З Криму — в Одесу: як окупація півострова змінила життя фотографині зі Севастополя (ВІДЕО)

Юлія Кондратенко змушена була переїхати з тимчасово окупованого росіянами Криму до Одеси. У Криму вона прожила 24 роки — спочатку в Євпаторії, потім у Севастополі, де її й застала окупація. Зараз Юлія в Одесі займається волонтерською діяльністю, повідомляє FREEДОМ.

Майже кожен день Юлія проводить за кермом — вона волонтерка одного з одеських благодійних фондів. Під час фільмування сюжету вона якраз їхала забирати заготовлення для окопних свічок.

“Зараз починається волонтертрис”, — жартома каже Кондратенко про процес завантаження багажника.

Вона пояснює, щоб відвезти максимум витратних матеріалів за одну поїздку, доводиться “грати” в тетріс коробками. Рекорд її електромобіля — 600 кг вантажу. Нині волонтерство — це основна діяльність Юлії, хоча раніше вона була фотографинею і володіла власною студією в Криму. Однак її життя докорінно змінилося після російського вторгнення в Україну 2014 року. Жінка зізнається, волонтерство допомагає їй не впадати в депресію.

“Для мене це було як тренування — носити коробки туди сюди. І взагалі якась фізична активність трохи розвантажує голову. Мої діти, коли ми переїжджали з Севастополя, були дошкільнята, старший у перший клас пішов. Вони це просто сприймали як зміну дому. А я і чоловік, ми як дорослі люди сприймали це як до нас прийшли “зелені чоловічки” зі зброєю і сказали: “Крим наш”. Це було страшно”, — розповідає Юлія.

Родом жінка — з Торецька. Коли їй було десять років, сім’я вирішила переїхати до Криму, щоб змінити промислове місто на морське узбережжя. Спершу жили в Євпаторії, потім — у Севастополі, де тоді розміщувалася база Чорноморського флоту РФ.

“Я не прихильниця теорії змов, але здається, що залишити військову базу на території іншої країни, тобто Севастополь, це був такий хитрий план, щоб потім із цього все почати. Тому що це не тільки люди, які там працюють, це військові, які склали присягу, у яких в голові — служити вірно Росії. І їхні сім’ї знають тільки одну мету — служити вірно Росії”, — зазначила Юлія.

Саме в Севастополі вона стала свідком початку захоплення росіянами українського Криму 2014 року.

“Відчувалося, що щось погане починається, коли вперше побачила цих “зелених чоловічків” зі зброєю. Коли ти бачиш людину зі зброєю в місці, де її не має бути, у тебе вже таке відчуття, що щось погане. Це була саме висадка десанту, скажімо так. Вони в’їхали на машинах”, — згадує Кондратенко.

У Криму Юлія з родиною прожила до 2015 року. Вона до останнього не хотіла залишати свій рідний дім. Але зрештою стало зрозуміло, що жити на тимчасово окупованому півострові неможливо, окупаційна влада почала нав’язувати жителям Криму російське громадянство.

“Знаєте, це немов ти живеш у комуналці, і в тебе з’являється сусід бешкетник. І ти, от розумієш, що з погляду безпеки тобі краще змінити місце проживання, а щось усередині каже: “Та в сенсі? Це моя територія, чому я маю звідти йти”. Коли син 1 вересня пішов у перший клас, на дошці висів портрет Путіна. І це було дуже дивно, тому що коли діти ходили до дитячих садків і таке інше, традиції в класі ставити портрети президента, чи то Януковича, чи то Ющенка, якось не було. А тут ось вам Путін, щоб одразу знали”, — розповідає Юлія.

Через окупацію Криму її родині довелося переїхати до Одеси, де вона знову пережила російське повномасштабне вторгнення.

“Коли я прокинулася від вибухів, був такий сильний страх. Але тут спрацювало те, що, а чому я взагалі повинна їхати зі своєї території?” — зізнається Юлія.

Попри безперервні російські обстріли, вона не хоче залишати Україну і день у день продовжує робити те, що в її силах, для наближення перемоги.

“Євпаторія — дуже маленьке місто, але в ньому буквально на невеликій ділянці розташовані мусульманська мечеть, православний собор, караїмська кенаса, синагога, вірменська церква, і ще грецька церква є. Навіть у Севастополі є грецьке місто Херсонес. А потім кримські татари, тому що назва бухти Севастопольської — Ахтіяр, Ак’яр. Це кримськотатарська назва. У сенсі Крим російський?” — каже жінка та зізнається, що хоче повернутися до Криму.

Читайте також: Тисячі кілометрів в обмін на свободу: як українці тікають з-під окупації