Сьогодні, 24 вересня, президент України Володимир Зеленський виступив з високої трибуни Генеральної асамблеї ООН. FREEДОМ наводить повний текст виступу.
Шановні лідери, шановні друзі та всі, хто може стати нашими друзями, — адже ви, так само як і ми, прагнете безпеки та миру.
Сьогодні ніхто, окрім нас самих, не може гарантувати безпеку. Тільки сильні союзи. Тільки сильні партнери. І тільки наша власна зброя.
ХХІ століття не надто відрізняється від минулого. Якщо нація прагне миру, вона все одно має працювати над озброєнням. Це ненормально, але така реальність.
Не міжнародне право, не співпраця — зброя вирішує, хто виживе.
Міжнародне право не працює повною мірою, якщо у вас немає могутніх друзів, які справді готові його захищати. І навіть у цьому випадку без зброї нічого не вийде. Це огидно, але без неї було б іще гірше.
Немає інших гарантій безпеки, окрім друзів і зброї. Саме тому ми інвестуємо в оборону.
Чого можуть очікувати від ООН та глобальної системи Судан, Сомалі, Палестина чи інші народи, що проходять через війну? Упродовж десятиліть — лише заяви. І навіть те, що відбувається в Газі, залишається без виходу.
Навіть зараз, після всіх змін, Сирія й досі змушена звертатися до світу з проханням послабити санкції, які душать її економіку.
Росія викрала тисячі українських дітей. І декого з них ми повернули. Але скільки часу знадобиться, щоб повернути додому всіх?
Подивіться на Ізраїль. Минуло майже два роки, а заручники й досі не звільнені. Їх треба звільнити.
Впродовж років не було реальних відповідей на інші загрози — хімічну зброю та голод, що використовується як зброя.
Торік на цій Асамблеї я попереджав світ про ризик радіаційних катастроф, особливо через російську окупацію Запорізької атомної електростанції. Але нічого не змінилося.
Навіть членство в багаторічному військовому альянсі не гарантує безпеки автоматично. Недавно 19 звичайних російських дронів порушили повітряний простір Польщі. Лише 4 з них були збиті.
Естонія була змушена скликати засідання Ради безпеки ООН через вторгнення російських винищувачів у її повітряний простір.
Молдова захищається — знову — від втручання Росії. Ми допомагаємо Молдові. Росія намагається зробити з Молдовою те, що колись зробив Іран з Ліваном.
Важливо пам’ятати, як світ знехтував необхідністю допомогти Грузії після нападу Росії, і як було втрачено момент із Білоруссю. Тепер Молдова не повинна бути втрачена. Для Європи підтримка стабільності в Молдові не коштує дорого, але якщо цього не зробити, ціна буде набагато вищою. Ось чому Євросоюз повинен допомогти Молдові зараз — фінансуванням та енергетичною підтримкою, а не лише словами чи політичними жестами.
Статут ООН і Загальна декларація прав людини мають працювати скрізь. Але Талібан в Афганістані заганяє цілу країну назад у темні віки. Картелі в деяких країнах Латинської Америки сильніші за уряди.
Це все свідчить про крах міжнародного права та слабкість міжнародних інституцій. А отже, йдеться про нарощування озброєнь. Зброя вирішує, хто виживе.
Вчора президент Трамп стояв у залі Генеральної асамблеї ООН. Бог урятував його під час передвиборчої кампанії від замаху на вбивство. Був постріл із гвинтівки, і лише частинка дюйма врятувала йому життя.
Кілька днів тому президент Трамп разом із сотнями тисяч американців вшановував пам’ять Чарлі Кірка. На жаль, його життя обірвала куля. Знову насильство зі зброєю в руках.
Ми вшановуємо памʼять українки Ірини Заруцької. Її жорстоко вбили ножем в Америці, у тій самій країні, де вона шукала прихистку від російської війни.
І майже щодня, відкриваючи новини, ми бачимо заголовки про жорстокі напади, що відбуваються по всьому світу. Здебільшого вони здійснюються із застосуванням зброї, до якої люди вже звикли.
Але зброя розвивається швидше, ніж наша здатність захищатися.
Зараз щонайменше десятки тисяч людей уміють професійно вбивати за допомогою дронів. Захистись від такої атаки значно важче, ніж від ножа, гвинтівки чи бомби. І це те, що Росія зробила цією своєю війною.
Зараз — найбільш руйнівна гонка озброєнь в історії людства, адже цього разу це гонка за участі штучного інтелекту. І якщо немає жодних реальних гарантій безпеки, окрім друзів і зброї, і якщо світ не може достойно відповісти навіть на старі загрози, і якщо немає сильної платформи для міжнародної безпеки, чи залишиться на Землі хоч одне місце, безпечне для людей?
Нам потрібні глобальні правила — уже зараз — щодо використання ШІ в озброєнні. Це так само нагально, як і запобігання розповсюдженню ядерної зброї.
10 років тому війна була зовсім іншою. Ніхто не уявляв, що за допомогою дешевих дронів можна створити мертві зони — території, що простягаються на десятки кілометрів, де немає руху, немає техніки, немає життя. Раніше люди уявляли собі таке лише після ядерного удару. Тепер це реальність через дрони — масового виробництва, прості дрони й без штучного інтелекту — поки що без штучного інтелекту.
І нічого цього не сталося б, якби Путін не розпочав цю повномасштабну війну. І з кожним роком, що триває ця війна, зброя стає дедалі смертоноснішою. І тільки Росію треба в цьому звинувачувати.
Факти прості: зупинити цю війну зараз — а разом із нею й глобальну гонку озброєнь — дешевше, ніж усім у світі будувати підземні дитячі садки чи захисні споруди для критичної інфраструктури в майбутньому.
Зупинити Путіна зараз дешевше, ніж намагатися захистити кожен порт і кожне судно у світовому океані від терористів з морськими дронами. Зупинити Росію зараз дешевше, ніж гадати, хто першим створить простий дрон, здатний нести ядерний заряд.
Отже, ми маємо використати все, що в нас є, — разом, — щоб змусити агресора зупинитися. І тільки тоді в нас буде реальний шанс, що ця гонка озброєнь не закінчиться катастрофою для всіх нас. Якщо для цього потрібно застосувати зброю, якщо для цього потрібен тиск на Росію, то це необхідно зробити. І це необхідно зробити зараз. Інакше Путін продовжуватиме розширювати й поглиблювати війну.
Україна — це тільки початок. Російські дрони вже літають над Європою. Російські операції вже ширяться різними країнами. Путін хоче продовжувати цю війну, розширюючи її. І зараз ніхто не може почуватися в безпеці.
У нас була хороша зустріч із президентом Трампом. Я також говорив із багатьма іншими лідерами. І разом ми можемо багато що змінити. Звісно, ми робимо все, щоб Європа реально допомагала. Звісно, ми розраховуємо на США. Я ціную підтримку, яку ми отримуємо. Так, багато що залежить від Групи семи і Групи двадцяти. Але, зрештою, мир залежить від усіх нас — від Об’єднаних націй.
Тож не мовчіть, поки Росія продовжує затягувати цю війну — висловлюйтесь і засуджуйте її. Приєднуйтесь до нас у захисті життя та міжнародного права та порядку. Люди чекають на дії.
Слава Україні!














