Орбан перетворив війну РФ проти України на інструмент своєї влади — експерти вказали на слабкі сторони угорського прем’єра

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан 7 листопада зустрінеться з президентом США Дональдом Трампом у Білому домі. Про це повідомив керівник апарату прем’єр-міністра Угорщини Гергей Гуяш.

За його словами, зустріч стане продовженням тривалих переговорів між Угорщиною та США щодо питань економіки, фінансів, енергетики й оборони. Лідери також обговорять можливу зустріч Дональда Трампа з російським диктатором Путіним, яка може сприяти припиненню війни проти України. Окрему увагу на переговорах, як очікується, буде приділено закупівлям Угорщиною російських енергоресурсів.

Раніше Орбан знову зробив суперечливу заяву, стверджуючи, що використання заморожених російських активів для підтримки України може спровокувати війну між Європою та Росією.

За даними Politico, угорський лідер має намір сформувати неформальний антиукраїнський альянс всередині Європейського Союзу.

Орбан проти ЄС: антиукраїнська коаліція та газові зв’язки з Москвою

Видання Politico пише, що глава угорського уряду хоче координувати дії з колишнім прем’єром Чехії Андреєм Бабішем, партія якого перемогла на парламентських виборах, а також зі словацьким прем’єром Робертом Фіцо. Мета — узгоджувати позиції перед самітами ЄС і проводити попередні зустрічі.

“Хоча міцний політичний альянс ще далекий від завершення, його формування може суттєво ускладнити зусилля ЄС щодо фінансової та військової підтримки України… Новий Вишеградський альянс складатиметься з трьох, а не чотирьох членів”, — пише Politico.

Орбан також виступає проти рішення ЄС відмовитися від російських енергоносіїв. Будапешт продовжує закуповувати нафту й газ у Росії, стверджуючи, що країна не має альтернатив. Водночас Хорватія вже запропонувала постачання через “Адріатичний нафтопровід”. У Брюсселі та Вашингтоні угорську політику різко критикують. Представник США при НАТО Метью Вітакер наголосив, що Білий дім очікує від Будапешта конкретних кроків у напрямку відмови від російських ресурсів. У відповідь Орбан заявив, що має намір шукати обхідні шляхи й обговорить ситуацію з президентом Дональдом Трампом. Зустріч уже призначена.

Тим часом міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто раніше взяв участь у Мінській конференції з питань євразійської безпеки та розпочав свій виступ російською мовою, закликаючи “відновити міжнародну співпрацю”. Сіярто також заявив, що Будапешт готовий надати майданчик для переговорів між Росією та Заходом. Ці заяви викликали обурення у Європі, де Угорщину звинувачують у порушенні санкційного режиму та зближенні з Москвою і Мінськом.

“Підтримка України є критично важливою… Нам потрібна єдність щодо суб’єктів, які здійснюють гібридні загрози, напади на Україну, на наших сусідів, суб’єктів, таких як Росія чи Білорусь”, — наголосила речниця Єврокомісії Аніта Гіппер.

На тлі посилення антиєвропейської та антиукраїнської риторики показники дотримання верховенства права в Угорщині продовжують знижуватися. Згідно зі звітом World Justice Project, Угорщина отримала лише 0,5 з одного можливого бала — найгірший результат серед усіх країн ЄС.

“Лише Словаччина продемонструвала більш різке зниження… У Росії зафіксовано найпотужніше загальне падіння”, — зазначає Politico.

Міністерка Швеції у справах ЄС Джессіка Розенкранц наголосила, що “жодне євро не має виплачуватися країні, яка не поважає принцип верховенства права”, і заявила, що об’єднаний Євросоюз разом з Україною стане безпечнішим, тоді як на Угорщину, яка йде всупереч європейській лінії, слід посилювати тиск.

Конфлікт Орбана з Брюсселем в аналізі експертів

Як Європейський Союз і США можуть вплинути на політику Віктора Орбана та до чого тут майбутні вибори в Угорщині — на цю тему в ефірі телеканалу FREEДОМ розмірковували:

• В’ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень;
• Руслан Рохов, політтехнолог, керівний партнер компанії PGR Consulting Group LLC, автор Telegram-каналу @ROKHOV;
• Ярослав Телешун, кандидат політичних наук;
• Богдан Попов, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”.
  

В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: З Угорщиною, як і раніше, домовлятимуться

— Оскільки США почали активно продавати енергоресурси до Євросоюзу, у Орбана дивним чином виник конфлікт інтересів із Трампом. Тобто, якщо ідеологічно вони близькі, то в питаннях нафти їхні позиції розходяться. Орбану вигідніше купувати російські енергоресурси, які дешевші, а Трамп зацікавлений у продажі американських, дорожчих.

Тут виникає критичний момент, адже комунальні витрати — це дорого, і це важлива тема передвиборчої кампанії Орбана. В Угорщині — найдешевший газ у Європі, дешевші нафтопродукти, ніж в інших країнах, і це відіграє важливу роль у його виборчій стратегії. Тому він і далі за це боротиметься.

Щодо всіх цих коаліцій, ми бачимо, що в країнах Центральної Європи періодично з’являються лідери — то в Австрії, то у Словаччині, то в Угорщині, які виступають за відновлення економічних відносин з Російською Федерацією. Безумовно, вони спираються на думку частини європейського бізнесу, який у цьому зацікавлений насамперед економічно. Тому, думаю, ситуація залишиться незмінною: з Угорщиною, як і раніше, домовлятимуться.

В обмін на виділення певних сум грошей із Брюсселя Орбан голосуватиме так, як потрібно Брюсселю. Поки що Євросоюз зберігає той самий режим ухвалення рішень, який було розроблено у спокійніші часи, коли не існувало загроз.

Принцип консенсусу, коли всі мають погодитися, тепер створює загрозу будь-яким рішенням ЄС. Навіть якщо Орбана не буде, подібні перешкоди виникатимуть у інших країнах.

Коли Євросоюзу нічого не загрожувало, коли всі були єдині та навіть у страшному сні в Брюсселі не могли уявити, що хтось виступатиме проти політики розширення чи торгівлі, тоді принцип консенсусу був прийнятним. Зараз же він заважає не лише в цих питаннях. Тому реформа Євросоюзу — це інституційна зміна, надзвичайно важлива й необхідна. Поки її не буде проведено, ЄС постійно стикатиметься з такими проблемами — то з Орбаном, то з кимось іншим. На мою думку, це системне питання, яке потребує системних рішень.

Позиція Орбана, на жаль, не внутрішньоєвропейська, вона значно ширша.

Якщо подивитися глобально, то Орбан їздив і в Китай, і до Путіна, і до Трампа. Позиції, які він відстоює щодо війни РФ проти України, збігаються з позицією керівників багатьох країн поза межами Євросоюзу. У багатьох аспектах вони перетинаються з нинішньою позицією США та частково з позицією Китайської Народної Республіки.

Тому розглядати позицію Орбана виключно в межах Євросоюзу і з погляду українських інтересів недостатньо. Треба дивитися ширше й розуміти, що Орбан — один із учасників глобальної коаліції, яка створює проблеми всередині Євросоюзу.

Україна в умовах, що склалися після зміни адміністрації у США, може розраховувати переважно на фінансову підтримку країн Євросоюзу та інших європейських держав. Тому позиція навіть однієї країни, такої як Угорщина, може заблокувати ухвалення спільних рішень у ЄС. Це створить проблеми для фінансування, закупівлі озброєнь у США, виділення різних видів допомоги та кредитів для України. Звісно, така ситуація буде вигідна Росії.

Однак наразі я не бачу реальної загрози. Усі ці об’єднання — формальні чи неформальні — навряд чи матимуть суттєвий вплив. Навіть якщо одна чи три країни голосуватимуть проти в Євросоюзі, це матиме незначне значення. Значно сильніше впливає економічна криза, неможливість підтримувати соціальну державу, як, наприклад, у Німеччині, про що заявляють різні високопосадовці. Саме ця ситуація має реальний вплив.

Головне питання зараз — чи зможе Європа без китайських інвестицій і дешевого російського газу підтримувати рівень соціальних стандартів. Це ключовий виклик. Але такі питання не вирішуються за два роки — це середньострокові ризики, які, як я розумію, Брюссель планує розв’язувати у міру їх виникнення.

РУСЛАН РОХОВ: Європейській спільноті варто працювати з опозиційними рухами Угорщини

— Відбулася політична демонстрація — показати, з ким близька влада Угорщини, наголосити, що РФ для них є прийнятною стороною і що загалом інтереси нібито Європи нерозривно пов’язані з інтересами Азії в особі Російської Федерації. Конкретно йдеться про торгівлю енергоносіями — нафтою, газом, які як корисні копалини мають велике значення для угорської економіки, а також про стратегічну співпрацю. Ми пам’ятаємо дружбу на тему будівництва атомних енергоблоків тощо.

Фактично завдання Угорщини сьогодні, як країни-члена Європейського Союзу та НАТО, — легітимізувати російського диктатора як сторону, з якою потрібно говорити. Демонструвати приклад іншим країнам європейської спільноти та країнам НАТО, що не слід соромитися переговорів. Звідси й риторика про те, що нібито Угорщина хоче створити антиукраїнську коаліцію всередині ЄС, намагаючись залучити до неї Чехію та Словаччину.

Насправді риторика Орбана та його уряду, комітету міністрів, Сіярто та інших дуже нагадує поведінку всієї цієї кремлівської раті. Вони постійно перекручують інформацію, видають бажане за дійсне й дотримуються власної особливої думки, яка відрізняється від позиції всього цивілізованого світу. Це загальна риса диктаторського режиму — він не помічає очевидного й намагається подати вигадане як реальне.

Якщо говорити про те, що можна було б робити, то Європейський Союз, звісно, може застосовувати стратегію обмеження ресурсного забезпечення, тобто асигнувань зі структурних фондів ЄС. Але, очевидно, для самого Орбана чим гірша економічна ситуація та відносини з ЄС, тим краще для нього з погляду електорального процесу. Усі ми знаємо, що наступної весни в Орбана парламентські вибори, і він прагне отримати більшість, щоб знову обійняти посаду прем’єр-міністра Угорщини.

На мою думку, з погляду ефективності стратегії Європейського Союзу насправді не Угорщина є опонентом європейської спільноти, а конкретний політик, який перетворив Угорщину на тоталітарну державу. Йдеться про Віктора Орбана. Тому, на мою думку, є низка інструментів, як політичних, так і інших, для взаємодії з угорським суспільством.

Зокрема, місія ЄС і його лідери могли б організувати переговори з лідерами опозиції в Угорщині, запропонувати діалог, обмін думками та інші інструменти для пошуку консенсусу щодо спільної стратегії на парламентські вибори. Адже система, яка поєднує пропорційне представництво й мажоритарні округи, на мою думку, навмисно буде використана для того, щоб численні опозиційні партії йшли на вибори своїми кандидатами в одномандатних округах, тим самим розпорошуючи електорат. У результаті кандидати від партії Орбана могли б отримати свої 30-37%, чого достатньо, щоб подолати роз’єднану опозицію.

Якби був єдиний кандидат від усієї опозиції, а парламентська кампанія перетворилася б на кампанію під гаслом “Угорщина без Орбана”, тоді Орбан міг би залишитися в минулому вже наступної весни. І, на мою думку, сьогодні Європейському Союзу, європейській спільноті, Єврокомісії, європейським політикам, Європейській народній партії та консерваторам, європейським реформістам, які фактично виключили партію Орбана зі своїх лав, — усім їм потрібно почати працювати на різних напрямках з опозиційними партіями Угорщини.

Тим, які належать до тієї чи іншої політичної сім’ї — народників, консерваторів, лібералів, необхідно заохочувати місцевих представників і лідерів партій різного ідеологічного спектра, але опозиційних до Орбана, сісти за стіл переговорів і сформувати єдину стратегію перемоги над ним на наступних виборах. З цього моменту буде вирішено не лише проблеми Європи, а й проблеми України, яким сьогодні Угорщина перешкоджає на шляху до вступу в ЄС.

ЯРОСЛАВ ТЕЛЕШУН: Угорське суспільство не до кінця розуміє, що відбувається в Україні

— Орбан не у всіх своїх заявах і діях підтримує власне дії Москви. Але так сталося, що зараз питання України, її підтримки у російській війні проти України, є важливим елементом його виборчої кампанії та інструментом збереження влади. Тому, можливо, не бажаючи цього, Орбан у багатьох моментах підігрує позиціям і заявам Кремля. Ми можемо це бачити як у контексті переговорів між Києвом і Брюсселем, так і у питаннях санкційної політики Європейського Союзу, а також у можливих переговорах у двосторонньому форматі США-Росія або тристоронньому — США-Росія-Україна.

Насправді розуміння в угорському суспільстві того, що відбувається в Україні, а також причин і першооснов російської війни проти України, є досить низьким. Якщо говорити про Орбана, то він насамперед разом зі своєю партією апелює до консервативної частини населення — мешканців сільських територій, які ще менше залучені до проблем, що відбуваються у Східній Європі, зокрема в Україні, і до самої російської війни проти неї. Тому те, що він подає все під власним кутом і своєю думкою, сприймається багатьма угорцями не як серйозна проблема.

Сама можливість зустрічей на найвищому рівні вже використовується Орбаном і його оточенням як інструмент для звинувачень та посилення тиску на опозицію. Усі його дії спрямовані лише на одне — власне політичне виживання. Для пана Орбана всі інші питання — другорядні. Головне для нього — пережити ці парламентські вибори, зберегти свою політичну силу в парламенті та залишитися прем’єр-міністром Угорщини.

БОГДАН ПОПОВ: Орбан усвідомлює своє хитке становище

— Над Орбаном уже нависла гільйотина, адже він підходить до виборів, і шансів виграти у нього стає дедалі менше. Народ Угорщини починає це розуміти, особливо інтелігенція, на відміну від регіонального населення, яке й далі активно його підтримує. Для інтелігенції важливішими є не дешеві російські енергоносії, а справжня проєвропейська риторика і стабільний курс Угорщини на Європу, який підтримують опозиційні партії. Найімовірніше, на цих виборах вони перестануть бути опозиційними.

Тому Орбан зараз балансує і намагається всидіти на всіх можливих стільцях, щоб зберегти владу й електоральну підтримку. У цьому йому може допомогти Дональд Трамп і американська риторика на його підтримку.

Саме для цього він скоро поїде до Сполучених Штатів. Хочу наголосити: він поїде не для того, щоб формувати альянс проти України, а для того, щоб обговорити з Трампом відмову від російських енергоносіїв і перехід на американські, адже Трамп у цьому плані відверто тисне на нього.

Я сумніваюся, що чеська сторона підтримає ініціативу Орбана. І ще раз наголошу: немає впевненості, що Орбан довго залишиться при владі. Усе це — своєрідний повітряний замок, який він будує, щоб вибити собі стабільніші переговорні позиції з Брюсселем, як він завжди й робить.

Орбан постійно заявляє: усі санкції — помилка, 19-й пакет санкцій — помилка, усі попередні — також помилка. Але, попри це, Угорщина щоразу знімала свої заперечення, і всі пакети санкцій були ухвалені. Отже, важелі впливу на Орбана існують — через брюссельські дотації, дипломатичний тиск, енергетичні домовленості, внутрішні інструменти впливу. Усе є, усе можна зробити, і європейці з цим впораються.

Орбан також розуміє, що у Європейського Союзу є способи обходу консенсусних рішень. Тому, як би він не опирався, робить він це головним чином для того, щоб щось собі вибити у переговорах із Брюсселем. Брюссель чудово розуміє, що режим Орбана — це абсолютна недемократія, і все, що відбувається в Угорщині, є вкрай негативним. Тому Євросоюз заморожує йому кошти, обмежує фінансування.

Орбан же постійно намагається домовитися, щоб йому “відкрутили кран” назад в обмін на зняття вето з якогось питання. Питання України для Угорщини також економічне. Багато угорських товарів, вироблених усередині країни, будуть заміщені українськими. Це стосується не лише Угорщини — подібні проблеми мають і інші союзники, наприклад, поляки, про що свідчать фермерські протести не лише у Польщі, а й у Румунії.

Існують економічні нюанси, які потрібно врегулювати, адже українська продукція у багатьох випадках якісніша. Коли вона буде повністю стандартизована під європейські вимоги й отримає доступ до ринку ЄС без обмежень, багато наших сусідів — аграрних країн — можуть частково постраждати й втратити прибутки.

Тому необхідно чітко прописати політику співпраці з цими державами, детально обговорити всі питання, щоб не завдати шкоди одне одному і щоб європейські союзники не виступали проти української інтеграції.

Що ж до Орбана, то головне тут — кремлівський вплив і боротьба за дотації від Євросоюзу. Він хоче отримати поступки, щоб йому повернули частину дотаційних коштів, які наповнюють бюджет Угорщини. Тоді Орбан виграє електорально: каже, що добився для країни нових грошей, бюджет поповнився, а його партія набирає популярності. Перед виборами саме це йому й потрібно, щоб утриматися при владі. Хоча, як на мене, я б на це не ставив.

Читайте також: Без ключових покупців: чи справді Індія та Китай відмовляються від російської нафти — аналіз експертів