Тонни вибухівки на мирні міста, бомбардування лікарень, шкіл і будинків під виглядом воєнних цілей, а також убивства ні в чому не винних людей. Як російська армія видає бомбовий терор мирного населення за досягнення воєнних цілей — розповідаємо в новому випуску “Спеціального репортажу” на телеканалі FREEДOM.
Автори — Ольга Михалюк, Наталія Білокудря, Альона Грамова.
Сотні тонн вибухівки
Керовані авіабомби російська армія почала застосовувати з самого початку повномасштабного вторгнення в Україну. За кількістю вибухівки, яку вони містять, це один із найруйнівніших видів озброєння російської армії. Навіть ракети часто поступаються їм за потужністю. До всього цього бомби — значно дешевші. А їхні запаси, успадковані Росією від Радянського Союзу, величезні й лякають масштабами.
Спершу такі бомби розроблялися для знищення укріплених позицій, складів і бетонних конструкцій. Але у цій війні Росія використовує їх для руйнування цивільної інфраструктури й залякування мирного населення.
Не всі авіабомби, які Росія застосовує на території України, є КАБами — коригованими авіаційними бомбами. Це окремий вид озброєння, обладнаний лазерним або телевізійним наведенням. РФ активно використовувала таку зброю в Сирії, а згодом і в Україні на початку повномасштабного вторгнення. Як зазначають експерти, це досить точна зброя за правильного запуску та на невеликій відстані польоту.
“Типовий радянський калібр — КАБ-500, КАБ-1500. Ця бомба не є крилатою. Якщо взяти КАБ-500, то його дальність усього 9 км. Кругове відхилення таких бомб до 10 метрів”, — говорить авіаексперт, провідний науковий співробітник НАУ Валерій Романенко.
Втім, від використання такого виду авіабомб у війні проти України Росія відмовилася майже відразу. Причина — ризик стати мішенню української ППО для літаків.
“Носіями є, як правило, двомісні літаки. Оператор, наприклад, на Су-24 наводить цю бомбу до останнього моменту. У цьому й незручність цих бомб. Якщо лазерне наведення, то її потрібно весь час супроводжувати й наводити на ціль”, — пояснює авіаексперт Романенко.
На самому початку повномасштабного вторгнення російські літаки могли залітати у повітряний простір України й скидати бомби прямо на міста.
“Наприклад, так скидали бомби на Чернігів. Але після звільнення територій Чернігівської та Сумської областей наприкінці березня тактика росіян змінилася. Ми посилили нашу протиповітряну оборону, і тепер вони не можуть так легко бомбити нашу територію. Армія РФ почала використовувати нову технологію — уніфікований модуль планування й корекції. По суті, це крила, які вони прикріплюють до стандартної авіабомби”, — пояснює розслідувач громадської організації Truth Hounds Владислав Чирик.
Таким чином Росія почала утилізувати величезні запаси фугасних авіабомб, що залишилися ще з часів Радянського Союзу й довго зберігалися на складах. Самі бомби стали точнішими завдяки встановленню навігаційних систем, а шляхом крил, що кріпляться, зросла дальність польоту — тепер вони здатні вражати цілі далеко за лінією фронту. При цьому російська авіація може запускати їх, не заходячи у повітряний простір України, з території самої Росії або тимчасово окупованих районів.
“Це боєприпаси, які значно дешевші за ракети “повітря-земля”. Співвідношення вибухівки до загальної ваги виробу в бомб набагато більше: 50% — це вибухівка. У ракеті вибухівки близько 25-30%. Тому Росія для того, щоб завдати якомога більшої шкоди, намагається використовувати якомога дешевші способи ураження, які водночас несуть якомога більше вибухівки”, — каже авіаексперт Валерій Романенко.
Найменша з фугасних авіабомб, до яких прикріплюють уніфіковані модулі планування й корекції, — це ФАБ-250. Вона містить близько 100 кг вибухівки. Її, як і потужнішу ФАБ-500 із зарядом у 200 кг тротилової суміші, найчастіше запускають по житлових будинках. Найбільш руйнівною силою володіють ФАБ-1500 з тонною вибухівки та ФАБ-3000, у якій міститься півтори тонни вибухової речовини.

Згідно з дослідженням “Керований Хаос”, проведеним громадською організацією Truth Hounds на основі відкритих джерел, донедавна російська авіація застосовувала такі бомби лише на відстані до 10 км від лінії фронту. Однак зараз ФАБ-500 з модулями планування й корекції здатні досягати навіть Харкова. Запуски здійснюються з території Росії.
Як зазначається в дослідженні, оперативний простір півночі України контролюється з кількох аеродромів РФ. Зокрема, Су-34 базуються на “Балтиморі” (Воронеж), “Бутурлінівці” (Воронезька область) та “Липецьку” (Липецька область). З вересня 2024 року російські ЗМІ почали публікувати фото модернізованої версії УМПК. Завдяки збільшеній довжині модуля й покращеній аеродинаміці нова модифікація дозволяє авіабомбам долати відстань до 80 км.

В Україні існує велике “кладовище снарядів” під Харковом. Там зібрано понад 2 тис. фрагментів боєприпасів, якими Росія атакувала Харків і область від початку повномасштабного вторгнення.
“По суті, це місце зберігання речових доказів — уламки ракет, боєприпасів, авіабомб, баражуючих боєприпасів. Тут понад тисячу різних видів боєприпасів, близько 15 типів — і балістичні ракети, і реактивні системи залпового вогню”, — говорить речник Харківської обласної прокуратури Дмитро Чубенко.
Є й уламки авіабомб із планерами, які принесли їх до цілі.
“ФАБ-500 — це радянська вільнопадаюча авіабомба, яку росіяни модернізують, встановлюючи ось такий модуль УМПК із крилами. Після скидання вони розкриваються, і модуль дозволяє цій бомбі долати відстань до 100 км”, — каже речник Харківської обласної прокуратури Дмитро Чубенко.

Бомбовий терор мирних міст
ФАБ-250 Росія вдарила по житловому будинку на Салтівці в Харкові. Бомбу з УМПК Су-34 випустив із Бєлгородської області. Сорок людей тоді отримали поранення, а одна жінка похилого віку, яка жила на верхньому поверсі, загинула. Вона жила на верхньому поверсі.
“Прильоти супроводжуються значними руйнуваннями й масштабними пожежами. Дуже багато влучань саме в житлові будинки, відбуваються руйнування кількох поверхів. Були випадки, на жаль, коли люди гинули під уламками бетонних конструкцій, тому що вибухова хвиля просто нищівна”, — коментує речник ГУ ДСНС України в Харківській області Євген Василенко.
Що таке вибухова хвиля внаслідок прильоту півтонної фугасної бомби, не з чуток знає німецький військовий журналіст і аналітик видання BILD Юліан Рьопке. Він проживав у приватному секторі під час одного з робочих візитів до Харкова.
“Точно невідомо, що було ціллю. Можливо, завод поблизу. Але мені здається, багато українців знають: якщо поруч падає ФАБ-500, тобто півтонна бомба, то це справді схоже на землетрус”, — говорить Юліан Рьопке.
Застосовуючи тактику масованого обстрілу міста радянським вибухонебезпечним металоломом, російська армія змогла захопити Авдіївку. Авіація Росії діяла там практично безкарно, завдаючи серйозної шкоди не лише оборонним українським підрозділам, а й самому населеному пункту. Через великий калібр бомб — від 250 до 1500 кг — навіть не надто точні влучання призводили до катастрофічних руйнувань.
“Мені й досі дуже дорога Авдіївка, і боляче дивитися на те, що в ній сталося, тому що, попри близькість фронту, місто активно розвивалося. Мій улюблений стінопис на торці будинку зруйнований. Замість нього тепер діра”, — спеціальний кореспондент телеканалу FREEДOM Альона Грамова.
Зараз у Донецькій області російські війська намагаються оточити місто Покровськ, використовуючи ту ж тактику “випаленої землі”. Обстріли з усіх видів озброєння, зокрема й керованими авіабомбами, відбуваються як по містах, так і по сільській місцевості…
16 липня волонтерка й військкор видання “РБК-Україна” Анастасія Рокитна стала свідком прильоту півтонної бомби з УМПК по Добропіллю. Починаючи з 25 липня в місті проводиться примусова евакуація.
“Я була за 200 метрів від вибуху, і мене зачепило ударною хвилею”, — розповідає Анастасія.

Тоді 27 людей отримали поранення й четверо загинули. Бомба вдарила в найжвавіший час доби.
“Було багато людей, бо це був час “години пік”. Гуляли мами з дітьми, місцеві поверталися з роботи. Місто саме по собі невелике. Була п’ята вечора, і ми якраз зібралися обговорити робочі моменти з колегами, тому вийшли в центр. Просто сиділи й розмовляли. Я тільки пам’ятаю, як мій друг каже: “О, літак летить!”. Я навіть не встигла зреагувати, тому що одразу стався вибух. Я повертаю голову наліво, бачу спалах, чорний дим, вогонь. Ми впали на землю, накрили голови руками й просто чекали”, — згадує Анастасія Рокитна.
Зараз Анастасія проходить реабілітацію після пережитого, але планує продовжувати свою місію — висвітлювати воєнні злочини Росії на лінії фронту й допомагати українським військовим.
Повторення долі Покровська противник бажає і для Костянтинівки. За 15 хвилин у місто може прилітати до дев’яти ФАБ-250, не рахуючи інших видів озброєння. Там і досі перебуває понад 8 тис. жителів. Усі вони залишаються мішенню для росіян.
Альона Грамова — спецкор телеканалу FREEДOM, що висвітлює події на лінії фронту. Вона фіксує жахливі наслідки регулярних авіаударів по житлових будинках, лікарнях, школах, підприємствах, які противник намагається видати за воєнні об’єкти. Але жертвами стають лише мирні жителі.
“Один з останніх випадків — Олексієво-Дружківка. Це невелике селище, яке розташоване поблизу Костянтинівки. Двір, невеликий будинок, за тими руїнами, що залишилися, можна було припустити, що там був гараж, невелика літня кухня. Туди прилетіло одразу дві 250-кілограмові авіаційні бомби. Загинула господарка будинку, її племінник, який приїжджав, щоб допомогти по господарству. Місцеві мешканці намагалися до приїзду рятувальників якось допомогти дістати постраждалих. Їм це не вдалося, і потрібно було застосовувати спеціальну техніку. Пізно вночі рятувальники дістали двох загиблих”, — розповідає спецкор Альона Грамова.
22 липня 2025 року о 4:40 ранку російська авіація скинула бомби ФАБ-250 з УМПК на житлові будинки у Слов’янську й Краматорську. Мирні жителі дивом вижили. Керована авіабомба зруйнувала три квартири на верхніх поверхах. В одній із них перебував 10-річний син Анастасії Чайченко Тимур. Вони приїхали в рідне місто у справах. Спочатку гостювали в сестри Анастасії, а потім хлопчик захотів навідати бабусю.
“Подзвонив бабусі, попросив, щоб вона прийшла за ним. Каже: “Мам, мені з бабусею так сподобалося, тобі ж усе одно за тиждень треба буде ще приїхати. Давай я ще залишуся”. Я кажу: “Ні, синку, треба їхати. Але ми не поїхали”, — згадує Анастасія Чайченко.

Того дня, каже Анастасія, вони з сином мали повернутися до Києва. Але її дитина загинула під завалами внаслідок російського обстрілу. Фото Тимура з даху цього ж будинку за добу до трагедії — останнє в галереї телефону Анастасії. Двома роками раніше загинув батько Тимура, який воював на Луганському напрямку. Син був єдиною відрадою й підтримкою Анастасії.
“Він був життєрадісним хлопчиком, розвиненим не за роками. З ним можна було поговорити, як із дорослою людиною. Настільки Тимур був мудрий”, — згадує Анастасія.
Російська армія відібрала в Анастасії не лише найдорожчих людей, а й систематично руйнує рідне місто, куди так мріяв повернутися її син.
Терору мирного населення й тактиці тотального руйнування цивільної інфраструктури з боку російських окупантів немає кінця. Армія РФ застосовує все нові модифікації керованих боєприпасів проти мирних населених пунктів.
У березні 2024 року російська авіація вперше скидає на Харків російські планерні бомби, а точніше снаряди УМПБ Д-30 СН — уніфіковані міжвидові планувальні боєприпаси. Один упав біля Інституту невідкладної хірургії, а другий — у житловому масиві. 19 людей отримали поранення, серед них — четверо дітей. Загинув 70-річний чоловік.
“Це такий гібрид бомби й снаряда реактивних систем залпового вогню. Від звичайного снаряда він відрізняється крилами. Якщо той летить лише як ракета, то цей може пролетіти більшу відстань завдяки плануванню з висоти”, — пояснює авіаексперт Валерій Романенко.
За словами експертів, такі бомби неможливо збити.
“Немає сенсу такі снаряди ловити й збивати. Це не крилата ракета, не аеробалістична чи балістична ракета. Це, по суті, дешевий аналог крилатої ракети, щоправда, без двигуна. Ще проблема в тому, що вона летить трохи далі, ніж, наприклад, ФАБ з УМПК. Якщо він летить, умовно, на 75 і трохи більше кілометрів, то УМПБ — понад сотню”, — каже військовослужбовець Збройних Сил України, представник Центру досліджень трофейного й перспективного озброєння та військової техніки Андрій Рудик.
Найцинічнішим стало використання цього боєприпасу 25 травня 2024 року. Російська авіація завдала удару в Харкові по будівельному гіпермаркету в суботу, коли магазин був переповнений людьми. Тоді загинуло 19 людей і понад пів сотні отримали травми.
Не досягаючи воєнних цілей на лінії зіткнення, Путін веде війну проти мирного населення. Намагаючись довести людей до повного відчаю й змусити їх погодитися на все, аби лише зупинити бійню. Російські окупанти розраховують на те, що громадяни України почнуть тиснути на владу аж до актів саботажу. Керовані бомби по цивільній інфраструктурі — це не стільки війна зі Збройними Силами України, скільки терор, спрямований на виснаження мирного населення.
У своєму звіті “Керований хаос: як російські авіабомби знищують цивільних та інфраструктуру” розслідувачі з Truth Hounds знайшли чергове підтвердження російського терору проти мирного населення України. Аналіз даних і свідчення очевидців показали, що російські військові активно використовують різні типи керованих авіабомб із радіусом похибки понад 200 метрів, що призводить до масштабних руйнувань цивільної інфраструктури та численних людських жертв.
“Одного разу росіяни запустили свої бомби по житловому комплексу “Аксіома” в Харкові. Цинічність цієї атаки полягає в тому, що спочатку вони вдарили по цьому ЖК, а за два місяці завдали удару по будівлі Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, розташованій за 200 метрів від нього, але вже за допомогою ракет “Іскандер”. По суті, вони знали, що не можуть влучити точно, але все одно били й влучили в житловий комплекс, а потім через два місяці перейшли на “Іскандери”. Тобто, у них є можливість бити прицільніше, але вони обирають тероризувати цивільне населення”, — пояснює розслідувач громадської організації Truth Hounds Валерій Чирик.
Противник усе частіше запускає авіабомби вглиб тилових районів.
“Навіть якщо росіяни хочуть уразити якісь цілі в місті, які, здавалося б, формально законні, то вони використовують апріорі не високоточну зброю. Там може бути відхилення у 100 і 250 метрів. Це — порушення міжнародних правил ведення війни. Влучили один раз із 5 чи 10 — “прекрасно”. Не влучили, але поцілили в сусідню лікарню чи в житловий будинок — “нічого страшного”, — каже ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп.

Для протидії бомбовому терору українській ППО потрібне посилення. Передусім, треба знищувати літаки-носії.
“Основна проблема у засобах радіолокаційного виявлення й у ракетах відповідної дальності, які зможуть знищувати такі цілі. Ми не можемо, скажімо, у Львівській області поставити комплекс і він буде ефективно діяти на таку відстань. Це все одно ризик. І ще проблема часто не в техніці, а в екіпажах. Щоб виготовити техніку, потрібен місяць, а щоб “народити” людину — 9 місяців. Найцінніше — це люди передусім висококваліфіковані й навчені фахівці”, — говорить військовослужбовець Збройних Сил України, представник Центру досліджень трофейного та перспективного озброєння і військової техніки Андрій Рудик.
Докази воєнних злочинів росіян
Зібрані на харківському полігоні тонни уламків бомб, навігаційних модулів і російських снарядів — це лише мала частина доказів, які українські правоохоронці готують для майбутнього міжнародного розслідування. Подібних прикладів по всій Україні — тисячі.
“Ці фрагменти боєприпасів слугують речовими доказами, за ними проведені експертизи, вони спрямовані на зберігання, оскільки надалі ми орієнтуємося на те, що працюватиме трибунал, який розглядатиме винуватість Росії. Ці боєприпаси є безпосередніми доказами причетності росіян до цих обстрілів, оскільки більша частина цього озброєння вже є модифікованою або виготовленою на території Російської Федерації з номенклатурними номерами, з порядковими номерами, з абревіатурами, з написами. Це, зокрема, доводитиме винуватість чи причетність росіян до цих обстрілів”, — коментує речник Харківської обласної прокуратури Дмитро Чубенко.
Щоб довести вину не лише виконавців — пілотів бомбардувальників та супровідних винищувачів, — а й вищих військових чинів, які віддавали накази вбивати мирних жителів і руйнувати міста та села, до розслідувань долучаються і незалежні правозахисні організації.
“Добір снаряда у більшості чи більшій кількості випадків не відповідає тому військовому зиску, який теоретично могла б хотіти отримати Росія, атакуючи українські міста. Можна зробити висновок: або Росія спеціально, принаймні іноді, обирає цивільні об’єкти для нападу, або вона обирає, можливо, й військові об’єкти для нападу, але при цьому вибір зброї здійснює так, що він не дозволяє сконцентрувати всю потужність запущеного снаряда на тому об’єкті, який вони хотіли б знищити”, — каже кандидат юридичних наук, виконавчий співдиректор громадської організації Truth Hounds Дмитро Коваль.

Для російського керівництва не існує ні правил, ні звичаїв ведення війни, а застосовувані ними тактики мають усі ознаки воєнних злочинів.
“Путін — убивця, Росія — країна-терорист, тому що правил ведення бою в цій війні я не бачу. Якщо страждає цивільне населення, якщо гинуть діти — це означає, що з нами воюють злочинці”, — говорить спецкореспондентка Альона Грамова.
Мирні українські міста й села стали полігоном для випробування російських керованих авіабомб. Використання такого виду зброї в густонаселених районах не лише позбавлене військової необхідності, а й не дає російській армії жодної військової переваги. Воно лише перетворює перспективні, самодостатні, доглянуті населені пункти на руїни.
Читайте також: Росія мислить імперіями, Україна — свободою: інтерв’ю з істориком Віталієм Дрібницею














