Політичний театр у Пекіні: що думають про зустріч Сі, Путіна, Кіма та Моді експерти і глядачі FREEДOM

На саміті Шанхайської організації співпраці (ШОС) лідер Китаю Сі Цзіньпін поводився як господар, демонструючи фінансову потужність своєї країни. Пекін запропонував країнам ШОС 2 млрд юанів грантів і 10 млрд юанів нових кредитів. Для країн, що перебувають під санкціями, таких як Росія, Іран і КНДР, це стало рятівним колом.

Шанхайська організація співпраці: Китай веде гру, а інші йдуть за ним

Парад Сі Цзіньпіна був не просто святкуванням минулого, а посланням Заходу про підйом Китаю. Так західна преса охарактеризувала поведінку китайського лідера на саміті ШОС, який відбувся в кінці серпня.

“Сі Цзіньпін закликав до створення нового “Банку розвитку ШОС” не просто так. Це важливий крок до створення альтернативної платіжної системи, яка обходитиме долар США,” — пише Reuters.

Крім того, Китай продемонстрував свою військову міць. На параді з нагоди 80-ї річниці капітуляції Японії були показані міжконтинентальні балістичні ракети Dongfeng-41 та гіперзвукові ракети DF-17.

Саміт ШОС показав, як Китай зміцнює свої амбіції та прагне змінити світовий порядок. Путін використав саміт для виправдання війни в Україні, але Україна на саміті так і не була згадана. Для Кремля було важливо продемонструвати свою стійкість на міжнародній арені.

“Коли ви бачите, як Північна Корея підтримує Путіна, а Китай постачає йому технології, це свідчить про слабкість Путіна,” — сказав міністр оборони Великої Британії Джон Хілі.

Особливу увагу привернув візит Кім Чен Іна до Пекіна. Для нього це було не лише політичне заявлення, а й спроба зміцнити зв’язки з Китаєм і показати свою роль на світовій арені.

“Кім Чен Ін радий участі в параді, бо це підтверджує його рівноправність з світовими лідерами,” — зазначає Deutsche Welle.

Цікаво, що після зустрічі з Путіним працівники служби безпеки Кіма протерли всі предмети, до яких він торкався, щоб не залишити слідів для розвідки.

Паралельно, на зустрічі з президентом Ірану Путін та його союзник демонстрували дружні усмішки, незважаючи на приховані напруження в стосунках між Росією та Іраном.

Путін намагався досягти від Сі низки домовленостей, щоб отримати можливість і далі атакувати Україну, успішно обходити санкції та не потрапити в економічну кризу. Однак поки мало що відомо про результати таких переговорів.

Так, наприклад, проблема платежів через китайські банки для російських компаній після посилення санкцій США зберігається, про що стало відомо від спікерів Східного економічного форуму. Агентство Reuters зазначає, що платежі продовжують “зависати” в банках на тижні. Китайські банки також не відкривають акредитиви для російських товарів. І це незважаючи на те, що російський диктатор Путін двічі за останній рік зустрічався з Сі Цзіньпіном, а російські чиновники запевняли, що труднощі в трансграничних розрахунках усунені.

“Як тільки виходить якийсь новий пакет санкцій, неважливо, навіть якщо він жодним чином не стосується нашої продукції, нашої компанії, китайські банки беруть паузу на 2-3-4 тижні, їм треба вивчити текст, і платежі просто зависають,” — цитує Reuters віце-президента “Норнікеля” Антона Берліна.

Пекінський саміт: економічні амбіції Китаю та геополітичні розрахунки Путіна в оцінках глядачів FREEДOM

“Які висновки для себе зробили після зустрічі Сі, Путіна, Кіма і Моді в Китаї?” — таке запитання телеканал поставив своїм глядачам. Найбільш актуальні відповіді були зачитані в прямому ефірі.

• “Парад нових гітлерів. На шляху до пекла!”;
• “Китай виходить на світову арену, займає перше місце серед азіатських країн і випередив Росію, закріпив лідерство остаточно. Демонстрація військової сили на параді характерна для диктаторів — нічого нового”;
• “Китай піднявся завдяки Європі та США. І що тепер, це все втратити в безглуздій бійні? Як це робить Росія? Хоча може й економічно підніметься, але в технологіях і управлінні не вийде, бо це взаємний процес — кооперація, інтеграція, взаємозалежні процеси”;
• “Світ розділився на два табори — диктатура та демократія — всі країни показали своє справжнє обличчя”;
• “Тепер замість якісного західного — китайське дешевше, бо китайське хороше набагато дорожче західного. А грошей немає, але ви тримайтеся…”.

Думки експертів

Свято єдності чи політичний спектакль? Що приховано за теплими обіймами в Пекіні? Чому трійцю Сі Цзіньпін — Путін — Кім Чен Ин західні аналітики охрестили “віссю потрясінь”? Які послання вони хочуть передати світу та своїй аудиторії? На ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДOM відповіли:

• Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента України;
• Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента”;
• Пітер Дікінсон, редактор української служби Atlantic Council, видавець журналів Business Ukraine та Lviv Today.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Переговори повинні бути між США, Європою, Україною, Індією та Китаєм — без думки РФ

— Ми бачимо повну залежність Росії від Китаю, і відповідно Китай просто поглине цю країну. Номінально вона буде існувати, як Північна Корея, а з погляду прийняття рішень, їх будуть приймати інші впливові люди, перш за все в Пекіні.

Росія не та країна, яку треба просто просити і чекати, тому що тоді вона стає нахабною. Росію потрібно примушувати. І справді, на столі у Трампа є цілий ряд інструментів. Ключовий з них — це санкції. Без санкцій, і причому санкцій не просто абстрактних, а саме чутливих. Не проти самої Росії, тому що товарообіг між США та Росією незначний. Основний товарообіг Росії йде з Китаєм та Індією. Це дві основні країни-отримувачі російських енергоресурсів.

Китай, крім того, займається великим обсягом постачань необхідних інгредієнтів як для соціальної сфери економіки, так і для військової сфери. Відповідно, санкції вторинного характеру повинні бути чутливими саме для цих країн. Тоді вони будуть більш готові вести переговори.

Насправді переговори повинні звестися не до формату з Путіним. Путін може бути присутнім, звісно. Але основний формат — це США, Європа, Україна, Пекін та Делі. Мова йде про Індію та Китай. А де-не-де повинна бути Росія, яка буде в імперативному порядку ознайомлена з принципами завершення війни.

ОЛЕКСАНДР ЛЕОНОВ: Китай готовий тиснути на РФ тільки за ряду умов

— Дональд Трамп констатує, що його ідея відокремити Росію від Китаю, зруйнувати російсько-китайський союз, зазнала краху. Ми бачили на параді в Пекіні, що поруч з собою Сі Цзіньпін поставив двох своїх найбільш вірних васалів — російського диктатора і північнокорейського диктатора.

Це дві країни, які сьогодні найбільше економічно залежать від Китаю. Що стосується Індії, то я б не драматизував ситуацію настільки, тому що у Індії свої інтереси. Індія — величезна країна, і зараз вона дійсно, швидше за все, в піку Сполученим Штатам демонструє наближення до Китаю. Але Китай для Індії — це стратегічний ворог, так само як і Пакистан, який активно підтримує Китай. І, власне кажучи, економічні інтереси Індії знаходяться на заході. І ось все це говорить про те, що Індії доведеться якимось чином розв’язувати проблему з російською нафтою.

Якщо Китай демонструє своє бажання стати наддержавою, то він повинен розуміти, що буде змушений компенсувати економічні втрати від розриву таких ланцюгів. А Китай цього зробити не може.

В принципі, сам Китай торгує з Заходом. Наприклад, з Європою товарообіг близько 800 мільярдів доларів, а з Сполученими Штатами — близько 600 мільярдів. Тобто фактично півтора трильйона доларів, які тиснуть на економіку Китаю.

Якщо дійсно, як закликає американський президент, Європа і Сполучені Штати поставлять жорстко перед Китаєм умови щодо нефінансування і непідтримки Росії, то Китаю доведеться реагувати і домовлятися.

Важливо, що у України є союзники, які тиснуть на Трампа. Путін дійсно знову обманув Дональда Трампа, і тепер йому доведеться або щось робити, або виглядати не дуже добре, в тому числі в очах своїх виборців.

Європа зараз підштовхує Трампа до нових санкцій, важливо ще й з тієї думки, що фактично Дональд Трамп висунув зустрічну пропозицію: “Давайте тоді тисніть на Китай”. А коли вводяться європейські та американські санкції, Китай обов’язково бере паузу в кілька тижнів, щоб зрозуміти, наскільки це впливає на кампанії, і ряд китайських банків відмовляється від транзакцій з Росією.

Китай дійсно допомагає російській агресії, але робить це через підставні компанії, щоб державні структури не потрапили під санкції. Тобто Китай санкцій боїться, і це відкриває можливість тиснути і на Росію, і на Китай.

Спочатку повинно бути припинення вогню. Про це просто кричить увесь світовий досвід, і це єдине, що зараз можливо. І це той крок, який свого часу підтримав Китай. Очевидно, що Китай готовий тиснути на Росію, якщо буде втрачати в економічному плані, саме в контексті згоди на повне і безумовне припинення вогню.

ПІТЕР ДИКІНСОН: Антизахідний альянс вже сформований

— Китай дуже рідко проводить такі паради, це не Росія, це не Радянський Союз, у них немає такої звички постійно показувати свої озброєння в такому форматі. Але цього разу вони вирішили це зробити. Китай незвично відзначив перемогу над Японією у Другій світовій війні. Китайські комісії і партії практично не брали участі в цій перемозі, і, в першу чергу, звісно, американці виграли в бою з Японією.

Для Китаю це не головне свято в їхньому календарі, але вони вирішили зробити це не випадково. Вони вирішили це зробити, бо хотіли показати свою силу і своє місце з Росією, і продемонструвати, що вони проти Заходу.

Цей парад був також сигналом для Європи. Вони розуміють, що загроза для них — це не тільки російська агресія в Україні. Це, звісно, найбільш пряма загроза, але загроза ширша і масштабна. Це означає, що Китай, Іран, Північна Корея і інші країни, які там зібралися, активно працюють проти цілого західного світу.

Вони хочуть новий світовий порядок, де Європа буде не на першому, і не на другому місці. І це, звісно, буде невигідно для Європи з економічного погляду, з погляду безпеки і загальної світової правди. Вони повинні зрозуміти, що справи будуть ставати все серйознішими.

Це не просто теоретичний союз, це вже реальність.

І, звісно, до цього союзу приєднається Індія, яка тепер переходить на бік глобального Півдня, на бік авторитарного світу проти Заходу. Це дуже серйозний крок. Подивимося, як Європа буде будувати стосунки з цією коаліцією, і як вони будуть ставитись до Індії. Чи будуть вони намагатись дружити з Індією, чи будуть ставитись до неї як до потенційного ворога, з яким потрібно тримати дистанцію.

Відносини між Китаєм і Росією — це класичні колоніальні відносини. Китай бере у Росії ресурси і продає їй техніку, готову продукцію на своїх умовах. Це класичні відносини між імперією і колонією. Звісно, це не дуже вигідно для Росії, і Китай не хоче зробити це занадто очевидним, щоб не було соромно для Росії.

Вони роблять усе, щоб Путін виглядав хоча б більш-менш серйозно. Але, насправді, класичні відносини всім зрозумілі. Ми бачимо, що це поглиблюється. Росія і Китай уклали якийсь договір по газу, але незрозуміло в яких умовах. Можна здогадатися, що ці умови будуть вигідні саме Китаю, а не Росії.

Але, незважаючи на це, Путін також отримав велику підтримку на свою війну, і він почувається достатньо комфортно в цьому плані. Він розуміє, що людина, яка довго страждала від ізоляції, тепер має багато друзів, і всі ці країни йому сказали, що будуть продовжувати його підтримувати. Китай підтримує війну, Північна Корея підтримує, Іран підтримує, і Індія також відіграє велику роль у підтримці російської агресії в Україні. У нього є друзі, і вони не останні люди в світовій політиці. Це серйозні країни, і вони показали в Пекіні, що будуть продовжувати підтримувати Росію.

Звісно, для Росії відносини з Китаєм не дуже вигідні в довгостроковій перспективі, але все ж таки у Росії є друзі, і вони готові залишитися з нею і підтримувати її війну.

Між Китаєм і Індією є багато суперечливих питань. Ці дві країни останні 60 років перебували в конкурентних відносинах, і прямо в конфлікті. Сказати, що тепер між ними все добре і вони будуть в одному союзі, звісно, не можна. Але у них є спільне бажання замінити Захід і змінити світовий порядок. Вони проти західних заходів, але щоб вони знайшли спільну мову між собою, це далеко не однозначно.

Поки що ще рано сказати, чи приєднається Індія до цього альянсу. Але альянс є, і це Росія, Китай, Північна Корея і Іран. Це серйозна загроза.

Читайте також: Путін у Пекіні: вихід з ізоляції чи чергове приниження — експерти вказали на залежність РФ від Китаю