхи, перемоги та безліч інших справ.

І він буде це “впарювати” внутрішньому користувачу. Там це працює певною мірою, тому що пропагандистська машина у Росії потужна. Вони не шкодували грошей, вкладалися по повній програмі у це все.

У авторитарних або тоталітарних режимів ніколи немає плану Б. Завжди є лише один план, і вони намагаються довести цей план до кінця шляхом використання кількості, а не якості. І у цьому конкретному випадку Путін саме цим і займається. Він намагається використати цей план для того, щоб отримати результат, на який розраховував у далекому 2022 році. У нього, звісно, нічого не вийде, але він буде з упертістю битися головою об стіну.

СЕРГІЙ ЦЕХОЦЬКИЙ: Путіну вигідно правити неосвіченим населенням

— За роки правління Путіна освіченість російського населення дуже впала. Коли розмовляєш з росіянами про рівень побутового життя в порівнянні з Європою чи з Україною, вони не уявляють, як живе весь світ. От є район, село, місто, у межах районного центру він виїжджав кудись, і далі він ніколи ніде не був за своє життя. На відміну від громадян України, не кажучи вже про європейські країни.

І це дуже на них впливає, ця інформація, яку вони подають: вони говорять, от ми взяли, все, вперед, хлопці, там вже нації. Окрім цього, коли вони йдуть, посилають свої групи на штурми, вони ж їм знову брешуть.

Вони розповідають, що група з такого-то підрозділу вже закріпилася, ваше завдання — дістатися туди. І тут переслідується кілька цілей. Командир перед вищим командуванням відзвітує: “Я групу відправив, вони закріпилися”. Те, що вони там усі загинуть, його не цікавить.

Другий аспект: командир, як правило, у них це дуже часто працює, уже відібрав у них банківські картки, відібрав коди до цих банківських карток. І боєць може довгий час бути записаним як такий, що перебуває на бойовому завданні, йому надходитиме зарплата, а цю зарплату командири знімають. Вони зацікавлені не витягувати своїх поранених і не забирати вбитих. Це потік заробляння грошей.

Читайте також: Одноразові солдати: експерти проаналізували втрати РФ під Покровськом і загальну ситуацію на фронті