Чим обернеться для Росії затягування війни Путіним — думки експертів і глядачів FREEДОМ

Москва знову намагається переконати Захід, що дипломатичне вікно щодо України ще не зачинене. Кремль заявляє про готовність до переговорів — щоправда, “на своїх умовах”, що робить будь-який компроміс неможливим. Паралельно Росія посилює обстріли українських міст і атакує критичну інфраструктуру, нарощуючи гібридні операції проти Європи.

Подвійна гра Кремля

Глава МЗС РФ Лавров заявив, що Москва “відкрита до діалогу” і розраховує на участь Дональда Трампа в урегулюванні війни. В інтерв’ю Corriere della Sera він навіть згадав “можливий саміт” у Будапешті, однак ці слова не увійшли до фінальної публікації — редакція просто проігнорувала порожню заяву. Майже одночасно тему підхопив прессекретар Путіна Дмитро Пєсков, який швидко перейшов від дипломатії до погроз і старих ультимативних вимог.

“Тим часом Лавров і Пєсков передають на Захід послання з проханням до Трампа повернутися до питання переговорів з Путіним про мир. Погано довелося росіянам, коли у США зрозуміли, що ті просто тягнуть час”, — зазначив керівник Центру протидії дезінформації при Раді нацбезпеки і оборони України Андрій Коваленко.

Москва прагне нав’язати Заходу думку, що “компроміс можливий”, щоб уповільнити постачання зброї Україні. Водночас російська армія б’є по українській енергетиці, сподіваючись змусити Київ поступитися. На це звернув увагу держсекретар США Марко Рубіо, наголосивши, що не спілкувався з Лавровим уже місяць — “ні про які домовленості не може бути й мови”.

“Росія чітко дала зрозуміти, чого хоче — захопити решту Донецької області. Очевидно, українці на це не погодяться. Зараз ми бачимо, що Росія продовжує завдавати далекобійних ударів по Україні, щоб зруйнувати енергосистему і деморалізувати країну. І вони досягли певних успіхів. Москва висунула вимоги, які Україна прийняти не може. Ось де ми зараз знаходимося”, — заявив Марко Рубіо.

У ніч на 14 листопада Росія випустила по Україні 19 ракет, зокрема 12 балістичних, і 430 дронів. Так виглядає “мирний план” Кремля. Під ударом опинилися Київ, Харківська та Одеська області, а також Сумщина, де, за даними українських військових, була застосована ракета “Циркон”. Мета очевидна — зруйнувати цивільну інфраструктуру та посіяти страх серед населення.

“Україна відповідає на ці удари далекобійною силою, а світ має зупиняти ці удари проти життя санкційно. Росія все ще може продавати нафту і будувати свої схеми. Це все треба припинити. Багато роботи ведеться з партнерами задля посилення ППО, але цього недостатньо. Потрібне зміцнення додатковими системами і ракетами-перехоплювачами. Європа і США можуть допомогти. Розраховуємо на реальні рішення”, — наголосив Володимир Зеленський.

За даними The Economist, удари по інфраструктурі пояснюються провалом російської армії на фронті. Літній наступ 2025 року обернувся фіаско, і тепер Кремль робить ставку на страх і хаос.

“Корінь проблеми Путіна полягає в тому, що він не здатен перемогти Україну на полі бою. Літній наступ 2025 року — третій і найамбітніший — зазнав повного фіаско. Сьогоднішня тактика Росії — кидати невеликі групи солдатів у зону ураження. Але навіть якщо частина проривається, решта не може цим скористатися. І чим більше Путін безглуздо нищить російські життя сьогодні, тим з більшим кризою він зіткнеться завтра”, — пише The Economist.

Британська розвідка звертає увагу і на реакцію Китаю. Недостатня підтримка України з боку Заходу може вплинути на стратегію Пекіна щодо Тайваню. Колишній глава МІ-6 Річард Мур наголосив, що Путін не має наміру укладати мирну угоду і хоче перетворити Україну на щось схоже на Білорусь.

“Наш обов’язок — точно передати те, що нам повідомляє розвідка. Наприклад, що Путін не має наміру укладати угоду, для нього це не лише питання територій, а питання домінування і перетворення України на щось схоже на сусідню Білорусь. Путін намагається маніпулювати західними країнами, зокрема США. Він — офіцер розвідки. Я знаю таких людей. Він намагається маневрувати, щоб поставити нас у зручне для нього становище. А нам слід стримати його і не дозволяти таких маневрів”, — зазначив Річард Мур.

Тим часом, як розповів The Times перший заступник міністра закордонних справ України Сергій Кислиця, переговори між Києвом і Москвою зайшли в глухий кут.

“Важливо розуміти, що в умовах диктатури неможливо вести творчі дискусії з переговорними групами, які представляють диктатора. Вони приходять із жорстким мандатом і мають захищати лише його позицію. Крім того, вони стежать одне за одним і доносять, хто був достатньо жорстким у переговорах”, — сказав Сергій Кислиця.

Ще одна причина “миротворчого” тону Кремля — провал ядерного шантажу. Як зазначає The Hill, погрози Путіна про “червоні лінії”, Третю світову і демонстрації “Посейдона” не працюють.

“Ядерний шантаж Путіна спирається на показові демонстрації зброї, яка або не працює, або не може вироблятися масово, або майже не існує поза пропагандистськими відео. Якщо ваш найкращий танк ніколи не застосовується, ракети постійно виходять із ладу, а економічні посланці рекламують військові технології — стримування виглядає радше театром”, — пише The Hill.

Усі заяви Кремля про “діалог” — лише спроба виграти час. Путіну не потрібен мир, йому потрібна пауза, щоб перегрупувати армію і продовжити війну.

Думки глядачів FREEДОМ

Як ви вважаєте, чим загрожує для Росії затягування війни Путіним? Таке питання телеканал FREEДOM поставив своїм глядачам. Актуальні відповіді зачитали в прямому ефірі:

• “Обскурантизм, мракобісся ні до чого доброго у Росії не призведуть, тільки до краху”;
• “Крахом економіки, знищенням населення і ненавистю до самого диктатора. І найшвидшим розпадом країни. Усі цивілізовані держави зрозуміли, що з Росією жодні домовленості не мають сили”;
• “РФ повторить долю свого попередника — СРСР”;
• “Царська Росія луснула і тріснула, завершивши свою історію розстрілами, кривавою різнею духовенства і вакханалією, яка стихла лише зі смертю Сталіна. СРСР, так і не ставши успішним, залишив по собі забруднену екологію у Середній Азії і розграбовані 15 республік, які навіть через 30 років після ганебного краху Союзу залишаються країнами третього світу. Що росіяни вміють? Ненавидіти світ, марно витрачати не свої ресурси (тих самих малих народів) і залишатися країною третього світу. Наслідок нинішньої Росії очевидний — той самий крах, що й попередніх режимів”;
• “Будуть майже знищені обидві нації. Але українцям допоможе Європа. Як би це цинічно не звучало, але Європі потрібна прокладка між собою і божевільною РФ. Ця прокладка зветься Україною. РФ стане прокаженою і буде повільно гинути у своїх смутах, повстаннях, злиднях і низькій народжуваності. Росіяни й самі не захочуть жити в такій імперії, і вона розпадеться на безліч дрібних князівств, які відразу почнуть воювати між собою”;
• “ООН свого часу застосує батіг із пряником, щоб вилучити всю ядерну зброю. РФ оголиться, як і зараз Україна. Але Україна нарощуватиме свій економічний і військовий потенціал, а РФ знищуватиме. А найголовніше прокляття проти РФ виражається у низькій народжуваності та великій смертності. Приріст населення буде від’ємним. Через десятки років від РФ залишиться лише запис у підручниках історії. Це як багато племен індіанців, від яких залишилася лише назва: мая, інки тощо”.

Думки експертів

За гучними словами не стоїть жодних кроків до миру. Росія повторює старі ультиматуми, вигадує нові приводи для агресії і водночас посилює атаки — від комбінованих ударів по Україні до диверсій проти ЄС.

Чому Москва знову заговорила про переговори? Навіщо Лавров натякає на “можливу зустріч” із Дональдом Трампом, яку ніхто не підтверджує? На ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:

• Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента України;
• Олексій Буряченко, кандидат політичних наук, керівник “Міжнародної асоціації малих міст”;
• Ігор Рейтерович, політолог.
  

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Путін вважає війну єдиним способом продовжити існування Росії

— Путін не збирається зупиняти війну — це очевидно. Цей суб’єкт вважає, що війна — це єдине, що дає Росії надію на продовження свого нікчемного існування як держави.

Російська Федерація сьогодні не становить жодної цінності на глобальних ринках. Це абсолютно фіктивна, фейкова держава, на жаль, із великим накопиченим обсягом військового ресурсу, який вона реалізує на території України, щоб доводити свої права на існування.

Мають відбутися три речі.

Перше — ізоляція, інформаційна і дипломатична. Не можна заохочувати Путіна очікуванням, що до нього прислухатимуться, з ним зустрічатимуться або вестимуть дискусію. Путін має боятися, бути ізольованим і не мати доступу до глобальної інформації — тієї, яку він отримує в кулуарах або в межах двосторонніх комунікацій.

Друге — санкції іншого рівня. Ці санкції повинні повністю позбавляти Росію доступу до глобальних фінансових і торгівельних ринків, на яких вона продає величезні обсяги ресурсів. Росія не є високотехнологічною країною. Вона не виробляє продукт із доданою вартістю, а продає лише сировину. Саме це потрібно обмежити.

Санкції мають бути поділені на дві частини: заборона Росії на будь-які торгівельні операції й використання міжнародної банківської системи, а також санкції проти тих, хто допомагає Росії продавати великі обсяги нафти й газу — передусім Індії та Китаю. З цими країнами мають бути проведені переговори щодо заміщення російських постачань. На глобальному ринку достатньо пропозицій — і Сполучені Штати, і країни Близького Сходу можуть замістити російські енергоносії, до того ж якіснішими.

Санкції мають бути структуровані правильно — об’ємно, масштабно, а не поетапно. Росія не повинна отримувати можливість обходити їх, шукати лазівки і заробляти гроші.

І, нарешті, третє. Єдине, що розуміє російський суб’єкт — будь-який громадянин цієї країни, — це страх. А страх виникає тоді, коли війна приходить на територію Росії. Створення атмосфери страху має стати пріоритетом: нарощування далекобійних ударів по території РФ, руйнування виробничої інфраструктури.

Йдеться не про військові об’єкти, а про всю виробничу систему, бо сьогодні в Росії майже не залишилося немілітаризованих виробництв. Це фікція: усюди будуються військові заводи, розміщуються замовлення, 90% фінансового обігу зосереджено у військовій сфері. Це єдина частина економіки, яка живе і заробляє гроші, де можна робити кар’єру і отримувати зарплати. Все це потрібно зруйнувати.

Тільки в такому разі Путіна можна буде примусити бодай до чогось. Але змусити його усвідомити хибність насильства неможливо — це його ідея фікс, внутрішня сутність боягузливого суб’єкта. Путін — глобально боягузлива людина, яка отримує задоволення від застосування насильства, війни, масових убивств.

Чекати, що він схаменеться, — безглузда стратегія. Ми вже неодноразово переконувалися в цьому. Після 2014 року, напередодні повномасштабного вторгнення, у європейських і американських партнерів чомусь залишалася впевненість, що Путін раціональний. Насправді — ні. Він продовжує вважати насильство єдиним інструментом особистої суб’єктності та влади.

Російська Федерація — це не держава, а класична авторитарна зона, де діють відповідні правила.

ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: Росіяни живуть у паралельній реальності, в яку їх вводить пропаганда

— Уся війна проти України — це, так чи інакше, помилка. Це помилка Путіна, і це визнають навіть самі росіяни. Ми ж прекрасно розуміємо, і не раз говорили про це в наших ефірах, що Путін мислить короткими спецопераціями.

Як колишній ФСБшник, він мислить категоріями спецоперацій — це для нього звично і зрозуміло. Уся ця історія про “Київ за три дні” і “Україну за два тижні” — у цьому весь Путін. Зараз він, швидше за все, чудово обізнаний про гібридну ескалацію, про розтягування вікна Овертона стосовно європейських країн і країн НАТО. Це його стихія — одностороння демаркація кордонів, “танці з бубнами” навколо Нарви, енергетичні кабелі у Балтійському морі, Сувалкський коридор, Калінінградська область.

Усе це — про Путіна. Через погрози він виходить на сильні переговорні позиції й фактично змушує опонента приймати його умови. Але війна вже вичавила всі соки суб’єктності з Російської Федерації. Внаслідок цієї багаторічної війни РФ повністю потрапила в залежність від Китаю. Це глибоко ізольована країна під санкціями. Якщо уявити, що Китай в один момент призупинить експорт технологічної продукції до Росії, країна просто зупиниться.

Чому? Тому що китайські товари давно проникли не лише на ринок військово-промислового комплексу РФ, але й у побутову сферу. Внутрішній виробник фактично знищений. Навіть машинобудування — вже не деградує, а просто відсутнє. Усе, що не залучене у ВПК, Путін власноруч знищив, поставивши Росію і росіян на коліна перед Китаєм. І зробив він це сам — його ніхто до цього не примушував.

Чим довше триває війна, тим гіршим стає загальний стан Російської Федерації, її економіки та інституційної стабільності. Будь-яка система має критичну межу, і Росія семимильними кроками наближається до неї.

Росія і Путін ведуть країну шляхом самознищення, шляхом самоліквідації. Це культ смерті, успадкований від Сталіна, який зараз активно насаджується “русскому миру” — культ жертовності заради абстрактної ідеї. Але ж Путін і його оточення — класичні клептократи. У сьогоднішній Росії немає ідеологічної, економічної чи технологічної основи. Є лише розігріті амбіції, що поширюються через пропагандистські телеканали і угар “соловйовщини”.

Це відводить людей у паралельну реальність, де Росія нібито конкурентна, де з нею буцімто хтось має рахуватися. Але ніхто з нею не рахується.
Росіянам варто реалістично сприймати можливості власної країни. Зараз це країна третього світу. І якщо продовжувати чіплятися за міфи, це призведе лише до краху.

Потрібно орієнтуватися на реальний “реалполітик” і сучасне співвідношення сил у світовій політиці. І повірте — Росія не грає ні першу, ні другу скрипку. Її просто немає в цьому оркестрі.

ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: Перемир’я має стати стартовою точкою переговорів

— Усе впирається в те, що коли у Путіна зникне можливість вести війну з тією ж інтенсивністю, як зараз, він зупиниться просто тому, що не зможе продовжувати. У цьому контексті 20-й санкційний пакет, який готується, заходи США, що набирають чинності 21 листопада, та інші кроки — усе це правильні рішення. Але, як видно, їх поки недостатньо: у Путіна все ще залишається частина грошей, які він може витрачати безпосередньо на війну.

Причому ці кошти йдуть не на підтримку режиму, а саме на воєнні дії. Це різко скорочує соціальні та інші видатки, позбавляє Росію перспектив розвитку в майбутньому — хоча б із претензією на глобальне значення. Ні про яке лідерство вже не йдеться, але раніше Росія могла відігравати певну роль завдяки своїм природним ресурсам. Це була величезна “бензоколонка”, стіл, заставлений корисними копалинами, лісом та іншими багатствами, якими користувалися інші держави. Однак навіть цим Путін готовий жертвувати, аби лише продовжувати війну.

Має статися щось таке, що змусить його та його оточення зрозуміти: усе це безрезультатно і призведе до катастрофи — зокрема до повалення цих людей або їхнього відходу від влади. Інакше не буває. Для цього необхідна максимальна координація — як з боку Сил оборони України, так і з боку всіх інших інструментів тиску на Росію: санкцій, персональних обмежень, ударів по тих, хто ухвалює рішення.

Путін має озвучити одне: Росія справді готова почати предметні переговори про завершення війни — хоча б по лінії фронту, що існує сьогодні. Потрібна стартова точка, від якої можна вести розмови. Такою точкою має стати перемир’я.

До речі, у Трампа щодо цього змінилася позиція. Раніше, після зустрічі в Анкориджі, він виходив із ідеї укласти загальний мирний договір, на підставі якого завершити війну. Але потім його погляди змінилися, ймовірно, під впливом його команди. Вони зрозуміли просту річ: Росія намагається “вшити” в цей договір неприйнятні для цивілізованого світу умови, на які не погодиться жодна поважна країна, включно зі США. Це перекреслило б основи міжнародного права і випустило б “джина з пляшки”, що призвело б до хаосу в усьому світі.

Тому єдиним прийнятним кроком із боку Росії могли б стати реальні сигнали готовності до перемир’я. Для початку — хоча б тестова заява Путіна: з певної дати наказую припинити атаки й обстріли.

Подібні спроби вже були — “різдвяне перемир’я”, яке зривалося Росією. Тоді це була суто маніпулятивна ініціатива, не призначена для виконання. Але навіть такі кроки могли б стати основою для предметної роботи у робочих групах, обговорення механізмів контролю перемир’я по всій лінії фронту.

До речі, такі напрацювання вже існують. У різних країнах, зокрема у Швейцарії, підготовлені детальні плани з розрахунком кількості інспекторів і можливих сценаріїв контролю. Тобто матеріальна й нормативно-правова база вже створена.

Путін має дати чіткий сигнал — такий, який Трамп справді сприйме як можливість досягти конкретного результату, а не як чергову лекцію про “печенігів і половців” або розмірковування про “єдиний народ”. Ці теми у Вашингтоні вже нікого не цікавлять.

Анкоридж і подальші контакти, зокрема телефонні розмови Трампа і Путіна, показали: після таких зустрічей Трамп зазнає жорсткої критики з боку американських і світових медіа, де його називають слабким на тлі російського диктатора.

У Білому домі це зрозуміли: грати за путінськими правилами або піддаватися на маніпуляції більше ніхто не збирається. Тому конкретика — чітка заява про готовність до перемир’я, ясний опис його умов і участь у переговорах реальних російських військових, які знають ситуацію на фронті, — ось що могло б стати кроком уперед.

Для порівняння: в українській делегації, яка брала участь у попередніх зустрічах, було багато військових або тих, хто працює в Офісі президента й пройшов фронт. Ці люди чудово знають, як має виглядати перемир’я. Україна таким чином демонструвала серйозність своїх намірів, і це, до речі, було помічено у Вашингтоні. Американські політики наголошували: очевидно, хто справді хоче завершити війну, а хто лише тягне час.

Читайте також: Росія знову говорить про мир, обстрілюючи Україну: навіщо Кремль пропонує Вашингтону переговори та чим супроводжує свій шантаж