Поговорили, але довіри немає: зустріч Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна в аналізі експертів

У місті Пусан (Південна Корея) 30 жовтня 2025 року відбулася перша за шість років особиста зустріч між президентом США Дональдом Трампом і головою Китайської Народної Республіки (КНР) Сі Цзіньпіном, яка стала важливою віхою у відносинах двох провідних економік світу. Переговори тривали майже дві години, проходили в закритому форматі й охопили широкий спектр питань — від торгівлі до глобальної безпеки та завершення війни РФ проти України.

Трамп зустрівся з Сі

На початку зустрічі президент США Дональд Трамп привітав Сі Цзіньпіна і зазначив, що вони вже “досягли згоди щодо багатьох питань і досягнуть згоди ще з ряду питань”. Лідер Китаю Сі Цзіньпін своєю чергою наголосив, що Пекін і Вашингтон повинні бути партнерами та друзями.

Обидва лідери були налаштовані оптимістично, попри розбіжності з багатьох питань. Після зустрічі глави держав пішли без заяв для преси.

За результатами переговорів сторони оголосили про своєрідну паузу в торговій війні: протягом року не будуть вводитись нові тарифні заходи, а окремі обмеження будуть частково переглянуті. Очікується, що мита будуть знижені на 10%, а їхній загальний рівень становитиме 47%, повідомляють у Білому домі.

Був досягнутий консенсус щодо ключових питань, але про повне врегулювання торгових спорів говорити не доводиться.

Китай, який нещодавно відновив закупівлі американської сої, погодився суттєво збільшити імпорт сільськогосподарської продукції зі США. Крім того, Пекін відкладатиме введення експортного контролю на рідкісноземельні метали та не буде перешкоджати їхному постачанню.

Сам Дональд Трамп назвав переговори з Сі Цзіньпіном “дивовижними” і оцінив їх у “12 балів із 10”, зазначивши, що Сі — “видатний лідер дуже могутньої країни”.

Пізніше Дональд Трамп заявив, що обговорював із Сі Цзіньпіном війну в Україні.

“Ми будемо працювати разом, щоб зрозуміти, чи вдасться нам щось зробити. Ми згодні, що обидві сторони застрягли в боротьбі, і іноді потрібно дозволити їм боротися. Але Сі допоможе нам, і ми будемо разом працювати над Україною. Більше ми нічого не можемо зробити”, — зазначив глава Білого дому.

Водночас за підсумками зустрічі не було озвучено єдиних ініціатив, і сторони обмежилися загальною риторикою про необхідність співпраці.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що українська розвідка відстежує позицію Пекіна в контексті війни, розв’язаної Росією.

“Важливо, щоб Китай приєднався до зусиль з припинення постійних російських спроб розширити й затягнути війну. Будуть відповідні доручення нашим дипломатам на основі інформації про зустрічі, які відбулися в ці дні в регіоні”, — зазначив глава держави.

Багато експертів відзначають, що зустріч у Пусані стала сигналом тактичного розрядження між двома державами, яким вдається домовлятися, попри глибокі суперечності.

Шлях до примирення чи проста розрядка — думки експертів

Які результати зустрічі лідерів США й Китаю? Чи можна очікувати укладення широкої угоди між країнами? Чи закінчиться торгова війна? Чи буде Китай тиснути на РФ і сприяти завершенню війни? На ці питання у прямому ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Наталія Бутирська, експертка з питань Східної Азії, старша аналітикиня Центру “Нова Європа”;
• Владислав Жуковський, економіст;
• Олександра Філіппенко, політологиня-американістка.

НАТАЛІЯ БУТИРСЬКА: Напруженість між США та Китаєм залишається

— Найголовніше — це те, що США і Китай все-таки зробили один одному невеликі поступки. Але, з усім тим, великої угоди ми з вами не отримали. Зараз бачимо, що лише напрацьовані рамки взаємодії для майбутньої торгової угоди.

Досягнень у межах зустрічі справді небагато. Наприклад, Сполучені Штати знизили мита на китайські товари з 57 до 47%, тобто всього на 10%. Китайська сторона добивалася повного скасування мит. Цього не сталося, і навіть у таких дрібних питаннях між країнами зберігається недовіра.

Кожна зі сторін використовує власні методи тиску. Сполучені Штати, зокрема, застосовують інструменти стримування, щоб змусити Китай діяти активніше, наприклад, у питанні закупівель сої. Китай і так закуповує сою, особливо наприкінці року, коли запаси в Бразилії та інших країнах вичерпуються. Тому йому неважко зробити невелику поступку Трампу і збільшити закупівлі у Штатів — жест, який для президента США має політичне значення. Можна сказати, що саме ця поступка стала, мабуть, найуспішнішим результатом переговорів.

Щодо теми нафти, тут Китай не погодився на зниження закупівель. Трамп згадував, що це важливо для країни, і що Пекін продовжує працювати з Москвою. Однак, як ми бачимо, закупівля нафти не допомагає зупинити війну РФ проти України — її можна припинити лише економічним тиском, позбавивши джерел доходу. Наразі ж Китай продовжує купувати нафту і фінансові потоки до РФ не припиняються.

Таким чином, можна сказати, що зустріч принесла лише невеликі результати. Діалог між країнами проходить досить складно. Китай намагається переконати США, що його зростання не загрожує американському лідерству, але, проте, Вашингтон зберігає настороженість.

Дональд Трамп заявив, що питання, пов’язані з медіа та високотехнологічним сектором, будуть обговорюватися пізніше. Тобто дискусія між країнами триває. І хоча прозвучали заяви про існування торговельної угоди, рівень взаємної недовіри залишається високим.

Крім того, президент США за підсумками зустрічі заявив, що “про ліцензії на рідкісноземельні метали ми, ймовірно, скоро забудемо”. Китай, зі свого боку, погодився відкласти введення додаткових ліцензій на рік. Однак контроль за експортом цих металів залишається, і в Пекіна досі є інструменти, що дозволяють обмежувати чи, навпаки, нарощувати експорт рідкісноземельних металів і магнітів. Тобто певні важелі впливу КНР усе-таки зберегла.

Головне, що Трамп і Сі все-таки зустрілися і їхні переговорні групи, попри складнощі, змогли виробити рамки, прийнятні для обох сторін. Зустріч пройшла в помірній і навіть дружній атмосфері, що саме по собі відкриває шлях до майбутніх контактів і, можливо, до торгової угоди.

Ця зустріч, можливо, заклала фундамент хоча б для тимчасових домовленостей. Чому саме тимчасових? Бо рівень недовіри залишається глибоким. Обидві країни прагнуть знизити залежність одна від одної — це стратегічна мета і Сі, і Трампа.

Можна сказати, що повернення до попередніх, справді партнерських відносин між Китаєм і США, не буде, адже конкуренція залишається.

ВЛАДИСЛАВ ЖУКОВСЬКИЙ: Результати переговорів Трампа і Сі непомітні

— Зустріч Дональда Трампа із Сі Цзіньпіном пройшла доволі непомітно. Не було ані пресконференції, ані заяв, ані будь-яких спільних виступів.

Видається, що закупівлі російської нафти триватимуть, але на вкрай жорстких умовах зі сторони Китаю та Індії. Сьогодні ці дві країни закуповують до 85% усього морського експорту російської нафти. В середньому це від 3,6 до 3,8 млн барелів на добу, залежно від кількості суден, які прибувають у порти, та стану тіньового флоту. З цього обсягу Китай купує близько 40%, Індія — приблизно 38%.

Можна сказати, що фінансовий зашморг на Росії затягується: нафта з Росії йде, але за наднизькими, заниженими цінами.

Ціна на нафту залишається значно нижчою за ринкову. Російські постачальники, по суті, працюють у збиток, щоб просто втриматися на ринку.

Якщо подивитись на підсумки переговорів, Трамп не озвучив жодної конкретики. Він лише знизив тарифи на китайські товари на 10%, як жест доброї волі — це просто “пряник”. Жодної торгової угоди або конкретних домовленостей про припинення постачання технологій до Росії не було. Китай не взяв на себе жодних зобов’язань і не збирається цього робити.

Поки у Східній Європі триває війна, Китай має можливість тиснути на Тайвань і розширювати свій вплив в азійському регіоні. Його все влаштовує. Хоча США це теж влаштовує — війна триває, а американські корпорації заробляють, посилюючи свою присутність на нафтогазовому ринку Європи, зокрема через постачання зрідженого газу і технологій.

ОЛЕКСАНДРА ФІЛІППЕНКО: США можуть змусити Китай сприяти завершенню війни РФ проти України

— Як це не дивно, але і США, і Китай прагнуть оголосити про перемогу. Для обох сторін важливо показати, що саме вони вийшли переможцями з протистояння між Пекіном і Вашингтоном.

Для Дональда Трампа торгова війна з Китаєм — це взагалі одна з центральних тем його політичної кар’єри. Він починав свій перший президентський термін у 2016 році саме з конфлікту з Пекіном. Тож зараз будь-яка, навіть часткова поступка Китаю, може бути представлена ним як особиста перемога.

Одним із таких досягнень, безумовно, стане продовження закупівель Китаєм американської сої та сільгосппродукції. Американські фермери сильно постраждали від скорочення китайських закупівель, і для Трампа, який обіцяє захищати внутрішнього виробника, відновлення цих постачань стане політичним успіхом.

За даними Wall Street Journal та інших джерел, міністр фінансів США Скотт Бессент обговорював із китайською стороною саме питання продовження закупівель сільгосппродукції. Це те, що Трамп може публічно представити як очевидну перемогу, навіть якщо інші складні теми залишаться без вирішення.

До них належать: технологічне співробітництво, постачання рідкісноземельних металів, питання взаємодії у високотехнологічних галузях.

Особливо гостро стоїть тема рідкісноземельних металів і магнітів, необхідних для американського військово-промислового комплексу. Трампу важливо, щоб Китай скасував обмеження на їх експорт. Однак навіть якщо цього не станеться, сам факт рамкової угоди про майбутні переговори буде виданий як успіх.

По суті, навіть часткова домовленість, оформлена як рамкова, дозволить обом сторонам заявити про перемогу. Але очікувати широкої торгової угоди між Пекіном і Вашингтоном, судячи з джерел, навряд чи варто — переговори йдуть важко.

Якщо судити за китайськими джерелами та пресою, у Китаї також немає особливого оптимізму щодо великої угоди. Там теж говорять лише про рамкову угоду, яку, з усім тим, представлять як дипломатичну перемогу.

Мета Китаю — домогтися хоча б часткового пом’якшення позиції США щодо Тайваню. За президента США Джо Байдена Державний департамент і Білий дім чітко заявили про підтримку Тайваню. Якщо зараз США підуть хоч на пів кроку назад, повернувшись до попередньої, більш стриманої риторики, Китай зможе представити це як дипломатичну перемогу.

Важливо розуміти, що, попри економічні труднощі, американський ринок усе ще надзвичайно важливий для Китаю. Так, Пекін отримує величезні вигоди від війни в Європі — дешеві природні ресурси з Росії та можливість продавати туди все, від електроніки до побутових товарів. Але якщо порівняти купівельну спроможність Росії та США, то різниця колосальна.

Китай отримує вигоду від ситуації в Європі, але водночас відчуває тиск США — військовий, економічний і дипломатичний.

Показовий приклад з ракетами Tomahawk: останні постачання цих ракет США направили не до Європи, а на склади в Японії та Австралії. Це — елементи американської військової інфраструктури, створеної для стримування Китаю в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

Таким чином, Пекін відчуває тиск зі сторони США, що зростає, і зацікавлений у дипломатичних кроках, які могли б його послабити. Китай готовий витримувати економічне протистояння, але хотів би знизити дипломатичний тиск.

Сі Цзіньпін зацікавлений у співпраці з США не лише в торгівлі, а й в інших сферах, наприклад, в Арктиці. Зараз Китай взаємодіє там із Росією, але Вашингтон може запропонувати альтернативні форми співробітництва.

Це, звичайно, лише припущення, але, судячи з заяв американських законодавців, зокрема Ліндсі Грема, Вашингтон справді готовий обговорювати новий формат відносин з Китаєм. США розраховують, що зможуть запропонувати Пекіну вигідні варіанти співпраці в обмін на те, щоб Китай сприяв завершенню війни в Україні.

Хоча формально Китай залишається головним вигодонабувачем війни в Європі, тиск США, ймовірно, буде спрямований саме на те, щоб змінити цю ситуацію.

Читайте також: Росію витісняють зі світового нафтового ринку: перспективи й наслідки проаналізували експерти