НАТО на випробуванні: як дрони Путіна змінюють стратегію Альянсу

Президент України Володимир Зеленський заявив, що, скеровуючи безпілотники у повітряний простір країн НАТО, Володимир Путін перевіряє, до чого готовий Альянс у політичному та дипломатичному плані. В інтерв’ю Sky News він наголосив: Кремль розуміє лише мову сили. Саме тому Північноатлантичний блок посилює східний фланг і виділяє додаткові кошти на озброєння.

НАТО посилює східний фланг після атаки російських дронів

Президент Польщі Кароль Навроцький в інтерв’ю Bild зазначив, що НАТО має бути готовим до війни. За його словами, зміцнення протиповітряної оборони є ключовим пріоритетом, а досвід України у відбитті атак російських дронів — неоціненний для всього Альянсу. Він переконаний, що атака безпілотниками по Польщі була цілеспрямованою.

“Ми не хочемо війни і не хочемо нападу, як і всі країни вільного світу. Проте, ми готові захищати нашу незалежність, і в нас є багато завдань, які потрібно виконати. Ми повинні розвивати наші системи протиповітряної оборони, і найбільший досвід у цій сфері має Україна, адже вона вже кілька років веде цю боротьбу. Ми повинні реалізовувати угоди, які підписали. У 2026 році в нас будуть літаки F-35 у Польщі. Таким чином, щороку ми виконуємо свої завдання і, я хочу ще раз підкреслити, витрачаємо майже 5% ВВП на озброєння”, — заявив Навроцький.

У відповідь на порушення Росією повітряного простору Польщі НАТО запустило операцію “Східний страж”. До місії приєдналися Данія, Франція, Німеччина, Велика Британія та інші союзники, які направили системи ППО, гелікоптери та бойові літаки. Лондон підтвердив, що британські винищувачі “Тайфун” виконуватимуть завдання з повітряної оборони над Польщею.

“Відданість Великої Британії захисту кожного сантиметра території союзників НАТО є непохитною. У межах операції “Східний страж” винищувачі “Тайфун” Королівських ПС приєднаються до союзників і виконуватимуть завдання з повітряної оборони над Польщею після того, як минулого тижня Росія здійснила безрозсудне та небезпечне вторгнення безпілотників на територію Польщі”, — йдеться у заяві Міноборони Великої Британії.

Президент Латвії Едгарс Рінкевичс підкреслив необхідність розвитку антидронових технологій, вказавши, що збивати дешеві безпілотники дорогими ракетами неефективно.

Україна вже запропонувала Польщі допомогу та обмін досвідом. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск анонсував зустріч з українською стороною для вироблення спільних рішень щодо захисту від атак.

“Рішення НАТО про розгортання місії “Східний страж” та посилення потенціалу протиповітряної оборони східного флангу є адекватним і правильним. Проте з цієї ситуації ми повинні винести урок, що наразі країнам Альянсу все ще необхідно розвивати системи протидії безпілотникам. Зазвичай для збиття відносно дешевих дронів не використовуються дорогі ракети”, — зазначив Рінкевичс.

Зеленський вважає, що Москва намагається залякати західних партнерів України. За його словами, Росія сигналізує країнам НАТО, щоб вони не передавали Києву додаткові системи ППО.

“Він хоче перевірити, до чого готове НАТО, на що воно здатне як у дипломатичному, так і в політичному плані, і як на це відреагує місцеве населення… Крім того, на мою думку, інший сигнал, який росіяни посилають, полягає у такому: “Не смійте надавати Україні додаткові системи протиповітряної оборони, адже вони можуть знадобитися вам самим”, — підкреслив президент України.

Тим часом Швеція вперше від часів холодної війни оголосила про рекордне збільшення військового бюджету — майже на 18%. За словами прем’єр-міністра Ульфа Крістерссона, витрати зростуть на 2,4 млрд євро і складуть близько 15,4 млрд євро.

Чи витримає НАТО тиск Москви — думки експертів

Які уроки мають винести союзники, стикаючись із російськими провокаціями? Чи достатня відповідь НАТО на російську агресію у вигляді операції “Східний страж”? Чи може спільний захист неба України та країн НАТО стати реальністю? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Сергій Джердж, голова Громадської ліги “Україна — НАТО”;
• Віктор Ягун, військовий і громадський діяч, генерал-майор запасу СБУ, заступник голови СБУ (2014–2015 рр.), директор Агентства реформування сектору безпеки;
• Олександр Кочетков, політтехнолог, експерт з ракетно-ядерного озброєння;
• Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник.

СЕРГІЙ ДЖЕРДЖ: Відповідь НАТО не має обмежуватися лише обороною

— Відбулося засідання Північноатлантичної ради, де було ухвалено рішення відповідно до статті 4 Вашингтонського договору на запит Польщі. Ми не знаємо, про що саме там йшлося: це було закрите засідання. Те, що стало відомо, — це збалансована промова Марка Рютте, генерального секретаря НАТО, який доволі серйозно засудив це вторгнення.

У політичному плані для НАТО було важливо не переоцінити загрозу і водночас застерегти Росію від подальших дій. Військова частина НАТО діє відповідно до протоколів: ми бачимо чітке посилення східного флангу, перекидання літаків для боротьби з повітряними цілями у межах протиповітряної оборони. Розпочалася операція “Східний щит”, пролунали заяви міністерств оборони різних країн про підтримку Польщі. Понад десять держав заявили про готовність посилити протиповітряний складник східного флангу НАТО.

Це лише 19 дронів. В Україну щодня прилітає від 500 до 800 дронів, і, звісно, ми також хотіли б такої допомоги. Але загалом ми її отримуємо і вдячні союзникам за підтримку. Наступний крок — посилення інтеграції протиповітряної оборони України і НАТО.

Для Росії зараз не так важливо встановити прапор у Варшаві, як викликати в НАТО і ЄС нескінченні дебати й нездатність ухвалювати чіткі рішення. Різні думки у 32 країнах — Угорщина, Словаччина, нова адміністрація США — можуть заважати консенсусу. Якщо все зведеться до м’яких рішень, то для Росії це вже перемога.

Москва прагне до того, щоб гібридний вплив виглядав двозначно: незрозуміло, чи була атака дронами спеціально організованою операцією, чи “випадковістю”. Така подвійність заважає НАТО і ЄС ухвалювати тверді рішення.

Президент Польщі Навроцький зустрічався у Вашингтоні з Трампом і просив особистої допомоги США. Трамп пообіцяв цю допомогу. Росія провокацією тестує, якою саме вона буде. Якщо вона прозвучить нечітко, то наступного разу можна буде запускати вже 25–30 дронів.

У НАТО різні можливості: у Балтійських країн немає авіації, в Ісландії — армії, у Люксембурзі збройні сили становлять лише 450 осіб. Водночас країни з силами швидкого реагування надають допомогу в першу чергу, і протоколи військової частини НАТО на цей рахунок чітко прописані.

Росія, крім того, прагне втягнути Білорусь у війну. У 2022 році білоруські підрозділи заходили на Чернігівщину та Київщину, але потім швидко відступили. Лукашенко відмовився від офіційної участі армії у війні, але Кремль продовжує намагатися втягнути Мінськ, якщо не проти України, то у провокації на кордонах із Литвою та Польщею.

Таким чином, провокації з дронами — це добрий привід для більшої активності протиповітряної оборони НАТО в Україні. Це можливість налагодити спільну роботу: обмін даними радарів, використання українського досвіду та засобів НАТО для збиття повітряних цілей над територією України. Ми зацікавлені в цьому і запрошуємо партнерів допомагати нам. Тоді безпека України і НАТО буде вищою.

Останній випадок у Румунії показовий: “Шахед” із бойовою частиною 30–50 хвилин перебував у її повітряному просторі. Його супроводжували румунські винищувачі, після чого він повернувся в Україну. Де тут користь? Його пропустили назад — і він міг впасти в Україні, вбити людей або зруйнувати будівлю.

ВІКТОР ЯГУН: Фінляндія, Литва й Естонія — приклад готовності до опору російській агресії

— Якби було ухвалено жорстке рішення про закриття неба й кордону на найближчий місяць, почалася б істерика у Росії, у Білорусі, у КНР, які приїхали б умовляти Польщу не закривати кордон і не блокувати транзит білоруських постачань китайських товарів до портів на Балтиці.

Є моменти, на які можна тиснути. Можна чітко сказати: у відповідь на провокаційні дії ми закриваємо Балтійське море, ми закриваємо повітряний простір над усім регіоном.

Потрібно реально відповідати, а не просто консультуватися й висловлювати занепокоєння — добре це чи погано.

Держави, які мали погані відносини з Росією, прекрасно розуміють, що вона собою являє, і вони готуються. Перш за все це Фінляндія. Це країни Балтії: Естонія, Литва, Латвія. Латвія, можливо, не в такій мірі, але Естонія й Литва працюють дуже скоординовано.

Далі — Польща, Румунія, Чехія. Зрозуміло, є нюанси зі Словаччиною й Угорщиною, де вважають, що окупація — не найстрашніше, що “росіяни туди не підуть”. Не знаю, чим вони керуються, але вони явно готуються менше.

А от країни, які я назвав, реально розуміють загрозу й реально готуються. Передусім варто відзначити Польщу: вона вкладає величезні кошти в оборону. Наскільки ефективно, враховуючи закупівлю бронетехніки в Південній Кореї, сказати важко, але якщо вони прийняли таке рішення, значить, їм це зручно.

Усе, що робить Польща, а за нею — країни Балтії й скандинавські держави, вселяє надію, що інші долучаться. Є зрушення в Німеччині. Франція й Британія традиційно стоять особняком як ядерні держави: вони більше покладаються на свій ядерний потенціал, але й вони готуються.

Проте є країни, які не лише не готуються, а й не збираються цього робити. Наприклад, Іспанія: її лівий уряд прямо заявляє, що не має наміру збільшувати витрати на оборону. Очевидно, вони думають, що знаходяться надто далеко і росіяни до них не дійдуть. Є й інші держави, які просто ігнорують ці загрози.

ОЛЕКСАНДР КОЧЕТКОВ: “Іскандери”, запущені з Калінінграда, покривають майже всю Європу

— Війна є життєво необхідною для всього кремлівського режиму і для його творця-творця й головного вигодонабувача Володимира Путіна.

Прикордонні області Росії перетворилися на реальне поле бою, та й безпілотники прилітають по всіх містах європейської частини Росії, знищивши й призупинивши, як мінімум, близько 25% нафтоперероблювання.

Саме тому їм потрібно щось натомість — якісь перемоги. Дрони в країні Альянсу — це заміна відсутніх перемог на українському фронті перемогами в пропагандистській кампанії проти НАТО. Але це те саме, що й із терором: терор має зростати, бо він “приїдається”. І ці пропагандистські поводи теж мають наростати.

Два десятки безпілотників у країнах НАТО — цілеспрямована пропагандистська акція, щоб налякати НАТО й продемонструвати своєму електорату, своєму населенню, що вони сильні й їх бояться.

В Румунії також проліт не випадковий: там є перевалковий логістичний хаб, через який проходить значна частина озброєння, що йде в Україну. Логістична, організована інфраструктура, яка з нами співпрацює, є в Румунії, тож безпілотники летять туди не випадково.

Цілком можливо, що туди полетять не лише розвідувальні безпілотники, не лише безпілотники з бойовим оснащенням, а згодом і крилата ракета.

“Іскандери” можуть бути націлені досить швидко практично на будь-яку точку. І з їхньою дальністю, якщо вони летять з Калінінграда, це практично покриває всю Європу. За 5–9 хвилин “Іскандер” дістає практично до будь-якої точки Європи. Європа це знає, але не хоче визнати, що з цим треба боротися не словами, а діями.

СТАНІСЛАВ ЖЕЛІХОВСЬКИЙ: Захист українського неба — необхідність для Європи

— Ідея про те, щоб усі російські цілі збивалися над територією України, насправді не нова. Хочу нагадати, що ця ініціатива дуже активно обговорювалася ще восени 2022 року — в середині листопада, після Пшеводовського інциденту, внаслідок якого загинули двоє громадян Польщі. Тоді тривала велика дискусія: передбачалося, що можна організувати систему оборони країн НАТО так, щоб вона покривала не лише повітряний простір Альянсу, але й частково повітряний простір України.

Однією з головних цілей цієї концепції було не допустити, щоб російські безпілотні літальні апарати чи ракети досягали повітряного простору НАТО, а також захистити і Україну, і західні держави. Щобільше, у складі цієї ініціативи була ідея, щоб українські сили, які збивають ракети та дрони, могли зосереджуватися на інших ділянках неба України — насамперед на східних і центральних напрямках — і не витрачати ресурси на західну частину країни. Тобто сама думка не нова, але, на жаль, тоді до офіційного Києва не прислухалися. Офіційна Варшава на цьому наполягала, союзники по Альянсу начебто підтримували, але єдності думок не було.

Тоді, очевидно, ще не були повністю усвідомлені ризики, які несе РФ: ніхто не знав, наскільки довго триватиме війна, якими будуть її масштаби й інтенсивність, які загрози вона становитиме надалі. Ніхто не міг припустити, що Росія переступить усі “червоні лінії” і буде готова у таких масштабах атакувати країни Альянсу.

Те, що тоді не ініціювали, сьогодні знову обговорюється. За ці роки РФ накопичила достатньо можливостей для здійснення подібних атак, і зараз дуже важко збивати такі об’єкти. Потрібно працювати спільно, щоб діяти максимально ефективно, адже бойова авіація і системи ППО можуть не дати тих результатів, на які хотілося б розраховувати. Україна знає це з гіркого досвіду і готова поділитися з союзниками своїми напрацюваннями й креативними рішеннями. Таким чином можна допомогти західним країнам освоїти ці можливості.

Зі свого боку західні держави могли б перехоплювати ракети чи дрони засобами, які для цього призначені — їхніми системами ППО — і це справді допомогло б усім у спільній боротьбі з Російською Федерацією. Можливо, цього разу буде більше єдності думок, і ініціатива SkyShield втілиться в життя, бо це в інтересах усіх нас. Останні події ще раз підкреслюють: Україна не є єдиною ціллю Путіна. Ці дрони не залетіли “випадково” у повітряний простір Польщі чи Румунії.

Ні — це робиться навмисно Москвою, щоб зондувати, наскільки готовий Альянс до протидії таким атакам, і тестувати його на політичну стійкість — не лише технологічну, а й готовність західних країн протистояти агресії Росії. Думаю, можна розробити ще багато ініціатив, які б об’єднали спільні зусилля.

Треба також розуміти: Україна може поділитися досвідом і в морській сфері — наприклад, у питаннях атак на кораблі. Акваторії морів — Чорного, Балтійського, регіон Арктики — також стають важливими полями битв. Україна розробляє власні системи й дрони, які можна використовувати проти російських кораблів; у нас є морські технології та відповідний досвід. За багатьма аспектами Україна вже пішла вперед у порівнянні з багатьма країнами Альянсу, і нам є чим поділитися. Але ми також потребуємо подальшої підтримки партнерів. Лише разом ми зможемо перемогти спільного ворога.

Чому тоді, у рік початку повномасштабного вторгнення РФ, не були зроблені відповідні висновки? Мені здається, оцінка ситуації була недостатньо точною: недооцінювали природу конфлікту й те, як довго він може тривати. Було помітно певне спокійне ставлення і безпечність західних країн — вони не очікували, що Путін піде на настільки масштабні кроки.

Коли приблизно два десятки дронів залетіли в повітряний простір країн Альянсу, Польщі, стало зрозуміло, що надії на швидке завершення бойових дій були передчасними. Майже чотири роки триває повномасштабне вторгнення, і Путін не збирається зупинятися — ані в агресії проти України, ані в ескалації проти Заходу загалом.

Ставки зростають, і тому вже час об’єднати зусилля, щоб ухвалити відповідні рішення. За активної участі нашої країни офіційний Київ зробить усе можливе, щоб така система запрацювала. Мені здається, вона могла б покрити всю Україну, принаймні ту її частину, яка перебуває під контролем українського уряду; щодо окупованих територій — це навряд чи можливо. Проте покриття західної частини країни стало б великим кроком уперед.

Крім того, зараз обговорюються гарантії безпеки для України в післявоєнний період. У цьому контексті розглядається ідея, щоб однією з гарантій був посилений захист українського неба завдяки країнам НАТО — через їхню бойову авіацію, системи ППО та інші можливості. Не все повинно розташовуватися на території України; йдеться про те, щоб партнери частково чи повністю покривали українське небо в період після бойових дій. Уже можна почати застосовувати такі рішення і подивитися, як вони працюватимуть на практиці, а потім впроваджувати їх у більш спокійні періоди.

Якщо подібний захист вдасться реалізувати, це буде потужним сигналом єдності західного світу, в який стрімко інтегрується українська держава. Саме тому Москва нервує та погрожує.

Читайте також: “Східний страж” проти російських дронів: експерти оцінили реакцію НАТО на погрози Кремля