“Довгі Нептуни” б’ють по Росії: початок нової фази українських ударів в оцінках експертів

Сили оборони України в ніч на 14 листопада завдали ударів по пункту базування кораблів у Новоросійську, повідомило Генеральне командування ЗСУ. Під час атаки застосовували українське озброєння — ракети “Нептун” і ударні безпілотники різних типів. За даними військових, уражено об’єкти портової інфраструктури, нафтотермінал, пускові установки ЗРК С-400 і склад ракет.

Тієї ж ночі удари припали й по об’єктах у Саратовській області Росії — нафтопереробному заводу та складу паливно-мастильних матеріалів.

Згодом президент Володимир Зеленський підтвердив, що Сили оборони успішно застосували далекобійні крилаті ракети “Довгий Нептун” по цілях на території РФ. Він зазначив, що ці ракети демонструють “щораз відчутніші й точніші результати”.

Від “Нептунів” до “Фламінго”

Володимир Зеленський наголосив, що Україна відповідатиме на терористичні удари Росії. Він опублікував відео запуску нової модифікації “Нептуна”, не уточнюючи конкретних цілей.

“Наші воїни успішно застосували “Довгі Нептуни” по визначених цілях на території Росії. І це наш цілком справедливий відплатний крок на російський терор, що триває. Українські ракети фактично щомісяця дають щораз відчутніші й точніші результати. Дякую кожному, хто працює над нашою ракетною програмою й наділяє Україну цією влучністю та далекобійністю”, — написав Зеленський у Telegram.

Модернізована ракета “Довгий Нептун” (Neptune-MD) оснащена бойовою частиною масою 260 кг — на 100 кг більше, ніж у протикорабельної версії. Її дальність польоту становить близько 1 000 км.

Про необхідність інвестицій в український ВПК заявив міністр закордонних справ Андрій Сибіга на оборонній сесії “Групи семи” (G7), ЄС і України. За його словами, за підтримки партнерів Київ зможе вже у 2026 році випустити до 20 млн дронів.

“Через ядерні загрози з боку Москви багато говорять про нові перегони озброєнь. Але сучасна гонитва озброєнь — це не про дорогі ядерні ракети, а про мільйони дешевих дронів. Ті, хто зможе швидше наростити виробництво, гарантує мир. Для цього необхідне швидке та достатнє фінансування оборонної промисловості України, яка зараз є найбільшим джерелом оборонних інновацій у світі”, — заявив Сибіга.

13 листопада вісім європейських країн оголосили про виділення близько 500 млн доларів на закупівлю озброєнь для України в межах ініціативи PURL (Prioritized Ukraine Requirements List). Німеччина своєю чергою підтвердила участь у шостому пакеті військової допомоги Києву.

Міністр оборони ФРН Борис Пісторіус повідомив, що Берлін виділить не менш як 150 млн євро.

“Ми фінансуємо системи озброєння зі списку пріоритетних потреб України, доступні лише у Сполучених Штатах. Це системи, в яких Україна гостро потребує. Яскравими прикладами є Patriot і передусім ракети до них”, — сказав Пісторіус.

Франція також висловила готовність розвивати спільне виробництво озброєнь з Україною — від систем ППО і ПРО до нових зразків озброєння, зокрема дронів-перехоплювачів.

“Рішення у сфері перехоплювачів для України є пріоритетом. Продовжуємо розширювати співпрацю з партнерами для забезпечення наших воїнів ефективними засобами протиповітряної оборони”, — зазначив заступник міністра оборони України Сергій Боєв.

Міністерка Збройних сил Франції Катрін Вотрен наголосила, що стратегічна ціль Європи незмінна — змусити Росію повернутися за стіл переговорів.

“Україна перебуває на передовій агресивної війни, нав’язаної їй Росією. Від самого початку вона могла розраховувати на постійну й конкретну європейську солідарність, і президент Макрон прийме президента Зеленського в Парижі. Наша мета — змусити Росію повернутися за стіл переговорів”, — сказала Вотрен, передає Reuters.

17 листопада в Парижі Володимир Зеленський та Еммануель Макрон обговорять гарантії безпеки України, а також співпрацю в енергетиці, економіці та обороні, повідомили в канцелярії французького президента.

Росія тепер теж відчуває війну: експерти про наслідки ударів по нафтових об’єктах

Чому удари українських “Довгих Нептунів” по Новоросійську і Саратовській області називають новим етапом війни? Як ці атаки впливають на російську нафтову інфраструктуру та економіку? Що означає поява далекобійних українських ракет для балансу сил на фронті? Чи може Україна масово виробляти ракети та дрони, щоб досягти паритету з Росією? На ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента України (ОПУ);
• Геннадій Рябцев, експерт енергетичного ринку;
• Євген Дикий, екскомандир взводу батальйону “Айдар”;
• Валерій Боровик, засновник компанії-виробника оборонної продукції First Contact, учасник бойових дій.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Паритет має бути один до трьох — Росія більша, але ми маємо бути швидшими

— Будь-які розробки, які Україна застосовує на полі бою, — чудові. Безумовно, вони так чи інакше ефективні. Україна демонструє, що під час війни вона розвиває галузі, які в попередні десятиліття, на жаль, занепадали: скорочувалися обсяги інвестицій, знижувалося виробництво.

Це насамперед ракетобудування, адже виробництво дронів стало базовим уже під час повномасштабного вторгнення. Україна, попри найважчу, масштабну і руйнівну війну, численні удари по інфраструктурі, енергетиці та виробничих базах, знаходить можливості активно розвивати ці базові галузі, які дозволяють завдавати далекобійних ударів по Росії. Це ракети різних модифікацій, у тому числі й “Нептуни”, а також дрони різних типів, включно з далекобійними.

Проблема в тому, що в це потрібно більше інвестувати. Важливо збільшувати вкладення, залучати партнерів, прискорювати виробництво — і швидкість, і кількість мають значення в цій війні. Ракет має бути набагато більше.

Росія практично щоночі застосовує десятки ракет різних типів — балістичні, крилаті і навіть гіперзвукові. Паритет дуже важливий. У питанні далекобійних ударів він має виглядати як один до трьох, оскільки територія Росії та кількість військових виробництв у неї значно більші. Відповідно, Україна має збільшувати обсяги ракетно-дронових ударів. Інакше в Росії не буде ні сприйняття, ні відчуття війни.

Передусім мають уражатися об’єкти перероблювання, військового виробництва і хімічної промисловості. Усе це Росія використовує або для фінансування війни — якщо говорити про нафтогазовий сектор, або для безпосереднього забезпечення воєнних дій. Тому ефективність ракетно-дронових ударів по Росії очевидна.

Очевидно й те, що жодних “червоних ліній” не існує. Очевидно, що війна може бути перенесена на територію Росії — це вже розуміють не лише в Україні, але й ті, хто раніше боявся навіть думати про це. Безумовно, це впливає і на місцеве населення.

Головне — обсяг. Якщо удари стануть масовими, масштабними, ми побачимо зовсім інші соціальні прояви в Росії.

ГЕННАДІЙ РЯБЦЕВ: Українські дрони вчать Росію жити без нафти

— Навряд чи удари, завдані по нафтопереробних заводах або по терміналах у Новоросійську, настільки суттєво змінять співвідношення сил на світовому ринку, що це призведе до збільшення доходів Сполучених Штатів Америки.

Безумовно, існують різноманітні конспірологічні теорії, зокрема й ті, які пов’язують певні американські кола з російським нафтогазовим лобі. Мовляв, вони зацікавлені у відновленні постачання російських енергоносіїв на європейський ринок.

Але ми не будемо заглиблюватися в ці конспірологічні теорії. Скажемо лише, що удари по нафтопереробній промисловості Російської Федерації та по російських терміналах потрібні насамперед Силам оборони України, оскільки вони зменшують кількість пального, доступного російським збройним силам, і скорочують обсяг нафтогазових доходів, які надходять до федерального бюджету Російської Федерації. Тому ці удари слід продовжувати.

Поради Сполучених Штатів у цьому питанні нам, по суті, не потрібні. Головне у всьому цьому те, що Росії від цього погано.

Туапсе — це не конкурент Новоросійську, Приморську чи Усть-Лузі. Але якщо говорити про загальні обсяги експорту, що проходять через Чорне море, то це приблизно 15, а в окремі місяці до 20%. Це досить серйозний обсяг постачань. І якщо вдасться його хоча б трохи призупинити, це суттєво вплине як на логістику, так і на доходи РФ, оскільки плече з Новоросійська трохи менше, ніж з Усть-Луги і тим більше з Приморська.

Є певні надії, що Сили оборони України не зупиняться на досягнутому. Адже однією, хай навіть успішною, атакою на Новоросійський термінал справа, швидше за все, не обмежиться. Щобільше, удар було завдано, по суті, по зенітних установках. Хочеться вірити, що це початок таких самих “тісних стосунків”, які вже спостерігаються у Сил оборони України з деякими нафтопереробними заводами в Росії, які “успішно збивають своїми установками невідомі добрі дрони” вже по кілька разів поспіль.

С-400 — чотири комплекси уражені в Новоросійську. Це ті засоби ППО, які прикривали нафтотермінал. Судячи з наявної інформації, Новоросійськ уже відновив відвантаження нафти й нафтопродуктів: нібито два танкери відправлено. Тому можна припустити, що будуть повторні удари, оскільки російську ППО вдалося частково “розрядити”.

Щодо повторних ударів — їх багато: Саратовський, Самарський, Новокуйбишевський. Наприклад, Саратовський уже п’ять разів “приймав” українські дрони. Навіщо потрібні ці повторні атаки? У випадку Новоросійська все зрозуміло — якщо порт знову працює, його потрібно повторно вивести з ладу. Україна вже не раз доводила, що “може повторити”.

У випадку НПЗ, коли удар завдається по установці первинної переробки нафти і вона загоряється, наступні удари означають, що росіяни можуть оперативно відновлювати ці установки. Або це удари по інших цілях — резервуарах, комунікаціях. На кожному з нафтопереробних заводів із першої двадцятки установок первинної переробки не одна і не дві, а іноді до шести. Тому потрібно завдавати ударів неодноразово: якщо одна установка пошкоджена, це не означає, що завод повністю припинив переробку.

Потрібно уражати й інші установки — ті самі атмосферно-вакуумні трубчасті, яких багато. Це необхідно, адже навіщо РФ така кількість нафтопродуктів, якщо вона вже не може спрямовувати техніку на лінію фронту у попередніх обсягах?

Майже всі заводи першої двадцятки випускають повний спектр нафтопродуктів — від зрідженого газу до мазуту та бітуму. Удари по установках первинної переробки не дозволяють виділяти гасову фракцію, необхідну для виробництва авіаційного палива. Це робить такі атаки особливо результативними.

Є підстави вважати, що зменшення кількості вильотів російських літаків пов’язане не лише зі скороченням моторесурсу старих радянських машин, але і з проблемами в логістиці авіаційного палива.

ЄВГЕН ДИКИЙ: Нафта — кров російської імперії, а Україна б’є прямо в серце

— Санкції від Буданова і Малюка справді стали дуже реальним чинником цієї війни. І, як не дивно, найбільший ефект настав не від ударів по російській оборонній промисловості, хоча по ній ми працюємо системно, а після підключення санкцій проти нафтової та газової галузі. Тоді результат став по-справжньому помітним.

Зараз починається щось нове, чого раніше в цій війні не було. Річ у тім, що Україну, як цивілізовану європейську країну, стримувала власна гуманність. По енергосистемі ми до цієї осені взагалі по Росії не працювали. По переробці нафти — зрозуміло, адже це основне наповнення російського бюджету і водночас пальне для російської військової техніки. Це, по суті, військові об’єкти.

А от енергетику Сили оборони не чіпали, бо вважали її цивільною інфраструктурою. До цієї осені Україна в принципі не завдавала ударів по суто цивільних об’єктах. Але, зрештою, настав час показати, що в будь-яку гру можуть грати двоє.

Ми постійно стикаємося з тим, що весь український народ змушений зазнавати всіляких негараздів через те, що Росія напала на нас. А російський народ досі був позбавлений цього. Усі тягарі війни в Росії несли лише ті, кого відправляли на фронт. А ті, хто своїм схваленням або байдужістю дозволив Путіну вести війну, ніяк не страждали.

Ця зима буде для українців важкою — темною і прохолодною. Але для нас це вже четверта зима, а для росіян — перша.

Вперше Україна вирішила переступити через власну цивілізованість і зробити так, щоб російське населення нарешті зрозуміло: їхнє життя, побут і добробут безпосередньо пов’язані з тим, що їхній диктатор веде агресивну війну.

Їм пора усвідомити простий причинно-наслідковий зв’язок: ви дозволяєте своєму царю нападати на інші країни — у вас зникає бензин на заправках, а далі не буде й світла. Ви схвалюєте напади — ваші труби взимку полопаються від холоду.

Це буде перша зима, коли росіяни відчують зв’язок між своєю “аполітичністю”, поведінкою свого царя, яку вони схвалюють або допускають, і тим, як їм тепер живеться. Ми подивимося, як вони на це відреагують.

Ми вже загартовані — у нас імунітет, і головне, ми розуміємо, що у нас немає вибору. Ми страждаємо не тому, що когось атакували, а тому що напали на нас. А росіяни цієї зими вперше опиняться в рівних умовах — за те, що зробили вони самі, точніше, їхній цар, якому вони не заважали.

Наскільки може вплинути на ставлення до війни, яку розв’язав кремлівський режим проти незалежної України, той факт, що удар далекобійними “Нептунами” по Новоросійському порту і нафтотерміналу загрожує 15-20% експорту нафти з Росії? Цей термінал обслуговував 35-40 великих танкерів щомісяця. У жовтні було відвантажено 3,22 млн тонн сирої нафти. Тепер цього довго не буде, якщо вони взагалі зможуть відновити об’єкт.

А за той час, поки вони його ремонтуватимуть, Україна виготовить ще не один десяток крилатих ракет. Цього разу прилетів “Нептун” із бойовою частиною в 450 кг. Наступного — прилетить “Фламінго” з бойовою частиною в 1 100 кг. Тоді відновлення стане просто неможливим.

Так працюють “санкції” від Буданова і Малюка. Саме тому вони ефективні. Все, що пов’язано лише з блокуванням рахунків або фінансовими обмеженнями, можна обійти, хай навіть з подорожчанням. А от якщо тобі просто рознесли термінал — цього не обійдеш. А нафта — це кров російської імперії.

ВАЛЕРІЙ БОРОВИК: Порівнювати “Фламінго” з “Томагавком” — як апельсин із яблуком

— Важливо масштабувати виробництво “Фламінго”. Коли воно буде налагоджене, а нормальне фінансування виділене, потрібно буде оцінити результати: зібрати статистичну інформацію, відгуки — як позитивні, так і негативні — від експлуатантів і Збройних сил. Тоді стане зрозуміло, чи це справді грізна зброя, здатна ефективно бити по Росії, чи її потрібно доопрацьовувати.

Потрібно розуміти, що ракети, які вже виготовлені або будуть виготовлені в Україні, все одно поки не відповідають характеристикам західних зразків.

Західні країни роками розвивали ці технології, постійно застосовували їх, вдосконалювали, вкладали сотні мільйонів доларів у доопрацювання інерційних систем, систем наведення і позиціювання, обходу перешкод і протидії ППО. Їхні дослідницькі офіси працювали безперервно.

“Томагавк” проявив себе відмінно — і в Афганістані, і в Сирії, коли ними уражали російські цілі, і в Югославії, Іраку, інших регіонах. У цих ракет висока статистика точності, успішного ураження цілей і подолання систем ППО. Тому порівнювати одне з іншим — як порівнювати апельсин із яблуком.

Те саме стосується ракет Storm Shadow та інших зразків, які Україна може використовувати. Ніколи не можна припиняти переговори про потенційні й поточні закупівлі — як із західними партнерами, так і з використанням українського бюджету. Орієнтація лише на одного чи двох виробників ризикована, адже все може змінитися буквально завтра.

Потрібно підтримувати українських розробників, відстежувати результати застосування, збирати статистику, розвивати виробництво. Коли з’явиться фідбек від Збройних сил — стане ясно, який відсоток ракет досягає цілі, скільки коштів витрачено, і тоді можна буде ухвалювати рішення щодо подальшого розподілу бюджету.

Читайте також: Випереджає Росію і підкорює Європу: як Україна будує індустрію безпілотників майбутнього