Ніде не захищені: як Україна громить військові склади, аеродроми і ППО Росії

Сили оборони України продовжують системні удари по військових об’єктах РФ як на тимчасово окупованих територіях, так і в глибині Росії, щоб підірвати військово-економічний потенціал та знизити наступальні можливості окупаційних військ.

Вибухи на стратегічних об’єктах РФ у тилу та біля лінії фронту тривають і сьогодні з різною періодичністю.

Україна показує Росії, що її техніка ніде не є захищеною

У ніч на 23 червня підрозділи Сил спеціальних операцій Збройних сил України у взаємодії з Ракетними військами та артилерією завдали удару по нафтобазі “Комбінат “Атлас”” у Ростовській області Російської Федерації. За даними Генерального штабу ЗСУ, на об’єкті виникла пожежа, результати ураження уточнюються. Нафтобаза використовувалася для забезпечення пальним російських підрозділів, що ведуть бойові дії на окупованих територіях Луганської та Донецької областей.

27 червня українські сили уразили аеродром “Маринівка” у Волгоградській області РФ. Чотири російські літаки Су-34 потрапили під український далекобійний удар. Дві машини знищено, ще дві серйозно пошкоджено. Один такий винищувач-бомбардувальник коштує близько 50 млн доларів. Воїни Служби безпеки та Сил спеціальних операцій України атакували літаки на аеродромі “Маринівка”, що приблизно за 350 км від українського кордону.

“По російських винищувачах Сили спеціальних операцій Збройних сил і Служба безпеки України відпрацювали за допомогою далекобійних дронів. Через атаки також почалася пожежа техніко-експлуатаційної частини аеродрому противника, яка є критично важливою інфраструктурою військового об’єкта. Саме там противник готує літаки до польотів, здійснює їхнє поточне обслуговування та ремонтні роботи”, — повідомили в СБУ.

Су-34 — це винищувач-бомбардувальник тактичної російської авіації, створений для заміни застарілої версії військового літака Су-27. Його розробили для більш точного ураження повітряних цілей та ударів по наземних об’єктах. Су-34 називають “робочою конячкою” повітряно-космічних сил держави-агресора. Російська армія використовувала їх під час вторгнення до Грузії у 2008 році, застосовувала в Сирії. Сьогодні російські Су-34 використовуються для атак на фронті й терористичних ударів по мирних українських містах.

“Російські Су-34 є основними літаками тактичної авіації, які завдають ракетно-бомбових ударів по українських позиціях та населених пунктах. У повітряно-космічних силах Росії їх класифікують як фронтові винищувачі-бомбардувальники. Їх застосовують, зокрема, для скидання керованих авіабомб, у тому числі з модулями планування та корекції”, — зазначили у Генштабі ЗСУ.

В останні роки Росія активно приховує інформацію про свій парк бойової авіації: не публікує точних даних і ретушує бортові номери винищувачів і бомбардувальників на фотографіях. За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, станом на березень 2024 року на озброєнні Росії було понад 100 літаків Су-34. За час повномасштабної війни Силам оборони України вдалося знищити або пошкодити близько 30 таких машин. Водночас їхнє серійне виробництво триває. Випуск налагоджено на Новосибірському авіаційному заводі. За оцінками порталу Defence24, у 2024 році Росія отримала 24 бойові літаки, з них 10 — Су-34.

У ніч на 28 червня українські дрони атакували російський військовий аеродром “Кіровське” у тимчасово окупованому Криму. Служба безпеки України підтвердила знищення зенітного ракетно-гарматного комплексу “Панцир-С1”, а також трьох багатоцільових і ударних вертольотів Мі-8, Мі-26 та Мі-28. Упродовж ночі на об’єкті відбувалася вторинна детонація боєкомплектів. Були уражені місця дислокації авіаційного компонента, складів боєприпасів, засобів ППО та безпілотників РФ.

Того ж дня підрозділи Головного управління розвідки Міноборони України спільно з іншими силами оборони завдали удару по складах боєприпасів 1060 Центру матеріально-технічного забезпечення у Брянській області РФ. Ураження цілі та пожежу на складі підтверджено, остаточні результати уточнюються.

Ніч на 1 липня також ознаменувалася масованими атаками по тимчасово окупованих Донецьку та Луганську. Як повідомив керівник Центру протидії дезінформації РНБО Андрій Коваленко, під удар потрапили логістичні об’єкти російських військ і будівля, де виробляють безпілотники. За даними місцевих джерел, у Луганську були влучання, зокрема по нафтобазі. Атак зазнали також Антрацит, Ясинувата, Ровеньки та Должанський.

Крім цього, 1 липня дрони СБУ атакували в російському місті Іжевськ завод “Купол”. Він виробляє зенітно-ракетні комплекси (ЗРК), а також безпілотники для армії РФ. Про це повідомляють джерела FREEДОМ у СБУ.

Було завдано удару по виробничих потужностях і складських приміщеннях Іжевського електромеханічного заводу. Відстань до цілі — понад 1 300 кілометрів.

Це підприємство виконує замовлення Міноборони РФ: спеціалізується на виготовленні ЗРК “Тор” і “Оса”, а також є розробником ударних безпілотників “Гарпія”. Завод перебуває під міжнародними санкціями як об’єкт російського військово-промислового комплексу.

Зафіксовано щонайменше два влучання дронів СБУ по корпусах заводу, після чого спалахнула пожежа.

У тимчасово окупованому Криму знищено російський винищувач Су-30. У ГУР показали, як дрони українського виробництва, відомі під назвою “Бобер”, уразили низку російської військової техніки на одному з аеродромів.

А саме: успішне ураження зенітного ракетно-гарматного комплексу (ЗРПК) “Панцир-С1” разом із військовослужбовцями РФ, радіолокаційної станції (РЛС) “Ніобій-СВ”, берегової РЛС “Печора-3”, РЛС “Противник-ГЕ”, а також російського винищувача Су-30 на аеродромі в Саках.

Українські спецслужби підкреслюють, що ці операції спрямовані на системне скорочення можливостей російської авіації та безпілотних засобів завдавати ударів по території України.

Аеродроми РФ горять, склади детонують — що прогнозують експерти

Наскільки серйозної шкоди завдано російській авіації та логістиці? Чи зможе Росія відновити втрати Су-34 і систем ППО у найкоротші терміни? Що означає руйнування заводу “Купол” для оборонного потенціалу РФ? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:

• Павло Лакійчук, керівник військових програм безпеки Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”;
• Сергій Братчук, спікер Української добровольчої армії;
• Денис Попович, військовий оглядач.

ПАВЛО ЛАКІЙЧУК: Ми маємо створювати “зону знищення” за 60 кілометрів від фронту

— Не лише на Луганському й Донецькому напрямках російським окупантам було не до спокою в ніч на 1 липня, а й на півдні — це і Мелітополь, і Приазовський напрямок, і на північному сході Криму дуже активно гуло.

Що це за об’єкти? Насамперед — ми продовжуємо бити по аеродромах — той самий Мелітополь, той самий Джанкой. Це аеродроми армійської авіації, сил, які безпосередньо прикривають війська РФ на полі бою. Там розташовані ударні вертольоти, штурмовики — звідти вони злітають.

Друге напрямок — це пункти постійної дислокації російських підрозділів, російських сухопутних військ. Туди теж прилетіло, і там, відповідно, це не просто порожні казарми — це склади боєприпасів, склади пально-мастильних матеріалів цих підрозділів. Те саме й у Донецьку, й у Луганську. Крім цього у Донецьку приліт був по будівлі колишнього інституту Кольормету.

Це якраз виробничі лінії з випуску російських дронів і засобів радіоелектронної боротьби. Тобто такий комплексний удар, який накриває низку цілей як військово-економічного, так і суто військового спрямування.

Головне — не кожен окремий удар по важливих військових об’єктах противника, а системність цього впливу.

Тоді виникає синергетичний ефект, що дає максимальний результат. Це не лише дипстрайки чи мідлстрайки по тилах ворога, а й робота FPV-дронів, насамперед по ближній логістиці, по бригадних тилах дивізії.

Тобто безпосередньо за лінією фронту, за 40–60 кілометрів, створювати для противника таку собі “зону знищення”, яка би відокремлювала його передові лінії від тилів, не дозволяла їм взаємодіяти, позбавляла росіян безпосереднього тилового забезпечення й таким чином змушувала б їх згортатися. Бажано згортатися з нашої землі взагалі.

СЕРГІЙ БРАТЧУК: В Україні ніхто не забув про Крим

— Цей “Панцир-С1” Російська Федерація подає не як “зброю відплати”, але принаймні як суттєвий захист, як засіб протиповітряної оборони. Але після таких новин ті країни, що донедавна масово купували установки ППО у росіян, сьогодні просто відвертаються й розривають свої контракти, попри те, що за ними навіть гроші доводиться виплачувати. “Панцир-С1” на Феодосійському терміналі торік не зміг себе захистити — його знищили.

Це свідчить про те, що демілітаризація українського Криму як елемент деокупації тимчасово окупованого півострова нині триває. Тобто Крим із порядку денного не зникав. Це, знову ж таки, відповідь тим скептикам, які кажуть, мовляв, про Крим забули. Ніхто не забув, а навпаки — ми бачимо, що зараз такі операції проводяться.

С-400 “Тріумф” — це те, що ще зовсім нещодавно хотіла купувати Туреччина. У підсумку Ердоган (Реджеп Тайїп Ердоган — президент Туреччини, ред.), кажуть, не дуже хоче продовжувати контракт. Ба більше — готовий його розірвати.

До слова, Ізраїль застосував схожу тактику проти Ірану. Спочатку це були удари саме по об’єктах протиповітряної оборони Ірану. Для чого? Щоб відкрити небо, щоб військова авіація могла завдавати ударів уже по інших об’єктах. Я впевнений, що така тактика була підгледжена і взята до уваги з огляду на те, що роблять Сили оборони України у Криму. Уже не перший рік із початку повномасштабного вторгнення наші Сили оборони “виносять вперед ногами” систему ППО Російської Федерації, щоб наше небо у Криму було більш вільним для подальших ударів.

ДЕНИС ПОПОВИЧ: Подовжуємо логістичне плече — сповільнюємо російську армію

— Російські військові пропускали, пропускають і будуть пропускати удари, тому що в них недостатньо систем ППО, щоб прикрити всі об’єкти, які можуть опинитися в зоні нашої уваги. Як можна прикрити всю територію Російської Федерації системами ППО? Як можна вгадати, куди припаде наступний удар? Якщо у нас в Україні є проблеми із прикриттям неба системами ППО, то Російська Федерація, яка має територію у багато разів більшу, ніж Україна, стикається з іще більшими проблемами. А системи ППО — це ж не масове виробництво, а штучні екземпляри, яких завжди не вистачатиме.

Було уражено підприємство — завод “Купол”, яке виробляє системи ППО малої дальності, а системи ППО малої дальності якраз ефективні у протидії дронам. Це ЗРК малої дальності. І це ЗРК, що призначені для прикриття поля бою.

Плюс була інформація про те, що у Криму були атаковані об’єкти ППО. Таким чином ми розчищаємо повітряний простір окупованого Криму для масштабування подібних ударів.

Україна завдала РФ достатньо серйозної шкоди. І одразу її не вдасться відновити. Тому якраз зараз ми приділяємо підвищену увагу знищенню авіаційного складника.

А напередодні у Криму було завдано удару по місцю базування вертольотів — знищено вертоліт Мі-8. Що ж стосується цього дрона “Бобер”, то це також дрон “довгої руки”. За відкритими джерелами, його дальність — 800 км. Хоча коли ми говоримо про дрон “Лютий”, тобто іншу різновидність ударних дронів далекого радіусу дії, у них радіус за відкритими джерелами — 1000 км, а Іжевськ виходить за межі цього діапазону. Тому, очевидно, ми й далі збільшуємо дальність дії своїх далекобійних ударних дронів.

До шести літаків Су-34 на рік Російська Федерація здатна виробляти. Це означає, що річний ліміт буквально за якийсь тиждень пішов у небуття. Су-34 є одним із найосновніших носіїв КАБів. Саме з цих літаків запускають кориговані авіаційні бомби по позиціях українських військ, по прифронтових містах і населених пунктах.

Наприкінці 2023 року дуже багато уваги приділяли тому, як саме збивати ці носії коригованих авіабомб. Не буде літака — значить, те чи інше бойове завдання не буде виконано. Наші бійці зітхнуть вільніше.

Тому тут якраз логістика дуже важлива. Якщо вдасться її перекрити, російські підрозділи не отримуватимуть боєприпасів, не отримуватимуть пального. Їхні можливості вести бойові дії знизяться, і ми отримаємо змогу зупинити їхній наступ, контратакувати, звільняти нашу землю.

Читайте також: Удари ЗСУ, санкції та дефіцит технологій: що відбувається з військовою авіацією РФ — думки експертів