Ось авторитаризму: як Китай поширює свій вплив на інші країни у протистоянні зі США — думки експертів

Навколо Китаю (КНР) стрімко формується вісь авторитарних режимів, до якої приєднуються Росія та Північна Корея (КНДР). Пекін посилює економічну та військову підтримку Кремля, відіграючи ключову роль у продовженні війни РФ проти України. Лідер КНДР Кім Чен Ин, натхненний союзом із Сі Цзіньпіном і Путіним, зміцнює армію та шукає нові можливості для провокацій у регіоні.

Для США та НАТО цей трикутник стає фактором глобальної нестабільності, здатним підривати безпеку як в Азії, так і в Європі.

Союз трьох диктаторів

Міністр фінансів США Скотт Бессент закликав своїх колег із країн “Групи семи” (G7) підтримати наміри Вашингтона підвищити тарифи проти Китаю та Індії. Про це повідомило видання Reuters із посиланням на джерела. Ці заходи мають на меті скоротити імпорт російської нафти її основними покупцями.

Якщо сьогодні Китай припинить підтримку Росії, війна закінчиться вже завтра, заявив спеціальний представник США з питань України Кіт Келлог. Він відзначає, що відносини Пекіна та Москви навіть не можна назвати партнерством, оскільки Кремль перебуває у тотальній залежності від Китаю.

“Я думаю, якщо подивитися на партнерів, якщо подивитися на Китай і Росію разом, то Росія є молодшим партнером. Китайці володіють економічною потужністю, військовою потужністю, у них є історія, яка явно за ними стоїть, і лідерство, яке також за ними стоїть. Я думаю, що Росія не змогла б вижити без підтримки”, — висловив свою думку Келлог.

Рік у рік товарообіг між Китаєм і Росією зростає, до того ж КНР (Китайська Народна Республіка) допомагає РФ обходити санкції, забезпечуючи потреби як у споживчих, так і у військових товарах. Проте на міжнародній арені Пекін формує імідж миротворця, закликає до припинення вогню та розробляє альтернативні мирні плани. Однак регулярні візити Путіна до Китаю розвіюють цей уявний образ, відзначає президент України Володимир Зеленський.

“Напевно, у Китаю є можливість змусити росіян припинити вбивства, але світ не побачив бажання Китаю реалізувати це щодо Росії. Китай закликав до припинення вогню у цій війні та до нерозширення цієї війни, але Путін нічого не зробив. Це не заважає Китаю гостинно приймати Путіна і говорити з ним про найголовніше — довголіття”, — заявив глава Української держави.

Співпрацюючи з Росією, Китай може купувати нафту та газ за заниженою вартістю, відзначають експерти. Ресурси потрібні КНР для підтримки своєї промисловості. Попри поступовий перехід на відновлювані джерела енергії, традиційні нафта і газ відіграють вагому роль у забезпеченні економіки країни. Отриману від продажу сировини виторг Кремль витрачає на військові цілі, а також на товари подвійного призначення, які використовують збройні сили країни-агресора.

Крім того, з 15 вересня для росіян діє безвізовий режим у КНР, а Москва готує дзеркальний крок для громадян Китаю.

“Безвіз для росіян майже нічого не змінює: і раніше віза займала кілька днів. А от для Китаю це стратегічний канал для повзучої міграції в Сибір та на Далекий Схід. До 2030 року Сибір може отримати сотні тисяч китайських переселенців. В умовах демографічної кризи РФ не здатна заселити власні території. Вакансію заповнюють інші”, — вважає керівник Центру протидії дезінформації (ЦПД) при Раді національної безпеки та оборони (РНБО) України Андрій Коваленко.

Військовий парад у Пекіні 3 вересня, на якому почесними гостями були кремлівський диктатор Володимир Путін і лідер Північної Кореї Кім Чен Ин, показав злиття трьох режимів. І, очевидно, Китай готовий очолити цей союз.

Державне інформаційне агентство Північної Кореї повідомило, що Кім Чен Ин доручив військовому керівництву підготувати детальний план модернізації армії, включно з розробкою нових озброєнь, посиленням підготовки особового складу та вдосконаленням системи командування.

“Активність Кім Чен Ина на внутрішній арені посилилася після його візиту до Пекіна на початку цього місяця, де він відвідав великий військовий парад, перебуваючи поруч із такими лідерами, як лідер Китаю Сі Цзіньпін та російський диктатор Володимир Путін. Поїздка до Китаю підвищила впевненість Кіма й на міжнародній арені”, — пише Reuters.

Особливо підвищення статусу на міжнародній арені необхідне главі КНДР на тлі зближення США, Південної Кореї та Японії.

“У міру того, як Кім стає все більш упевненим у своєму зростаючому ядерному арсеналі та підтримці з боку Путіна, він може бути готовий піти на більший ризик і провокації, щоб отримати те, що він хоче політично, особливо щодо Південної Кореї. У майбутньому, якщо північнокорейці визначать правильний час, вони дійсно можуть спричинити величезну нестабільність у регіоні”, — зазначається в матеріалі видання The Washington Post.

У США на альянс трьох диктаторів реагують стримано. Президент Дональд Трамп заявив, що він “програв” Індію та Росію, оскільки вони стали союзниками Китаю. Після цього він наказав Пентагону зміцнити Збройні сили США та бути готовими стримувати будь-якого агресора.

“Не тому, що ми прагнемо конфлікту. І ми чітко заявили про це Китаю, Росії та іншим країнам. А тому, що бувши готовими, ви запобігаєте конфлікту. Ми знаємо, наскільки ми сильні, і які військові переваги маємо. Вони це також знають. Наше завдання — зберегти ці військові переваги у космосі, в повітрі, на морі, під водою та за допомогою далекобійної зброї. Усі наші можливості. “Золотий купол”, який Китай знає, що не може повторити. І ми будемо це робити в межах цієї адміністрації”, — заявив глава Білого дому.

Сьогодні Північна Корея — один з основних пособників російського диктаторського режиму. Пхеньян активно підтримує Москву у війні проти України, постачаючи Кремлю власну зброю та військових. У обмін КНДР отримує від Росії допомогу у вигляді шпигунських супутників, безпілотників та зенітних ракет. Співпраця Кім Чен Ина і Путіна несе загрозу для всього Європейського континенту.

Своєю чергою Генеральний секретар НАТО Марк Рютте раніше вже закликав Європу прискорити виробництво зброї. При цьому, попри зміцнення відносин Пекін — Пхеньян — Москва, вони поки не перетворилися на фактичний військовий чи політичний союз, який міг би “нав’язати свою волю” Євразійському континенту, пише видання The Wall Street Journal.

Поведінка Китаю на міжнародній арені в оцінці експертів

Як навколо Китаю починають об’єднуватися авторитарні режими? Наскільки Москва дійсно залежна від Пекіна? Які методи зі сторони США та Європи ефективні для боротьби з поширенням китайського впливу у світі? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Дмитро Єфремов, доцент кафедри міжнародних відносин НаУКМА, експерт Української асоціації китаєзнавців;
• Артем Бронжуков, заступник директора аналітичного центру “Політика”;
• Тарас Загородній, політтехнолог;
• Владислав Жуковський, економіст.

ДМИТРО ЄФРЕМОВ: Економіка РФ на плаву завдяки Китаю

— Президент США Дональд Трамп намагається “тягнути каштани з вогню чужими руками”. У цьому випадку він намагається працювати з Європейським Союзом, домагаючись від нього, щоб ЄС також ввів мита проти Китаю. Але навіть якщо це станеться, навряд чи цього буде достатньо, щоб підірвати китайську економіку настільки, щоб Пекін радикально змінив свою позицію.

Це або спроба отримати можливість діяти чужими руками, або спосіб перекласти відповідальність. Швидше за все, Трамп виходить із припущення, що Європейський Союз не піде на такі заходи й не погодиться. Тоді він зможе сказати: “Раз європейці не погоджуються, значить і я не буду вводити мита”.

Якщо Сполучені Штати роблять якийсь крок до загострення ситуації, Китай кожного разу шукає можливості та поки що демонструє готовність симетрично відповідати на ці виклики та на той тиск, який американці намагаються чинити в торгових переговорах.

З цієї причини, до речі, не прослідковується варіант, що президент США Дональд Трамп введе додаткові тарифи проти Китаю за імпорт російської нафти. Як тільки він введе такі тарифи, Пекін почне шукати симетричні відповіді — наприклад, обмежить постачання рідкісноземельних металів або магнітів, які важливі для США. Обмеження їхнього експорту американцям у перспективі негативно вплине на електроніку та передові галузі, зокрема на напрями, що обслуговують розвиток штучного інтелекту.

Російська економіка все ще залишається на плаву, хоча кризові явища там дедалі загострюються. Значною мірою це результат інтенсивного співробітництва з Китаєм: Кремль продає Пекіну нафту, газ та інші природні ресурси, а натомість отримує долари або юані, на які КНР тут же купує необхідні товари подвійного призначення.

Ці компоненти та напівфабрикати потім використовуються для продовження війни — вони йдуть на створення озброєнь і завдають шкоди українській армії та мирним громадянам. Така поведінка заслуговує засудження. Світова спільнота повинна шукати можливості обмежити доступ російських виробників до мікрочипів, електроніки та сировини, які критично важливі для виробництва нового озброєння та його застосування проти України.

АРТЕМ БРОНЖУКОВ: Китай вкладається в укріплення впливу по всьому світу

— Путін і його союзники по так званій “осі зла” не марнують часу. Поїздка кремлівського диктатора в Китай на саміт ШОС продемонструвала: ізоляції Росії у глобальному контексті сьогодні не існує.

Китай, як один із головних бенефіціарів цієї війни, налаштований допомагати Путіну продовжувати її навіть в умовах торгової війни та агресивних тарифів з боку США.

Останні події показують, що російська війна проти України — це вже протистояння авторитарних країн усій західній цивілізації. Але, на жаль, західна цивілізація не готова діяти настільки різко й твердо, як цього вимагають ці складні часи.

Одна з головних вигод, яку Китай отримує через війну Росії проти України, — це поглиблення залежності Москви від Пекіна. Якщо раніше Путін продавав енергоресурси в Європу й отримував за них високу ціну, то сьогодні він змушений використовувати тіньовий флот. Витрати для нього зростають, і значення Китаю як торгового та економічного партнера різко зростає. Пекін володіє значно більшими технологічними ресурсами, ніж сама Росія, і цим активно користується.

Фактично Китай уже не приховує своєї позиції. Попри заяви про міжнародне право та необхідність завершення війни, Пекін так і не назвав Росію агресором і не визнав фактів порушень.

Ба більше, після перших загроз Трампа щодо мит і вторинних санкцій глава МЗС РФ Сергій Лавров перш за все вирушив до Пекіна. Там підтвердили: навіть у разі жорстких дій США Китай не дозволить Росії впасти та продовжить її підтримувати. Це зміцнює впевненість Пекіна.

Останні 10-15 років лідер Китаю Сі Цзіньпін акумулював ресурси для створення альтернативного світу та центру прийняття рішень — і це у нього непогано виходить. США, значною мірою проґавивши тектонічні зміни, починають усвідомлювати, що однополярного світу з США у ролі “світового поліціянта” більше не існує.

Китай же відкрито заявляє про багатополярність, хоча по суті йдеться про повернення до біполярного світу — тільки тепер місце СРСР зайняв більш технологічний та інноваційний Китай, готовий кинути виклик Заходу.

У Білому домі визначили головним ворогом саме Пекін. У їхній логіці для перемоги над ним потрібно позбавити Пекін союзників і ресурсної бази. Росія сьогодні — це ресурсна база Китаю. Тому, за їхнім задумом, варто віддати Путіну те, що він хоче, щоб потім використати його проти КНР. У рамках цієї парадигми Трамп пів року намагався дружити з Путіним: принижувався перед ним, просив легітимізації, навіть привозив його на Аляску.

Після саміту ШОС стало очевидно: Путіну байдуже до ініціатив президента США. Залежність Кремля від Пекіна настільки сильна, що навіть якби Путін захотів зблизитися зі США, такої можливості у нього вже немає.

Зараз противагою імпульсивному та емоційному Дональду Трампу є стратегічний Сі Цзіньпін — він вміє чекати, не підставляє союзників і готовий вкладати мільярди доларів в укріплення впливу по всьому світу. Сьогодні саме ці дві системи конкурують одна з одною.

ТАРАС ЗАГОРОДНІЙ: Китай намагається показати США ненадійним союзником

— Росія влаштовує військові провокації в Європі, і я вважаю, що це робиться погоджено з Китаєм.

Пекін таким чином демонструє, що США не є надійним союзником для європейських країн. Вже в Азії говорять: “Якщо вони не підтримують європейців так, як потрібно, то що говорити про вас? Вас вони теж підтримувати не будуть. Краще взагалі не мати з ними справ”. Це надзвичайно важливо для майбутнього військового протистояння між Китаєм і США.

По‑друге, Китай намагається посварити Росію з Європою та США на тривалий час, створюючи додаткову залежність Москви від Пекіна. Я вважаю, що ці дії погоджені.

Враховуючи тиск США на Китай на всіх ринках протягом останнього року, ситуація стає ще серйознішою. Пекін демонструє розуміння того, що потрібно діяти обережно, і реагує на тиск Трампа, який вимагає від Європи введення додаткових тарифів, зокрема проти Індії. Це сильно нервує КНР, адже європейський ринок важливий для стабільності китайської економіки.

Важливо, щоб Європа нарешті визначилася: чи потрібна їй Росія в її нинішньому вигляді, чи ні. Якщо європейці поставлять перед Китаєм вибір “ми чи РФ”, Пекін за певних обставин може дезінтегрувати Кремль, щоб зберегти відносини з європейцями.

Китай має інструментарій для цього і за бажання може підтримати регіони на кшталт Тиви, Алтайського краю, Бурятії, Якутії та інших.

ВЛАДИСЛАВ ЖУКОВСЬКИЙ: Пекін “викручує руки” Кремлю

— Для глави Білого дому Дональда Трампа значно ефективніше було б не висувати ультиматуми лідеру КНР Сі Цзіньпіну або прем’єр-міністру Індії Наренді Моді, говорячи, що США та Європа введуть тарифи в 50-100 %, якщо вони не припинять торгівлю з Путіним.

Для Китаю та Індії це питання суверенітету та іміджу, тому під тиском Трампа вони прогинатися не збираються.

Набагато дієвіше вводити заборонні санкції проти тих, хто безпосередньо закуповує сировину — нафту, газ, зріджений природний газ (СПГ) тощо. Тоді директор порту, заводу або власник компанії, що обслуговує тіньові потоки енергоносіїв, може вирішити припинити закупівлі.

Сподівання, що компартія Китаю або Моді дружно віддадуть команду не купувати нафту у Путіна, поки малопідтверджені.

Президент США Трамп займається самопіаром і намагається втягнути Європейський Союз в авантюру “давайте разом введемо стопроцентний тариф проти китайських і індійських товарів”. Але ЄС, союзники по G7, Японія, Канада та Велика Британія не горять бажанням вводити такі мита. Вони розуміють: це спровокує зростання цін та інфляцію на товари широкого вжитку, ударить по економіці, бізнесу та внутрішньому ринку, а також штовхне Індію до зближення з Китаєм.

Давні закляті вороги поступово починають зближуватися, і тому ідея Трампа про стопроцентні тарифи виглядає абсолютно нереалізованою. В результаті він знизив тарифи до 30 % на китайські товари й до 15 % на американські товари в Китай, при цьому намагаючись залучити до цієї історії Європу.

Китай влаштовує ситуація, що Росія втягнута у військову авантюру проти України. Путін сам себе в неї загнав, тому війна триває без явної перемоги чи поразки. Чим сильніше технологічна та санкційна блокада Росії, тим легше Китаю “викручувати руки” Кремлю та демпінгувати ціни на російську нафту і газ.

Читайте також: Чого намагається досягти Путін, завдаючи ударів по Польщі — думки експертів і глядачів FREEДОМ