Китай у війні Росії проти України: перші полонені та дипломатичні наслідки — в огляді експертів

Збройні сили України взяли в полон двох громадян Китаю, які воювали у складі російської армії на території Донецької області. Про це 8 квітня заявив президент України Володимир Зеленський. Днем пізніше він повідомив, що Києву відомо про 155 громадян КНР, які воюють проти українців на території України.

Але чи означає це пряму участь Китаю в російській війні проти України?

Україна і союзники відреагували на участь громадян КНР у російській агресії

Українські військові вилучили у полонених документи, банківські картки та інші особисті дані, що підтверджують їхнє китайське громадянство.

“Китайське” питання серйозне. Є 155 осіб із прізвищами, з паспортними даними, – 155 громадян Китаю, які воюють проти українців на території України. Ми збираємо інформацію, вважаємо, що їх більше, набагато. По цих 155 є паспортні дані, звідки вони, їхні китайські документи, вік тощо. Також місця служби: 70, 71, 255 мотострілецькі полки тощо”, — сказав Зеленський на зустрічі з журналістами 9 квітня.

За словами президента, росіяни вербують громадян КНР, зокрема, через соцмережі, де “росіяни” поширюють рекламні ролики.

“Офіційний Пекін про це знає. Росіянами через китайські соцмережі поширюються рекламні ролики про вербування. Не таємне вербування — це важливо. Може, є ще й таємне”, — додав президент.

Після вербування ці люди прибувають до Москви, де проходять 3-4 доби медичні обстеження, 1-2 місяці — у навчальних центрах.

Затриманих передано до Служби безпеки України, де тривають слідчі та оперативні дії.

На спільній пресконференції з прем’єр-міністром Бельгії Бартом де Вером Зеленський висловив сподівання на участь США в наступному засіданні у форматі “Рамштайн”. Він підкреслив, що це особливо важливо після новини про перше захоплення в полон китайських військовослужбовців у Донецькій області.

“Британія і Німеччина нам передали сигнал, що зустріч у форматі “Рамштайн” може пройти без представників США. Але мені здається, нам є, що обговорити саме з американцями. Можливо, вони змінять свою позицію, особливо після сьогоднішньої новини про взяття в полон двох китайських військових на території України. Полонені є громадянами Китаю”, — заявив президент.

Він звернув увагу на різницю між участю громадян Китаю і солдатів Північної Кореї: якщо останні воюють на території Росії, то китайці — безпосередньо на території України.

Наступного дня, 9 квітня, офіційний представник Міністерства закордонних справ Китаю Лінь Цзянь повідомив, що Пекін перевіряє інформацію про затриманих громадян КНР.

“Китай звіряє інформацію з українською стороною. Хочу підкреслити, що влада Китаю завжди закликала китайських громадян триматися подалі від зон конфліктів, уникати будь-якого залучення до збройних конфліктів і, зокрема, уникати участі в будь-яких військових операціях”, — заявив Лінь Цзянь.

Він також зазначив, що китайська позиція щодо “української кризи” залишається “чіткою”, а Україна “повинна правильно розуміти китайські зусилля з політичного врегулювання”.

У відповідь на подію Міністерство закордонних справ України викликало тимчасового повіреного у справах Китаю. Про це повідомив глава українського МЗС Андрій Сибіга.

Він засудив дії Кремля, який залучає до війни громадян інших країн, і підкреслив, що участь китайців у війні ставить під сумнів офіційну позицію Китаю.

“Участь китайських громадян у бойових діях у складі російської армії і вторгнення в Україну ставить під сумнів заявлену позицію Китаю щодо миру і підриває довіру до Пекіна як відповідального постійного члена Ради безпеки ООН”, — написав Сибіга в соцмережі Х.

Високий представник ЄС із закордонних справ Кая Каллас зі свого боку прокоментувала заяву президента України про взяття в полон двох громадян КНР.

“Ми чули новини і, звичайно, ми також обговорили це з прем’єр-міністром Шмигалем… І, звичайно, це не означає, що китайська армія залучена, але вони можуть поділитися інформацією, яку знають. Ясно лише те, що Китай є ключовим фактором війни Росії. Без підтримки Китаю Росія не змогла б вести війну в тому обсязі, в якому вона веде”, — сказала вона на пресконференції після засідання Ради асоціації Україна-ЄС 9 квітня.

Каллас додав, що 80 відсотків товарів подвійного призначення фактично потрапляє в Росію саме через Китай.

Як пише “Українська правда”, посилаючись на ОТГ “Луганськ”, один із полонених зізнався, що приєднався до російської армії в надії отримати громадянство РФ. За його словами, за допомогу в оформленні контракту він заплатив посереднику 300 тисяч рублів.

Китаєць розповів, що проходив бойову підготовку на тимчасово окупованій території Луганської області у складі групи інших громадян КНР. Деякі з них, як він стверджує, мали проблеми із законом на батьківщині.

Спілкування з російськими військовими відбувалося здебільшого жестами та через мобільний перекладач — професійного перекладача в підрозділі не було. Саме через мовний бар’єр, за його словами, він і опинився в полоні: під час штурмових дій не зміг правильно зорієнтуватися в ситуації.

Полонений також повідомив, що його сім’я знала про плани поїхати до Росії, проте офіційно він перетнув кордон як турист.

Росія, Китай і геополітика: чому участь громадян КНР у війні викликає тривогу

Хто саме з громадян Китаю опинився в лавах російської армії на Донбасі? Чи є їхня присутність доказом участі Пекіна у війні проти України? Чи може участь китайців змінити хід міжнародної підтримки України? Як впливає ситуація з полоненими на глобальні відносини Пекіна, Москви і Заходу? Чи стане ця подія прецедентом для ООН і міжнародного тиску на Китай? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:

• Михайло Подоляк, радник голови Офісу президента України;
• Олексій Гетьман, військовий аналітик;
• Владислав Селезньов, військовий експерт;
• Ігор Чаленко, політолог, голова Центру аналізу та стратегій.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Китаю, на відміну від Північної Кореї, не вигідно втрачати репутацію через Росію

— Репутаційно Росії вигідно “втягнути в бруд” війни якомога більше країн. Це очевидно.

До того ж існує величезна різниця між присутністю китайських найманців і офіційною участю, як у випадку з Північною Кореєю.

Північна Корея офіційно визнала, що направляє свій контингент. Тобто, грубо кажучи, бере 15–20 тисяч осіб і офіційно відправляє їх воювати в Європу. Північна Корея зробила це саме у форматі контингенту, і таким чином дві країни беруть участь у повноцінній війні.

Що стосується Китаю, наскільки я розумію, на сьогодні існує офіційна позиція Пекіна: Міністерство закордонних справ Китаю офіційно заявило, що країна категорично не бере участі у війні на боці Росії і не має наміру цього робити. Це очевидно. Інша справа — Далекий Схід Росії, де проживає значна кількість громадян Китаю, і, відповідно, Росія цілком може намагатися їх вербувати, пропонуючи різні фінансові стимули.

Чому Росія буде це робити? Бо вона завжди зацікавлена в розширенні географії країн, які підтримують її агресивну війну. Репутаційно це цілком зрозуміло.

Але Китаю, на відміну від Північної Кореї, точно невигідно брати участь у війні в офіційному форматі. Водночас Китай міг би зайняти більш жорстку позицію щодо своїх громадян, які можуть воювати як найманці в Європі, адже це руйнує відносини Пекіна з європейськими країнами. Для Європи це серйозний сигнал.

Ми маємо грамотно вибудовувати дипломатичну роботу — як з китайськими, так і з європейськими колегами. Що стосується США — це окрема історія. В Америки набагато напруженіші відносини з Китаєм, йдеться про лідерство, домінування. Ми бачимо, як у рамках торгової війни протистояння лише посилюється. І, безумовно, США зацікавлені в тому, щоб Китай репутаційно втрачав позиції.

Втім, Китай, на відміну від Північної Кореї, не зацікавлений у репутаційних втратах через Росію. Тому президент України має рацію, коли порушує питання можливого перебування громадян Китаю на війні. Це важливо — давати юридичну оцінку тому, в якому статусі перебувають ці особи і що саме вони роблять.

Також слід враховувати, що напруження між Китаєм і Європою, Китаєм і США буде зростати. Якщо у випадку з Європою це радше викликає здивування, то між Китаєм і США йдеться про пряму економічну конфронтацію. Україна повинна відкрито фіксувати присутність іноземних громадян на полі бою і публічно заявляти про це — це може мати серйозні дипломатичні наслідки.

Україна повинна чітко позначити, що Росія не воює самостійно. Вона використовує ресурси інших країн. І на ці країни слід чинити тиск. На Північну Корею це, зрозуміло, неможливо — вона абсолютно нечутлива до міжнародної реакції. Це країна, заточена на війну, якій байдуже до репутації.

А от на інші країни тиск чинити можна — добиваючись, щоб вони не підтримували Росію ні ресурсно, ні іншим чином. Це важлива робота. Тому — ще раз — прозорість і дипломатична взаємодія з китайськими, європейськими та американськими партнерами абсолютно необхідні. Впевнений, це дасть позитивні результати.

Китай точно не зацікавлений “розмінюватися” на Росію, жертвуючи можливістю розвивати відносини з Європою чи загострюючи конфронтацію зі США.

ОЛЕКСІЙ ГЕТЬМАН: Якщо полонені китайці не добровольці, а солдати регулярної армії — це прецедент для ООН

— Питання в тому, ким саме були ці громадяни Китаю. Це військовослужбовці регулярних збройних сил Китаю чи просто, скажімо, цивільні особи? Якщо це громадяни Китаю, то, в принципі, тут немає прямого факту, що Китай підтримує агресію. Це могли бути якісь добровольці — такі є з різних країн. Були добровольці з Індії, найманці у складі збройних сил Російської Федерації, кубинці — там багато кого. Якщо йдеться просто про громадян Китаю, про це, звичайно, також варто говорити.

Але якщо це саме військовослужбовці Китаю, тобто військові регулярних частин КНР, то згідно з визначенням агресії, прийнятим не просто якимось законом, а резолюцією Генеральної Асамблеї ООН №3314 від 1974 року, така країна, якщо її збройні сили беруть участь у бойових діях на території іншої держави, вважається, згідно зі статтею першою, агресором.

Це не просто якась резолюція — це надзвичайно важливий документ. По суті, її можна вважати своєрідним юридичним завершенням Другої світової війни — у ній чітко визначено, що таке агресія, які можуть бути виправдання (а їх немає), і так далі.

Отже, якщо участь брали регулярні частини, тобто військовослужбовці, а не просто цивільні особи з Китаю, то ситуація є вкрай серйозною. У такому випадку має збиратися Рада Безпеки ООН, адже це грубе порушення міжнародного права.

ВЛАДИСЛАВ СЕЛЕЗНЬОВ: Китай може збирати військову інформацію в Україні

— Безумовно, міждержавний трек перемовин між Києвом і Пекіном є надзвичайно важливим для нас — зокрема, з точки зору недопущення вступу Пекіна у війну проти України на боці Москви. І, звичайно ж, у цьому контексті необхідно витримати певну дипломатичну паузу. Але і нашим дипломатам, безумовно, є над чим працювати, щоб отримати чіткі та зрозумілі пояснення від китайської сторони — яким чином громадяни Китайської Народної Республіки опинилися зі зброєю в руках на боці російської армії, яка воює проти України.

З іншого боку, я чітко розумію, що останні роки, а можливо, навіть десятиліттями, відбувається невидима експансія Китаю. Ми ж знаємо, що за Уралом чимало китайців. Вони приїжджають на територію Російської Федерації, створюють родини з росіянками, працюють, формують навіть певні громади й анклави, в межах яких росіян, по суті, немає — там мешкає чимала кількість громадян КНР.

Цілком імовірно, що захоплений у полон військовослужбовець і є таким “обрусілим” китайцем. Хоча, судячи з того, що вони досі не вивчили російську мову, найімовірніше, йдеться про людей, які нещодавно з’явилися на території РФ.

Очевидно, що цих громадян як мінімум більше, ніж двоє. У заяві президента йшлося про те, що бій вівся проти щонайменше шістьох громадян Китаю.

Китайському керівництву не позичати мудрості, і, безумовно, вони дуже ретельно аналізують досвід війни РФ проти України. Чому? Бо де-факто на території України триває війна четвертого покоління, у якій дедалі більшу роль відіграють безпілотні системи — неважливо, наземні, надводні чи повітряні.

Тож досвід, який накопичується в межах цього протистояння, є надзвичайно важливим. І цілком можливо, що певні емісари, зокрема з Народно-визвольної армії Китаю, беруть участь у бойових діях, аби здобути відповідні знання та навички.

Дуже важливо, що ці китайські громадяни воюють безпосередньо на території нашої держави. Тобто фактично вони є інтервентами, окупантами — і це змінює їхній статус.

ІГОР ЧАЛЕНКО: Не виключено, що Пекін розцінює кроки Путіна не як бажання реального перезавантаження, а як затягування мирного процесу

— Цікавий той факт, що самі найманці нібито платили гроші, аби поїхати безпосередньо на війну проти України. Тобто на території Китайської Народної Республіки відбувається рекрутинг через посередників, і, відповідно, шукають нових представників китайського народу для участі у війні. Те, що їх зараз зафіксували, очевидно, є лише початком. Адже якщо справді працюють посередники, то цілком зрозуміло, що допомоги з боку Північної Кореї в цьому питанні вже не вистачає.

Очевидно, що власних в’язнів у РФ уже також не хочуть використовувати, а ще більше збільшувати “вхідні” та “підйомні” для російських громадян також стає проблематичним. Тому звернулися до країни, яка нині є партнером і союзником РФ і в якій проживає найбільша кількість людей — нагадаю, це понад півтора мільярда.

Але в цьому випадку, звісно, цілком очевидно, що потрібно опрацьовувати це питання з китайською стороною, як мінімум з погляду викриття мережі рекрутингу китайських громадян.

Якщо Китай справді продовжує дотримуватися тих позицій, про які заявляє. Так, ми пам’ятаємо участь Китаю в обході запроваджених санкцій проти РФ, зокрема в питаннях, що стосуються російського ВПК. Але те, що ми зафіксували зараз, справді можна трактувати як новий рівень, нову сторінку у війні РФ проти України.

Ми аналізували, як китайські громадяни сприймають війну в Україні. На жаль, там здебільшого домінують проросійські наративи. Але останнім часом ми побачили, як китайські журналісти вперше зробили серйозний сюжет з українського боку. Тож, можливо, це початок нового процесу — інформування китайських громадян про ситуацію в Україні такою, якою вона є.

Якщо Китай буде посилювати свою присутність у кейсі війни РФ проти України на різних рівнях, це також послаблюватиме західний вектор, включаючи позицію Сполучених Штатів.

Я вважаю, що китайсько-російські відносини міцні, але вони могли похитнутися через політику “перезавантаження” з Америкою. Існує багато нерозуміння з боку Китаю, чому Кремль поводиться саме так. Але якщо порівняти навіть рівень двосторонньої торгівлі: Росія–Китай — це 240 мільярдів доларів, Росія–США — усього 3,5 мільярда.

Зрозуміло, що навіть на рівні економіки Китай має бути вигіднішим для Москви за нинішніх умов. Тим не менш, у Пекіні продовжують уважно стежити за діями РФ і, можливо, розцінюють кроки Путіна не як прагнення до реального перезавантаження, а як затягування мирного процесу.

Читайте також: Складові війни: хто і як постачає РФ деталі для зброї в обхід санкцій