Зустріч на Алясці: реальні наміри Путіна та можливі результати для України, Європи та США оцінили експерти

Путін блефує, намагаючись показати готовність окупувати всю Україну та ігнорувати санкції, але насправді обмеження серйозно б’ють по російській військовій економіці. Про це президент України Володимир Зеленський заявив за підсумками онлайн-переговорів з лідерами Європи та США, які відбулися напередодні зустрічі Дональда Трампа з російським диктатором 15 серпня на військовій базі “Елмендорф-Річардсон” в Анкориджі (штат Аляска).

Для Путіна наслідки будуть дуже серйозними, якщо він не погодиться припинити війну проти України, пообіцяв президент США Дональд Трамп. І вже очевидно, що зустріч буде зовсім не такою, як намагається представити її російська пропаганда.

Головні заяви напередодні зустрічі Трампа з Путіним

Найближча зустріч Путіна та Трампа на Алясці — тема номер один для російської пропаганди. Головне завдання Кремля — представити Україну та Європу як перешкоду на шляху до укладення мирної угоди, а переговори подати як дипломатичну “перемогу” Росії. І тут, звісно, залучений увесь арсенал російської пропаганди: брехня, маніпуляції, підтасовування фактів.

Зустріч на Алясці не означає закінчення міжнародної ізоляції для Путіна. Державний секретар США Марко Рубіо підтвердив, що переговори Трампа з кремлівським диктатором носять виключно ознайомчий характер. Ні про які поступки Москві мова не йде. Але особиста зустріч, за словами держсекретаря, дає значно більше можливостей, ніж телефонні переговори, тому глава Білого дому й вирішив її провести.

“Для президента Трампа зустріч — це не поступка. Якщо подивитися новини, то бачиш, як люди сходять з розуму: “О, яка перемога для Путіна; він отримав зустріч!”. Він сам так цього не сприймає. Зустріч — це те, що ви робите, щоб з’ясувати позиції та ухвалити рішення. “Я хочу мати всі факти. Я хочу подивитися цій людині в очі”. І саме це президент хоче зробити”, — заявив Рубіо в інтерв’ю подкасту Sid and Friends in the Morning.

Але російські пропагандисти вже активно намагаються створити ілюзію “перемоги” Кремля. Москві необхідно відвернути увагу від реальних очікувань і ризиків саміту. А будь-яку невдачу подати як свідому атаку на Росію. Посварити партнерів України та припинити військову підтримку Києва — це головні цілі Кремля. І відпрацьовувати ці методички під час саміту будуть по повній.

“Росіяни намагаються удавати, що тільки вони з Трампом вирішують долю Європи та війни в Україні. Намагаються удавати, що інших позицій не існує. Втім, їх чекає розчарування і невідповідність очікувань. Трамп не вважає Росію рівною. І мета США — розмова про Арктику та Росію як сировинний додаток. Про Європу та Україну США говорять з Європою та Україною. Реальність, яка чекає Путіна, йому вкотре не сподобається”, — заявив керівник Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони України Андрій Коваленко.

Путін їде на Аляску передусім через страх, вважає американський сенатор-республіканець Ліндсі Грем. Гучні заяви про дипломатичну “перемогу” Росії та символізм місця зустрічі — димова завіса. Відновлення постачань американської зброї Україні, вторинні санкції щодо ключових партнерів Москви — серйозний удар по путінській військовій машині. І тільки з такої позиції можна вести розмову з російським диктатором, переконаний Грем.

“Я не можу уявити іншої людини на планеті, яка могла б посадити за стіл переговорів Путіна, крім Трампа. Але причина, через яку Путін їде на Аляску, полягає в тому, що президент Трамп оголосив про продаж зброї Європі для допомоги Україні, і це стурбувало Путіна. Президент США також ввів підвищені тарифи для Індії за купівлю російської нафти. Це другий за величиною покупець російської нафти, який підтримує військову машину Росії. Ось чому Путін їде на Аляску”, — підкреслив сенатор.

Москва, погодившись на мирні переговори, намагається уникнути санкцій, які пообіцяв ввести Трамп. Такої думки дотримується більшість європейських політиків. Тому Євросоюз продовжить роботу над новими обмежувальними заходами щодо Російської Федерації та продовжить підтримку української армії.

“Москва сподівається, що її пропозиція про діалог допоможе уникнути санкцій США. Однак історія порушених обіцянок і договорів з боку Росії створила глибоку недовіру по обидва боки Атлантики. Тиск США на Москву може змінити хід цієї війни. Москва не зупиниться, поки не відчує, що не здатна продовжувати”, — наголосила верховний представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас.

Немає жодних ознак того, що Росія готується до завершення війни. І тільки спільні зусилля України, Сполучених Штатів, Європи можуть примусити Путіна до миру, впевнений президент України Володимир Зеленський. За останні кілька днів він провів понад 30 бесід і консультацій з партнерами. Візит до Берліна, зустріч з канцлером ФРН Фрідріхом Мерцом, прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером, відеоконференція з європейськими лідерами та президентом США, засідання “коаліції охочих” — усе це важливі кроки на шляху до стійкого й довгострокового миру.

“Розмова президента США і Путіна, безумовно, може бути важливою для їх двостороннього треку. Але нічого про Україну без нас вони прийняти не можуть. І я дуже вірю і сподіваюся, що президент США це розуміє та усвідомлює. Безумовно, у нас буде зустріч на рівні лідерів — тристороння. Я не знаю дату. Якщо ми хочемо закінчити війну, так воно й буде. Я думаю, що не можна здавати свою свободу та незалежність — а це найголовніше, що не можна здавати в цій війні. Бо, як би нам складно не було, це війна за незалежність України”, — заявив Зеленський.

Європейські лідери наполягають: шлях до миру в Україні не можна визначати без Києва, а безпека Європи не повинна бути під загрозою. Усі мирні переговори повинні проходити лише за умови припинення вогню. А агресивна війна Росії проти України має широкі наслідки як для європейської, так і для міжнародної безпеки. В Європі розраховують, що з таких самих позицій Трамп буде вести розмову з Путіним.

“Ми домовилися, що одразу після зустрічі з Путіним президент США поінформує Володимира Зеленського, а потім також європейських лідерів. Є надія на мир в Україні. З боку Європи — ми єдині. Я з боку Німеччини роблю все, щоб використати будь-який шанс на дипломатичному рівні, щоб завершити цю жахливу війну”, — повідомив канцлер ФРН Фрідріх Мерц.

За словами лідера Франції Еммануеля Макрона, важливий момент, який дуже чітко висловив президент Трамп, полягає в тому, що територіальні питання, пов’язані з Україною, можуть і будуть вирішуватися лише українським президентом.

“Ми підтримуємо цю позицію, і вона була дуже чітко висловлена президентом Трампом, і тому це передвіщає наші майбутні зустрічі. Питання про окуповані території буде ключовим елементом мирних переговорів. Воно невіддільне від гарантій миру, наданих решті території України та Європі, і тому його неможливо обговорювати без присутності за столом переговорів президента України. Сьогодні не обговорюється жодна серйозна схема “територіального обміну”, — наголосив Макрон.

З моменту повернення до Білого дому Дональд Трамп чотири рази спілкувався з Путіним телефоном. Він називав ці діалоги хорошими та конструктивними. Але щоразу на будь-які мирні ініціативи кремлівський диктатор відповідав масованими обстрілами українських міст.

Мову сили Путін розуміє набагато краще. Багато хто з оточення Трампа говорить, що лідер США здатний розпізнати найменші зміни в поведінці співрозмовника, які вказують на те, що він бреше. Він сам колись сказав: “Деякі люди просто народжені, щоб брехати. Я це знаю і відчуваю”. Але зі своїм співрозмовником на Алясці випадок особливий, адже як бреше Путін вже давно знає весь світ.

Очікування Трампа і Путіна від зустрічі на Алясці в оцінці експертів

Які очікування від зустрічі Трампа з Путіним на Алясці 15 серпня? З чим туди відправиться американський президент, і чого буде домагатися російський диктатор? Яка роль Європи у виробленні спільної позиції щодо досягнення миру? На ці питання в ефірі телеканалу
FREEДOM шукали відповіді:

• Михайло Подоляк, радник голови Офісу президента України;
• Людмила Покровщук, доктор філософії, експерт з зовнішньої та внутрішньої політики;
• Володимир Фесенко, політолог;
• Ярослав Телешун, кандидат політичних наук;
• Ігар Тишкевич, політичний аналітик;
• Ігор Петренко, доктор політичних наук.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Не варто чекати прориву від зустрічі на Алясці

— Ми бачили синхронні, абсолютно ідентичні заяви від лідерів Німеччини, Італії, Великої Британії, президента Франції — всі солідарні з Україною. Це говорить про абсолютну єдність Європи в питанні фіналу війни та покарання агресора за розв’язану війну і за порушення міжнародного права. У цих позиціях чітко прослідковується ставлення до Росії — повна недовіра. Сьогодні ніхто Росії не довіряє і не вірить, що вона буде дотримуватися домовленостей, якщо її до цього не примусити.

Таке ставлення має серйозний вплив на позицію президента США Дональда Трампа. Ми бачимо певні зміни в його риториці. При цьому я б рекомендував утриматися від завищених очікувань від зустрічі в Анкориджі на Алясці.

Путін, без сумніву, спробує використати цю зустріч для переформатування двосторонніх відносин на свою користь, зробивши себе панівною ланкою. Політично заграючи з Трампом, він постарається модерувати питання війни та миру в Україні або, як мінімум, затягнути час і зменшити присутність США в Європі.

Однак це буде неможливо, тому що цілі Росії та США кардинально різняться. Якщо Трамп справді їде в Анкоридж, щоб зробити крок до миру, а для нього перемир’я є головною темою, то Путін, навпаки, хоче закінчити війну на своїх умовах, показати себе глобальним лідером і вийти без політико-фінансових втрат.

Зблизити ці позиції навряд чи вдасться, з усім тим сама зустріч — це вже значущий крок до завершення війни. Підсумковий сценарій у будь-якому разі враховуватиме інтереси України, про що говорить президент Зеленський.

Підсумуємо, що маємо сьогодні:

• єдність України та Європи — абсолютно ідентичні позиції та розуміння, що без примусу Росії нічого не зміниться;
• зміна позиції Трампа — він став більш чутливим до думки Європи та скоригував риторику.

Не потрібно завищувати очікування, бо зустріч в Анкориджі не гарантує прориву.

Потрібно розуміти мотиви Росії: Путін їде на Аляску не для виходу з війни, а щоб затягнути її або отримати право єдино модерувати її фінал.

Зараз ми бачимо різке збільшення ресурсів, які Росія використовує на лінії фронту, і нарощування атак, особливо на Покровському напрямі. Це робиться напередодні зустрічі на Алясці, щоб продемонструвати Трампу наявність ресурсів для продовження війни та чинити тиск на США.

Можна обережно оптимістично дивитися на майбутню зустріч. Дональд Трамп уже заявив, що неможливо обговорювати політичні принципи врегулювання, тим більше територіальні, без присутності України. Це ламає розрахунок Росії на кулуарні домовленості.

Великий обсяг дипломатичної роботи, проведений президентом України, привів до синхронізації з позиціями Європи та США. Путін їде, щоб повернутися в глобальну гру на правах тріумфатора, але це неможливо. Трамп йому цього не дозволить, адже їхні цілі діаметрально протилежні.

ЛЮДМИЛА ПОКРОВЩУК: Кремль хоче вийти з ізоляції за допомогою США

— Путін водить Трампа за ніс — це всім очевидно. Вже давно стало зрозуміло, що телефонні розмови між ними ні до чого не призводять. На фронті, як кажуть військові, ситуація дуже складна і немає ознак готовності до переговорів, поступок або припинення війни. Все залишається як є і тільки погіршується.

Багато хто сподівався, що коли Дональд Трамп змінив риторику щодо Росії, це стане початком нового етапу. Але сьогодні важко сказати, до чого приведуть переговори на Алясці.

Багато експертів називають стиль президента США “експрес-дипломатією”. Такі зустрічі на високому рівні повинні довго готуватися, адже зустрічаються глави двох найбільших ядерних держав, членів РБ ООН, і зустрічаються в умовах найбільшої війни в Європі з часів Другої світової.

Зазвичай за кілька днів до саміту публікується комюніке, але ми його не бачимо. Замість цього щоранку чуємо нові заяви Трампа. Спочатку він заговорив про “обмін територіями”. Як можна обмінювати або ділити території без участі України? Виходить, Росія зможе відстоювати свою позицію на двосторонній зустрічі, а ми — ні.

Можливо, президент США за підсумками зустрічі заявить про посилення санкцій. Сенатор Ліндсі Грем, наприклад, продовжує розробляти обмеження, щоб тиснути на Росію.

Для США на саміті будуть важливі й інші питання. Росія ж спробує “упакувати” в порядок денний усі свої двосторонні інтереси, розуміючи, що іншої зустрічі може і не бути. Формально “обгорткою” стане російсько-українська війна, але саме це питання Кремль постарається відсунути на третій план.

Добре, що сьогодні Україна та європейські партнери єдині в розумінні, бо позиція має бути одна — це задекларовано, і її потрібно донести до американської адміністрації.

Ми розуміємо, що Трамп не завжди все чує, але він дуже боїться негативного порядку денного в публічному просторі. Коли політичний порядок денний починає працювати проти нього, він здатний розвернутися на 180 градусів — так було й раніше, зокрема в питанні Росії. Зараз Кремль, ухопившись за зустріч, хоче повернути Трампа в вигідний для себе “коридор” і вийти з ізоляції за допомогою США.

Нам же потрібно продовжувати формувати й розширювати інформаційну повістку. Уже багато журналістів говорять, що Трамп програє піар-кампанію навколо цієї зустрічі й у нього складається “негативне сальдо”. Вийти із саміту з негативом він собі дозволити не може.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Трамп не погодиться на умови Путіна

— Якщо говорити про зустріч на Алясці між Трампом і Путіним, то це, безумовно, спроба розпочати реальні переговори щодо завершення війни між Росією та Україною.

Те, як обережно і не у своєму звичному стилі президент США висловлюється про перспективи цієї зустрічі, говорить про те, що є реалістична оцінка ситуації. У Білому домі немає впевненості, що вдасться одразу ж про щось домовитися. І це, до речі, хороший сигнал: він спростовує чутки та підозри, ніби Трамп зразу погодиться на умови Путіна і буде наполягати на мирі на російських умовах. Ми бачимо, що цього немає.

Коментарі представників Білого дому показують: зустріч розглядають скоріше як перевірку готовності Путіна до реальних переговорів. Можливо, це стане стартом процесу, який поступово підведе до ключового питання — припинення вогню. Розглядаються різні варіанти, але це буде лише початок.

Як говорив сам Дональд Трамп, багатогодинних “приємних бесід” недостатньо, і він зацікавлений у конкретному результаті. Перша зустріч може стати прологом до майбутніх переговорів, за підсумками яких делегаціям обох країн і, можливо, Україні будуть дані доручення.

У російській пропаганді вже починають готувати суспільство до поступового завершення війни. Одноразово цього не станеться. Навіть під виглядом “СВО” війна стала шоком для росіян. Потрібна була масована пропагандистська обробка з агресивною антиукраїнською риторикою і ксенофобією, щоб переконати більшість, що це “нормально” і нібито “боротьба з нацизмом”. Але частина суспільства цього не прийняла: були протести та еміграція.

Тому різка зміна курсу неможлива без нового етапу обробки. Можливо, зараз у Кремлі її починають, бо є войовнича меншість, яка хоче не завершення, а посилення війни аж до конфлікту із Заходом та Європою. Ці люди агресивні, помітні та можуть заважати процесу.

Поки зарано робити висновки про розвиток переговорів. Путін — хитрий політик, якому не можна вірити на слово. Він буде намагатися схилити Трампа до “миру” на російських умовах, тому швидкого завершення переговорів чекати не варто. Більш імовірно, це початок процесу, а його фінал залежатиме від обставин.

Президент США, втім, буде квапитися. Він хоче отримати Нобелівську премію миру (лауреатів Нобелівської премії-2025 оголосять з 6 по 13 жовтня, — ред.). А отже, Трамп намагатиметься домогтися хоча б проміжного результату за місяць-півтора — наприклад, припинення вогню “в повітрі”. Для нього це буде доказом руху до миру в Україні.

Але Путін просто так на це не погодиться, бо агресивна частина російського суспільства й еліт категорично проти припинення вогню і вимагає від України односторонніх поступок, що неприпустимо для нас.

Легких переговорів не буде, але сам факт зустрічі на Алясці та реакція Путіна на ультиматум Трампа вже показують ефективність тиску США.

ЯРОСЛАВ ТЕЛЕШУН: Путін просто буде тягнути час

— Головна мета президента США Дональда Трампа на майбутніх переговорах з Путіним — зупинити війну РФ проти України. Російський диктатор досі не проявив жодного бажання йти на компроміси заради досягнення миру. І, ймовірно, зустріч на рівні лідерів не змінить ситуацію. Путін продовжить імітувати інтерес у переговорах, щоб виграти час для досягнення нових успіхів на полі бою і домогтися поступок від України та її союзників.

Коли ми говоримо про такі складні процеси, то розуміємо, що кожна країна переслідує кілька цілей. Якщо говорити про особисті інтереси і цілі президента США Дональда Трампа, то насамперед це крок до закінчення війни. Ціна закінчення російської війни проти України або хоча б певне припинення вогню — це вже другорядне питання для Трампа.

Якщо ж говорити про диктатора Путіна, то його ключова мета — це максимально затягнути час, а також продемонструвати для зовнішньої та внутрішньої аудиторії бажання так званого “мира”, тоді як дії РФ говорять про протилежне. Також він хоче посіяти ще більше хаосу й непорозуміння між країнами західної коаліції.

У переддень цієї зустрічі ключові ресурси України та наших європейських партнерів витрачаються не на протидію Російській Федерації, а насамперед на те, щоб синхронізувати свої позиції з американськими партнерами. Оскільки це теж одна з цілей Кремля — посіяти більше хаосу і тим самим використати його як інструмент послаблення допомоги та підтримки України, щоб наблизити свої цілі, про які вони неодноразово заявляли.

Для Путіна ключова мета цієї зустрічі — збереження України у сфері впливу Москви. Територіальні поступки, обміни — це вже другорядне питання для РФ. Спочатку президент Трамп заявляв, що ця зустріч стане точкою відліку щодо припинення вогню, зараз же ми бачимо, що й Україна, і наші європейські партнери роблять ключовий акцент на тому, що ця зустріч буде зустріччю-верифікацією того, наскільки РФ справді хоче миру. Вона може стати полем для розмов про конкретні кроки.

Але такий формат менше цікавить Росію — вона хоче на цій зустрічі досягти тих чи інших результатів і закріпити їх, якщо не на папері, то хоча б в офіційній позиції Вашингтона та Москви.

Кремль повертається до мирних переговорів лише тоді, коли вони йому вигідні.

Росія завжди хотіла прямих і двосторонніх переговорів між Москвою та Вашингтоном. Будь-які розмови про те, що Білий дім розглядає участь у тому чи іншому форматі представника України, хай то буде президент Зеленський чи хтось інший, звісно ж, грають проти тих наративів і ідей, які озвучила Російська Федерація. Вони вважають, що ці переговори мають бути виключно між двома країнами, і Аляска, знову ж таки з погляду безпеки та віддаленості від Європи, абсолютно збігається з цілями Москви.

ІГАР ТИШКЕВИЧ: У США в пріоритеті проблема Китаю

— Президент США Дональд Трамп не вперше зустрічається з Путіним, у нього є досвід діалогу з ним. Так, тоді Трамп був інший, і Путін був інший, і обставини були іншими.

Раніше всі масштабні війни відбувалися на території Європи. Відповідно, для Сполучених Штатів, хай то буде Перша чи Друга світова війна, це означає, що США відходять від політики ізоляціонізму, відправляють свої війська, а паралельно американська економіка заробляє на військових контрактах. Після цього Штати заробляють і на співпраці з обома сторонами.

Для населення США, для американських політичних еліт будь-яке сприйняття загрози масштабування війни — це питання бухгалтерії. Перепрошую за цинізм. Вигідно — невигідно, які ризики це несе.

Для держав Європейського континенту, і взагалі Азії теж, війна — це те, що проходить через їхню територію. Те, що вбиває їхніх людей, руйнує їхню економіку. Це прямий виклик.

У США зараз у пріоритетах стоїть проблема Китаю, а не Росія та Україна. Відповідно, Сполучені Штати будуть намагатися будь-якими способами заморозити конфлікт, обмінятися територіями. Для Трампа це не проблема заявити.

Для європейських держав ситуація сприймається зовсім інакше — прямі паралелі з минулим, тому і реакція інша.

ІГОР ПЕТРЕНКО: Росія повинна відчути суттєвий тиск з боку США

— Сам факт зустрічі Путіна з президентом Трампом, та ще й на території Сполучених Штатів, вже перемога для кремлівського диктатора. Він, безумовно, буде розповідати про рукостискання, про те, що РФ виходить із зони ізоляції, стає тим суб’єктом, з яким він, як лідер вільного світу, обговорює певні питання.

Якщо говорити про тиск з боку США, то на сьогодні він дуже слабкий. Ми бачимо багато намірів, заяв з боку Дональда Трампа, його готовність і кроки до того, щоб тиснути на держави, які є постачальниками ресурсів для Росії, перш за все Індія, Китай, Бразилія. У публічному просторі обговорювалася готовність президента США вводити санкції проти цих країн.

Є рішення продовжувати допомогу Україні через закупівлі американської зброї іншими членами альянсу та країнами Європейського Союзу. Але чи достатньо цього тиску? Напевно, ні. Будь-який тиск потребує часу, щоб стати відчутним. Сама загроза є, але, як ми бачимо, на Росію це особливо не діє.

Тиск має бути відчутним, щоб стимулювати Росію змінювати свою поведінку. Поки цього немає, і це очевидно. У США теж до кінця не розуміють, які результати можна отримати, тому починають говорити, що сам факт зустрічі вже є результатом тиску на Росію. Але РФ явно не протистояла цій зустрічі та не демонструвала готовності йти на поступки або враховувати пропозиції Америки.

Позиція України дуже чітка: спочатку припинення вогню, а потім обговорення ширшого політичного врегулювання. З боку Трампа цей тезис теж звучав. Поки цього немає, тиск з боку США недостатній, хоча продовження діалогу та допомога для України — це позитивний фактор. Це результат роботи нашого президента, дипломатів та європейських партнерів, але для суттєвого впливу на позицію Росії цього мало.

Європейські партнери стурбовані, тому що вони розуміють, що поступки Путіну можуть призвести до розпалювання ще більшого апетиту. Говорити про модальності обміну територій або широкого політичного врегулювання без розв’язання питань гарантій безпеки — це дорога в нікуди, як каже президент Зеленський. Це підготовка до третьої війни, а не створення стійкого миру.

Читайте також: Непорушний пріоритет України: чому перед зустріччю Трампа з Путіним заговорили про територіальні поступки