Від Арктики до санкцій: чому для Канади війна в Україні — не чужий конфлікт, а боротьба за спільні цінності

2007 рік. Саміт “Великої вісімки” в німецькому Гайлігендаммі. Серед світових лідерів — прем’єр-міністр Канади Стівен Гарпер і російський диктатор Володимир Путін. Тоді ще здавалося, що Москва і Оттава здатні вибудовувати спільне майбутнє.

Однак ці надії швидко розвіялися. Уже на саміті G20 у листопаді 2014 року, тиснучи руку Путіну, Гарпер прямо сказав йому: “Забирайтеся з України”.

Повномасштабне вторгнення Росії остаточно поставило крапку в будь-яких ілюзіях про партнерство. Для Канади Росія перетворилася з потенційного союзника на джерело загроз — від Арктики до кіберпростору. Відтоді відносини між країнами — це не шлях співпраці, а хроніка протистояння.

Яку роль відіграє Канада у стримуванні російської агресії проти України? Які ризики несе сама Оттава? І наскільки реально вона може наблизити українську перемогу? Про це — у новому випуску “В ізоляції” на телеканалі FREEДOM.

Канада — союзник без компромісів: як Оттава стала одним із ключових партнерів України

Анна Лачихіна, партнерка Міжнародного комунікаційного агентства GoodPolitics і колишня радниця у канадському парламенті, зазначає, що підтримка України Канадою має не ситуативний, а системний характер.

“Канада була серед перших країн, які визнали незалежність України ще 1991 року, — зазначає Лачихіна. — А з 2014 року, коли розпочалася російська агресія, вона стала одним із ключових союзників Києва”.

За її словами, саме за уряду консерваторів на чолі зі Стівеном Гарпером була започаткована операція Unifier — програма, в межах якої українські військові проходять підготовку разом з інструкторами з Канади та НАТО.

“Ця операція триває вже понад десять років і фінансується канадським урядом. Сьогодні йдеться не лише про тренування, а й про постачання бронемашин, снарядів, дронів та іншої техніки”, — говорить вона.

Лачихіна акцентує, що підтримка України має двопартійний характер:

“Незалежно від того, хто при владі — консерватори чи ліберали — ставлення до України залишається незмінним”.

Канада, попри відносно невелику чисельність населення, співставну з українською, надає значні обсяги допомоги. Ба більше, вона забезпечує логістичну підтримку іншим союзникам НАТО, доставляючи військові вантажі своїми літаками, у тому числі для США.

“Якщо порівнювати масштаби економіки та населення, Канада робить справді величезний внесок”, — зазначає експертка.

На півночі — Арктика, на сході — Україна: Канада готується до нової епохи глобального протистояння

Історично відносини між Канадою та Росією завжди залишалися обмеженими. Співпраця існувала лише в окремих сферах, таких як енергетика та освоєння Арктики. Проте після 2022 року ці контакти фактично припинилися. За словами Лачихіної, антиросійські настрої в Канаді нині пояснюються не лише війною проти України, а й зростанням загроз в Арктичному регіоні, де Москва активно нарощує військову присутність.

Анна Лачихіна наголошує, що тема безпеки в Арктиці для Канади стала особливо актуальною після 2022 року. За її словами, саме тоді в Оттаві почали серйозно усвідомлювати, наскільки ризикованим і нестабільним є цей регіон.

“До повномасштабного вторгнення Росії в Україну про це говорили не так часто, — пригадує Лачихіна. — Але тепер Канада посилює цей напрям: закуповує нову техніку, літаки та інше обладнання, щоб зміцнити свої позиції й не залежати від інших”.

Експертка акцентує, що ситуація в Арктиці стає дедалі напруженішою.

“Від Дональда Трампа ми чуємо заяви про захоплення додаткових територій і, скажімо так, світ нині перебуває в дуже непростому становищі, — говорить вона. — Цілком імовірно, що в майбутньому країни почнуть ділити Арктику, визначаючи, кому що належить”.

На думку Лачихіної, усі ці процеси взаємопов’язані.

“І Канада, і Україна сьогодні змушені посилювати власну обороноздатність. До 2022 року світ жив у досить розслабленому стані, більше говорив про роззброєння, ніж про захист, — зазначає вона. — Здавалося, що у XXI столітті технології та взаємна торгівля роблять війни безглуздими. Але реальність показала зворотне”.

Канада, за словами Лачихіної, чітко усвідомлює загрозу, яка виходить від Росії.

“Для Канади Росія — не абстрактний противник десь за океаном, а безпосередній сусід, причому агресивний, — акцентує вона. — Усе, що сьогодні робиться для допомоги Україні та послаблення Росії, послаблює її не лише на українському напрямку, а й в Арктиці та інших гарячих точках”.

Експертка додає, що Оттава чітко розуміє ці ризики й сподівається, що подібне розуміння є і у нинішньої адміністрації США.

Канада залишається однією з найвірніших союзниць України у протистоянні російській агресії. Попри географічну віддаленість, саме Оттава однією з перших після 24 лютого 2022 року надала Києву військову, фінансову та дипломатичну допомогу.

У січні цього року прем’єр-міністр Джастін Трюдо, який очолював уряд упродовж десяти років, оголосив про свою відставку. Його наступником став колишній глава Центрального банку Канади та Банку Англії, відомий економіст Марк Карні, який переміг у боротьбі за лідерство в Ліберальній партії.

Уже в перші тижні свого прем’єрства Карні зіткнувся з серйозними зовнішньополітичними викликами. Серед них — складні переговори зі США щодо тарифної політики на тлі територіальних заяв Дональда Трампа, які додали напруженості у відносини між двома країнами.

Одним з перших зовнішньополітичних кроків Марка Карні після його обрання прем’єр-міністром і лідером Ліберальної партії стали дипломатичні візити до Франції та Великої Британії. За словами Анни Лачихіної, цей вибір був символічним і цілком логічним:

“Канаду фактично заснували дві держави — Франція та Велика Британія. Навіть сьогодні в країні є франкомовна провінція, тому з історичного погляду Канада ніби повернулася до своїх давніх партнерів через океан”.

Окрім історичного контексту, важливу роль відіграли й поточні політичні обставини. Лачихіна зазначає, що на той момент риторика Дональда Трампа і початок тарифних воєн загострили відносини між США та їхніми союзниками.

“Америка тоді була проти всього світу, — пояснює вона. — Тому для Канади було логічно об’єднатися з іншими країнами, які опинилися в подібній ситуації, щоб разом шукати шляхи домовленостей із новою адміністрацією та захищати спільні інтереси”.

Сам Карні в одному зі своїх виступів наголосив:

“Наші відносини зі США вже не будуть колишніми, і це дуже сумно”.

Він нагадав, що щоденний товарообіг між двома країнами перевищував 2 млрд доларів. Така тісна економічна взаємодія безпосередньо впливала й на оборонне співробітництво.

“Коли твій найближчий сусід і партнер починає робити подібні заяви, це неминуче створює відчуття загрози”, — говорить Лачихіна.

Саме тому, за її словами, Канада почала шукати нових, надійніших партнерів і формувати оновлений зовнішньополітичний вектор.

“Для України це позитивний сигнал, — вважає експертка. — Чим активніше Канада зміцнює свою присутність на європейському політичному полі, тим гучніше звучить її голос на підтримку України — особливо там, де нас самих немає за столом переговорів”.

“Моральний авторитет” Заходу: Канада зберігає репутацію країни, що діє принципово

Керівник аналітичного напряму мережі захисту національних інтересів АНТС Ілля Несходовський наголошує, що ключовим напрямом тиску на Росію сьогодні стають вторинні санкції, спрямовані проти учасників схем обходу цінового обмеження на нафту.

“Після того, як було ухвалено рішення про зниження прайс-кепа, виникла проблема контролю за його дотриманням, — зазначає експерт. — Європейський Союз та інші країни змушені покладатися на заяви екіпажів суден, які перевозять російську нафту. Якщо вони вказують, що ціна становить, наприклад, 45 доларів, то дієвих інструментів перевірки у регуляторів небагато. Навіть подані документи можуть виявитися підробленими”.

За словами Несходовського, вже були зафіксовані випадки, коли страхові документи на перевезення російської нафти видавалися фіктивними компаніями.

“Контроль за цим процесом надзвичайно складний, — пояснює він. — Проте коли факти порушень розкриваються, країни, які встановили обмеження ціни, отримують можливість застосовувати вторинні санкції”.

У цьому контексті, додає аналітик, роль Канади особливо важлива. Приєднуючись до механізмів вторинних санкцій, Оттава розширює перелік суден, що потрапляють під обмеження, і забороняє їм заходити до своїх портів.

“Канада також запроваджує заборони на надання логістичних, страхових, консалтингових і фінансових послуг таким судам”, — каже Несходовський.

Він зазначає, що Велика Британія та Європейський Союз уже почали тиснути не лише на судновласників, а й на капітанів і екіпажі суден, які перевозять російську нафту.

“Кожен капітан має розуміти, що, беручи участь у таких схемах, він ризикує своєю кар’єрою, — вважає експерт. — Така торгівля рано чи пізно припиниться, а санкції проти нього залишаться. Після цього працювати з країнами ЄС або Канадою він уже не зможе”.

На думку Несходовського, саме цей підхід — запровадження вторинних санкцій проти суден, екіпажів і портів — стане ключовим етапом у подальшому обмеженні торгівлі російською нафтою.

“Зараз Європейський Союз розглядає санкції проти портів, що приймають російську нафту, — уточнює він. — І якщо Канада приєднається до цих заходів, такі порти фактично випадуть із міжнародної торгівлі. Коли країни G7 відмовляються з ними працювати, жоден порт не стане ризикувати і більше не прийматиме російську нафту”.

Анна Лачихіна, партнерка Міжнародного комунікаційного агентства GoodPolitics і колишня радниця в канадському парламенті, зазначає, що Канада стала однією з перших країн, які почали демонструвати можливість реального тиску на Росію через замороження її активів.

“У 2022 році Канада конфіскувала літак, що належав Російській Федерації, і заморозила банківські рахунки, — розповідає Лачихіна. — Таким чином Оттава показала, що подібні дії можливі”.

Однак, за її словами, передати ці активи Україні чи іншій стороні Канада поки що не може.

“Суверенні активи іноземної держави, що перебувають на території Канади, можуть бути передані третій стороні лише за рішенням суду. А таких рішень досі немає”, — пояснює вона.

Ситуація, втім, може змінитися. За словами Лачихіної, одна з канадських сенаторок зареєструвала законопроєкт, який пропонує надати уряду та прем’єр-міністру повноваження передавати заморожені активи третім країнам — у разі, якщо їхній власник порушує міжнародне право, права людини або займається терористичною діяльністю.

“Усе це напряму описує дії Росії, — каже Лачихіна. — Але водночас законопроєкт має і превентивну функцію: він подає сигнал іншим країнам, які думають, що можуть вести незаконні війни та зберігати гроші в західних банках без наслідків”.

Наразі документ перебуває на розгляді в Сенаті.

“У Канаді двопалатна парламентська система, — нагадує Лачихіна. — Тому попереду три читання в Сенаті й ще три — у Палаті громад. Процес буде тривалим, але якщо законопроєкт збере голоси, Канада створить прецедент, який стане орієнтиром для всіх союзників”.

На думку Лачихіної, для Оттави ухвалення такого закону не становить значних економічних ризиків, адже обсяг російських активів у Канаді не можна порівняти з європейськими масштабами.

“Вони можуть дозволити собі цей крок і продемонструвати політичну волю, — каже вона. — Для них це нескладно, а ефект буде потужним”.

Експертка додає, що українська діаспора активно підтримує ініціативу, привертаючи увагу уряду до важливості цього рішення.

“Для нинішнього прем’єра Марка Карні, колишнього банкіра та фінансиста, який чудово розуміє, як функціонує світова банківська система, це був би логічний і сильний крок”, — зазначає Лачихіна.

За її словами, Карні міг би отримати не лише політичні бали, а й зміцнити репутацію Канади як країни, здатної задавати нові міжнародні стандарти відповідальності.

“НАТО також має звернути увагу на захід і північ через зміни в геополітичному ландшафті, особливо після 24 лютого 2022 року. Нашим пріоритетом у зовнішній політиці Канади щодо Арктики є забезпечення того, щоб ми зробили все можливе для захисту та оборони суверенітету Канади”, — заявила міністерка закордонних справ Канади Аніта Ананд.

Підтримка України стала частиною канадської ідентичності

Тим часом Канада посилює військову підтримку України — до кінця 2025 року Збройні сили України отримають від Оттави 50 сучасних бронетранспортерів. Постачання бронетехніки стало частиною великого пакету, до якого також входять озброєння, боєприпаси, медичне обладнання та засоби радіоелектронної боротьби.

“Ми надаємо додаткову військову допомогу — безпілотники, гелікоптери, боєприпаси, ширший спектр озброєння — на суму понад 2 млрд канадських доларів безпосередньо Україні. Крім того, ми розподіляємо наступний транш кредиту, заснований на заморожених російських активах, також понад 2 млрд канадських доларів”, — сказав прем’єр-міністр Канади Марк Карні.

Для Канади підтримка України — це не лише питання дотримання міжнародного права, а й елемент власної національної безпеки. Російський диктатор Володимир Путін сприймає Канаду як частину “агресивного альянсу НАТО”, що робить її потенційною ціллю у разі подальшої ескалації конфлікту. Під загрозою можуть опинитися канадські контингенти, розміщені у Східній Європі, зокрема в країнах Балтії.

Ще одним напрямом, де посилюється протистояння між Москвою та Оттавою, є Арктика. Росія заявляє претензії на великі ділянки континентального шельфу, що безпосередньо зачіпає інтереси Канади в регіоні. У відповідь Оттава нарощує взаємодію з північними союзниками по НАТО. За даними Politico, прем’єр-міністр Марк Карні планує укласти нові оборонні угоди зі Швецією та Фінляндією.

Канада має намір зміцнити свою військову та політичну присутність в Арктиці, щоб стримувати зростаючі загрози з боку Росії. Серед запланованих кроків — розгортання нових патрульних кораблів, есмінців, криголамів і підводних човнів, а також збільшення кількості літаків і безпілотників, які патрулюють північні широти.

Анна Лачихіна акцентує, що підтримка України в Канаді не залежить від партійної приналежності.

“Історія показала, що для Канади це питання не політики, а принципів, — каже Лачихіна. — Незалежно від того, хто при владі — консерватори чи ліберали, у парламенті завжди є депутати, які активно підтримують Україну”.

За її словами, серед канадських політиків чимало представників українського походження або тих, хто представляє округи з чисельною українською діаспорою.

“Для них українська тематика завжди буде важливою, тому що в демократичному суспільстві депутати прислухаються до своїх виборців”, — зазначає експертка.

У парламенті є й ті, хто володіє українською мовою. Лачихіна наводить приклад колишньої міністерки фінансів Христі Фріланд, а також нинішнього міністра транспорту й внутрішньої торгівлі, депутата Івана Бекера, який очолює міжпарламентську групу “Дружба між Україною та Канадою”.

“Є й інші парламентарі — хтось вільно говорить українською, хтось трохи, хтось у дитинстві відвідував українські школи”, — додає вона.

За словами Лачихіної, така культурна й мовна близькість відіграє важливу роль:

“Коли ми знаємо, що маємо союзників, які не просто поділяють наші цінності, а й говорять з нами однією мовою, це додає впевненості. Ми можемо розраховувати на Канаду, і цей голос у її парламенті звучить дедалі гучніше”.

Місце Канади за столом світових лідерів має особливе значення. Ця країна зберігає імідж “морального авторитета” — держави без колоніального минулого, яка незмінно відстоює принципи демократії та верховенства права.

Саме це надає Оттаві додаткової ваги на міжнародній арені. Канада сьогодні не просто підтримує Україну — вона активно формує глобальний порядок денний, у центрі якого стоїть протидія путінській Росії.

Для союзників по НАТО та Європейському Союзу Канада стала важливим мостом між Європою і Північною Америкою, а для України — надійним стратегічним партнером у боротьбі з російською агресією. Для Кремля ж посилення ролі Оттави означає нові виклики: зрив імперських амбіцій в Арктиці, тиск на тіньові економічні схеми та дедалі глибшу ізоляцію Росії у світі.

Читайте також: Росія почала підготовку до війни з НАТО: якою буде відповідь Альянсу і яку роль відіграє Україна